Обмеження рухової активності людини (гіподинамія) в поєднанні з наростанням інтенсивності нервово-психічної діяльності сприяє розвитку багатьох захворювань і прискореного старіння. В немолодому і старечому віці гіпокінезія особливо негативно позначається на функціональному стані різних органів і систем, перебігу обмінних процесів. В цьому віці створюється як би порочний круг – старіння обмежує м'язову активність людини, а вікова гіпокінезія, у свою чергу, сприяє розвитку передчасного старіння.
У людей, що систематично займаються фізичною працею, фізкультурою, значно повільніше знижується м'язова сила, фізична працездатність, зберігається висока толерантність до фізичного навантаження. Фізичні навантаження помірної інтенсивності зменшують ступінь постаріння серцево-судинної системи, що свідчить про їх геропротекторну дію на організм.
Так, у літніх людей, що регулярно тренуються, ступінь старіння серцево-судинної системи (різниця між функціональним віком серцево-судинної системи і календарним віком) протягом 3-річного періоду спостереження поступово зменшується. У осіб контрольної групи, які вели звичайний спосіб життя, за цей період посилилися вікові зміни серцево-судинної системи, що знайшло віддзеркалення в збільшенні різниці між функціональним і календарним віком.
Примітно, що навіть після припинення фізичних тренувань, якщо вони продовжувалися більше 12 місяців, в подальшому спостерігається менш значне зниження функціональних можливостей серцево-судинної системи, ніж у літніх людей, що не займалися фізичними тренуваннями. Отже, фізична активність є найважливішою умовою нормального, фізіологічного старіння.
Клінічні і епідеміологічні спостереження показали, що важливим чинником ризику ПС є куріння, яке часто діє синергічно з дисліпопротеїдемією і артеріальною гіпертензією.
8-09-2015, 19:08