11-а пара - додатковий <руховий> формується із кількох черепних і спинномозкових корінців, а потім ділиться на дві гілки. Внутрішня гілка приєднується до блукаючого нерва, а нижня іде до грудинно-кличично-сосцеподібного і трапецієподібного м'язів.
12-а пара - під’язиковий <руховий> іннервує м'язи язика. Крім того в складі цього нерва проходять рухові волокна від 1-го спинного нерва, які утворюють низхідну гілку, що сполучається з гілками шийного сплетення (шийна петля, петля під’язикового нерва).
Спинно-мозкові нерви відповідають сегментам спинного мозку і відповідно метамерам тіла тому їх позначають як і сегменти мозку. Кожний нервовий сегмент зв'язаний із сегментом тіла, цей зв'язок зберігається впродовж всього онтогенезу. Задній корінець і спинно-мозковий вузол зв'язані із сегментом шкіри, вони сформувалися із відповідного дерматому, передній - з м'язами, які виникли із відповідного міотому. (Необхідно підкреслити, що кожний дерматом іннервується не лише своїм нервом, а і сусідніми верхнім і нижнім). Спинно-мозкові нерви формуються із двох корінців - переднього (рухового) і заднього (чутливого). Вони сполучаються між собою у міжхребцевому отворі і утворюють спільний стовбур (змішаний нерв). Вийшовши із міжхребцевого отвору нерв ділиться на 3 гілки (8 шийний, грудні і 1-2 поперекові мають і 4-у гілку - сполучну): передню, задню і менінгеальну. Остання повертається назад крізь отвір (в канал хребта) і іннервує оболонки спинного мозку. Задні гілки зберігають метамерність і іннервують шкіру і м'язи відповідних сегментів задньої частини тіла. Передні зберігають сегментарність лише у грудному відділі (міжреберні нерви), у інших відділах вони сполучаються одни з одною петлями і утворюють сплетення: шийне, плечове, поперекове, крижове, від яких відходять периферичні нерви, що іннервують відповідні передні частини шкіри і м'язів.
Шийне сплетення утворене гілками 4-х верхніх шийних нервів і розташоване на глибоких м'язах шиї. Від сплетення відходять чутливі (шкірні) нерви <іннервують: шкіру потиличної ділянки, вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, шиї>, рухові (м'язеві) - до поряд розташованих м'язів шиї і змішаний - діафрагмальний нерв. М'язева частина діафрагми виникає із шийних міотомів і опускаючись тягне за собою і нерв.
Плечове сплетення утворене передніми гілками 5-8-ї пари шийних і 1-го грудного і утворюють 3 пучки (верхній, середній і нижній), які в подальшому забезпечують іннервацію м'язів і шкіру верхніх кінцівок.
Поперекове сплетення утворене передніми гілками 1-3 поперекових і частково 12 грудними і 4 поперековими. Розташоване в товщі великого поперекового м'яза і на передній поверхні квадротного м'яза поперека. Забезпечує іннервацію: шкіри нижнього відділу передньої стінки черева і частково стегна, гомілки і стопи, зовнішніх статевих органів та м'язи стінок живота, передньої і медіальної груп м'язів стегна.
Крижове сплетення найбільше із усіх сплетень. Утворене передніми гілками 5 поперекового, 1-4 крижових і частково 4 поперековим. Забезпечують іннервацію м'язів і частково шкіри сідничної ділянки і промежини, шкіру зовнішніх статевих органів, шкіру і м'язи задньої поверхні стегна, кістки, суглоби, м'язи і шкіру гомілки і стопи (крім невеличкої ділянки шкіри, яка іннервується підшкірним нервом поперекового сплетення).
Куприкове сплетення утворене передніми гілками 5 крижового і 1 куприкового нервів, іннервує шкіру в ділянці куприка і навколо відхідника.
