Дипломна робота
На тему: БАКТЕРІАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КРОЛІВ
План
Бактеріальні захворювання……………………………………………………….3
Використана література……………………………………………...………….31
Бактеріальні захворювання
Пастерельоз, або геморагічна септицемія,— захворювання, що часто спостерігається у кролів. Воно виникає при несприятливих умовах утримання кролів (у темних, вогких, незадовільно вентильованих і брудних приміщеннях), при поганій годівлі та наявності інших хворих.
Етіологія. Збудник хвороби — Pasteurella multocida. Форма пастерел буває різною: від кокоподібної до невеликих тонких паличок із закругленими кінцями, що інтенсивно забарвлюються. Довжина мікроба від 1 до 2,5 μ, ширина 0,3 μ.
Пряме сонячне проміння вбиває пастерел протягом кількох хвилин; у трупах, гною, воді і ґрунті вони зберігаються до трьох місяців, при висушуванні — 2—3 дні; при температурі 58—60° гинуть протягом 15 хе; при температурі 75° — майже моментально. У шкурках загиблих кролів під час висушування при температурі 25—35° пастерели гинуть через 2—3 доби. Однопроцентний розчин сулеми вбиває їх через 3 хв, 3-процентні розчини лізолу, карболової кислоти та 5-процентний розчин вапняного молока — за кілька хвилин. Епізоотологія. Пастерельоз дуже поширене захворювання кролів. У кролівницьких господарствах хвороба виникає внаслідок занесення інфекції хворими тваринами, які виділяють пастерел із сечею, калом, слиною, носовим секретом. Крім того, збудник може потрапити у господарство разом із забрудненими пастерелами інвентарем або кормами. Механічними перенощиками можуть бути всі види тварин, комах, а також людина.
Найчастіше захворювання спостерігається восени і навесні. Велику роль у поширенні хвороби відіграють кролі-бактеріоносії.
Патогенез. Потрапивши в організм кроля, найчастіше через органи дихання, пастерели проникають у кров і лімфу, спричиняючи загальну септицемію і швидку смерть тварини.
Клінічна картина. Пастерельоз у кролів може протікати гостро, підгостро і хронічно. Гострий перебіг хвороби триває 2—3 дні і закінчується загибеллю тварини. На початку температура тіла підвищується до 41°, а перед смертю знижується до 33—35°. Хворі кролі втрачають апетит, не рухаються, кінці вух звисають, слизова оболонка носа з синюшним відтінком, спостерігають також витікання з носа і пронос. При прогресуючій слабості кролі гинуть. Іноді хвороба протікає блискавично.
При розтині тварини, загиблої від гострого пастерельозу, спостерігають зміни в органах грудної порожнини і травлення. На легенях, слизовій оболонці гортані, трахеї, на серці, печінці, селезінці, лімфатичних вузлах, у кишечнику, нирках і сечовому міхурі відмічають численні крапкові крововиливи.
Легені, як правило, бувають набряклими. У грудній порожнині утворюється ексудат солом'яного або червонуватого кольору. Селезінка збільшена і наповнена кров'ю.
Підгострий перебіг хвороби супроводжується запаленням легень і плеври, що найчастіше буває ускладненням гострого пастерельозу. У кролів спостерігають переміжну або постійну високу температуру тіла, фібрилярні посіпування і тремтіння окремих груп м'язів, сильне пригнічення і кволість, втрату апетиту. Дихальні рухи дуже напружені і посилені, іноді відмічають переривчасте дихання. Спостерігають також сухий болісний кашель і слизово-гнійне витікання з носа. При прослухуванні виявляють різного характеру хрипи і нерідко чути шуми тертя плеври. Серцева діяльність різко послаблена. Хвороба триває 7—15 днів і найчастіше закінчується смертю.
Хронічний перебіг хвороби проявляється у вигляді так званого заразного нежитю, або інфекційного риніту, який на початку характеризується виділенням із носових отворів найдрібніших крапель слизу. Надалі витікання з носа посилюються і стають слизовими, слизово-гнійними і нарешті гнійними, які засихаючи, утворюють навколо носових отворів кірку, що утруднює дихання.
