Геология

(при коливаннях 0.59-4.52% на окис . В зоні обохренних нонтронітів - нонтронітів, середня концентрація зростає до 0.76% і 1.34%, концетрація ж і зменшуються відповідно до 22.9 - 18.76% і 0.038 - 0.039%.

В межах Деренюхінської ділянки основновну частину нікеленосних утворень складає нонтроніти і озалізнені нонтроніти. Найбільш високий вміст (до 2.02%) при значній потужності спостерігаються в центральній та півд.-зах. частинах (скв. 3160 - А, 3205), в напрямку на північ вміст зменшується (0.05-0.94%) (скв. 3163, 3170). Середній вміст по окремих блоках змінюється від 0.66 до 1.09%. Потужності рудних зон коливаються від 1 до 30 м., в середньому 8.26 м. На Деренюхінській ділянці площадних нікеленосних кор проводяться інтенсивні пошуки лінійних кор. Роботами останніх років геофізичними (електророзвідувальними) методами виявлені зони розщільнених пород (інтенсивно тріщінуватих, вивітренних), тектонічно ослаблені зони. Питання про перспективності ділянки відношення лінійних кор залишається відкритим.

Аналогічно розподіл в розрізі кори вивітрювання Пушковського масива (табл., мал.) та ділянки Липовеньки (табл., мал.).

Відносно найбільш бідні кори вивітрювання Кумарівського масива - 0.25% (при варіаціях 0.16-0.32%), що в 1.5-2 рази нижче ніж в 4-х інших масивах. Хоч в останній час виявлені малопотужні (декілька метрів) зони тріщиноватості з нонтронітовою і нонтроніт-охристою корою вивітрювання. Вміст в них коливається від 0.1-0.2 до 0.6%.

Висновки.

1. Усі розглянуті масиви розміщуються в межах одної структурно-тектонічної зони.

2. Усі роглянуті масиви мають близький нетрографічний склад - дуніти, перидотити, анодунітові і аноперидотитові серпентиніти при підкореному значенні пироксенітів та габро-амфіболітів.

3. Усі масиви мають площадні кори вивітрювання нонтронітового типу, які залягають на серпентинітах у вигляді плаща, покриваючого значну частину масивів. Площадна кора вивітрювання - неправильна лінзовидна залеж, витянута в Півн.-Зах. напрямку, згідно загального простягу масива. Загальна довжина рудного тіла 850 - 900 м., ширина 20-220 м. Нікелеві руди як промислові так і забалансові приурочені головним чином до зони хлорит-нонтронітових пород і рідше до низів зони охр та бурих залізняків. Потужність її залежить від степеня ерудованності і коливається від 3-5 до 25 м. у всіх розрізах розвитку зони охр. Основною продуктивною частиною кор вивітрювання являється зона нонтронітів.

4. Підвищення в вертикальному профилі вивітрювання більшості розглянених масивів - Деринюхінського, Липовеньковського, Пушковського подібне Капітанівському масиву. Концентрації в продуктивній зоні кори вивітрювання 0.76-1.34% для Деринюхінської, 0.83-1.58% - Липовеньковської, 1.18-1.83% - Пушковської ділянок близькі до тих же для Капітанівського масива (0.78-1.63%).

Кори вивітрювання цих масивів являються потенціально перспективними площами для розширення мінерально-сировинної бази Побужського нікелевого завода.

Перспективність їх визначається площею розвитку кор вивітрювання на території окремих ділянок.

Для Деринюхінської ділянки це площі біля 4 при потужності 1-22.7 м., при середній 4.5 м. виділяються дві продуктивні зони протяжністю біля 1400 м. при ширині від 50 до 500 м.

На липовеньковській ділянці підвищення концентрації виявлені на площі, яка має неправильну форму витянуту в півн.-зах. напрямку, форму, відповідаючу формі серпентинітового масива. Довжина «продуктивної» зони до 1350 м. при ширині 40-320 м. та потужності 1-26м.

На Пушковській ділянці площадні кори утворюють слабовитянуті в півн.-зах. напрямку та субмеридіанальному напрямку тіла, яке відповідає формі масивів. Пртяжність тіл 240-450 м. при ширині 50-240 м. та потужності 1-22 м. (середня потужність - 5.9-6.5 м.)

Не являться цікавими поки кори вивітрювання Кумарівської ділянки, де не встановлено промислово інтересних концентрацій .

5.Потенційні руди площадних кор вивітрювання - комплексні. Середній вміст компонентів: - 0.77-0.93%, - 0.037%, - 28.5%.

6.Пошуки нікеленосних кор в районі Середнього Побужжя продовжуються профілями скважин, одиночними скважинами, з використанням геофізичних методів (електро- магніторозвідки). Лінійна кора вивітрювання вскрита поруч скважин в межах Деринюхінської, Липовеньковської, Пушковської ділянок.

