Лікування нафтамоном проводять в умовах стаціонару (лікарні).
Побічні дії:
При застосуванні нафтамона можливі нудота, блювота. Ці явища проходять після припинення прийому препарату.
Протипоказання: Порушення функції печінки.
Форма випуску:
Пігулки нафтамона “К”, покриті оболонкою і пігулки нафтамона, розчинні в кишечнику.
Умови зберігання:
Список Б. У сухому, захищеному від світла місці.
Синоніми:
Бефенія гидроксинафтоат, Алькопар, Дебефеній.
Філіксан (Filixanum)
Сума речовин (сухий екстракт) кореневищ чоловічої папороті.
Властивості.
Це червонувато-коричневий аморфний порошок без запаху і майже без смаку. Не розчинний у воді, розчинний в їдких і вуглекислих лугах.
Дія і застосування.
Філіксан є нервово-м'язовою отрутою для кишкових цестод, викликає у них короткочасний параліч мускулатури. Згубно діє на статевозрілих і на молоді форми паразитів. Важливою його особливістю є не тільки вигнання з кишечника стробіл цестод, але згубна дія і на їх сколекси, що призводить до повного звільнення від гельмінтів.
Форма випуску.
Порошок і таблетки по 0,5г
Зберігання:
Список Б. Взахищеному від світла місці. Термін придатності 1,5 року
Фенасал (Phenasalum)
Фармакологічна дія:
Препарат володіє протиглистною активністю.
Показання до застосування:
Застосовують як протиглистyий засіб при теніаринхозі, діфілоботріозе і гіменолепідозі. За сучасними даними, фенасал є одним з якнайкращих протитеніаринхозних засобів.
Спосіб застосування:
Призначають фенасал всередину в наступних добових дозах: дорослим 2-3 г (8-12 таблеток); дітям до 2 років - 0,5 г (2 таблетки), від 2 до 5 років - 1 г (4 таблетки), від 5 до 12 років -1,5 г (6 таблеток), старше 12 років - 2-3 г (8-12 таблеток). При теніаринхозі і діфілоботріозі приймають препарат вранці натщесерце або увечері через 3-4 години після легкої вечері. В день лікування рекомендується рідка або напіврідка, легкозасвоювана знежирена їжа (рідкі каші, пюре, киселі, фруктові соки і ін.). Перед прийомом фенасала дають 2 г натрію гідрокарбонату (питної соди).
Добову дозу фенасала приймають одноразово. Пігулки ретельно розжовують або ретельно подрібнюють в теплій воді (1 пігулку в 1/4 стакана теплої води).
Через 2 години випивають стакан солодкого чаю з сухарями або печивом. Проносне не призначають.
При гіменолепідозі добову дозу фенасала ділять на 4 разових дози, приймають через кожних 2 ч (у 10,12,14 і 16 годин). Їжу приймають в 8, 13 і 18 годин. Фенасал призначають протягом 4 днів. Через 4 дні курс лікування повторюють. Контрольне дослідження проводять через 15 днів після закінчення лікування і в подальшому щомісячно. При рецидиві захворювання лікування по вказаній схемі повторюють; контрольні дослідження проводять протягом 6 міс., а в особливих випадках - до 12 міс.
При теніозе приймають добову дозу фенасала натщесерце, а через 2години - сольове проносне. Через 1 міс. прийом препарату повторюють. Проносне не призначають.
Побічні дії:
Зазвичай фенасал добре переноситься, але можливі нудота, алергічні реакції, загострення нейродерміту (захворювання шкіри, обумовленого порушенням функції центральної нервової системи).
Форма випуску:
Таблетки по 0,25 г в упаковці по 30 або 60 штук.
Умови зберігання:
Список Б. У сухому місці.
Синоніми: Никлозамід, Йомезан, Йомесан, Атен, Атеназа, Біомезан, Цестоцид, Кофартен, Девермін, Грандал, Гельміантин, Йометан, Контал, Лінтекс, Радеверм, Теніарен, Вермітин.
Аміноакрихін (Aminoacrichinum)
Фармакологічна дія:
По структурі і механізму дії близький до протималярійного препарату акрихіну. Володіє антипротозойною і антигельмінтною активністю.
Показання до застосування:
Ефективний при лікуванні деяких цестодозів (захворювань, що викликаються плоскими червами). Застосовують також при лікуванні трихомонадних кольпітів (запалення піхви, що викликається трихомонадами).