Хворий кріль, відчуваючи подразнення, тре передніми лапками ніс. Шерсть, забруднена виділеннями з носа, склеюється і часто випадає; утворюються так звані розчухи, що є характерною ознакою хвороби. При терті мордочки лапками кролі переносять інфекцію на очі, де виникає різного ступеня кератокон'юнктивіт. Хворобливий процес може бути перенесений і на статеві органи.
При тяжкому перебігу хронічного пастерельозу значно порушується загальний стан кроля. Хвороба може тривати кілька місяців з періодами поліпшення і погіршення, що значною мірою залежить від умов утримання і годівлі.
Тяжкими ускладненнями при пастерельозі є метастази, що охоплюють різні внутрішні органи. Найчастіше відмічають підшкірні абсцеси, запалення середнього і внутрішнього вуха (отити) і запалення мозку (енцефаліти).
Якщо загальний процес перейшов на бронхи, плевру і легені, захворювання загострюється катаральним або гнійним запаленням легень і гнійним плевритом, що призводить до летального кінця. При розтині кроля, який загинув від пастерельозу, у носовій порожнині відмічають гіперемію і катаральний набряк слизових оболонок носа і верхніх дихальних шляхів, які бувають вкриті гноєм.
Очеревина найчастіше запалена, селезінка збільшена, темно-вишневого кольору, тверда, іноді злегка дрябла. На сліпій, ободовій і тазовій частинах прямої кишки, а іноді й на сечовому міхурі бувають крапкові крововиливи.
Діагноз. При постановці діагнозу на пастерельоз зважають на клінічні ознаки, раптову загибель тварини і виявлення описаних вище патологоанатомічних змін, характерних для цього захворювання. Для остаточного встановлення діагнозу необхідно провести бактеріологічне дослідження. Для цього трупи кролів надсилають у ветеринарну лабораторію.
Кролівник повинен знати, що пастерельоз може проявлятися як вторинне захворювання після кокцидіозу, інфекційного стоматиту та інших хвороб, які ослаблюють організм кроля.
Лікування. Лікування кролів при пастерельозі більш ефективне, якщо воно застосовується на початку захворювання.
Для лікування хворих кролів може бути застосована бівалентна гіперімунна сироватка проти холери курей і геморагічної септицемії свиней, яку рекомендують застосовувати кролям внутрішньом'язово в дозі 3 мл на 1 кг живої ваги.
Останнім часом добрі результати дає застосування різних антибіотиків: одноразове внутрішньом'язове введення тераміцину в дозі 20 мл на 1 кг живої ваги або дворазове з проміжком 24 год введення біоміцину в тій же дозі. Виготовляють 2-процентні розчини тераміцину і біоміцину на дистильованій воді: 1 мл такого розчину відповідає 20 мг, тобто дозі на 1 кг живої ваги. Розчини виготовляють перед застосуванням.
При підгострому перебігу пастерельозу у кролів різного віку для лікування можна рекомендувати дибіоміцин. Препарати вводять під шкіру у вигляді масляної суспензії у дозі 100 мг на 1 кг ваги тварини. Через 10 днів введення препарату повторюють у дозі 50 мг на 1 кг ваги.
Профілактика та заходи боротьби. Поряд з лікуванням необхідно добре доглядати і годувати кролів, суворо додержувати дієти. Необхідно оберігати тварин від ушкодження шкіри. Кролів тяжко хворих і з хронічним перебігом пастерельозу забивають. Підозрілих на захворювання кролів необхідно утримувати групами в окремому приміщенні '(ізоляторі).
У неблагополучному господарстві всім кролям внутрішньом'язово вводять один раз тераміцин або два рази (з проміжком 16— 20 год) біоміцин у дозі 20 мг на 1 кг живої ваги; наступного дня і потім через 7 днів усім кролям від 1,5-місячного віку (крім хворих) підшкірно вводять екстрат-формолову вакцину проти пастерельозу кролів, молодшим кожні 5—7 днів вводять сироватку проти геморагічної септицемії, а після 1,5-місячного віку — вакцинують.