Лінійна кора пов’язана з зонами тріщиноватості, розвиненої поблизу або на контакті інтрузій основних та ультраосновних пород з вміщуючими породами. Потужність зон тріщиноватості коливається від 10-20 до 80-90 м. Тріщини в багатьох випадках мають вигляд звужуючихся донизу полостей, в верхній частині переходять в площадну кору вивітрювання. Глибина розвитку промислового -орудення 100-200 м., середня біля 130 м.

Серед утворень лінійної кори найбільш широко розвинені охри, охристо-кремністі породи і нонтроніти. Підвищенний вміст встановлений у всіх літологічних різновидах, але найбільш багаті концентрації (як і в корах площадного типу) пов’язано з хлоритовими породами.

Зменшення ролі нонтронітів і заміна їх інтенсивно обохренними продуктами вилужування серпентинітів в лінійній корі пов’язано з тим, що в умовах виликого притока води, в тріщинних зонах утворювалось більш кисле середовище, яке перешкоджало осадженню в формі силіката і перехода його в форму гідроокислів. Вивільнюючісь і , попадаючи в більш низькі горизонти, тобто в умови більш лужного середовища відкладались у формі гідросилікатів , а при збільшенні лужності - в формі гідросилікатів .

В лінійних корах вертикальна зональність виражена слабо. Рудою в лінійній корі служать, взагалі, охристі, охристо-кремністі утворення з підкореним значенням нонтронітів. Форма охристих утворень неправильна, з лінійною витянутостю вздовж тектонічної зони. Потужність їх вкрай непостійна і коливається в широких межах від 1-2 до 30-40 м.

Таким чином, район Середнього Побужжя має значні запаси та ресурси силікатного і .

Крім того, анодунітові серпентиніти придатні для виготовлення форстеритових, а з додаванням хроміта - форстерит-хромітових вогнеупорів. В окремих випадках охристі породи можна використовувати як мінеральні фарбуючі пегменти.

Остаточне накопичення бурих залазняків облагорожені деякими елементами і можуть розглядатися як природно-’легированные’ -руди, зокрема як слабо ’легированные’ та ’легированные’ та -залізні руди наприклад, для виробництва ’окатышей’.

Геохімічна характеристика, розподіл елементів

групи Fe та Cu (Sc,Ti,V,Cr,Co,Ni,Cu).

Sc,Ti,V,Cr,Co,Ni,Cu являються, як зазначили В.М. Голдшмідт та А.Е. Фереман характерними елементами ультраосновних та основних пород.

Поводження елементів цієї групи в останній час приділяється особлива увага при рішенні питань нетрології формаційного аналіза, вияснення рудоносності ультрабазит-базитових комплексів.

Так, для найбільш ранній диференціотів перидотитових розплавів характерний підвищений вміст та .

В таблиці наведені середій вміст перерахованих елементів, обчислення по результатам кількістного спектрального аналіза та наближено кількістного спектрального аналіза проб керна скважин.

Чітко відсліжується спеціалізованність досліджуємих масивів на , середні концентрації яких перевищують відповідні кларкові значення для ультраосновних і основних пород (по О.П. Виноградову) в 1.5-3 рази, а також не рідкісний елемент (1.5-2 і більше разів).Концентрації спостерігаються біля кларка, а - декілька нижче кларка.

відноситься до ведучих елементів гіпербазитів та його розподіл являється одним з показників глибинності їх формування. Середня концентрація його в дунітах і перидотитах Капітанівського, Липовеньковського та Пушковського масивів складає 0.6-0.7%, більш низькі концентрації характерні для Деринюхінського та Кумарівського масивів (0.21-0.36%). В пироксенітах всіх масивів його менше і найбільш низькі значення характерні для амфіболітизованних перидотитів і пироксенітів і габро (0.06-0.07%). в цих породах розповсюджений в увигляді акцесорних та рудоутворюючих хромпінелідів та ізоморфно входить в кристалічні решітки породоутворюючих піроксенів.

І.І. Едельштейн та ін. відмічали відсутність виноса в процесі серпентинізації дунітів і перидотитів. Це ж випливає і із таблиці. Розподіл закономірно залежить від магнезійності ультраосновних та основних пород.

Цікава зміна відношення , яке (по А.Б. Фоніну) характеризує глибинність процесів становлення гіпербазитів. В цілому для дунітів та перидотитів розглядаємих масивів воно коливається від 1.64 до 0.70. Підвищені його значення характерні для дунітів Липовеньковського (1.64), Деренюхінського та Пушковського (0.85-0.82) масивів, дуніти Кумарівського масиву найбільш близькі до Капітанівських (0.69-0.70-0.73).