Спосіб застосування:
При гіменолепідозі аміноакрихін призначають всередину вранці натще одноразово (або в 2 прийоми з півгодинною перервою) дорослим по 0,3-0,4 г, дітям 6 років - 0,15 г, 8 років - 0,2 г, 13-15 років - 0,3 г. Курс лікування складається з 3-4 циклів, тривалість кожного циклу 3 дні, інтервали між циклами 5-6 днів. Напередодні і в день лікування (через 1/2-1 годину після прийому аміноакрихіну) призначають проносне. Часто аміноакрихін дають разом з фенасалом.
Як протиглистовий засіб аміноакрихін широко не використовують. При трихомонадних кольпітах аміноакрихін застосовують місцево або всередину. Місцево - у вигляді 2% пасти (на пасті Лассара). Вводять в піхву по 5 г пасти 1 раз на 3 дні; всього до 8 введень. Курс місцевого застосування препарату повторюють впродовж трьох менструальних циклів негайно після припинення менструації. Всередину аміноакрихін призначають по 0,1 г 3 рази на добу протягом 5 днів одночасно з першим курсом місцевого введення препарату або після його закінчення. При повторенні даного курсу препарат всередину не призначають.
Побічні дії:
При застосуванні аміноакрихіну місцево можуть спостерігатися явища подразнення: десквамація епітелію (злущення поверхневого шару слизової оболонки), сукровичні (кровянистоподобні) виділення, набряк статевих органів. Можливо також короткочасне підвищення температури тіла. При виникненні побічних явищ лікування тимчасово припиняють.
Протипоказання:
Місцеве застосування аміноакрихіну протипоказане при старечих склеротичних змінах слизистої оболонки піхви.
Всередину препарат не призначають при гастритах (запаленні слизової оболонки шлунку) і виразковій хворобі.
Форма випуску:
Порошок; таблетки (драже) по 0,1 г в упаковці по 15 штук.
Умови зберігання:
Список Б. У сухому, захищеному від світла місці.
Празиквантел (Praziquantel)
Фармакологічна дія:
Є високоефективним засобом для лікування шистосоматозів і трематодозів .
У механізмі дії празиквантела важливе значення має підвищення під його впливом проникності клітинних мембран паразитів для іонів кальцію. Препарат викликає скорочення мускулатури паразитів, перехідне в спастичний параліч (стійке скорочення).
Фармакокінетика:
Швидко всмоктується при прийомі всередину. Пік концентрації в плазмі крові спостерігається через 1-2 години. Швидко метаболізується і виводиться до 80% у вигляді метаболітов нирками протягом 4 діб, при цьому 90% виводиться в перших 24 години.
Показання до застосування:
Лікування трематодозів, зокрема шистосомозів, а також інфекцій, що викликаються печінковими і легеневими двоустками.
Спосіб застосування:
Перед призначенням пацієнтові препарату бажано визначити чутливість до нього мікрофлори, що викликала захворювання у даного хворого. Встановлюють індивідуально, з урахуванням виду збудника. При гельмінтозах, викликаних Schistosomahaematobitum, призначають в дозі 0,04 г/кг маси тіла 1 раз на добу (одноденне лікування). При гельмінтозах, викликаних Schistosomamansoni і Schistosomaintercalatum, призначають в дозі 0,04 г/кг 1 раз на добу або 0,02 г/кг 2 рази на добу (одноденне лікування). При гельмінтозах, викликаних Schistosomajaponicum і Schistosomamekongi, призначають в дозі 0,03 г/кг 2 рази на добу (одноденне лікування). При призначенні празиквантела хворим з шистосомозом, що супроводжується неускладненою печінковою недостатністю або гепатоспленомегалією (одночасному значному збільшенням печінки і селезінки), слід враховувати, що в результаті зниження інтенсивності метаболізму (розкладання) препарату в печінці можлива триваліша циркуляція незміненого препарату в крові в підвищених концентраціях. При необхідності лікування таких хворих рекомендується проводити в стаціонарі.
При гельмінтозах, викликаних двоустками Clonprchissinensisи Opisthorchisviverrini, призначають в дозі 0,025 г/кг 3 рази на добу (одноденне лікування). При гельмінтозах, викликаних Paragonimuswestermani і іншими підвидами, призначають в дозі 0,025 г/кг 3 рази на добу (дводенне лікування).
Інтервал між двома прийомами препарату повинен бути не менш 4-х і не більше 6 години. Таблетки рекомендується приймати не розжовувавши з невеликою кількістю рідини, краще всього після їжі. Якщо хворі з шистосомозом або трематодозами живуть або раніше проживали в регіонах, де цистицеркоз має епідемічний характер, їх лікування слід проводити в стаціонарі.
