Світова організація торгівлі

Міністерство освіти і науки України

Київський економічний інститут менеджменту

Індивідуальна робота

з менеджменту

на тему:

«Світова організація торгівлі»

Виконала студентка II курсу

групи ЕК-1-05

Сугерей Світлана

Економічний факультет

Київ 2007

Що таке СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже сьогодні є 149 країн, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних компаній, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.

Коротка довідка

Світова організація торгівлі (СОТ) Місце розташування: Женева, Швейцарія. Заснована: 1 січня 1995Створена: на основі Угод Уругвайського раунду (1986-94)Країни-члени: 149 країн. Бюджет: 161 мільйонів швейцарських франків (2004). Співробітники секретаріату: Голова: Supachai Panitchpakdi (генеральний директор)

Місцезнаходження:Centre William-RappardRue de Lausanne 154CH-1211 Geneve 21Schweiz/SuisseТел (41) (22) 739 – 51 – 11

Історія створення

Створення системи ГАТТ

Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації (МТО). У ході Конференції ООН у 1948р. була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут МТО. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у т.ч. США, відмовилися ратифікувати Угоду про Статут МТО.

У ході роботи над Статутом МТО представники 23 країн почали шукати можливості зменшення протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи було прийняття 45 тисяч тарифних знижок, а також затвердження правил міжнародної торгівлі, що стали називатися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ набрала сили з 1 січня 1948 року. Умовами ГАТТ спочатку не передбачалося створення міжнародної організації. Норми ГАТТ діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами. Усього з 1946 по 1994р. було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках ГАТТ:

1. 1947 (Женева, Швейцарія)2. 1949 (Аннесі, Франція)3. 1951 (Торки, Великобританія)4. 1956 (Женева, Швейцарія)5. 1960 – 1961 (Женева, Швейцарія), «Діллон-раунд»6. 1964 - 1967 (Женева, Швейцарія), «Кеннеді-раунд»7. 1973 - 1979 (Женева, Швейцарія), «Токіо-раунд»8. 1986 – 1993 (Женева, Швейцарія), «Уругвайський раунд»

Результатом кожного з раундів було прийняття нових угод, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі.

Серйозним недоліком системи ГАТТ була відсутність інституційної основи, тобто міжнародної організації як такої. Угоди ГАТТ не носили обов'язкового характеру для країн-учасників ГАТТ. У подальшому кодекси, присвячені регулюванню субсидій і компенсаційних заходів, технічних бар'єрів у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митної оцінки й антидемпінгових заходів, стали складовою частиною Угоди про утворення Світової організації торгівлі. Вони стали обов'язковими для всіх її членів.

Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення СОТ

Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод ГАТТ був восьмий Уругвайський раунд, що почався у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Эсте (Уругвай). Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної організації як такої. До обговорення були включені питання регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. Найбільш складним на сесіях Уругвайського раунду переговорів залишалося питання допуску на ринки сільськогосподарської продукції.

У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках ГАТТ були завершені. Після вступу в силу Маракеської угоди про утворення СОТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 1947 року з усіма доповненнями, прийнятими до вступу в силу Марракеської угоди, стала іменуватися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 року

Статус та сфера діяльності

Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється виключно через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися виключно в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Цілі діяльності

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

· підвищення життєвого рівня;

· забезпечення повної зайнятості;

· постійне зростання доходів і ефективного попиту;

· розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

· оптимальне використання світових ресурсів у відповідності сталого розвитку;

· захист і збереження навколишнього середовища;

· забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку

Функції

Функції СОТ визначені в статті III Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

· сприяння реалізації, застосуванню, функціонуванню і досягненню цілей Марракеської угоди, а також багатосторонніх торговельних угод, включених у Додатки 1, 2 і 3 до Марракеської угоди;

· забезпечення основи для реалізації, застосування і функціонування багатосторонніх торговельних угод з обмеженим колом учасників, включених у Додаток 4 до Марракеської угоди;

· форум для переговорів між членами СОТ в частині їх багатосторонніх торговельних відносин з питань, включених у Додатки до Марракеської угоди;

· створення форуму для подальших переговорів між її членами в частині багатосторонніх торговельних відносин, а також основи для реалізації результатів таких переговорів;

· реалізацією Домовленостей про правила і процедури врегулювання спорів між членами СОТ, вміщених у Додатку 2 до Марракеської угоди;

· реалізація Механізму перегляду торговельної політики, передбаченого Додатком 3 до Марракеської угоди.