Аналізатори
Сукупність нервових елементів різних рівнів, які забезпечують сприйняття подразнення, перетворення енергії подразнення у енергію збудження, кодування, перенесення закодованої інформації до центральних ділянок нервової системи (зокрема до сенсорних (проекційних) зон кори великих півкуль), її аналіз і формування відчуття – складають аналізатор.
Кожний аналізатор складається з периферичного, проміжного і центрального відділів. Обов'язковим елементом периферичного відділу аналізаторів є рецептори, які сприймають і трансформують збудження. Часто рецептори мають допоміжні елементи, які забезпечують досконалість роботи аналізаторів. Рецептори з допоміжними апаратами називають органами чуття.
У людини виділяють орган зору (очі), слуху і рівноваги (вухо), орган нюху (нюхова ділянка порожнини носа), орган смаку (смакові сосочки). Багаточисельні рецептори є у шкірі, яку в зв'язку з цим називають органом дотику.
Орган зору - око (oculus) складається із очного яблука і допоміжних органів ока: м'язи очного яблука, повіки, слізний апарат. Око розташоване в очниці, має форму кулі з випуклим переднім краєм. Стінка яблука має 3 шари (оболонки). Зовнішня - фіброзна, середня - судинна, внутрішня - сітківка.
Фіброзна оболонка відіграє захисну роль, досить міцна. У ній розрізняють 2 відділи: передній - більш випуклий, менший за розміром відділ - рогівка і задній більший відділ - склера (білкова оболонка).
Рогівка (cornea) - прозора випукло-увігнута пластинка, дещо потовщена по периферії. Передня поверхня рогівки вистелена багатошаровим плоским епітелієм, а задня - ендотелієм. У ній немає кровоносних судин, але є багато нервових закінчень.
Склера (sclera) непрозора (білого кольору) сполучнотканинна пластинка (ніби зварений білок яйця). Передня її частина вкрита кон'юнктивою, утворена сполучною тканиною і багатошаровим епітелієм. Решта склери вкрита ендотелієм. Місце переходу рогівки у склеру називається лімбом (краєм) рогівки. У склері біля лімба є коловий простір - венозна пазуха склери (шлемів канал). Склера має кровоносні судини і нервові закінчення.
Судинна оболонка очного яблука містить багато кровоносних судин, які забезпечують живлення сітківки і виділення водянистої вологи. У ній є три відділи: райдужна оболонка, війчасте тіло і власне судинна оболонка.
Райдужка (iris), або райдужна оболонка, має форму обідка, з отвором в центрі - зіниця (pupilla). Зміною розміру зіниці регулюється надходження світлових променів в око. У місці сполучення рогівки і райдужки знаходитьсяя гребінчаста зв'язка з щілиноподібним простором.
У стромі райдужки із рихлої сполучної тканини є пігмент, кровоносні судини і непосмуговані м'язи. Від кількості пігменту залежить колір очей. Непосмуговані м'язи розташовані двома шарами: радіально (розширює зіницю - ділататор) і кільцеподібно (звужує її - сфінктер).
Війчасте тіло (corpus ciliare) - потовщена частина судинної оболонки очного яблука. Розташоване кільцем навколо кришталика, який прикріплений до нього війчастим пояском (ціннова зв'язка). Строма (основа) війчастого тіла складається із рихлої сполучної тканини. Вона добре васкуляризована і має непосмуговані м'язи, які утворюють війчастий м'яз - м'яз акомодації.
Власне судинна оболонка очного яблука (chorioidea) складає більшу частину середньої оболонки. Між власне судинною оболонкою і склерою є капілярна щілина - навколосудинний простір. У самій судинній оболонці виділяють шари, які називають пластинками: надсудинну, судинну, судинно-капілярну, базальну.
Надсудинна (поряд із склерою) - рихла сполучна тканина, має ігментні клітини.
Судинна - містить багато артерій і вен, оточених рихлою сполучною тканиною з включеними у неї пігментними клітинами.
