Дуже близьким до реклами території є створення бренду культурного міста, яке базується на масових заходах, як-от всесвітні виставки, спортивні події, або відомі щорічні фестивалі.
Культурні зони
Концепція культурної зони має на меті створення фізичного простору, де зосередженні як інституційні, так і пов’язані з місцевими традиціями туристичні можливості, наприклад, сувенірні та мистецькі ринки, театральні вистави, музеї та звісно ж культурна спадщина.
Подорожі до землі предків
Хоча туризм культурної спадщини є важливим, його межі не зовсім визначені. Спадщина може включати історію, мистецтво, науку, побут, архітектурною та краєвиди. Все це може бути частиною колективної історією і, таким чином, цікавить багатьох, але є один різновид, який називають подорожами до землі предків, де мандрівки здійснюють із бажання дослідити свою генеалогію, знайти інформацію або відчути зв'язок зі своїми предками та їхнім корінням. У цьому випадку слід розуміти мотиви туристів, аби найкращим чином задовольнити їхній попит і розвивати місцеві ресурси відповідним чином.
Маршрути культурної спадщини
Починаючи з 1987 року, Рада Європи надає допомогу в створенні культурних маршрутів як інструменту для підтримки туризму. За посередництва Європейського інституту маршрутів культури розробляється інформація та програми для культурного туризму. Надається підтримка як окремим туристам, так і гідам. Метою цієї програми є піднести усвідомлення самобутності європейської культури та приналежності до європейського громадянства на основі спільних цінностей та надати можливості для обміну та розвитку, сприяти діалогу між культурами та релігіями, зберегти та примножити культурну спадщину й надати культурному туризму високого статусу ( Рада Європи, 2007). Ці маршрути розроблялися таким чином, щоб дати змогу познайомитися з шляхами паломників, сільським укладом життя, історичними та легендарними постатями, історико-культурними об’єктами Європи тощо. Можна навести окремі приклади, такі як Віа Вранциґена, маршрут Моцарта, визначні місця Клунійського Ордену в Європі, маршрути вікінгів, маршрути європейської спадщини та десятки інших. Метою цих проектів є надання можливостей для окремих осіб та громад аналізувати глобальні зміни, збагачувати дискурс про майбутнє діалогу між культурами, сприяти новим формам співпраці, знайомитися з культурною спадщиною різних країн і робити внесок у економічний та гуманітарний розвиток.
Використання історико-культурна спадщини в якості туристичних об’єктів стало головним джерелом доходів для багатьох громад та країн по всьому світу. Це не лише створює нові робочі місця, але й має потенціал привнесення додаткових доходів з-поза меж громади та стимулювання місцевої економіки, що перевищує можливості своїх мешканців.
5. Історико-культурне надбання України
Для всіх ти мертва і смішна
Для всіх ти бідна і нещасна,
Моя Україно прекрасна,
Пісень і волі сторона!
Олександр Олесь
Україна - одна з найбільших європейських держав, яка має багатовікову культурну спадщину та містить значний потенціал туристичної та інвестиційної привабливості нашої країни на світовому ринку. Сьогодні говорити про належний державний менеджмент у сфері охорони та збереження культурних об’єктів, у просуванні культурно-рекреаційного бренду національної спадщини, на жаль не доводиться. Причиною тому слугує інерція адміністративного управління, відповідного фінансування галузі та брак актуальних інформаційних й інтелектуальних технологій. Джерела української культури сягають глибокої давнини - часів трипільців, скіфів, сарматів, праслов'ян.
Культурно-історична спадщина є ключовим елементом розвитку історичної свідомості, впливовим чинником формування єдиної української національної ідентичності та утвердження об’єднавчих цінностей у суспільстві. Ефективне збереження, відновлення та відповідне використання історико-культурної спадщини потребує науково обґрунтованої державної стратегії та чіткої діяльності всіх органів влади щодо її втілення, тісної їх взаємодії з інституціями громадянського суспільства.
Для України, яка протягом тривалого часу не мала власної державності, а її історико-культурна спадщина зазнавала цілеспрямованого нищення. За підрахунками фахівців, в Україні лише у ХХ столітті знищено близько 10 тисяч архітектурних об’єктів, які мали історико-культурну цінність. Після здобуття незалежності під охорону держави було передано понад 140 тисяч тільки нерухомих пам`яток історії та культури, а саме: понад 64000 пам`яток археології, понад 54000 пам`яток історії, близько 7000 пам`яток монументального мистецтва, понад 15600 пам`яток містобудування і архітектури [1,с. 180] Збереження та раціональне використання такого багатства потребує погоджених цілеспрямованих зусиль з боку держави і громадськості.
