В його віршах поміж рядками ми можемо прочитати його безмежну любов до України, дружини і сина, своїх друзів і мрію, в яку він вірив до кінця своїх днів, мрію в незалежну, багату Україну, через яку він так багато страждав.
Минуть десятиліття. Не буде образу Стуса як особи, не буде його розпинателів, не буде його теперішніх критиків. Дисидентко вивчатимуть в школах з нудних підручників історії і історії літератури, і школярі потай позіхатимуть під розповідь учителя про в’язниці і смерть Стуса. Будуть інші проблеми і інші злоби дня. Але надовго залишиться універсальне, майстерне і щире в поезії Стуса:
Розпросторся, душе моя,
на чотири татамі
і не кулься від нагая
і не крийся руками.
Хай у тебе є дві межі
та середина – справжня.
Листопад – 3 грудня 1984 –
Вересень 1985
Нью-Йорк.
Список використаної літератури:
1. М. Жулинський “Із забуття в безсмертя”. Київ – “Дніпр” 1990 р.
2. “Не від любив свою тривогу ранню”. В.Стус – поет, людина. Київ – “Український письменник”. 1993 р.
3. Д. Стус “Феномен доби: сходження на Голгофу слави”. Київ – “Знання України”. 1993 р.
4. О.Ю. Орач “Під тягарем хреста” Львів – “Каменяр”. 1991 р.
5. В. Яременко “Українське слово” Київ – “Рось” 1994 р. (том 3).
29-04-2015, 02:37