Судинно-капілярна - складається переважно із кровоносних капілярів.
Базальна - (поряд із сітківкою) має еластичні волокна.
Сітківка (retina) - тонка м'яка пластинка між судинною оболонкою і склоподібним тілом. Задній, більший відділ сітківки, прилягає до власне судинної пластинки, містить світлосприймальні елементи і називається зоровою сітківкою .
Передній, менший відділ сітківки, світлочутливих елементів не має і називається сліпою сітківкою .
У зоровій частині розрізняють до 10 шарів. Зовні (біля судинної оболонки) сітківка вкрита пігментним шаром епітелію - пігментні епітеліоцити. У бік фоторецепторів від них відходить 8-10 цитоплазматичних заповнених меланіном відростків, які відділяють одну від одної колбочки і палички. Найважливішими є три шари зв'язаних між собою нервових клітин. Біля пігментного шару розташований ряд нервових клітин, здатних сприймати світло, - це фоторецептори. У них є відростки у формі паличок і колбочок - це світлочутливі елементи ока. Колбочки сприймають світлові промені при яскравому освітленні і є рецепторами кольорів. Рецептори денного світла. Палички функціонують у присмерках (рецептори присмеркового світла).
Другий, середній, шар нервових клітин сітківки включає асоціативні нейрони, які зв'язують світлосприймальні клітини з наступним третім шаром нервових клітин. Третій - внутрішній - утворений гангліонарними клітинами, аксони яких, сполучаючись, утворюють зоровий нерв (500 тис. - 1 млн волокон), що виходить із сітківки у районі диску зорового нерва. В цьому місці світлосприймальні елементи відсутні - це сліпа пляма ока (сітківки). В центрі диска зорового нерва у сітківку проникає її центральна артерія. Артерія і супутні їй вени проходять в центрі зорового нерва.
Латерально від диску зорового нерва на сітківці є забарвлена у жовтий колір ділянка діаметром близько 2 мм - жовта пляма. У центрі цієї плями є заглибина - центральна ямка, яка містить лише колбочки і є місцем найкращого бачення.
Кількість колбочок у сітківці зменшується з віддаленням від центральної ямки, кількість же паличок у цьому напрямі зростає. У крайніх ділянках сітківки палички відсутні.
Всього у сітківці налічується 6-7 млн. колбочок і 110-125 млн паличок.
“Сліпа частина сітківки” нервових клітин не має і складається із пігментного шару і шару епітеліальних клітин.
Сітківка ока і зоровий нерв мають спільне походження з головним мозком - вони розвинулись шляхом вип'ячування із зачатка проміжного мозку.
Внутрішнє ядро очного яблука включає водянисту вологу, кришталик і склоподібне тіло. Всі ці утвори, і рогівка, в нормі, прозорі, заломлюють світло - прозорі і світлозаломлюючі середовища ока. Вони становлять оптичну систему, завдяки якій світлові промені, що надходять до ока, фокусуються і проходять до сітківки. На ній виникає зменшене і перевернуте зображення предметів (предмету).
Водяниста волога (humor aquosus) знаходиться у передній і задній камерах очного яблука. Передня камера - простір між рогівкою, райдужкою і кришталиком. Задня камера - простір між райдужкою, кришталиком з війчастим пояском і війчастим тілом. Сполучаються камери між собою щілиною між райдужкою і кришталиком.
Водяниста волога продукується кровоносними судинами війчастих відростків і райдужки. Вона бере участь у живленні рогівки і підтримує внутрішньоочний тиск на певному рівні (20 - 25 мм рт.ст.). Відтікання вологи іде по щілиноподібних просторах гребінчастої зв'язки у венозну пазуху склери, а звідти - у вени ока.