Побічні дії:
Нудота, блювота, болі в животі; головні болі; свербіж шкіри, кропив'янка; підвищення температури тіла; рідко – дезорієнтація у просторі та часі.
Побічні дії найбільш вірогідні і/або носять інтенсивніший характер у хворих з масивною глистовою інвазією (впровадженням в організм людини паразитів тваринної природи - глистів).
Протипокази:
Вагітність (I триместр); підвищена чутливість до препарату. В період лактації, при короткочасній терапії препаратом потрібно відмовитись від годування груддю в дні лікування та напротязі 48 годин після нього.
Пацієнтам, діяльність яких пов’язана з необхідною швидкою концентрацією уваги і високою реакційною здатністю приймати празиквантел слід з обережністю.
Форма випуску:
Таблетки по 0,6 г, покриті оболонкою, в упаковці по 1000 штук.
Умови зберігання:
Список Б. У сухому, захищеному від світла місці.
Синоніми:
Білтрід, Цезол, Цестокс, Цистріцид, Дронцит, Піквітон, Азінокс, Балтріцид.
Хлоксил (Chloxylum)
Фармакологічна дія:
Антигельмінтний засіб.
Показання до застосування:
Гельмінтози печінки (хвороби печінки, що викликаються паразитарними червами: опісторхоз, фасціольоз, клонорхоз).
Спосіб застосування:
Цикл лікування хлоксилом продовжується 2 дні. Через 1 годину після легкого сніданку (стакан солодкого чаю, 100 г білого хліба) хворого приймає препарат всередину у вигляді порошку (у 1/2 стакана молока). Денна доза 0,1-0,15 г/кг маси тіла (6-10 г дорослому); приймають по 2 г через кожних 10 хвилин. За 2 дні хворий отримує 10-20 г препарату. Є дані про застосування хлоксила по 5-денній схемі. Загальна доза на курс та ж, але хворий отримує щодня протягом 5 днів підряд по 0,06 г/кг. Запропонована також 3-денна схема, по якій препарат призначають по 0,1 г/кг в добу. Добову дозу дають в 2-3 прийоми з інтервалом 2 години, запивають молоком. Ця схема рекомендується для масового застосування у вогнищах опісторхозу.
Проносне після прийому хлоксила не призначають. При необхідності курс лікування повторюють з інтервалом не менше 4-6 міс.
Побічні дії:
Болі в області печінки, запаморочення, сонливість, алергічні реакції.
Протипоказання:
Захворювання печінки, ураження міокарду (серцевого м'яза), вагітність.
Форма випуску:
Порошок.
Умови зберігання:
Список Б. У сухому місці.
Бітіонол (Bitionolum)
Фармакологічна дія.
Бітіонол сульфоксид гальмує дію фумарат-редуктази паразита, яка необхідна для синтезу АТФ. Це призводить до паралічу м'язів паразитів і загибелі трематод протягом 48 годин, які надалі виводяться з організму. Яйця виділяються ще 3 дні, у виняткових випадках до 10 днів після застосування препарату. Бітіонол володіє бактеріостатичними і фунгіцидними властивостями.
Фармакокінетика.
Бітіонол сульфоксид добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Продукти метаболізму виділяються з жовчю і сечею. Препарат помірно токсичний, в дозах, що рекомендуються, не володіє ембріотоксичною, тератогенною і мутагенною дією.
Покази до застосування:
Фасціольоз
Спосіб застосування:
Бітіонол призначають всередину протягом 14 днів двічі на добупісля їжі. Препарат приймають через день. Існує схема лікуванння, коли препарат приймають кожний день, вранці.
Протипоказання:
Вагітность, виразкові процеси шлунково-кишкового тракту, важкі ураження нирок.
Метріфонат (Metrifonat, Bilaroit)
Препаратом резерву при інвазії S. haematobium. Лікування ефективне у 40—80% хворих. Малотоксичний. Головна його перевага - низька вартість, а основний недолік полягає в тому, що для лікування препарат необхідно приймати три рази з інтервалами в 2 тижні.
Побічні явища (нудота, блювота, болі в животі, пронос, слабкість) зустрічаються рідко.