Організаційна структура

Конференція Міністрів

На підставі положень статті IV Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі було утворено найвищий орган СОТ - Конференцію Міністрів, яка виконує функції СОТ як міжнародної організації і проводить усі необхідні для цього заходи.

Конференція Міністрів складається з представників усіх членів СОТ - по одному від кожної держави-члена СОТ. Європейський союз є окремим самостійним членом СОТ поряд з усіма державами, що входять до його складу. Конференція Міністрів має право приймати рішення з усіх питань, що регулюються багатосторонніми угодами СОТ.

Засідання Конференції Міністрів проводяться не рідше одного разу в два роки.

Конференція Міністрів створює:

· Комітет з питань торгівлі і розвитку;

· Комітет з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом;

· Комітет з питань бюджету, фінансування і управління;

· інші комітети, які вона вважає необхідними.

В даний час функціонують додаткові комітети:

· Комітет з питань торгівлі і навколишнього середовища;

· Комітет з регіональних торговельних угод.

З часу заснування СОТ відбулося шість Конференцій Міністрів: перша - в грудні 1996 року в Сінгапурі, друга - в травні 1998 року в Женеві (Швейцарія), третя - в листопаді-грудні 1999 року в Сіетлі (США), четверта - в листопаді 2001 року в Досі (Катар), п'ята - у вересні 2003 року в Канкуні (Мексика), шоста - у грудні 2005 року у Гонконгу.

Генеральна рада

До складу Генеральної ради входить по одному представнику від кожної країни-члена СОТ. Як правило, в ролі представників членів СОТ виступають посли або голови представництв відповідних держав при СОТ. Засідання Генеральної ради проходять 8-10 разів у рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві.

Основні функції Генеральної ради:

1. виконувати функції Конференцій Міністрів у перервах між її засіданнями. У той же час, Генеральна рада не бере на себе вирішення найбільш важливих питань і займається переважно вирішенням поточних питань організації і діяльності СОТ;

2. виконання функцій, визначених безпосередньо Марракеською Угодою, а саме:

· функцій Органу з врегулювання суперечок;

· функцій Органу з огляду торговельної політики;

· затвердження власного регламенту засідань;

· загальне управління та затвердження регламенту засідань Комітету з торгівлі і розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування і управління, а також інших Комітетів, заснованих Конференцією Міністрів;

· загальне управління Радою з торгівлі товарами, Радою з торгівлі послугами і Радою з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

· інші функції.

Генеральна рада регулярно звітує про свою діяльність перед Конференцією Міністрів.

Генеральна рада делегує свої функції трьом основним органам, створеним Конференцією Міністрів:

· Раді з торгівлі товарами;

· Раді з торгівлі послугами;

· Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Членом кожної з Рад може стати представник будь-якої держави-члена СОТ, якщо даний член СОТ виявив бажання брати участь у роботі Ради. Кожна рада має право створювати допоміжні органи. Загальне управління радами здійснює Генеральна рада.