Влітку кролів краще утримувати під навісом, годувати легко-перетравними, доброякісними кормами. Необхідно додержувати чистоти в клітках і під ними, регулярно очищати їх від екскриментів, обливати окропом дерев'яні годівниці і напувалки, а металеві обпалювати вогнем паяльної лампи. У клітках, де перебували кролі, проводять дезинфекцію 1-процентним розчином формальдегіду, їдкого натру і карболової кислоти, 10—20-процентною суспензією свіжогашеного вапна.
Особливо старанно слід очищати і дезинфікувати годівниці, напувалки, скребачки, переносні ящики, мітли та інший інвентар, що стикався з хворими кролями. Забороняється вивозити кролів за межі неблагополучного господарства. Гній і загиблих кролів спалюють або закопують в яму на глибину 2 м всередині карантинної зони.
Шкурки знімають у недоступних для мух приміщеннях їх дезинфікують 1-процентним розчином карболової кислоти. Пух збирають у марлеві мішечки і витримують на сонці протягом 5—7 днів.
Неблагополучне господарство карантинують. Строк карантину 14 днів після останнього випадку видужання або загибелі тварини. Для запобігання й успішної боротьби з пастерельозом потрібно додержувати зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил на кролівницьких фермах.
Лістеріоз — інфекційне захворювання. На нього, крім кролів, хворіють різні види гризунів: зайці, морські свинки, щури, миші, піщанки. Лістеріоз спостерігають серед сільськогосподарських тварин і птиці, проте є випадки захворювання на нього людини. Хвороба відрізняється різноманітністю форм клінічного прояву.
Етіологія. Збудник хвороби — Listeria monocytogenus — дрібна, пряма або злегка зігнута, із закругленими кінцями грам-позитивна паличка, що не утворює спор і не має капсули.
Лістерії мають п'ять джгутиків. Однак рухливість добре виражена лише у молодих культур, вирощених при кімнатній температурі.
Лістерії стійкі проти дії фізичних та хімічних факторів. При кімнатній температурі 2,5-процентний розчин фенолу вбиває лістерії протягом 5 хв; лізол та 5-процентний креолін — через 10; 2,5-процентний формалін і 2-процентний їдкий натр — через 10—40; 1-процентний розчин перманганату калію — через ЗО; риванол — через 20; хлористе вапно при концентрації активного хлору 100 мг віл — через 60; 45-процентний етиловий спирт вбиває лістерії через 10, а 70—90-процентний — через 5 хв.
У зовнішньому середовищі лістерії зберігаються тривалий час: у сіні, соломі — 7 місяців, у комбікормах — 9, у вівсі — 10 місяців, у висівках — до року. У фекаліях лістерії зберігаються до 7 місяців, у сечі — до року, а у воді та грунті—до двох років.
Епізоотологія. Лістеріоз зареєстрований у багатьох країнах світу. Кролі заражаються лістеріозом у природних умовах здебільшого аліментарним шляхом через інфіковані корми і воду; можливе також аерогенне і внутрішньоутробне зараження. Перенощики інфекції — гризуни і комахи.
Джерелом інфекції є хворі і перехворілі тварини — лістерієнозії, у яких збудник виділяється з носовими виділеннями, витіканням із очей, із сечею, калом, витіканням із статевих органів.
Здебільшого на лістеріоз хворіють вагітні матки. Невагітні кролиці, самці і відлучений молодняк хворіють на лістеріоз рідко.
Лістеріоз протікає у вигляді ензоотій. Захворювання може з'являтися у всі сезони року. Однак найчастіше лістеріоз кролів відмічається у весняно-літній період, що збігається з наявністю у господарствах великої кількості вагітних кролиць.
Клінічна картина. Хвороба може протікати понадгостро, гостро, підгостро і хронічно. Можливий латентний перебіг лістеріозу.
При понадгострому перебігу лістеріозу смерть настає раптово, звичайно в день передбачуваного окролу або в момент родів, Найхарактерніший гострий перебіг. При гострому перебігу спостерігають різке пригнічення, сонливість, втрату апетиту, гарячку, виснаження. Відмічають ураження кон'юнктиви і слизових оболонок носової і ротової порожнин, що супроводжується сльозотечею, виділенням прозорого слизу і слинотечею. Хворі кролиці абортують. Аборти найчастіше бувають у другій половині вагітності. Волосся у хворих втрачає блиск, стає скуйовдженим. Хвороба триває !—2 дні і закінчується смертю.