Кришталик (lens) - має форму двоопуклої лінзи. Його речовина складається із прозорих волокон - видовжені клітини. Центральна частина кришталика твердіша і називається ядром, периферична - кора кришталика менш пружна. Зовні кришталик вкритий капсулою кришталика. Від неї відходять волокна до війчастого тіла та пояска.
Склоподібне тіло (cjrpus vitreum) - прозора желеподібна речовина між кришталиком і сітківкою. Зовні воно вкрите тонкою перетинкою. У кришталику і склоподібному тілі немає судин і нервів.
Умовна вісь ока проводиться через передній і задній його полюси.
Допоміжні органи ока . М'язи, фасції. Є 6 м'язів очного яблука: 4 прямі (верхній, нижній, медіальний і латеральний) і 2 косі (верхній і нижній). Це смугасті м'язи. Прямі і верхній косий м'язи беруть початок від сухожильного кільця, яке оточує зоровий нерв. Закінчуються прямі м'язи на склері очного яблука спереду від його екватора. Нижній косий м'яз бере початок на нижній поверхні очниці. Закінчуються косі м'язи в склері позаду екватора.
М'яз піднімач верхньої повіки бере початок від верхньої стінки очниці і вплітається у шкіру і хрящ верхньої повіки.
Очне яблуко у задньому його відділі вкрите сполучнотканинною пластинкою (тенонова капсула), яка утворює так звану піхву очного яблука. Піхва зростається з фасцією, що вкриває м'язи ока. Між склерою і піхвою є щілиноподібний (епісклеральний) простір. Цей простір забезпечує велику рухливість ока при скороченні м'язів.
Позаду очного яблука, за піхвою, у очниці є її жирове тіло - своєрідний амортизатор ока.
Повіки (верхня і нижня) мають форму пластинок, легко змикаються і
закривають око (щілина повік). На вільному краї повік розташовані вії і протоки сальних залоз. Передня поверхня повік вкрита шкірою, під якою розташований коловий м'яз ока. В товщі повіки є щільна опірна сполучнотканинна пластинка (хрящ повіки). Задня поверхня повіки вистелена сполучнотканинною оболонкою - кон'юнктивою повіки . Це видозмінена шкіра. Вона переходить на видиму частину склери очного яблука (очна кон'юнктива). Обидві кон'юнктиви утворюють мішок.
В районі медіального кута ока є виступ рожевого кольору – слізне м'ясце, нижче якого є заглиблення - слізне озеро. Поряд з м'ясцем на нижній і верхній повіках є горбочки - слізний сосочок з отвором - слізна точка.
Слізний апарат включає слізну залозу і вивідні протоки: слізні канальці, слізний мішок і носослізну протоку.
Слізна залоза (glandula lacrimalis) знаходиться у однойменній ямці у верхньолатеральному куті очниці. М'язом повіки вона поділена на очну і повікову частки. Протоки залози відкриваються у мішок кон'юнктиви, омиває око спереду і стікає у слізне озеро. Звідси по канальцях до порожнини носа під нижньою носовою раковиною.
Сльози виділяються безперервно у невеликій кількості і мають бактерицидні властивості.
Провідний шлях зорового аналізатора . Фоторецептори – біполярні нейроцити - гангліонарні клітини, аксони яких утворюють очний нерв. Нерв виходить із очниці через канал очного нерва..... (у якій кістці?)
На нижній поверхні мозку утворюється перехрест зорових нервів, у якому переходять на протилежний бік лише волокна від медіальних частин сітківки. Тобто у зоровому тракті після перехресту ідуть волокна, які несуть імпульси від медіальної половини сітківки протилежного ока і латеральних половин сітківки свого боку. Частина волокон тракту іде до латеральних колінчастих тіл, де закінчуються синапсами на нейронах цих структур. Аксони цих структур у складі внутрішньої капсули ідуть до клітин кори потиличної частки біля шпорної борозни, де і закінчуються (центральна ланка зорового аналізатора). Інша частина волокон проходить через колінчасті тіла транзитом і направляється до верхніх горбків чотиригорбкового тіла середнього мозку. Тут волокна утворюють синапси на нейронах тіла. Звідси імпульси передаються на ядра (рухове і додаткове) окорухового нерва, які іннервують м'язи ока, повіки, війчастого тіла і райдужки. Завдяки цьому забезпечуються орієнтувальні зорові рефлекси і адаптація до світлового подразнення.