Оксамніхін (Oxamnichinum)
Похідне тетрагідрохіноліну використовується як препарат резерву при зараженні Schistosoma mansoni . У Єгипті і в Південній Америці зустрічаються стійкі різновиди збудника, що вимагає вищих доз препарату. Оксамніхін добре переноситься, побічні ефекти зустрічаються рідко, серед них – головна біль, головокружіння, сонливість і шлунково-кишкові розлади. Препарат протипоказаний підчас вагітності .
Альбендазол (Albendazole)
Хімічна назва [5-(Пропілтіо)-1H-бензімідазол-2-іл]карбамінової кислоти метиловий ефір
Брутто-формула
C12H15N3O2S
Характеристика
Білий порошок. Розчинний в диметилсульфоксиді, сильних кислотах і лугах, погано розчинний в метиловому спирті, хлороформі, ацетоетиловому ефірі, практично нерозчинний у воді.
Фармакологія
Фармакологічна дія
Вибірково інгібірує полімеризацію бета-тубуліна, порушує активність мікротубулярної системи цитоплазми клітин кишкового каналу гельмінтів; змінює перебіг біохімічних процесів (пригнічує утилізацію глюкози і фумаратредуктази, яке лежить в основі гальмування клітинного ділення на стадії метафази і з яким пов'язано пригнічення яйцекладки і розвитку личинок гельмінтів. ), блокує пересування секреторних гранул і ін. органели в м'язових клітках круглих черв'яків, обумовлюючи їх загибель. Найефективніше впливає на личинкові форми цестод Echinococcus granulosus і Taenia solium, нематод Strongyloides stercolatis.
Фармакокінетика
Погано абсорбується в ШКТ, в незміненому вигляді не визначається в плазмі крові, оскільки швидко перетворюється в печінці на первинний метаболіт албендазолу сульфоксид, що також володіє антигельмінтною активністю. Біодоступність при пероральному введенні низька. Прийом жирної їжі підвищує всмоктування і Cmax (у 5 разів). Cmax албендазола сульфоксида досягається через 2–5 годин, на 70% зв’язується з білками плазми, проникає в значимих кількостях в жовч, печінку, цереброспінальну рідину, сечу, стінку і рідини цист гельмінтів. Албендазола сульфоксид в печінці перетворюється на албендазола сульфон (вторинний метаболіт) і інші окислені продукти. Т1/2 албендазола сульфоксида 8–12 годин. Елімінується у вигляді різних метаболітов з сечею. При порушенні функції нирок кліренс метаболітов не змінюється. На тлі ураження печінки біодоступність підвищується, Cmax албендазола сульфоксида збільшується в 2 рази, Т1/2 подовжується. Індукує цитохром P450 в клітках печінки людини.
Застосування
Нейроцистицеркоз, викликаний личинковою формою свинячого ціп'яка (Taenia solium); ехінококоз печінки, легенів, очеревини, викликаний личинковою формою собачого стьожкового черва (Echinococcus granulosus), стронгілоїдоз.
Протипоказання
Гіперчутливість (в т.ч. до інших похідних бензімідазолу), патологія сітківки ока, вагітність.
Побічні дії
Порушення функції печінки із зміною функціональних печінкових тестів (слабке або помірне підвищення рівня трансаміназ), пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія), підвищення температури тіла, біль в області живота, нудота, блювота, головний біль, запаморочення, менінгеальні симптоми, гостра ниркова недостатність, алопеція, висип, свербіння і ін. алергічні реакції.
Взаємодія
Дексаметазон і циметидин збільшують концентрацію албендазола сульфоксида в крові.
Передозування
Лікування: симптоматичне, промивання шлунку, активоване вугілля.
Спосіб застосування і дози
Всередину, під час їди. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від виду гельмінта і маси тіла хворого; нейроцистицеркоз і ехінококоз: хворим з масою тіла 60 кг і більше 400 міліграма 2 рази на добу, менше 60 кг 15 мг/кг/добу в 2 прийоми; максимальна добова доза 800 міліграм; курс лікування: при нейроцистицеркозі 8–30 днів, при ехінококозі 3 цикли по 28 днів з 14 денною перервою між циклами.
Запобіжні засоби
З обережністю використовують при порушеннях печінки (до і під час лікування регулярно контролюють її функції), грудному вигодовуванні. Рекомендується моніторинг клітинного складу крові; при виникненні лейкопенії припиняють терапію. У жінок дітородного віку перед початком лікування проводять тест на відсутність вагітності. Під час терапії обов'язкова надійна контрацепція.
