В усьому світі високо цінується якість британських товарів і послуг. Британські, що є на гарному рахунку в рейтингу країн, які мають велику кількість компаній - світових лідерів - Британія треба за США, Японією й Німеччиною, і хоча З'єднане Королівство усе ще посідає третє місце після названих країн, проте, воно є сильним фінансовим центром.
Англійський бізнес представляється, у цілому, як не ризиковий бізнес, орієнтований на конкретні ринки збуту. Бізнес у Великобританії більше впорядкований і не кримінальний, на відміну від більшості розвинених країн.
Основні недоліки британського бізнесу - це тверда прихильність певним правилам гри (прояв англійського менталітету) і відсутність гнучкості. Успішність англійського бізнесмена багато в чому визначається ефективністю організації всієї економічної системи країни й добре налагодженим механізмом роботи його фірми.
Як доказ можна привести висловлення бізнес партнерів з різних країн:
"Цей постійний ризик у бізнесі, що властивий американцям, занадто стомлюючий для британців" - Німеччина.
"Британці є керівниками по натурі". - Єгипет.
"Вони роблять речі акуратно. Ви купуєте який-небудь предмет одягу британського виробництва, і Ви знаєте, що він буде служити вічно". - Мексика.
"Ця прихильність традиціям і в бізнесі теж накладає свій відбиток: як на характер керуючого, так і на те, яким образом він управляє фірмою. Здається, що ефективність роботи багато в чому визначається злагодженістю самої системи". - Росія
Репутація мистецтва Великобританії більшою мірою заснована на досягненнях минулого, а не сьогодення (Шекспір, Байрон і т.д.). Можна говорити про те, що існує явний недолік знань про нинішнє мистецтво Великобританії. У сучасних джерелах інформації можна почерпнути лише дуже поверхневі знання про британське мистецтво. Тому при різних опитуваннях суспільної думки можна помітити певну тенденцію - в основному вони обмежуються областю поп-музики й кіно:
"Британське мистецтво відображає їхню культуру - дуже стримане й похмуре". - Малайзія.
"Авангардне, ексцентричне, божевільне". - Франція.
"У них немає ніяких відомих діячів мистецтва. Вони люблять футбол", - Саудівська Аравія.
Незважаючи на те, США усе ще є лідером у сфері освіти, і вважається, що отримана тут кваліфікація користується найбільшою популярністю серед потенційних роботодавців, не менш престижно одержати утворення у Великобританії. Однак критики вказують, що система утворення не повинна дотримуватися елітних стандартів, а. повинна спробувати скомбінувати академічні й ліберальні традиції навчання. Майбутнє британського утворення багато в чому залежить від того, наскільки ефективним будуть реформи уряду і як вони будуть сприйняті викладачами, батьками й учнями.
Британські засоби масової інформації (ЗМІ) розцінюються як більше правдиві в порівнянні з більшістю закордонних ЗМІ - вони сприймаються як більше об'єктивні, оскільки більше орієнтовані на факти, інформацію:
"Навіть самі утворені люди читають бульварну пресу, щоб бути сформованими. Більша частина скандальної інформації у цій пресі, ставиться до королівської родини". - Мексика. [8, стор. 12-22].
Що стосується каналів інформації, звідки жителі різних країн довідаються про Великобританію й на основі чого складається уявлення про країну і її жителів, основними каналами є люди, які відвідують Великобританію, ЗМІ (включаючи Інтернет) і книги.
3.1 Культура й мистецтво
Культура жителів Великобританії в основному визначається культурою Англії, з додаванням місцевих культурних традицій Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії, а також, хоч і в меншому ступені, культурами десятків країн, один раз колишніми колоніями Британської Імперії.
Широкомасштабні зміни в культурі Великобританії відбулися після 1945 року. Найбільш примітним зразкам цих змін може послужити перетворення Ліверпуля, а потім і Лондона, у центри світової поп-культури в 1960-х роках. "Битлз" були лише найпершої й найбільш відомої із британських рок-груп, які скорили мир. Британські модельєри одягу прославилися своїм авангардним стилем, і яскравий одяг з магазинів на Карнаби Стрит і Кингз Роад стала відома далеко за межами Лондона. Крім цих змін, а також менш значного пожвавлення в інших областях культури після закінчення Другої Світової війни, значні зміни відбулися в самому суспільстві. Найбільш помітною зміною стало підвищення рівня утворення. Кількість учнів, що продовжують навчання після закінчення школи, значно збільшилося в другій половині 40-х років 20-го століття. У той же час значно збільшилася кількість університетів, коледжів і інших навчальних організацій.
