Україна і СОТ.

ПЛАН

Вступ.................................................................................................................... 3

1. Історія створення СОТ.................................................................................... 4

2. Вплив приєднання України до СОТ на рівень захисту внутрішнього ринку 7

3. Можливі наслідки приєднання України до СОТ......................................... 11

Висновок............................................................................................................ 20

Список використаної літератури...................................................................... 21

Вступ

Питання приєднання України до СОТ викликають сьогодні чимало наукових дискусій з приводу прогнозування можливих наслідків від такого кроку. При цьому прогнозні оцінки цих наслідків є розрізненими і несистематичними та інколи є діаметрально протилежними – від вкрай негативних до вкрай позитивних.

Подібний стан вивчення цієї проблеми негативно позначається на спроможності науковців об’єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства України у СОТ на її економіку, зовнішню торгівлю, соціальну сферу.

Заздалегідь зрозуміло, що вступ України до СОТ буде мати як позитивні, так і негативні наслідки в різних галузях вітчизняної економіки. Важливим є те, щоб загальний ефект від приєднання був позитивним. Тобто, по суті, ключовим у процесі інтеграції до СОТ виступає питання: яким чином максимізувати потенційні переваги та мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання від членства в цій організації.

Дана курсова робота ставить за мету, в деякій мірі, відповісти на питання: „Що дасть Україні приєднання до СОТ?”.

Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема.

1. Історія створення СОТ

Спроби створити Світову торгову організацію були розпочаті відразу по закінченні Другої світової війни. Люди, що цим займалися, ясно представляли, що така важлива ділянка міжнародного економічного спілкування, як міжнародна торгівля, не може існувати без загальноприйнятих правил руху на світовому ринку. У 1947-1948 р. був створений проект, статут повної міжнародної торгової організації. У розробці цього проекту брали участь і спостерігачів від Радянського Союзу. Він був частиною післявоєнної організації світу. Політична організація світу - це Організація Об'єднаних Націй, а економічна повинна була складатися з трьох головних елементів, два з яких вже існували - Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк. Третій елемент створений не був. Цього не відбулося з вини Сполучених Штатів Америки.

Другий раз створити міжнародну торгову організацію намагалися в 1955 р. Зробити це не удалося знову через американців.

У 1964 р. ініціативу виявив Радянський Союз. Тоді через опір західних країн реалізувати цю спробу цілком не удалося. Була створена лише квазіміжнародна торгова організація, що називається Конференція ООН по торгівлі і розвитку. Вона діє і сьогодні. Тільки в 1987 р. почалися багатосторонні торгові переговори, з яких виросла Світова торгова організація.

У ході Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів країн-учасниць ГАТТ 1986-1994 р. був підписаний ряд Угод, що стали юридичною базою для створення Світової торгової організації - СОТ. Уряди погодили умови доступу до ринків для того, щоб дозволити бізнесу перетворити торгові поступки в нові торгові можливості.

У 1990 р. Радянський Союз став спостерігачем у Генеральній угоді з тарифів по торгівлі, з якої виросла Всесвітня торгова організація.

Мета створення СОТ - забезпечення функціонування системи світової торгівлі на основі єдиних правил таким чином, щоб ринки залишалися відкритими і щоб доступ на них не міг бути порушений введенням раптових і довільних обмежень на імпорт. У той же час країни-члени СОТ мають право на введення захисних антидемпінгових і компенсаційних мір для обмеження доступу на свій ринок. Уведення таких мір можливо в зв'язку з настанням кризової ситуації в тій чи іншій галузі чи в зв'язку з порушенням торговими партнерами принципів СОТ. Проте ділові співтовариства в багатьох країнах дотепер не до кінця інформовані про переваги торгової системи СОТ. Основна причина цього - величезна складність системи, що дотепер заважає діловим людям одержати від її вигоду й осмислити її положення і правила. У той же час маловідомо, що ця правова система не тільки комерційно вигідна виробникам і торговим підприємствам, але і надає їм великі права.

Штаб-квартира СОТ знаходиться у м. Женева (Швейцарія). Основною метою СОТ є створення на основі єдиних правових норм торгової системи, при якій підприємства країн-членів СОТ можуть торгувати один з одним на основі справедливої і вільної конкуренції. Правила СОТ на перший погляд можуть показатися складними і заплутаними, але на самому діли вони засновані на трьох простих принципах:

· принципі найбільшого сприяння , що означає надання іноземним товарам і іноземним постачальникам послуг таких же умов на внутрішньому ринку держави-учасника, які надаються іноземним товарам і іноземним постачальникам послуг із третіх держав-учасників. Тобто, мова йде про недискримінацію між товарами (роботами, послугами) з різних країн-учасниць;

· принципі національного режиму , який припускає, що країнам-учасницям не слід застосовувати менш сприятливий режим у відношенні іноземних товарів і послуг, чим той, котрий застосовується у відношенні вітчизняних аналогічних товарів і послуг. У той же час у відношенні послуг можливо зробити визначені вилучення, що дадуть національним постачальникам послуг більш пільгові умови діяльності на ринку;