Рік останнього коректування
1999
Ефективність використання широкоспектрального препарату альбендазол
Альбендазол відноситься до групи карбаматбензімідазолів. З цієї групи з'єднань синтезований такий широко відомий препарат, як мебендазол, що випускається також під назвою вермокс. Проте Альбендазол значно перевершує мебендазол як по ефективності, так і по широті спектру дії.
Альбендазол ефективний відносно більшості кишкових нематодозів, а також ларвальних (личинкових форм) цестодозів. Мабуть, на сьогодні немає жодного протипаразитарного препарату з таким широким спектром дії.
Переносимість Альбендазола вивчалася на експериментальних тваринах. Встановлено, що препарат в дозах 25 міліграм/кг маси тіла і вище пригнічує лейкопоез, викликаючи ембріотоксичну і тератогенну активність без порушень в постнатальному періоді. Репродуктивна здатність самців не порушується, не виявлено і морфологічних змін сім’янників. Не виявлено токсичного впливу Альбендазола на інші органи і системи. Проте при тривалому застосуванні високих доз препарату розвивається жирова дистрофія гепатоцитів. Встановлено, що препарат не володіє мутагенним ефектом. На основі експериментальних даних встановлена можливість розвитку алергічних реакцій у людини при тривалому застосуванні високих доз Альбендазола. Кумуляція помірно виражена.
Альбендазол тривало всмоктується (9,4 години). Час утримування препарату в організмі – 17,3 години.
У експерименті була встановлена ефективність Альбендазола відносно більшості кишкових і тканинних нематод і тканинних цестод. Лікувальні дози препарату були багато нижчі за токсичні дози. Це дозволило рекомендувати його для практичного застосування. Численні клінічні випробування підтвердили високу ефективність і хорошу переносимість Альбендазола.
Слід пам'ятати, що перед призначенням Альбендазола, як і будь-якого іншого протигельмінтного препарату, слід ретельно прибрати приміщення, вимити дитячі іграшки, перед сном і після сну прийняти душ і змінити нижню білизну. Постільна білизна доцільна в дні лікування і декілька днів після прийому препарату пропрасовувати гарячою праскою.
Лікування кишкових нематодозів
Кишкові нематодози представлені великою групою гельмінтів, виведення яких має свої особливості, обумовлені особливостями біології паразитів і циклу їх розвитку. Розглянемо найбільш поширені з них.
Аскаридоз.
Збудник – круглий гельмінт Ascaris lumbricoides, паразитуючий в тонкому кишечнику людини. Труднощі лікування цього гельмінтозу пов'язані з тим, що паразит здійснює досить складний цикл розвитку в організмі людини, що включає міграцію личинок гельмінта по організму. Більшість препаратів, вживаних для лікування аскаридозу, ефективно тільки відносно кишкової стадії цього гельмінтозу. Альбендазол ефективний відносно всіх стадій розвитку паразита.
Альбендазол призначають в дозі 400 міліграм в добу одноразово або в 2 прийоми після їжі. Спеціальної підготовки і дієти не вимагається. Ефективність складає 95–100%.
Тріхоцефалез (волосоголовець).
Збудник Trichocephalus trichiurus – круглий гельмінт, паразитуючий в товстому кишечнику людини переважно з області сліпої кишки.
Аьлбендазол – найбільш ефективний препарат для лікування трихоцефальозу. Препарат призначають в дозі 400 міліграм в добу одноразово після їжі. Спеціальної підготовки і дієти не вимагається. Ефективність досягає 90%. У окремих випадках потрібний повторний курс лікування.
Ентеробіоз (гострики).
Збудник – круглий паразит Enterobius vermicularis. Паразитує у людини в нижніх відділах тонкого і верхніх відділах товстого кишечника.
Альбендазол є прекрасним препаратом для лікування від гостриків. Достатньо призначення препарату в дозі 5 міліграм/кг маси тіла одноразово. Ні підготовки, ні дієти не вимагається. Через 14 днів слід повторити курс лікування в тій же дозі і в тому ж режимі. Ефективність складає 100%.
Стронгілоїдоз (кишкова вугриця).
Збудник – круглий гельмінт Strongiloides strcoralis, паразитуючий в тонкому кишечнику людини. Захворювання поширене в регіонах з теплим і вологим кліматом. Зараження відбувається при контакті з грунтом: при роботі в городі, ходьбі босоніж по землі, на пляжі. У організмі личинки мігрують по кровоносних і лімфатичних судинах, потім осідають у верхньому відділі тонкого кишечника і зростають до дорослих особин. Дорослі гельмінти відкладають
8-09-2015, 23:12