Ведучи індивідуальну краєзнавчу роботу з користувачами бібліотеки, потрібно мати уявлення про їх рівні пізнання краю, бо це важливий показник краєзнавчого розвитку особи. Він виступає для бібліотекаря орієнтиром в здійсненні індивідуального підходу до кожного читача і у вдосконаленні всієї краєзнавчої роботи, направленої на формування і розвиток соціокультурних краєзнавчих потреб читачів. Можна виділити наступні рівні пізнання свого краю у читачів бібліотеки:
нульовий - про край немає ні емпіричних, ні теоретичних знань (наприклад, у тільки що що в'їхали на територію краю людей, ніколи раніше в ньому не проживаючих);
емпіричний - наявність лише житейських пізнань про край;
теоретичний - наявність лише теоретичних знань про край;
теоретико-емпіричний - поєднання і взаємодія в свідомості як теоретичних, так і емпіричних знань про край.
У різних категорій читачів інтерес до краю має різну спрямованість, зокрема, він викликаний таким чинником, як ступінь зв'язку з краєм. Специфіка, особливості цього інтересу виявляються не зовсім однаково у тих, хто:
народився і постійно живе в краю (бібліотечна задача - допомога у вивченні, осмисленні особливостей краю, його історії, економіки, культури);
прибув в даний край на деякий час (бібліотечна задача - забезпечувати ознайомлення з краєм і його визначними пам'ятками);
недавно переїхав в край на постійне місце проживання (бібліотечна задача - допомогти адаптації в нових умовах, знаходженню зв'язків, спільності з місцем, звідки людина приїхала);
повернувся на батьківщину предків після тривалої відсутності (бібліотечна задача - розвиток прагнення до відновлення знань про край).
Перераховані читацькі групи не вичерпують всіх можливих варіантів диференціації читачів і не виділяються в стабільні групи разом з тими основними категоріями читачів, відповідно до яких створюється в бібліотеці структура обслуговування.
6. Індивідуальне інформування в роботі бібліотек
Не можна не враховувати тієї обставини, що в бібліотеках немає і не може бути читачів, що цікавляться тільки краєзнавчою літературою у відриві від інтересу до певної галузі знання або галузі народного господарства, від певної наукової або суспільної проблеми. Належна увага слідує уділити особливостям керівництва читанням краєзнавчої літератури в тих випадках, коли йдеться про читання в цілях самоосвіти. Об'єднуючої всі категорії читачів є в даному випадку самоосвітня мета читання, прагнення дізнатися про своє краю все найголовніше і цікаве, природне бажання гордитися своєю малою батьківщиною, її місцем і роллю в житті країни. Проте в цьому загальному інтересі, викликаному цілком зрозумілими причинами, слід розрізняти і виділяти основні мотиви, мету і характер читання краєзнавчої літератури.
Увага до всіх характеризуючим читача ознак особливо необхідна в індивідуальних формах роботи в допомогу самоосвіті читачів - при складанні планів читання, в бесідах з читачами, у визначенні змісту індивідуальної інформації, в залученні і підготовці читачів до участі в масових заходах і т.д. В індивідуальній роботі з читачами важливо не тільки орієнтуватися на вужі існуючі інтереси читачів, але і сприяти їх формуванню і розширенню. Особливо важливо враховувати особливість читання літератури, в якій йдеться про конкретні факти, що мали або мали місце на території і в обстановці, добре знайомій читачу, про людей, що проживали і жили в рідному місті, селі, що працював і працюючому на відомому читачу підприємстві, природі, безпосередньо оточуючої читача. Інтерес до такого роду літератури може бути легко викликаний у читача з обліком, звичайно його схильностей і смаків, його загальної підготовки. І річ не лише в тому, щоб краєзнавча книга зайняла постійне місце в читанні кожного жителя краю, але і в тому, щоб ця книга допомогла підвести читача до читання літератури з самих різних питань і тем, важливих у формуванні правильного світогляду, у вихованні всесторонньо розвинутої людини.
7. Взаємозв'язки і координація діяльності краєзнавчих установ
Успішна діяльність муніципальної бібліотеки по пропаганді краєзнавчих знань можлива лише у взаємодії з бібліотеками інших систем і відомств, державними організаціями, провідними професійну краєзнавчу роботу: музеями, архівами, редакціями газет, школами, вузами, позашкільними установами; з суспільними краєзнавчими організаціями: відділеннями Всеросійської фундації культури, Всеросійського суспільства охорони пам'ятників історії і культури, Всеросійського суспільства охорони природи, суспільними музеями, клубами, кухлями, з краєзнавцями-любителями. Що проводяться спільно з іншими установами всілякі заходи мають, безумовно, велику аудиторію, більш цікаві і обширні за змістом, більшою мірою реалізується виховна функція краєзнавчої діяльності бібліотек.
Масовим бібліотекам необхідно виходити за межі чисто бібліотечних форм роботи, ставати центрами краєзнавчого руху, об'єднувати його учасників в організації народних музеїв, в зборі матеріалів про своє місто, сель, підприємство, про людей краю, в підготовці фольклорних свят, етнографічних виставок, в проведенні різних обрядів. При цьому необхідно активно використовувати книги, бібліотечно-бібліографічні методи їх просування.