Вирішення комплексу зазначених питань сприятиме також формуванню позитивного іміджу України на міжнародній арені. Незважаючи на певні позитивні зрушення останніх років, загальний стан об’єктів історико-культурної спадщини в Україні залишається загрозливим та потребує термінових заходів для поліпшення ситуації. Необхідний передусім зважений, системний підхід до вирішення ключових проблем даного напряму. Основні проблеми:
1. недостатнє бюджетне фінансування;
2. нераціональний розподіл наявного бюджетного фінансування;
3.брак системності та координації у діяльності органів державної влади зі збереження історико-культурної спадщини;
4. недостатній контроль за виконання чинних законів, правових актів та прийняття рішень;
5. необхідність удосконалення нормативно-правової бази;
6. Відсутність стимулів для залучення приватних коштів;
7.низький рівень обізнаності з українськими пам`ятками у світі;
Зазначені вище проблеми не вичерпують існуючих загроз національній історико-культурній спадщині. Але успішне їх вирішення, створило б підґрунтя для запобігання іншим.
Ми успадкували надзвичайно цінні пам'ятки з минулого, деякі з них у кілька разів давніші за єгипетські піраміди. І наше завдання – донести їх, бодай у цьому вигляді, для наступних поколінь.
В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні налічується 5 найменувань (станом на 2010 рік) з них:
культурні – “Софія Київська – Києво-Печерська Лавра” (внесено у 1990 р.),
ансамбль історичного центру Львів (внесено у 1998 р.),
об’єкт науково-культурної спадщини „Дуга Струве”, що включає 4 геодезичні пункти:
Баранівка (с. Баранівка, Хмельницька обл.),
Катеринівка (с. Катеринівка, Хмельницька обл.),
Старонекрасівка (с. Стара Некрасівка, Одеська обл.),
Фельштин (с. Гвардійське, Хмельницька обл.) (внесено в 2005 р.);
та природні – Одвічні букові ліси Карпат (внесено у 2007 р.).
Завдяки цим пам'яткам Україна є учасником престижного клубу 145 країн світу, чиї культурні або природні пам'ятки внесені до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В той же час відсутність чіткої державної політики відносно охорони культурних і історичних цінностей приводить до занепаду і знищення безцінної спадщини. Вже давно назріла необхідність врегулювати ці питання на державному рівні, адже крім усього іншого охорона культурно-історичної спадщини є не тільки внутрішньою справою країни, але і частиною міжнародних зобов'язань України, невиконання яких може закінчитися виключенням українських пам'яток з престижного переліку ЮНЕСКО. 30 січня 2008 р. у Верховній Раді був зареєстрований законопроект «Про збереження об'єктів культурної та природної спадщини, включених і запропонованих для включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».
Він передбачав:
1. Основні визначення термінів об'єктів культурної і природної спадщини, внесених і запропонованих до внесення до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
2. Розробку чітких механізмів взаємодії спеціально уповноваженого центрального органу з питань охорони культурної спадщини з іншими державними і суспільними організаціями щодо узгодження з Центром усесвітньої спадщини ЮНЕСКО будь-яких будівельно-ремонтних робіт на території об'єктів культурної і природної спадщини. Власне, другий аспект є одним з головних вимог ЮНЕСКО. Те, що до цих пір Україна не завжди виконує цю вимогу, свідчить про безвідповідальне відношення до своєї історичної спадщини. До цих проблем потрібно привертати увагу. Але врегулювати ці питання на державному рівні не вдалося і досі. Вищезгадуваний законопроект вже 10 квітня був відхилений Верховною Радою.
Внесення пропозицій до включення об’єкту до Списку всесвітньої спадщини відбувається за згодою місцевого населення. Місцевими радами можуть ініціюватися проведення громадських слухань з питань внесення об’єкту до Списку ЮНЕСКО.
Громадські організації та населення можуть засновувати благодійні фонди з метою підтримки заходів з охорони всесвітньої спадщини, що знаходиться на території України.
