Історико-культурне надбання Європи

Історико-культурне надбання Європи

План

Вступ

1. Всесвітня спадщина - надбання всього людства

2. Поняття, характеристика та критерії об`єктів культурної спадщини

3. Історико-культурне надбання Європи

4. Використання історико-культурної спадщини для розвитку туризму

5. Історико-культурне надбання України

6. Історико-культурне надбання Іспанії

Висновок

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Кожна країна має успадковані від минулого витвори культури та природи, гідні того, щоб бути збереженими для нащадків. Кожний із таких рукотворних і нерукотворних пам'ятників має значення як для всіх жителів нашої планети, так і для кожної окремої людини.

Історико-культурні об’єкти всесвітньої спадщини є важливим орієнтиром для нашого світу. Вони символізують свідомість держав і народів, про значення цих місць і відображають їх прихильність до колективної власності і передачі цієї спадщини майбутнім поколінням.

Історико-культурна спадщина є ключовим елементом розвитку історичної свідомості, впливовим чинником формування єдиної національної ідентичності та утвердження об’єднавчих цінностей у суспільстві. Ефективне збереження, відновлення та відповідне використання історико-культурної спадщини потребує науково обґрунтованої державної стратегії та чіткої діяльності всіх органів влади щодо її втілення, тісної їх взаємодії з інституціями громадянського суспільства. Це підтверджено успішним досвідом активної й послідовної гуманітарної політики найрозвинутіших країн сучасної демократії.

Історико-культурна спадщина та мистецтво залишаються головною принадою для відвідувачів. Протягом останніх двадцяти років обсяги туризму в Європі майже подвоїлися і надходження від цієї галузі становить до 12% ВВП.

Використання історико-культурної спадщини в якості туристичних об’єктів стало головним джерелом доходів для багатьох громад та країн по всьому світу.

Cаме в Європі найбільше зосереджено об`єктів історико-культурної спадщини. Європа має багатовікове культурне надбання та є найпривабливішим у світі місцем для туристів. Європейські країни увібрала в себе безліч різних світів і стилів. Кожен куточок Європейських держав представляє своєрідну мозаїку історико-культурних та природних об`єктів, які включені в список всесвітнього надбання людства. Європа – це любов і скромність, Європа - найцінніша скарбниця досягнень та пам'ятників культури, Європа - це багаторічна історія, досвід, політичні, духовні традиції європейських народів.

Збереження історико-культурної спадщини людства є обов'язковим для існування та розвитку людської цивілізації.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні об’єктів історико-культурної спадщини Європи.

Для поставленої мети необхідно вирішити низку завдань :

1. дослідити сутність проблем історико-культурної спадщини Європи;

2. розглянути підходи до аналізу об’єктів всесвітньої спадщини;

3. проаналізувати використання об’єктів історико-культурної спадщини для розвитку туризму;

4. виявити регіональні особливості розміщення об’єктів всесвітньої спадщини в Європі.

1. Всесвітня спадщина - надбання всього людства

Сутність проблеми культурної спадщини полягає в тому, що кожне нове покоління, яке вступає у життя, певною мірою переосмислює культурні цінності минулого порівняно зі ставленням до них попереднього покоління, водночас зберігаючи основні традиції вітчизняної й світової культури у найістотнішому. МогильнийА.П.

Всесвітня спадщина (англ. World Heritage, фр. Patrimoine Mondial) – це видатні культурні й природні цінності, що становлять надбання всього людства. Основна ціль Конвенції - залучення міжнародних інструментів для виявлення, охорони й всебічної підтримки видатних у світовомумасштабі пам'ятників культури й природних об'єктів. Для посилення ефективності роботи Конвенції в 1976 році були організовані Комітет і Фонд всесвітньої спадщини, а через два роки перші культурні й природні об'єкти були включені в Список всесвітньої спадщини.

За станом на жовтень 2009 року, у Списку всесвітньої спадщини 878 об'єктів (у тому числі 679 культурних, 174 природних і 25 змішаного типу) із 145 країн. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання по їх збереженню. Конвенцію про охорону всесвітньої культурної й природної спадщини ратифікували 186 держав.

ЮНЕСКО – (англ. UNESCO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, укр. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) спеціалізована установа ООН, що ініціює й координує міжнародну співпрацю в галузі освіти, науки й культури.