У цей час уряд став приділяти більше уваги розвитку й підтримці мистецтва в країні. Спеціальна Рада по мистецтву, сформована в 1946 році, підтримує різні області мистецтва, що, у свою чергу, послужило причиною розширення культурного ринку, в основному комерційного. Як і в багатьох розвинених країнах, зіткнення смаків і цінностей старшого й молодшого покоління, періодами було дуже жорстоким, особливо в 60-х 70-х роках 20-го століття.
Що заюшив після утворення З'єднаного Королівства у Великобританію потік емігрантів із країн, що розвиваються, приніс із собою розмаїтість культур і релігій із країн, що розвиваються. Взаємодія цих культур і загальної культури Великобританії багато в чому визначає сьогоднішнє королівство.
3.2 Колорити національних традицій
Традиції королівського двору найчастіше наділяються у форму різних церемоній, виконуваних королевою і її родиною.
3.2.1 Королівські традиції
Відкриття парламенту.
Королева офіційно відкриває нову сесію парламенту щороку, звичайно в жовтні або листопаді. Вона разом з Герцогом Единбургським відправляється з Букингемського палацу у Вестмінстерський у державній кареті (State Coach). Перед тим, як королева і її оточення заходять у будинок парламенту, палацові стражі (the Yeomen of the Guard) обшукують підвали будинку. Ця традиція дотримується з 1605 року, коли, ґрунту змовників намагалася підірвати будинок парламенту. У наші дні в пошуках вибухівки палацовим стражам допомагають офіцери поліції.
Нагородження
Нагородження проводяться в Букингемськом палаці 20 разів у рік. Іноді вони також проводяться в Единбургськом палаці й за межами З'єднаного Королівства. Кожну церемонію нагородження відвідують до 150 кандидатів, кожний з яких може запросити до трьох гостей. Королева входить у зал у супроводі двох офіцерів. Грає військовий оркестр. Королева або інший член королівської родини, що проводить церемонію, стоїть на протязі всієї процедури нагородження, що триває ледве більше години. Після того, як оркестр зіграв державний наш, Лорд-камергер по черзі називає ім'я кожного кандидата й причину, по якій він нагороджується. Потім королева прикріплює до грудей щасливчика нагороду й поздоровляє його. На цій церемонії королева також присвячує в лицарі.
Прийоми в королівському саду
Більше 30 тисяч чоловік відвідують прийоми в Королівському саду щороку. Щоліта проводиться, принаймні, три прийоми в Букингемськом палаці й один у Палаці Холирудхаус (the Palace of Holyroodhouse) в Единбурзі. Ці прийоми проводяться з 1860-х років. У п'ятдесятих роках 20-го століття кількість прийомів у саду Букингемського палацу збільшили із двох до трьох у рік. Іноді королева дає додатковий прийом у саду, проведений для великої національної організації, що відзначає круглу дату, наприклад, Червоний Хрест, або, наприклад, щоб відзначити рік Інваліда. Для прийому вибираються люди із всіх сфер життя суспільства: із уряду, збройних сил, дипломатичного корпуса. Запрошення розсилаються Лорд-камергером (Lord. Chamberlain) від імені королеви. На прийомі, час проведення якого звичайно з 4 до 6 ч. вечора, є присутнім до 8 тисяч гостей. Королева й герцог Единбургський разом з іншими членами королівської родини проходжуються між гістьми після того, як зіграють національний гімн Великобританії. Кожний із представників королівської, родини йде по саду своїм шляхом з такою метою, щоб у кожного з гостей була можливість бути представленими й поспілкуватися із царственими особами. Під час прийомів музику грають по черзі два військові оркестру. Королева й інші члени її родини, зрештою, прибувають до королівського тенту, де вони п'ють чай. Також на прийомі ставлять окремий тент для дипломатичного корпуса й всіх інших гостей. Подається чай і насолоди. Близько 6 годин вечора королівська родина залишає сад, а оркестр грає гімн Великобританії ще раз, щоб відзначити кінець прийому.
Офіційні візити
Королева є офіційною главою З'єднаного Королівства, а також Британської Співдружності Націй: "Міністерство закордонних справ Великобританії розсилає запрошення главам інших держав. Звичайно в рік королева приймає представників двох іноземних держав. Кожний з таких візитів триває з вівторка по п'ятницю, під час якого глава іноземної держави не тільки встигає зустрітися з королевою, прем'єр-міністром, міністрами, лідерами політичних партій і главами дипломатичних місій у Лондоні, але також побувати на державному банкеті в його честь, дати відповідний банкет і провести день поза Лондоном, і Единбурга, під час якого він або вона знайомиться з іншими аспектами життя британців.
3.2.2 Традиції парламенту
За століття, свого існування парламент обростив численними традиціями.
