До гемолітичних жовтяниць відносять:
а) жовтяницю при гемолітичній хворобі, яка пов'язана з несумісністю крові матері та плода за Rh-фактором або за системою АВО;
б) жовтяницю при недостатності ферментних систем еритроцитів;
в) жовтяницю при порушенні структури гемоглобіну;
г) жовтяницю при порушенні форми та структури еритроцитів.Печінкова жовтяниця зумовлена ураженням паренхіми печінки
бактеріями, вірусами, найпростішими, або при вірусному фетальному неонатальному гепатиті, цитомегалії, токсоплазмозі, сифілісі, Лістеріозі, гнійних септичних захворюваннях. Іноді відбувається у ів'язку з генетично обумовленим дефектом ензимних систем печінки, які відповідають за обмін вуглеводів (галактоземія, глікогенова Хвороба).
Механічна жовтяниця спостерігається при атрезії жовчовивідних Шляхів, синдромі згущення жовчі при гемолітичній хворобі, у дітей з Муковісцидозом.
Жовтяниці з невідомим механізмом виникнення: жовтяниці дітей, ЩО перебувають на грудному вигодовуванні.
Консервативні методи лікування дітей і гемолітичною хворобою новонароджених
Консервативне лікування гіпербілірубінемії безпосередньо залежить ПІД етіології. Рання ідентифікація відомих причин нефізіологічної Гіпербілірубінемії може допомогти уважному спостереженню за розвитком жовтяниці, проведенню відповідних лабораторних аналізів та своє-Шсному втручанню. Немовлятам із недостатнім годуванням або зниженим виділенням сечі та калу необхідно збільшити об'єм годування ДЛЯ ослаблення кишково-печінкової циркуляції білірубіну. Власне кон-Вірвативні лікувальні методи гіпербілірубінемії полягають у застосу-Ійнні фототерапії, додаткової гідратації та ін.
Фототерапію необхідно проводити в тих випадках, коли рівень білірубіну зростає до небезпечного для конкретної дитини, навіть якщо він ще не сягнув значення, яке встановлене для початку операції обмінного переливання крові. Бажано використовувати для фототерапії волоконно-оптичну ковдру. При її відсутності застосовують підвісну галогенну лампу, яка випромінює світло в блакитному спектрі. Для забезпечення максимальної інтенсивності фототерапії необхідно опромінювати максимальну площу поверхні тіла. Роздяг нену дитину з пов'язкою на очах потрібно якомога ближче наблизити до джерела світла, але уникати перегрівання. Через кожні 2 год дити ну перевертають. Під час проведення фототерапії в новонароджених колір шкіри не є показником гіпербілірубінемії, тому рівень білірубі ну необхідно вимірювати через кожні 12—24 год. Тривалість фототе рапії переважно становить 1—2 доби.
Бажаною є оральна гідратація. Перевага віддається грудному м<> локу або штучній адаптованій молочній суміші. Додавання глюкози чи будь-якого розчину для пиття недоцільне. Якщо оральне приймання не забезпечує компенсації дефіциту, призначають внутрішньовеи ну гідратацію із застосуванням інфузійних розчинів за умови форсо ваного діурезу.
Одним із напрямків лікування гіпербілірубінемії є застосування фенобарбіталу. У дозі 5—8 мг на 1 кг маси тіла на добу він стимули* зв'язування та виведення білірубіну та покращує відток жовчі.
Окрім того, на сьогодні для послаблення кишково-печінкової ци» куляції в немовлят, яких вигодовують грудним молоком або штучни ми сумішами, орально призначають сорбенти, які значно збільшують ефективність фототерапії та скорочують її тривалість.
Показання до проведення операції обмінного переливання крові при гемолітичній хворобі новонароджених
1.Рівень пуповинного білірубіну перевищує 51,3 мкмоль/л.
2.Погодинний приріст білірубіну понад 5,1 мкмоль/л.
3.Критичні рівні білірубіну для доношених, умовно здорових № доношених та новонароджених, які перенесли внутрішньоутробИ^ гіпоксію та асфіксію під час пологів залежно від форми гемолітично! хвороби новонароджених (АВО-конфлікт, Rh-конфлікт) згідно іо ви гальноприйнятою шкалою Полачека.
4.Рівень гемоглобіну нижчий ніж 150 мкмоль/л у 1-шу добу життя,
5. Об'єктивні дані, у числі яких жовтяниця склер і шкіри, ГІГИтоспленомегалія, неврологічні прояви синдрому гальмування.
Класифікація затримки внутрішньоутробного розвитку
1. Гіпопластичний тип (пропорційний). Патогенетичний фактор ДІ» під час ембріонального періоду внутрішньоутробного розвитку »№'да, затримка фізичного розвитку однаковою мірою стосується маси та довжини тіла, обводу голівки. Такі діти майже не відрізняються від звичайних недоношених дітей.
2.Гіпотрофічний тип (асиметричний). Патогенетичний фактор діє під час фетального періоду. У таких новонароджених недостатність фізичного розвитку проявляється переважно дефіцитом маси тіла, а відставання в довжині тіла і зменшення обводу голівки виражені значно менше.
3.Диспластичний тип включає різноманітні вади розвитку, стигми дизембріогенезу.
Ступені затримки внутрішньоутробного розвитку. Затримка внут-рішньоутробного розвитку визначається за масою тіла і відповідністю морфофункціональних ознак гестаційному віку.
1. За масою тіла:
І ступінь — маса тіла менша на 1,5—2ст.
И ступінь — маса тіла менша на 2—За.
IIIступінь — маса тіла менша на Зст і більше.
2. За різницею в тижнях гестації:
I ступінь — до 2 тиж.
IIступінь — до 4 тиж.
IIIступінь — 4 тиж і більше.
3. У доношеної дитини з групою крові А(ІІ) Rh(+), яка народиласявід матері з групою крові 0(1) Rh(+), жовтяниця з'явилася на 2-гу добужиття, рівень білірубіну на 2-гу добу становить 150 мкмоль/л за рахунок непрямої фракції. Який препарат призначають для зниженнягіпербілірубінемії в новонародженої дитини?
A. Преднізолон.Б. Вітамін Е.
B. Карсил.
Г. Фенобарбітал. Д. Есенціале.
4. У доношеної дитини, що народилася від першої нормальної вагітності, обтяжених пологів, мала місце кефалогематома. На 2-гу добуз'явилася жовтяниця, на 3-тю — зміни в неврологічному стані:ністагм, синдром Грефе. Сеча жовта, випорожнення золотисто-жовтого кольору. Група крові матері — А(П) Rh(+). На 3-тю добу рівень гемоглобіну — 200 г/л, еритроцити — 6,1 • 1012 /л, білірубін крові -58 мкмоль/л за рахунок незв'язаної фракції, гематокрит — 57. Чимпояснити жовтяницю в дитини?
A. Атрезією жовчних шляхів.
Б. Фізіологічною жовтяницею.
B. Гемолітичною хворобою.
Г. Фетальним гепатитом.
Д. Черепно-мозковою пологовою травмою.
Використана література
1. Педіатрія: Навч. посібник / О.В. Тяжка, О.П. Вінницька, Т.І. Лутай та ін.; За ред. проф. О.В. Тяжкої. — К.: Медицина, 2005. — 552 с.
8-09-2015, 20:06