Об’єкти, включені до Списку всесвітньої спадщини позначаються меморіальною дошкою та емблемою разом з логотипом ЮНЕСКО, що ознаменовує це включення. Такі дошки призначені для інформування людей, громадян країни або іноземців, про те, що об’єкт, який вони відвідують, має особливе, визнане всією міжнародною спільнотою, значення. Дошку має бути розміщено в добре видному для глядачів місці, не порушуючи при цьому красу об’єкта, на ній повинна бути зображена емблема всесвітньої спадщини. Об’єкти повинні бути забезпечені дошками з текстом на декількох мовах: “На підставі Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, (назва цінності) занесено в Список всесвітньої спадщини.

Включення в цей Список закріплює виключне універсальне значення культурної чи природної цінності з метою її охорони на користь всього людства.”Емблема Світової спадщини ЮНЕСКО символізує взаємозалежність природних і культурних можливостей. Чотирикутник відображає форми, зроблені руками людини. Коло – ознака природи, яка знаходиться над людиною і водночас символізує землю та захист.

Основна мета створення цього списку: збереження, популяризації, використання в суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Статус об'єкту Світової спадщини дає наступні переваги:

· Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.

· Підвищує престиж територій і керуючих ними установ.

· Сприяє популяризації включених в Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).

· Забезпечує пріоритетність в залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.

· Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

Принципи охорони об’єктів всесвітньої культурної та природної спадщини

Держава несе відповідальність за збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, що знаходиться на її території як перед своїм народом, так і перед усім міжнародним співтовариством базуючись на таких засадах:

- об’єкти всесвітньої спадщини розглядаються як єдине ціле з їхнім довкіллям (оточенням),

- всесвітня спадщина є визначальним чинником розвитку людської особистості, формування світогляду та ціннісних орієнтирів людини,

- управління об’єктами всесвітньої спадщини здійснюється на засадах економічного обґрунтування,

- співпраця державних органів, туристичний організацій, громадських організацій та населення участь в управлінні,

- поєднання науково розроблених методів з традиційними методами збереження об’єктів всесвітньої спадщини,

- забезпечення рівного доступу до об’єктів всесвітньої спадщини, що знаходяться на території всіх осіб,

- збереження автентичності об’єктів при здійсненні заходів охорони.

У 2001 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 2002 рік Роком охорони культурної спадщини, звернувши увагу на велике значення для людства окремих цінностей культури та природи, що вимагає їх збереження як частини всесвітньої спадщини саме з боку міжнародного співтовариства, оскільки заходи національної охорони таких об’єктів часто не спроможні забезпечити їх належний захист.

2. Поняття,характеристика та критерії об'єктів культурної спадщини

Вперше визначення культурних цінностей було подано в Гаазькій конвенції «Про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту», яка була ратифікована СРСР 5 квітня 1957 р. У ст. 1 зазначеної конвенції говориться про три категорії культурних цінностей:

а) цінності рухомі або нерухомі, які мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, такі, як пам’ятники архітектури, мистецтва або історії, релігійні або світські, археологічні місце розташування, архітектурні ансамблі, що як такі являють історичний або художній інтерес, витвори мистецтва, рукописи, книги, інші предмети художнього, історичного або археологічного значення, а також наукові колекції або важливі колекції книг, архівних матеріалів або репродукцій цінностей, які вказані вище;

б) будівлі, головним та дійсним призначенням яких є збереження або експонування рухомих культурних цінностей, що вказані в п. «а» ;

в) центри, в яких міститься значна кількість культурних цінностей, що вказані в п. «а» та п. «б», так звані «центри зосередження культурних цінностей» [1,c. 418 - 419].

Стосовно охорони культурних цінностей від протиправних посягань більш чітке поняття культурних цінностей передбачене в конвенції ЮНЕСКО «Про міри, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності» від 14 листопада 1970 р., яка була ратифікована СРСР 2 лютого 1988 р., і в ст.1 якої зазначено, що культурними цінностями вважаються цінності релігійного або світського характеру, які розглядаються кожною державою як такі, що представляють значення для археології, доісторичного періоду, історії літератури, мистецтва і науки [2].