Крім того, до попереднього списку об’єктів (т.зв. Tentative List), які можуть претендувати на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено 11 українських об’єктів:
- Історичний центр м. Чернігів;
- Культурний ландшафт та каньйон м. Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл.);
- Заповідник «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь, АР Крим);
- Канівський заповідник «Могила Тараса Шевченка» (м. Канів, Черкаська обл.);
- Національний біосферний заповідник «Асканія-Нова» (Херсонська обл.);
- Уманський дендрологічний парк «Софіївка» (Черкаська обл.);
- Бахчисарайський ханський палац (с. Бахчисарай, АР Крим);
- Археологічний комплекс «Кам’яна могила» (с. Мирне, Запорізька обл.);
- Миколаївська астрономічна обсерваторія (м. Миколаїв);
- Комплекс архітектурно-археологічних пам’яток Судацької фортеці III-XVIII ст. (м. Судак, АР Крим);
- Резиденція митрополитів Буковини (м. Чернівці);- Астрономічні обсерваторії м. Київ, м. Одеса, м. Ялта.
Таким чином, мова йде про дуже серйозні речі, в першу чергу про імідж України на міжнародній арені. Якщо надалі держава крізь пальці дивитиметься на те, як знищуються історичні пам'ятки і не почне активну кампанію по їх захисту, то через декілька років ЮНЕСКО може виключити ці об'єкти із списку всесвітньої спадщини. Якщо на той час взагалі залишаться якісь об'єкти.
В даній таблиці об'єкти розташовані в хронологічному порядку внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО
| № | Зображення | Назва | Місцеположення | Час створення | Час внесення до списку | № | Критерії | |
| 1 |  |
Київський Софійський собор | Київ | 11 століття | 1990 | 527 | I, II, III, IV | |
| 2 |  |
Києво-Печерська лавра | Київ | 1051 рік | 1990 | 527 | I, II, III, IV | |
| 3 |  |
Ансамбль історичного центру Львова | Львів | 1256 рік | 1998 | 865 | II, V | |
| 4 |  |
Пункти геодезичної дуги Струве | Хмельницька і Одеська області | 1816—1855 роки | 2005 | 1187 | II, III, VI | |
| 5 |  |
Букові праліси Карпат | Українські та СловацькіКарпати | — | 2007 | 1133 | IX | |
Київський Софійський собор
Ніхто достеменно не знає, коли й як було засновано Софійський собор. За літописними свідченнями, Софійський собор збудував або в 1017, або у 1037 році Ярослав Мудрий на честь перемоги над печенігами на тому місці, де відбулася битва, як стверджує легенда. "Софія" у перекладі з грецької означає "премудрість Божа". Саме цю цитату й викладено мозаїкою на фронтоні собору, де написано "Божия сила та Божия мудрість Софія". І справді, Софія Київська стала символом світла і розуму. Софійський собор у давнину був не лише головним митрополичним храмом Київської Русі, а й головним культурним осередком. Тут князь Ярослав заснував першу на Русі бібліотеку, школу, тут велося літописання, переписування і перекладання книг, відбувались церемонії "посадження" князів на київський престол - коронації , прийоми іноземних послів. Софійський собор був також князівською усипальницею, де поховані князь Ярослав та його син Всеволод, князь Володимир Мономах та інші.
Фасади Софії оздоблені декоративними нішами, орнаментом, мозаїкою, живописом. Крім фресок і мозаїк, собор прикрашали численні різьблені деталі з мармуру та шиферу. Софійський собор став зразком для спорудження однойменних храмів у Новгороді та Полоцьку.
Древні стіни Софії ще й досі зберігають чимало таємниць, тому тут ведеться пошуково-дослідницька діяльність. Так, досі не вивчені складні підвали Софії та не знайдена славетна бібліотека Ярослава Мудрого, яка, за легендою, знаходилася саме у Софійському соборі.
Софія Київська протягом віків відігравала роль найбільшої святині Києва, тоді як Києво-Печерська лавра відігравала роль найбільшої святині України. У 1776 році імператриця Катерина ІІ своїм указом закрила Софійський собор та передала його митрополитові під резидецію. Через нецерковний стан Софії, у ХХ столітті їй вдалося уникнути долі інших великих соборів та церков.
Києво-Печерська Лавра
Заснована у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва. Першим ігуменом монастиря став преподобний Варлаам Печерський, колишній боярин. В 1058 році, попросивши благословіння преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев‘янну церкву в честь Успіння Пресвятої Богородиці.
В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.
На території Лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної — генеральний суддя українського війська Кочубей Василь і полтавський полковник І. Іскра. У церкві Спас на Берестові — засновник Москви Юрій Долгорукий.
У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.
Ансамбль історичного центру Львова
Ансамбль історичного центру Львова чи Старе місто — територія у центральній частині міста Львова, що внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО.