Деякі з них актуальні і являють собою правила поведінки у верхній і нижній палатах, інші ж застаріли й зберігаються тільки з любові до традицій.
Молитви
Кожне засідання нижньої палати парламенту починається з молитви. Члени палати моляться коштуючи, повернувшись особою до стіни за їхніми спинами (молитися, коштуючи на колінах, члени палати не могли, коли, було прийнято носити мечі в парламенті). Священик читає молитви вголос. З 1997 року читається додаткова молитва в ті дні, коли один зі членів парламенту вмирає. Ця традиція бере свої коріння з 1558 року, коли члени палати почали молитися перед засіданням, а близько 20 років через вона вже твердо устоялась і молитви читав спеціально запрошений священнослужитель.
"Непарламентська мова"
Вираження, уживані в палаті, повинні підкорятися особливим правилам. У парламенті не можна вимовляти слова й вираження, які можуть образити інших членів парламенту, не можна вживати грубі вираження, натякати або відверто заявляти про те, що інший член палати бреше або п'яний, і перебріхувати слова інших. Маленький глосарій заборонених у парламенті слів; blackguard, coward, git, guttersnipe, hooligan, rat, swine, stoolpigeon і traitor. Якщо ж хтось порушив ці правила. Спікер попросить цього "когось" забрати їх назад. Якщо ж його не послухаються, то винуватець може бути покараний і навіть відсторонений від засідань на певний строк.
Поліція
У годину закінчення засідань у парламенті поліцейські кричать "Who goes home?" ("Хто йде додому?). Ця традиція почалася в ті дні, коли в Лондоні ще не було центрального висвітлення вулиць, і парламентарії йшли додому невеликими групками, знижуючи ризик бути пограбованими на темних, вулицях міста. До речі, це, напевно, актуально й зараз, тим більше що за розкладом вечірні засідання закінчуються в 10 вечори, але можуть тривати далеко за північ. Поліцейські не входять у зал засідань доти, поки обговорення не закінчиться.
Вітання спікера
Члени нижньої палати звичайно кланяються спікерові, коли залишають зал засідань. Передбачається, що цей звичай відбувся від тих часів, коли Палата Громад засідала в каплиці Св. Стивена (St Stephen's Chapel), де спікер сидів поруч із вівтарем і члени парламенту, кланялися саме вівтарю, а не спікерові. Після завершення чергової сесії парламенту, а особливо після його розпуску перед новими виборами, члени нижньої палати, залишаючи зал засідань, тиснуть руку спікера.
Форма одягу
Офіційний одяг спікера описаний, в "Формі одягу спікера". Одяг інших членів парламенту являє собою костюм, що, скажемо, одягають на ділову зустріч або переговори. Однак в останні роки деякі члени парламенту були замічені у Вестмінстерському палаці не тільки без краваток, але навіть без піджаків. У вісімнадцятому столітті були прийняті носити перуки, але до наших днів перуки залишилися лише на головах, спікера й клерків. Однак діючий спікер Палати Громад не носить перуку.
Капелюха були іншим атрибутом парламентського етикету... Їх носили в залі засідання, але знімали при вході й виході із залу, а. також під час висловлень. Капелюх також служив відмінним способом зайняти місце на лаві в залі засідань, тому що без капелюха людина не могла далеко піти, і, відповідно, повинен був обов'язково повернутися. Ця система була зруйнована тими членами палати, які носили із собою по двох капелюха.
У наш час капелюха необхідно носити всім парламентаріям-чоловікам під час звертання до спікера, Жінки можуть не носити капелюх. Медалі й інші знаки відмінності, що показують прихильність або подяку монарха, не можна носить у парламенті.
Тютюн
Інший "пережиток минулого" у парламенті - нюхальний тютюн, наданий для користування членам нижньої палати парламенту й інших клерків палати. Табакерка лежить у входу в палату. Однак далеко не всі користаються із цієї можливості, хоча нюхальний тютюн - це єдиний вид тютюну, дозволений у палаті й комітетах. Паління було заборонено ще в 1693 році;
Собаки
Собаки, за винятком собак-поводирів, не допускаються в будинок парламенту. Один зі членів нижньої палати парламенту, Девид Бланкетт (David, Blunkett), позбавленийі зори, тому він постійно приводив із собою свого собаку-поводиря Люсі (Lucy).
Схвалення Біллів
Схвалення Біллів - використання норманнського варіанта французької мови.