8. Форми роботи бібліотек по краєзнавству. Історико-краєзнавчі читання
В інформуванні читачів про краєзнавчу літературу використовуються всі форми цієї роботи - індивідуальні, групові, масові. Здійснюється ця робота на загальних для інформаційно-бібліографічної діяльності методичних основах і направлена на задоволення як професійних, так і загальноосвітніх потреб читачів. В практиці краєзнавчої роботи масових бібліотек такі заходи, як цикли виставок, лекції, бесіди, краєзнавчі читання, що проводяться з певною періодичністю і за певною програмою, тобто така організація роботи, при якій відбувається послідовне і всестороннє розкриття найважливіших краєзнавчих тим в їх взаємозв'язку із загальнодержавними проблемами
Важливо, щоб при організації виставок-переглядів, Днів інформації, при складанні бюлетенів нових надходжень була представлена і краєзнавча література у вигляді спеціальних розділів виставки або підрозділів, якщо йдеться про галузевий принцип розкриття фундації, у вигляді оглядів, розділів надходження нових надходжень, бібліографічних списків і т.д. Розуміє, всі ці заходи, і допомоги можуть бути повністю присвячений краєзнавчій літературі, адресованій читачам, широко використовуючим краєзнавчі видання в своїй професійній діяльності.
В практику краєзнавчої роботи масових бібліотек давно і міцно ввійшли цикли виставок, лекцій, бесід, краєзнавчі читання, що проводяться з певною періодичністю і за певною програмою, тобто така організація роботи, при якій на зміну випадковим епізодичним заходам приходить послідовне і всестороннє розкриття найважливіших краєзнавчих тим в їх взаємозв'язку із загальнодержавними проблемами. Ефективною формою пропаганди краєзнавчої літератури виявилися, як показує практика, Всесоюзні заочні читацькі конференції, розраховані на довгий час і об'єднуючі багато шляхів і методи рекомендації книги (виставки, вечори, усні журнали, читацькі конференції і т.д.), вони сприяють створенню системи в пропаганді краєзнавчої літератури.
У пошуках нових шляхів пропаганди краєзнавчих матеріалів масові бібліотеки нерідко виходять за межі чисто бібліотечних форм. Відносно краєзнавчої роботи це закономірно.
Бібліотеки, обслуговуючі невеликі території, часто є центрами краєзнавчого руху в організації народних музеїв, зборі матеріалів про свій сель, район, в створенні літопису міста, сіла, району, в оформленні альбомів, в організації екскурсій, зустрічей з видатними людьми і т.д.
Важливо, щоб при цьому бібліотеками не був забутий основний матеріал, з яким вони повинні працювати, - література (списки літератури, посилання на неї в альбомах, літописах, підбірки, виставки літератури до занять кружків, до вечорів-зустрічам). Слід мати зважаючи на, що література містить відомості, що є відправною крапкою для краєзнавчого пошуку, складання маршрутів для краєзнавчих експедицій по рідному краю.
Особлива роль в пропаганді краєзнавчих знань відводиться дитячим бібліотекам. Дитяча бібліотека сприяє духовно-етичному вихованню юних читачів, оскільки, привертаючи до читання дітей і молодь, вони переслідують мету збереження духовної спадщини, дбайливого відношення до Батьківщини, у тому числі "малої".
Краєзнавча дія місцевої дитячої бібліотеки посилюється при оформленні приміщень предметами побуту, прикрасою стін картинами місцевих художників, по можливості, художнім розфарбовуванням стін дитячої бібліотеки. Оформити інтер'єр дитячої бібліотеки в місцевому колориті можна за допомогою читачів і їх батьків. Вони можуть подарувати бібліотеці старовинну прядку, самовар або вишитий бабусь рушники і безліч інших старовинних предметів. Дух краєзнавства може пронизувати всю наочну частину діяльності дитячої бібліотеки: виявлятися в оформленні краєзнавчих каталогів, оголошень, афіш, планів бібліотеки і бібліотечних стелажів. Слід широко використовувати засоби візуальної символіки. Наприклад, в дитячих бібліотеках Орла - це символічний образ Дедушки-Краєведушки, знавця і любителя краю. Його зображення присутнє на рекламних краєзнавчих буклетах і купонах-заявках учасників обласних краєзнавчих свят, на проспектах книжкових виставок, на стелажах з книгами і на краєзнавчих бібліографічних допомогах для дітей.
Таким чином, в цілях популяризації літератури про краю в масовій роботі використовуються все різноманіття форм і методів бібліотечної пропаганди. На підтвердження цього можна привести огляд діяльності бібліотек ЦБС р. Кургану по краєзнавству за 2006 рік (см. приложение).
9. План проведення краєзнавчих читань
Розсилка запрошень. Відправка інформації в ЗМІ.
Читання запрошеним краєзнавчої літератури.
Відповіді на питання учасників.
Змагання на тему: "Хто краще знає свій край?"
Анкетування.
Вручення буклетів і запрошення на інші заходи.
29-04-2015, 02:28