· принципі транспарентності , що є ключовим у юридичній системі СОТ. Хоча формально він закріплений тільки в Генеральній угоді по торгівлі послугами (ГАСТ), цей принцип пронизує всю систему Угод у рамках СОТ. Він означає, що для забезпечення доведення до відома іноземних постачальників товарів (робіт, послуг) всієї інформації, що стосується торгівлі відповідними товарами (роботами, послугами) у даній країні, країни зобов'язані публікувати документи, які містять норми права, що регулюють дані правовідносини. Крім того, кожна країна зобов'язується створити інформаційний центр, де інші країни-члени можуть одержати інформацію про закони і постанови, що діють у відповідних секторах економіки. Принцип транспарентності є міжнародно-правовим вираженням принципу незастосування неопублікованих нормативних правових актів, на якому засновані правові системи всіх цивілізованих країн світу.

СОТ не має правотворчих функцій, отже СОТ не є наднаціональною організацією, як, наприклад ЄС. Функції СОТ:

· СОТ є форумом багатосторонніх переговорів з питань міжнародної торгівлі;

· забезпечує функціонування механізму по вирішенню міждержавних суперечок у сфері міжнародної торгівлі;

· здійснює тлумачення міжнародних торгових договорів системи СОТ;

· встановлює контроль за реалізацією міжнародних торгових договорів системи СОТ шляхом механізму оглядів торговельної політики.

2. Вплив приєднання України до СОТ на рівень захисту внутрішнього ринку

Очевидними наслідками приєднання до СОТ стануть, по-перше, полегшення доступу нерезидентів на внутрішній ринок України і, по-друге, доступу українських товаровиробників на внутрішні ринки інших країн. Яким чином це позначиться на товарних ринках країни, залежить від конкурентоспроможності національних виробників.

Оцінка конкурентоспроможності національної економіки в контексті вступу до СОТ стосується, насамперед, можливостей національних виробників конкурувати на внутрішньому і зовнішніх ринках із виробниками інших країн, отже, найбільш об’єктивними у цьому аспекті є порівняльні оцінки української економіки у рейтингах міжнародних організацій.

У міжнародних рейтингах конкурентоспроможності Україну традиційно відносять до країн, що розвиваються, і які характеризуються підвищеною політичною й економічною нестабільністю, несприятливим інвестиційним кліматом і надзвичайно високими ризиками господарської діяльності. На жаль, Україну поки не включено до рейтингу Міжнародного інституту розвитку менеджменту (IMD, Швейцарія), що найбільш комплексно оцінює конкурентоспроможність 49 країн світу відповідно до 300 критеріїв.

Найважливішими компонентами рейтингів конкурентоспроможності, що готуються щорічно для підсумкових річних звітів Світового економічного форуму (World Economic Forum – WEF), є якість підприємницького середовища і конкурентоспроможність фірм. У рейтингу конкурентоспроможності WEF Україні за підсумками 2005 року було відведено 71–е місце із 95 країн, охоплених дослідженням.

Після визначення складових конкурентоспроможності економіки України доцільно перейти до аналізу зміни їх під впливом потенційного членства у СОТ. Аналіз проведемо з урахуванням змін, що відбулися після приєднання до СОТ в інших країнах із перехідною економікою.

Для забезпечення об'єктивного вивчення впливу членства у СОТ на країни з перехідною економікою доцільно використовувати як матеріали, підготовлені експертами СОТ, так і дослідження, проведені в країнах із перехідною економікою. Останні, на нашу думку, дають об’єктивніші оцінки означених наслідків, оскільки більш комплексно враховують інші чинники впливу. Джерелами інформації щодо наслідків вступу до СОТ для країн із перехідною економікою є огляди торговельної політики, які країни-члени регулярно надають до секретаріату СОТ з метою моніторингу тенденцій, які можуть справляти вплив на глобальну торговельну політику. Огляди містять інформацію щодо всіх аспектів торговельної політики, інституційної сфери, економічного середовища.

У межах СОТ здійснено узагальнення впливу членства у СОТ на економічну політику й інституціональні реформи в країнах із перехідною економікою. Дослідження експертів СОТ охоплюють вплив на торговельну політику, доступ на ринки, структурні реформи, торгівлю, інвестиції тощо.