як і , являється ведучим елементом гіпербазитів. В процесі магнетичної диференціації він накоплюється в магензіальних розплавах та виділяється в силікатних формах на початкових стадіях кристалізації. Усі породи розглянутих масивів характеризуються підвищеним вмістом (табл.). Причому розподіл його в однотипових породах масивів достатньо однорідний: дуніти в середньому вміщують 2390 , перидотити - 1850 , пироксеніти - 660 , амфиболітизованні різниці мають більш низький вміст цього елемента у порівнянні з незмінними.

Процеси серпентинізації дунітів і перидотитів також видно не супроводжувались виносом . В вивчених породах присутній в силікатній (в олівінах), нікелевій та сульфідній ( у вигляді власних мінералів сульфідів та в ізоморфних домішках в сульфідах та ін.) формах.

характеризується розподілом сходним як з , так і , відрізняючись від останнього більш витривалим вмістом і меншою залежністю від особливостей мінерального складу. Породи вивчаємих масивів характеризуються невисокими околокларіовим та достатньо рівномірним вмістом . концентрація в дунітах не перевищує 0.025%. В амфіболітизованих різницях вміст зменшується (табл.). Мінералами-носіями цього цього елемента являються темнокольорові (олівін, серпентин, пироксени, амфіболіт), в значних кількостях він відмічається в магетитах, хром............ відношення в дунітах і перидотитах коливається в достатньо вузьких межах 0.05-0.07 та помітно зрозстає в пироксенітах (0.13-0.17) і особливо в амфіболітизованних породах (0.20-0.23), відповідно зменшенню магензійності та зростанню залізності.

в породах досліджуємих масивів характеризується невисокими, часто нижче кларковими, що, взагалі, типово для хромоносних гіпербазитів (Канівський, 1973; Фонін, 1979). Декілька підвищені концентрації цього елемента відмічаються в амфіболітизованних породах Кумаровського, Пушковського, Капітанівського масивів (до 0.71%).

Мінерали-носії являються . Концентратором в пироксенітах та габроїдах являється ільменит.

Процес серпентинізації не супроводжується привносом-виносом , але амфіболітизація перидотитів супроводжується мабуть, деяким привносом цього елемента, про свідчать вищеописані підвищення вмісту.

В магматичному процесі зв’заний з . Тому відношення зокономірно зростає в генетично зв’язаних різновидах пород усіх 5-ти розгл. масивів (табл.): в гіпербазитах це відношення більш низьке (0.20-0.39), а в габроїдах досягає 6.11-6.7

геохімічно тісно пов’язаний з та . В нижче та ............. кількостях він присутній в дунітах та перидотитах 30-40, інколи 60-80 (Кумаровський, Пушковський масиви), в пироксенітах і особливо габро його вміст підвищується. Весь розсіюється у вигляді ізоморфних домішок в темнокольорових та рудинних м-лах, носіями його являються пироксени та амфіболи.

відноситься до типових халькофінів та досить широко розповсюджена в гіпербазитах та габроїдах. В дунітах і перидодитах розглянених масивів середні концентрації відповідають або слабко перевищують клорк (Липовеньковський масив). Найбільш високий вміст спостерігається в пироксенітах та габроїдах (130-140 ), а на окремих ділянках з сульфідною мінералізацією до 0.1-0.2%. Носіями являються породоутворюючі та рудні м-ли (хром........., магнетит), а концентратором - халькоперит . Серпентинізованні та незмінені дуніти та перидотити характеризуються однаковим вмістом . Процеси амфіболітизації призводять до накопичення (табл.)

являється типовим розсіяним елементом, який в земній корі концентрується в ультраосновних і основних породах. Розподіл вмісту в дунітах та анодунітових серпентинітах усіх 5-ти розглядаємих масивів достатньо однорідний та близький до клерну (5-6 ) (табл.). Але з зростаннім залізнистості, в пироксеннітах, габро-коритах і габро-амфіболітах концентрації помітно збільшуються (до 38-43 ), перивищуючи кларкові рівні.

Декілька підвищені його концентрації відмічаються в перидотитах Деринюхінського, Кумарівського, Пушковського масивів (11-14 ), в пироксенітах Капітанівського масиву (32 ). Концентрація в породах залежить від їх мінерального складу і вмісту його в м-лах. М-лами-носіями цього елемента являються та .

Таблиця. Петрохімічні характеристики (по А.Н. Заварицькому)

ультраосновних і основних пород Капітанівського та ін. масивів.

№	Масив, порода
І.	Капітанівський
	дуніти та анодунітові серпентиніти	0.36	0.75	64.55	34.3		9.84	89.44	0.72	68.71	6.63	0.09	32.78	0.48
	аподунітові серпентиніти
	пироксеніти
	піроксенити
	габро-норити, норити, габро-амфіболіти
	габро-норити, норити
ІІ.	Деринюхінський
8.	дуніти та анодунітові серпентиніти
9.	перидотитові і апоперидотитові серпентиніти
10.	піроксенити
11.

29-04-2015, 00:46