Рада з торгівлі товарами

Основною функцією Ради з торгівлі товарами є здійснення нагляду за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, включених у Додаток 1А до Марракеської угоди. Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі товарами:

· Комітет з доступу на ринки;

· Комітет із сільського господарства;

· Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів;

· Комітет з технічних бар'єрів у торгівлі;

· Комітет із субсидій і компенсаційних заходів;

· Комітет з антидемпінгової практики;

· Комітет з митної оцінки;

· Комітет із правил походження;

· Комітет з імпортного ліцензування;

· Комітет з інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею;

· Комітет із захисних заходів;

· Комітет з торгівлі товарами для інформаційних технологій;

· Орган моніторингу з текстилю;

· Робоча група з питань державних торговельних підприємств.

· Рада з торгівлі послугами

Основними функціями Ради з торгівлі послугами є нагляд за виконанням положень Генеральної угоди з торгівлі послугами (далі ГАТС). Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі послугами:

· Комітет з торгівлі фінансовими послугами;

· Комітет із специфічних зобов'язань;

· Робоча група з внутрішнього регулювання;

· Робоча група з правил ГАТС.

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності

Основними функціями Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності є нагляд за виконанням положень Генеральної угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), надання консультацій і допомоги членам СОТ та взаємодія з Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (WIPO). На даний момент допоміжних органів Рада не має.

Генеральний директор і Секретаріат

Відповідно до статті VI Марракеської Угоди про створення СОТ, для забезпечення її діяльності створюється Секретаріат, очолюваний Генеральним директором, який обирається на трирічний термін Конференцією міністрів.

Генеральний директор призначає співробітників Секретаріату, встановлює їх обов'язки й умови праці. У 2006 році загальна кількість штатних співробітників Секретаріату СОТ складає 630 чоловік.

Марракеська Угода чітко встановлює коло обов'язків Генерального директора і співробітників Секретаріату, які є виключно міжнародними. Співробітники Секретаріату користуються передбаченими міжнародним правом імунітетом і привілеями. У той же час, співробітники Секретаріату не мають права одержувати інструкції і консультуватися з урядами чи органами поза СОТ.

Члени СОТ

Станом на грудень 2005 року до СОТ входить 149 членів, з яких 145 – це держави, а 4 – митні території. У грудні 2005 року членом СОТ стала Саудівська аравія, а під час Міністерської Конференції СОТ у Гонконгу було прийнято рішення про вступ Королівства Тонга (1). 145 країн світу – членів СОТ (з 192) - це понад 95% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ (Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія та Герцеговина, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Російська Федерація, острови Самоа, Сербія і Чорногорія, Сейшельські острови, Судан, Таджикистан, Україна, Узбекистан, Вануату, В'єтнам, Ємен).

Світ поза СОТ: Афганістан, Еритрея, Ірак, Іран, Коморські острови, Північна Корея, Ліберія, Лівія, Маршалові острови, Мікронезія, Монако, Науру, Палау, Сан-Марино, Сирія, Сомалі, Тімор-Лешті, Тувалу, Туркменістан.

Процес вступу країн до Світової організації торгівлі

Процес вступу будь-якої країни до СОТ складається з кількох етапів. Уряд країни, яка виявила бажання стати членом СОТ надсилає листа Генеральному директору СОТ. Прохання щодо вступу розглядається на засіданні Генеральної ради, яка створює Робочу групу (РГ) для переговорів з країною-кандидатом. До складу РГ входять країни-члени СОТ, які виявили бажання взяти участь у переговорах. РГ є основним інституційним утворенням, в межах якого відбуваються переговори щодо приєднання до СОТ.

Наступним етапом приєднання є підготовка та подання країною-кандидатом Меморандуму про зовнішньоторговельний режим, який містить опис зовнішньоторговельної політики країни-кандидата, нормативних актів та інститутів, що її визначають, елементів макроекономічної політики уряду. Після ознайомлення РГ з Меморандумом починається етап “запитань і відповідей”. Члени РГ можуть попросити додаткових роз’яснень з приводу інформації, поданої в Меморандумі, хоча коло питань не обмежується лише змістом Меморандуму. Метою цього етапу є покращення розуміння учасників РГ економічної ситуації, торговельного режиму, норм та правил країни – кандидата.