Якщо кролиці абортують, вони виживають, проте утримувати їх у господарстві недоцільно, тому що вони дуже рідко дають здоровий приплід.
При підгострому перебігу, що триває до місяця, на початку також відмічається пригнічений стан, втрата апетиту, прискорене дихання. На другий-третій день з'являються характерні ознаки лістеріозу, що виражаються в розладі центральної нервової системи: виникають судороги жувальних м'язів, дрож, повертання очного яблука вбік, неприродне тримання голови — вона піднята або опущена вниз чи нахилена вбік. Хворі кролі роблять колові рухи. Часто вагітні кролиці раптово гинуть у день окролу або під час родів.
При хронічному перебігу відмічають пригнічення, різке зниження апетиту, кролі помітно худнуть, волосся скуйовджується, втрачає блиск і стає бруднувато-матового кольору. З очей витікає серозна, а з носа — серозна або серозно-гнійна рідина. Навколо ніздрів постійно мокре і склеєне волосся, а також наліт з сухих кірочок. При цьому перебігу хвороби бувають ускладнення на легені, плевру, а іноді й на очеревину. Відповідно до цього проявляються клінічні ознаки хвороби; прискорене дихання, при прослухуванні чути хрипи, при запаленні очеревини — різка болісність у ділянці черева.
Кролі пересуваються обережно, менше стрибають, рухаються черепашачою ходою (рачки). При повному виснаженні кролі гинуть.
При латентному перебігу хвороба характеризується загибеллю і розсисанням ембріонів на різних стадіях розвитку. У самок будь-якого прояву хвороби не відмічають.
Молодняк звичайно хворіє на лістеріоз у перші місяці життя, починаючи з 3-місячного віку кроленята захворюють рідко.
Лістеріоз у новонароджених кроленят спостерігають у період масових спалахів цієї хвороби і уражує молодняк лише в окремих гніздах. Кроленята заражаються внутрішньоутробно і гинуть протягом перших шести днів після народження. Як правило, гине весь приплід одразу, іноді — поступово, протягом кількох днів. Клінічних симптомів звичайно спостерігати не вдається, кроленят знаходять вже мертвими, розкиданими по клітці. Якщо кроленята гинуть не відразу, у них вдається помітити конвульсійні рухи, закидання голови, плавальні рухи кінцівок. Кроленята в таких випадках не лежать у гнізді, а повзають по клітці.
При розтині загиблих від лістеріозу кролів на печінці і рідше на селезінці спостерігають множинні білого кольору точкові ураження — некротичні вузлики (рис. 6). Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору. Печінка набрякла( дряблої консистенції, глинястого кольору. Шлунково-кишковий тракт у стані гострокатарального або геморагічного запалення. Характерні зміни знаходять у матці. Вона збільшена, при розрізі слизова оболонка її набрякла, вкрита слизом і гноєм. У вагітних виявляють муміфіковані плоди або плоди, що гниють. Матка дуже гіперемійована, збільшена, в її порожнині скупчується гній з іхорозним запахом.
Зовні матка червоного або темно-червоного кольору. При тривалішому перебігу хвороби ураження ще більш значні. Матка зовні має смугастий вигляд, червоні ділянки чергуються з білими або жовтуватими ділянками омертвіння стінки матки. Перетонеальна оболонка запалена, вкрита плівками фібрину. Внаслідок злипливого запалення матка зібрана в тугу грудку. У просвіті матки — сироподібна гнійна маса.
Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і патологоанатомічного розтину, але він повинен підтверджуватися бактеріологічно. Для цього трупи надсилають у ветеринарну лабораторію на дослідження, у випадку пересилок на далекі відстані відправляють серце, печінку, селезінку, а від дорослих самок обов'язково і матку з її вмістом (або частину її). Від кролів, загиблих з явищами менінгіту, посилають мозок. Органи вміщують у ЗО—35-процентний розчин гліцерину або у 20-процентний розчин кухонної солі.