Згідно із конвенцією ЮНЕСКО « Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини» від 16 листопада 1972 р., під поняттям «об’єкти культурної спадщини» розуміють:

- пам’ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери, та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;

- ансамблі: групи ізольованих чи об’єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки.

- визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології [3].

У чинному законодавстві України поняття об’єктів культурної спадщини та охорони зазначених об’єктів міститься в Законі України «Про охорону культурної спадщини», у ст.1 якого подається визначення термінів, а саме:

- культурна спадщина – це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культури;

- об’єкт культурної спадщини – це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- нерухомий об’єкт культурної спадщини – це об’єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

- рухомі предмети , пов’язані з нерухомими об’єктами культурної спадщини – це елементи, групи елементів об’єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але становлять із ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об’єкта [4].

Через прагнення до об'єктивності були складені оцінні критерії.

Культурологічні критерії:

1. Об'єкт являє собою шедевр людського творчого генія.

2. Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей у даний період часу або в певномукультурному просторі, в архітектурі або в технологіях, у монументальніммистецтві, у плануванні міст або створенніландшафтів.

3. Об'єкт є унікальним або, принаймні , винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує дотепер або вже зникла.

4. Об'єкт являє видатний приклад конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, які ілюструють значимий період людської історії.

5. Об'єкт являє видатний приклад людського традиційного спорудження, із традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив необоротних змін.

6. Об'єкт прямо або речовинно пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами й має виняткову світову важливість (на думку комітету ЮНЕСКО, цей критерій переважно використовувати разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).

Слід також зазначити, що 17 жовтня 2003 року ЮНЕСКО була прийнята Конвенція «Про охорону нематеріальної культурної спадщини»,які також відіграють важливу роль у становленні культурної спадщини тієї чи іншої держави.

Формами зазначеної спадщини можуть бути:

- усні традиції та форми вираження, зокрема в мові, як носії нематеріальної культурної спадщини;

- виконавське мистецтво;

- звичаї, обряди, святкування,

- знання та практики, що стосуються природи та всесвіту;

- традиційні ремесла [5].

у становленні

Охорона нематеріальної культурної спадщини є необхідною умовою збереження культури будь-якої держави, в тому числі й України. Збереження тих чи інших форм зазначеної спадщини становить необхідну умову існування та розвитку будь-якої нації, оскільки саме ця форма спадщини виокремлює певні індивідуальні особливості народності.

Таким чином під «об’єктом культурної спадщини» необхідно розуміти будь-які рухомі або нерухомі об’єкти матеріального світу та нематеріальні форми, які мають історичну наукову або культурну цінність.

3. Історико-культурне надбання Європи

Європейська культурна самобутність полягає у розмаїтті національних культур. Кожен народ свято оберігає свою мову, традиції, і саме цим дбає про розвиток європейської культури.

Впродовж усієї історії Європи люди подорожували континентом, керуючись торговельними, культурними та релігійними мотивами. Відкриття та винаходи, ідеї та принципи, що зародилися в одній європейській країні, зазнавали поширення в Європі та цілому світі. Тому ми не можемо готику, як архітектурний стиль, або творіння Делакруа назвати «суто французькими». Європа жила і живе загальними динамічними процесами, особливо в сучасному суспільстві. Тому спільним надбанням європейської культури є культурна спадщина стародавньої Греції і Риму, Італійського відродження, італійського, французького і українського барокко. Як і спільним європейським надбанням давно вже стали твори іспанців Сервантеса і Веласкеса, австрійця Моцарта, поляка Шопена, ірландця Шоу, українців Гоголя і Довженка.

Аналізуючи об’єкти Всесвітньої спадщини, можна застосувати два підходи – хронологічний і хорологічний. Перший з них свідчить про те, що в Світі в цілому, і в окремих його регіонах більшість пам’ятників культурної спадщини відносяться до епохи Середніх віків, що тривала в Європі тисячу років. Широко представлені також пам’ятники, які відносяться до Нового часу, в яких нашли відбиття досягнення матеріальної та духовної культури останніх століть. Найменше у Всесвітній спадщині пам’ятників стародавнього світу та первісної епохи.

Що стосується Новітнього часу, ХХ ст.., то цей час знайшов дуже слабке відображення в Списку Всесвітньої спадщини. Та й об’єкти цього часу носять, як правило, особливий характер (наприклад, концтабір в Освінцимі, Меморіал Світу в Хиросимі).