Як правило, ще до завершення етапу “питання-відповіді”, країна-кандидат розпочинає переговори з членами РГ щодо умов приєднання до СОТ. Ці переговори відбуваються в двосторонньому та багатосторонньому форматах. Країна-кандидат подає на розгляд РГ свої початкові пропозиції щодо лібералізації ринків товарів та послуг, які містять перелік зв’язаних (максимальних) імпортних тарифів, що країна-кандидат планує застосовувати щодо товарів походженням з країн СОТ, опис поступок щодо лібералізації ринку послуг та пропозицію щодо обсягів та форм підтримки вітчизняного сільського господарства. Країни – члени РГ, які бажають мати кращі умови доступу на ринки країни ніж ті, що передбачено початковою пропозицією, розпочинають двосторонні переговори з країною-кандидатом. В процесі переговорів обумовлюється межа поступок, які надалі фіксуються в двосторонніх Протоколах про взаємний доступ на ринки товарів та послуг.

У багатосторонньому форматі на засіданнях РГ обговорюються питання відповідності національного законодавства країни-кандидата багатостороннім угодам СОТ. РГ здійснює моніторинг процесу адаптації національного законодавства країни-кандидата до вимог СОТ та надає свої пропозиції та вимоги щодо необхідних законодавчих та інституційних змін. Угоди СОТ (за винятком угод з обмеженою кількістю учасників) є обов’язковими до виконання усіма членами СОТ, а тому не є предметом переговорів з РГ. Тому країна-кандидат повинна продемонструвати відповідність внутрішніх норм та правил до угод СОТ.

Коли завершено двосторонні переговори з усіма зацікавленими сторонами, і РГ з питань вступу до СОТ доходить висновку про відповідність зовнішньоторговельного режиму країни-кандидата угодам СОТ (з урахуванням зобов’язань щодо змін, які буде впроваджено протягом адаптаційного періоду), готується заключний варіант Звіту РГ та Протокол про приєднання. Звіт РГ містить підсумки обговорень, проведених на засіданнях РГ, та домовлені умови приєднання до СОТ країни-кандидата. Елементом Звіту є додаток з розкладом поступок щодо лібералізації торговельного режиму, які країна-кандидат зобов’язалася забезпечити протягом чітко обумовлених термінів.

Після завершення усіх формальних процедур рішення про приєднання країни приймається Генеральною радою СОТ шляхом затвердження Протоколу та Звіту РГ. Це рішення обов’язково повинно бути ратифіковане національним парламентом країни-кандидата.

Королівство Тонга не ратифікувало Протокол про приєднання до СОТ, а тому формально не вважається членом організації.

Система угод та основні принципи

Країни-члени СОТ взаємодіють у рамках недискримінаційної торговельної системи, де кожна країна отримує гарантії справедливого відношення до її експорту на ринках інших країн, зобов'язуючись забезпечувати такі ж умови для імпорту на своїх власних ринках.

Принцип недискримінації реалізується через застосування режиму найбільшого сприяння (РНС), за якого країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, і національного режиму, за якого імпорт не може піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку порівняно з вітчизняними товарами.

Основні правила і принципи СОТ відображені в багатосторонніх торговельних угодах, що стосуються торгівлі товарами і послугами, а також торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, врегулювання суперечок і механізму огляду торговельної політики.

Правова структура системи СОТ

Товари

Генеральна угода з тарифів і торгівлі у новій редакції 1994 року є основним зведенням правил СОТ з торгівлі товарами. Цю угоду доповнюють угоди, що стосуються окремих секторів, таких як сільське господарство і текстиль, а також окремих сфер, наприклад, державної торгівлі, стандартів, субсидій і антидемпінгових заходів.

Крім застосування РНС і національного режиму, більш вільний доступ на ринок забезпечується також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту (квот) на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також забезпечує гласність і прозорість торговельних режимів країн-учасниць.

Сільське


9-09-2015, 01:50