Лікування. Для лікування невагітних кролиць (лікування вагітних недоцільне) та молодняка можна рекомендувати біоміцин у дозі ЗО мг на 1 кг ваги протягом 3 днів підряд. Біоміцин дають через рот або внутрішньом'язово раз на день.
Кролі, які одужали після лікування, лишаються лістерієносіями, тому цих тварин рекомендується вибраковувати.
Профілактика та заходи боротьби. Захворілих кролів негайно ізолюють. Проводять старанну дезинфекцію приміщень та інвентаря. Дезинфікуючі засоби: 3—5-процентна емульсія креоліну, 2—3-процентний розчин карболової кислоти, 3—5-про-центний розчин їдкого натру та ін. Усі металеві предмети обпалюють вогнем паяльної лампи.
Для аерозольної дезинфекції приміщень застосовують 20-про-центний розчин формальдегіду з розрахунку 20 мл на 1 ж3 при експозиції 4 год.
Для дезинфекції грунту застосовують хлорне вапно, яке містить 24—27% активного хлору. Норма витрати препарату на 1 м2 грунту — 5 кг, експозиція — 24 год.
Трупи тварин, абортовані плоди та гній з кліток, в яких знаходилися хворі кролі, спалюють або закопують.
М'ясо хворої на лістеріоз тварини дозволяється випускати з господарства лише після двогодинного проварювання на місці забою. Шкурки із господарства випускають після спеціальної дезинфекції, для якої застосовують розчин суміші: сульфанолу — 0,3%, алюмінієвих галунів — 2, кремнефтористого натру — 0,2 та хлористого натру — 26%. Вказані речовини розчиняють у воді у тому порядку, в якому їх перераховано. Кількість розчину має перевищувати вагу шкурок, що їх піддають дезинфекції, у 5 разів. У дезрозчині шкурки витримують 20 год, потім на 24 год лишають поза розчином.
У неблагополучному господарстві слід проводити карантинні заходи до закінчення наступного окролу при умові його благополучності щодо лістеріозу.
Для запобігання лістеріозу необхідно кролів утримувати окремо від усіх інших свійських тварин, сприйнятливих до цієї хвороби, і поряд з цим проводити старанну дератизацію (знищення гризунів) на фермі і в усіх приміщеннях. Обслуговуючому персоналу слід також дотримуватися й особистої профілактики.
Сальмонельоз (паратиф) — гостре інфекційне захворювання, пов'язане переважно з ураженням шлунково-кишкового тракту. При цьому захворюванні спостерігаються явища метриту та аборту. Особливо часто захворюють кролиці, яких незадовільно годують, виснажені і вагітні.
Етіологія. Збудниками сальмонельозу кролів є деякі різновидності з групи паратифозних мікробів, які являють собою короткі (0,5—2 μ) палички із закругленими кінцями, спор і капсул не утворюють.
Збудники порівняно стійкі проти несприятливих факторів зовнішнього середовища. В грунті, гною, воді вони можуть зберігатися місяцями. Добре переносять висушування та низькі температури. Проти дезинфікуючих речовин сальмонели нестійкі. Свіжогашене вапно, їдкий натр, формалін та інші дезинфікуючі речовини, які застосовують у звичайних концентраціях, швидко їх вбивають.
Епізоотологія. Захворювання реєструється переважно у відлучених кроленят, сукрільних і незадовільно вгодованих самок. Загострення паратифу спостерігається при погіршенні догляду й утримання. Інфекція заноситься в господарство із зараженими кролями. Очевидно, можливе виникнення захворювання без занесення ззовні, при зниженні резистентності організму бактерієносіїв.
Певну роль у поширенні інфекцій відіграють також мухи, щури і миші. На виникнення захворювання і його поширення великий вплив мають різні фактори: скупчене утримання у брудних вогких вольєрах, неповноцінна годівля, авітамінози та ін:'
Клінічна картина. Звичайно відмічається гострий перебіг. Хворі кролі малорухливі, в'ялі, не хочуть їсти корму, часто п'ють воду. Іноді можна помітити також і
8-09-2015, 21:52