Об`єкти Всесвітньої культурної спадщини зарубіжної Європи представляють всі історичні епохи і є майже в усіх країнах цього регіону, що наочно відображає роль європейської цивілізації в світовому розвитку. В зарубіжній Європі знаходяться також такі країни, які виділяються в усьому світі за кількістю об’єктів Всесвітньої спадщини: Іспанія (36), Італія (36), Франція (27), Німеччина (27). Природних об’єктів в цьому регіоні виділено порівняно менше.

Європейська культура багатогранна, вона дала світові безліч культурних пам’яток, мистецьких напрямків. Жоден з європейських народів не стояв осторонь від формування нових стилів і вносив свої особливості, мав своїх яскравих представників. Для європейців їхня спадщина є предметом гордості.

Отже, європейська культурна спадщина – це надбання і досягнення європейських народів, внесені ними у духовну скарбницю Європи та всього світу. Головне гасло сучасної європейської культури: «Єдність – у розмаїтті».

У 1991 році Рада Європи офіційно запровадила щорічні вересневі Дні європейської спадщини, які з 1999 року проводить спільно з Європейським Союзом. Кожна країна по-своєму привертає увагу громадськості до національних пам’яток культури, але є і спільні риси. У ці дні передбачено відкривати для відвідування пам’ятники, зазвичай недоступні для публіки; заходи мають освітній та єднальний характер. Незмінне гасло Днів європейської спадщини: «Європа: спільне надбання» – спрямовує до єднання через культуру. Україна, як член Ради Європи, бере участь у Днях, наша культурно-історична спадщина – невід’ємна частина спільного європейського надбання.

4. Використання історико-культурної спадщини для розвитку туризму

Використання історико-культурної спадщини для розвитку туризму є знаряддям, яке забезпечує економічне зростання шляхом залучення туристів з інших міст, країн, які цікавляться історією, мистецтвом, наукою або побутом даної громади, регіону, країни чи певним місцевих груп. Головною метою таких поїздок є знайомство із культурним середовищем, таким як живописний ландшафт, прикладне та театральне мистецтво, а також особливий побут, цінності, традиції та події.

Загальноприйнято, що культурні надбання генерують економічну життєздатність громади, мобілізуючи мешканців задля розвитку туризму, ремесл та збереження культурних пам`яток . Програми, що використовують це надбання, є наріжним каменем відбудови або культурного відродження та можуть відновити, відродити або зміцнити громаду та оточуючий регіон. Ці програми пожвавлюють громадське життя, що в поєднанні з привабливими природними умовами приводить до підвищення якості життя та розширюють можливості для розвитку бізнесу, покращують імідж країни, регіону та громади. Також культурні ресурси можуть стати у нагоді для формування «інноваційного середовища», приваблюючи бажаних високоосвічених робітників і створюючи умови для розвитку наукомісткого виробництва.

Європа є найпривабливішим у світі місцем для туристів. Історико-культурна спадщина та мистецтво залишаються головною принадою для відвідувачів. Протягом останніх двадцяти років обсяги туризму в Європі майже подвоїлися і надходження від цієї галузі становить до 12% ВВП.

Концепція використання культурної спадщини для розвитку туризму може включати в себе цілу низку напрямів та заходів, а саме:

Реклама території

Розвиток туризму історичної спадщини може розглядатися, як спосіб рекламування території. Як, правило в центрі такої рекламної кампанії опиняється якесь історичне місто, як-от Кейп Коуст у Ґані, Ґранада в Іспанії… В кожному випадку місце відоме своїми історичними подіями, спорудами, культурною спадщиною. Метою є залучення туристів, які цікавляться цією спадщиною, до відвідання громади, знайомства з музеями, участі в її подіях, фестивалях, які прославляють родовід громади та її історичну значимість. Реклама території є додатковим знаряддям для заохочення туристів.

Одним з механізмів реклами територій є співпраця з Світовою організацією міст культурної спадщини, яка складається з 215 міст, де розташовані об’єкти, занесені в реєстр Світової спадщини ЮНЕСКО. Сюди входять 7 міст в Африці, 38 в Латинській Америці, 20 в Азії та тихоокеанських країнах, 125 в Європі та Північній


29-04-2015, 02:38