При гіпотрофічному і гіпопластичному варіанті І ступеня діти, що Не мали тяжких ускладнень в анте- і неонатальному періодах, як пра-Щло, наздоганяють своїх ровесників за фізичним розвитком до 6 міс лсиття, рідше — у другому півріччі. Психомоторний розвиток їх може відставати. Інфекційна захворюваність не перевищує захворюваності ровесників без затримки внутрішньоутробного розвитку. При II ступені більшість дітей наздоганяють ровесників у фізичному розвитку До 1 року життя; у частини з них підвищена інфекційна захворюваність, наявне відставання психомоторного розвитку в перші 2 роки Шиття, надалі спостерігають ознаки легкої мозкової дисфункції (неіропатичні розлади, інфантилізм психіки, невротичні реакції тощо). У дітей з III ступенем захворювання, а також із диспластичним її варіантом відставання фізичного і психомоторного розвитку може бути більш тривалим (до 3—4 років і більше), у 10—15 % з них надалі розвиваються ознаки органічного пошкодження центральної нервової системи (дитячий церебральний параліч, прогресуюча епілепсія, гідро-Ціфалія, відставання психічного розвитку, олігофренія та ін.). Дуже ІИеока інфекційна захворюваність, кожна 3-тя — 4-та така дитина (Проносить сепсис.
Доведено зв'язок затримки внутрішньоутробного розвитку з роз-ІИТКом надалі у дорослих гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, недостатності мозкового кровообігу, а також цукрового діабет у і це певною мірою може бути пов'язане з тим, що в умовах внутріш-Вкоутробної хронічної гіпоксії посилений синтез ангіотрофічного фак-fepft для гладеньких м'язів судин — ангіотензину II.
2.3 Дистрофії з надмірною масою тіла
Паратрофія — хронічний розлад харчування в дітей раннього віку, який характеризується надмірною (перевищує середні вікові показ ники до 10 %) чи нормальною масою тіла та гідролабільністю тканин,
Клініко-біохімічні дані дозволяють виділити дві форми паратрофії: ліпоматозну та пастозну (ліпоматозно-пастозну).
При ожирінні відзначається надлишок маси тіла 10 % і більше. Виділяють ожиріння як самостійне захворювання (первинне): це ек зогенно-конституційне ожиріння, що виникає при аліментарному перегодовуванні; ожиріння при ураженні центральної нервової сис теми (церебральне, кіркове, діенцефальне); адипозогенітальна дист рофія; пубертатне ожиріння. Також виділяють вторинне ожиріння як симптом іншого захворювання: наприклад, при синдромі Іценка—Ку шінга, гіпотиреозі, цукровому діабеті, гіпогонадизмі, деяких спадко вих захворюваннях (глікогенозах) тощо.
Розрізняють такі ступені ожиріння: І — надлишок маси тіла стп новить 10—29 % , II — 30—40 %, III — 50—99 % , IV — 100 % і більше від вікових норм.
2.4 Принципи дієтотерапії при гіпотрофії різного ступеня тяжкості
Недостатній об'єм їжі доповнюють розчинами ентерально і (чи) Вврентерально(«Ораліт», «Регідрон», 10 % розчин глюкози, Рінгера, ІМІнокислот).
2.5 Дієтотерапія в період репарації
Після того, як об'єм молока чи його замінників сягає вікової по-Іриби, молена переходити на розширення дієти — навантаження їжею (Період репарації). У цей період поступово додають інші продукти (відповідно до віку дитини. У перші дні цього періоду білки та вуглеводи призначають з розрахунку на середню масу тіла дитини (фактична маса тіла +20 % від неї). У подальшому — на масу, яка повинна бути.
Збільшення кількості білків досягається доданням білкових сумішей для ентерального харчування та продуктів з високим вмістом білка, вуглеводів (цукровий сироп, каші), жиру (жирові суміші для ІНТОрального харчування, вершки). У період репарації хворий одержує при І ступені гіпотрофії 140—180 ккал на 1 кг маси тіла на добу, ДрИ II, III ступенях — 180—200 ккал на 1 кг маси тіла на добу. Білки становлять 10—15 % калоражу (близько 3,5—4 г на 1 кг маси тіла).
Проведення харчового навантаження треба проводити після його підрахунку, під контролем копрограми (1 раз на 3—4 дні) та зростанні маси тіла.
Використана література:
1. Педіатрія: Навч. посібник / О.В. Тяжка, О.П. Вінницька, Т.І. Лутай та ін.; За ред. проф. О.В. Тяжкої. — К.: Медицина, 2005. — 552 с.
8-09-2015, 22:00