Процес прийняття нового закону, вимагає, щоб текст Білля був прийнятий обома палатами парламенту. Передача Білля з палати в палату завжди відбувається за певним порядком, при якому для повідомлення результатів обговорення Білля іншій палаті от уже більше 200 років використовуються фрази норманнської французької мові. От деякі з них:
І.Якщо Палата Лордів прийняла один або більше Біллів, то члени Палати Громад одержують їх разом з наступною припискою; case "sort bail aux communes"
2.Якщо Лорди схвалили Білль, прийнятий Палатою Громад, то на ньому напишуть "A ceste Bille les Seigneurs sont assentus". Якщо Білль при цьому буде змінений, то Лорди після "Віllе" додадуть amended "avecque des amendements".
3.У випадку, якщо Білль Палати Громад був змінений Палатою Лордів, а члени нижньої палати не погоджуються зі змінами, то причини незгоди пишуться по-англійському під заголовком "Ceste Bille est remise aux Seigneurs avecque des raisons".
4.Форма схвалення королеви також оголошується французькою на церемонії закриття парламенту. Для загальних біллів це La Reyne le veul, а для часток - Soit fait comme il est desk.
Мішок з вовною (the woolsack)
Лорд-канцлер у Палаті Лордів сидить на мішку з вовною. Цей звичай вийшов із середніх століть, коли Англія була головним експортером вовни й вовняних виробів у Європу й уважалася провідним виробником як по якості, так і по кількості матеріалу. Символізуючи національне надбання країни, Лорд-канцлер сидів і як і раніше сидить на мішку, набитому вовною. Єдина зміна традиції - мішок набивають вовною не тільки виробництва, Великобританії, але й інших країн Співдружності, що символізує єдність цих країн.
3.2.3 Національні забави (Полювання за "рудим смолоскипом")
Більше колоритної національної забави, чим полювання, на лисиць в Англії, мабуть, немає. Ведеться вона винятково у вихідні дні за допомогою спеціально наношених гончих псів. Всі мисливці строго дотримують стародавніх ритуалів, придумані ще в часи короля Ричарда Левине Серце.
Початок своє полювання бере в 1066 році. У країну привіз її Вільгельм Завойовник зі своїми норманнами. Відокремивши простонародне стрілецьке полювання з луками від полювання псово-верхівковий, він навіть королівські замки велів ставити на відстані одноденних кінських переходів друг від друга. Тобто бенкетував щораз після цькування звірів у черговому замку, куди, властиво, і добирався із придворними до ночі. Свою лепту у верхівкове полювання вніс і Ричард Левине Серце. В 1194 році він вернувся в Англію з Палестини, привівши із собою цілий табун витончених арабських скакунів. Повідавши про те, що на Близькому Сході халіфи, еміри й беї давно вже не принижують себе полюванням заради їжі, а труять своїх жертв собаками заради настрою й куражу, він круто змінив всю британську мисливську традицію. Ричард вніс у неї ієрархічні принципи, різнобарвний одяг "майстрів" і "підлеглих". Все це поступово вдосконалювалося, остаточно втряслося до 1730 року - і з тих пор залишається незмінним.
Як приклад можна привести полювання в графстві Кент, що біля Лондона.
...До околиці стародавньої Абатської ферми мисливці з'їжджаються раннім ранком з разючою пунктуальністю, хоча прибувають вони сюди з різних графств із усього південно-сходу Англії. Упускати лісові перегони тут не прийняте. Із причеплених до автомобілів вагончиків мисливці виводять своїх коней і відправляються верхи на простору галявину для офіційного збору. Усього 49 вершників. До них підходять дівчини з підношеннями, заставленими келихами з якимсь бурштиновим напоєм, - на перевірку це висить із імбирним елем. Перед багатогодинною скачкою прийнято випити один-два келиха, не більше ("для більшого куражу") - на вогнепальному полюванні такого фуршету не зустрінеш.
Майже всі мисливці одягнені в чорні жакети, але попадаються й червоні. Власників останніх шанобливо величають "майстрами". Таке звання заслуговують десятиліттями.
По закінченні легкого фуршету "майстри", зібравши навколо себе свої "міні-ескадрони", оголошують порядок полювання. Важливо визначитися з маршрутом - не всі місцеві фермери дозволяють вершникам прямо скакати по своїх полях. Не не діють і собачі поводирі: вони демонструють нетерплячим гончим "лисий захід" - обривки шкір і шматочки дерну з нір. Нарешті затрубив ріг - і воїнство, спустивши собак із привязей, рушило доганяти їх уздовж крайки ячмінного поля. Ніякої лисиці поки ще немає й у спомині, але всі впевнені, що, злякавшись мисливського галасу, вона напевно перерве свій фазаній або курячий сніданок і кинеться навтьоки. Через кілька хвилин густий собачий ланцюг вистежив лису стоянку й, потроївши
29-04-2015, 02:37