На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини. Комітет ЮНЕСКО подав наступні причини внесення Львова до Світової спадщини [1] та відповідність таким критеріям ЮНЕСКО:
· Критерій ІІ: За своєю міською побудовою та архітектурою Львів є видатним прикладом синтезу архітектурних і художніх традицій Східної Європи з такими ж традиціями Італії та Німеччини;
· Критерій V: Політична і торгівельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.
Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га [2]
Україна по праву пишається своєю культурною спадщиною, яка відіграє важливу роль у розвитку національної самосвідомості, живить почуття любові до рідної землі, гордості за свою країну. Завдяки культурній спадщині кожна людина і суспільство в цілому може залучитися до досвіду попередніх поколінь.
6. Історико-культурне надбання Іспанії
Іспанія - країна з багатовіковою історією, що бачила епохи розквіту і занепаду декількох могутніх держав. Значимості культурної спадщини Іспанії красномовно говорить вже той факт, що ряд історичних пам'яток занесено в список світових визначних пам'яток «Надбання Людства». Де б не виявився мандрівник на своєму шляху по дорогах Іспанії, всюди його чекає зустріч із загадковим минулим, представленим значними пам'ятниками і монументами - мовчазними свідками слави і могутності імперій різних епох.
Іспанія пережила період Римського панування, про що свідчать римські акведуки, елементи античних театрів та арен, сторожові вежі та оборонні споруди. Значний слід в культурі півострова залишили араби, чиє панування тривало майже вісім століть, починаючи з VIII століття нашої ери. Найбільш стародавні пам'ятники культури на території Іспанії відносяться до епохи палеоліту. Це наскальні малюнки на стінах печери Альтаміра недалеко від Кантабрійського міста Сантильяна-дель-Мари. Від архітектури Іберів (стародавні племена, що населяли Піренейський півострів в I тисячолітті до н.е. ) залишилися руїни велетенських кам'яних стін в Таррагоне. Про римлян в Іспанії нагадують головним чином цивільні споруди - водопроводи, мости, акведуки, амфітеатри, арки. Чудово зберігся один з римських мостів - Алькантара на річці Тахо.
Міст має шість арок і посередині тріумфальна арка. Величні руїни римських амфітеатрів в Меріде і Сагунто на 6000 глядачів і арки в Медісанелі і Барі, побудовані в 107-102 роках до н.е.Світову популярність здобули палац Альгамбра в Гранаде, мечеть в Кордове, мінарет Ла-Хиральда в Севілье. З Франції до Іспанії прийшли романський і готичний архітектурні стилі. Перші романські церкви були побудовані в Каталонії і уздовж шляху до святинь Сантьяго-де-Компостела. Готика прийшла до Іспанії в кінці XII століття. Вона характеризується стрілчастими арками, завдяки яким зведення стали вищими, а вікна - ширше, зовнішніми опорами (контрфорсами), які прийняли на себе вагу зведень. Пізня готика відрізняється багатством кам'яного різьбленого орнаменту. Мавританські майстри, що залишилися в Іспанії, створили особливий змішаний християнсько-мусульманський стиль мудехар, що відрізнявся розвиненою декоративністю. Характерним прикладом готичного іспанського собору є собор XIII століття в Леоні.
Іспанія прославилася архітектурою епохи модерну, столицею якої по праву вважається Барселона. Каталонські архітектори - і, перш за все, Антоніо Гауді, створили власну неповторну мову форм, в якій до цих пір знаходять натхнення архітектори країн Старого і Нового світла. Одним з найвідоміших творінь Гауді є Будинок Мила (Каса Мила) в Барселоні.
У Іспанії збереглися численні середньовічні замки - парадори, в даний час зазвичай використовувані як готелі. Більшість парадор розташовуються в живописних, тихих і затишних куточках і надають прекрасні можливості як для відпочинку, так і для роботи. Зараз це цілий комплекс будівель і споруд, що поєднують строгі архітектурні лінії з сучасним інтер'єром номерів.Величезний інтерес представляє народна архітектура Іспанії, традиції якої сильно розрізняються в різних областях країни.
Ця сонячна країна уміє дивувати гостей. Вона дивовижної і багатоликої культури, що увібрала в себе безліч різних світів і стилів. Кожен куточок Іспанії представляє своєрідну мозаїку культурно-історичних пам'ятників, включених в міжнародний список пам'ятників Надбання Людства.
В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО Іспанії налічується 41 найменування (станом на 2010 рік).
До списку включені:
· 36 культурних об'єктів ;
· 3 природних об'єктів ;
· 2 об'єкти змішаного типу .
З цих об'єктів 16 визнані шедеврами людського генія і 4 — природними
29-04-2015, 02:38