Над верхніми повіками розташовані брови.
Присінково-завитковий орган
Периферичний відділ аналізатора слуху і рівноваги представлений одним органом, який об'єднується терміном вухо. Вухо морфологічно поділене на 3 відділи:
1. зовнішнє вухо: зовнішній слуховий прохід і вушна раковина з м'язами і зв'язками.
2. Середнє вухо: барабанна порожнина, слухова труба.
3. Внутрішнє вухо: перетинчастий лабіринт, який знаходиться у кістковому лабіринті піраміди скроневої кістки.
Зовнішнє вухо (auris externa). Вушна раковина - еластичний хрящ складної форми вкритий шкірою. Хрящ відсутній у нижній частці вушної раковини - так звана мочка вуха (заповнена жиром). У людини функція уловлювання звукових коливань втрачена, тому вушна раковина невелика, а м'язи, які забезпечують рух раковин у тварин, у людини редуковані. На дні вушної раковини розташований зовнішній слуховий отвір, який веде до зовнішнього слухового проходу .
Цей зігнутий канал (довжиною близько 3,5 см і діаметром 0,6 - 0,9 см) закінчується барабанною перетинкою. В ньому розрізняють хрящовий і кістковий відділи. В багатошаровому плоскому епітелії, який вистилає зовнішній слуховий прохід, поряд із багатьма сальними залозами є особливі трубчасті залози вушної сірки.
Барабанна перетинка (membrana tympani) відділяє зовнішнє вухо від середнього. Пластинка із двох шарів колагенових волокон: зовнішній радіально, внутрішній - циркулярно. Зовнішня поверхня вкрита тонким шаром багатоклітинного плоского епітелію, внутрішня – одношаровим кубічним епітелієм слизової оболонки середнього вуха. Перетинка має форму еліпса - 9 х 11 мм. В центрі прикріплюється молоточок.
Середнє вухо (auris media) включає барабанну порожнину з трьома слуховими кісточками і є звукопровідним відділом органу слуха.
Барабанна порожнина розташована в піраміді скроневої кістки і має шість стінок. Медіальна стінка відділяє барабанну порожнину від внутрішнього вуха (від його присінка). На ній є овальний отвір - вікно присінка, круглий отвір - вікно завитки. Вікно присінка закрите основою стремінця, вікно завитки - пластинкою під назвою вторинна барабанна перетинка. Отвір у слухову трубу розташований на передній стінці. Всі стінки барабанної порожнини вкриті слизовою оболонкою.
Слухові кісточки - молоточок, коваделко і стремінце - барабанної порожнини сполучені суглобами і розташовані ланцюжком від барабанної перетинки до вікна присінка. Молоточок приєднаний до перетинки рукояткою. Стремінце сполучнотканинними волокнами рухливо сполучене з вікном присінка.
До слухових кісточок прикріплені два м'язи: до рукоятки молоточка - напружувач барабанної перетинки, до стремінця - стремінний м'яз. При скороченні напружувач перетинки зміщує кісточки до овального вікна, стремінний м'яз - в протилежному напрямі.
Слухова труба (tuba auditiva) має довжину близько 4 см. Завдяки їй відбувається зрівноваження тиску у барабанній порожнині. Закінчується на бічній стінці носоглотки. Вистелена війчастим слизовим епітелієм.
Внутрішнє вухо (auris interna) розташоване в кам'янистій частині скроневої кістки, складається із кісткового лабірінту і розташованого в ньому перетинчастого лабіринту.
8-09-2015, 20:38