Відзначимо, що для всіх країн із перехідною економікою членство у СОТ стало першим кроком інтеграції у світові ринки і приєднання до міжнародної спільноти. Шість країн із перехідною економікою підписали угоди ГАТТ до 1994 року: Польща (1967), Румунія (1971), Угорщина (1973), Чеська республіка (1993), Словаччина (1993) і Словенія (1994). Ще одинадцять країн приєдналися вже до СОТ (за порядком вступу – Болгарія (1996), Монголія (1997), Киргизстан (1998), Латвія (1999), Естонія (1999), Грузія (2000), Албанія (2000), Хорватія (2000), Литва (2001), Молдова (2001), Вірменія (2003). Звичайно, на наслідки вступу до СОТ вплинули умови вступу. Вважається, що процес вступу до СОТ значною мірою визначається неписаними правилами, джерелами яких є попередні прецеденти. Такі неписані правила стосуються, зокрема, й статусу країн-кандидатів. Загалом СОТ не має визначення “розвинених” країн і “тих, що розвиваються”. Статус членів визначається тим, чи застосовуються до них заходи “спеціального і диференційованого режиму”. Країна сама може презентувати себе у СОТ як така, що розвивається, проте інші країни можуть ставити під сумнів це визначення. Отже, умови вступу до СОТ залежать від обраної стратегії вступу й уміння вести переговори.

Наслідки від членства у СОТ для країн із перехідною економікою розглянемо з точки зору лібералізації торговельних та інвестиційних режимів, інституціональних і політичних змін, серед яких – вплив на рівень корупції, вартість впровадження правил СОТ тощо.

В останнє десятиліття країни Центральної та Східної Європи зробили значні кроки у напрямі лібералізації своїх торговельних та інвестиційних режимів. Зауважимо, що членство у СОТ сприяло лібералізації ринків, але не відігравало в цьому процесі визначальної ролі. Торговельні й інвестиційні режими встановлювалися під час переговорів про набуття членства в ЄС, регіональних договорів про вільну торгівлю, митних угод і угод про захист інвестицій між країнами. Лише у специфікації технічних, санітарних і фітосанітарних стандартів умови СОТ були більш жорсткими.

Щоб проілюструвати міру відкритості внутрішніх ринків країн із перехідною економікою, які є членами СОТ, і обмежений вплив зобов'язань СОТ на лібералізацію торговельних режимів, наведемо дані щодо середньої фактичної ставки ввізного мита і пов’язаної (погодженої із СОТ) ставки мита на промислову продукцію в деяких країнах (табл. 1).

Таблиця 1

Пов’язані і фактичні ставки ввізного мита на промислову продукцію в окремих країнах із перехідною економікою

Джерела даних: Секретаріат СОТ: http// www.wto.org

Дані табл. 1 засвідчують відсутність невиправданого тиску з боку СОТ на країни із перехідною економікою щодо відкриття внутрішнього ринку. Багато країн лібералізували свої внутрішні ринки незалежно від вимог світової торговельної організації, тож зрештою їхні зобов’язання перед СОТ навіть менш “ліберальні”, ніж фактичний рівень відкритості ринків. Насамперед це стосується країн, що вступили до СОТ після 1995 року. Винятки становлять країни, що були членами ГАТТ, – Польща (з 1967 р.), Угорщина (з 1973 р.), Чеська Республіка (з 1993 р.). Проте фактичний рівень захисту їхнього внутрішнього ринку доволі низький. Болгарія і Румунія під час переговорів спромоглися “пов’язати” ставки ввізного мита на досить високому рівні.

3. Можливі наслідки приєднання України до СОТ

Зараз в Україні побутують переважно розрізнені, несистематичні оцінки можливих наслідків її приєднання до СОТ. На відміну від Росії, в країні не проводився конкурс на підготовку незалежного дослідження цієї проблеми. Уряд не проводив належним чином консультацій з питань формування умов вступу до СОТ з представниками вітчизняного бізнесу; до цієї роботи на систематичній основі не залучалися науковці.

Безумовно, такий стан речей негативно позначається на спроможності уряду об’єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства в СОТ на економіку й соціальну сферу України.

Теоретично приєднання України до СОТ може створити для України низку нових можливостей.

Українські споживачі мають виграти від розширення внаслідок більш ефективної конкуренції на ринку асортименту та якості товарів і послуг, зниження їх ціни. Зниження цін стосуватиметься не лише готових імпортних товарів та послуг, а й вітчизняних, у виробництві яких використовуються імпортні компоненти. Водночас відбудуться відповідні зміни в обсягах і структурі споживання, яке наближатиметься до стандартів розвинених країн. Підвищення платоспроможного попиту позитивно позначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про покращання соціально-економічного становища населення.

Для виробників потенційні вигоди будуть пов’язані з отриманням полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, капіталів, міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках. Відбудеться зниження комерційних ризиків — внаслідок встановлення більш стабільного режиму торгівлі, а також зменшення транспортних витрат — внаслідок гарантування свободи транзиту товарів територією країн-членів СОТ. Усе це загалом сприятиме зниженню собівартості української продукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українських компаній.

Експортоорiєнтовані галузі економіки можуть виграти від зменшення втрат від дискримінаційних заходів (які сьогодні становлять $2—3 млрд. на рік), зокрема через отримання недискримінаційного ставлення в рамках антидемпінгових розслідувань. З’являться нові можливості для відстоювання національних інтересів через застосування багатосторонніх механізмів справедливого вирішення торговельних спорів, що діють у рамках СОТ.

Окрема стаття потенційних вигод — це отримання мiжнародно визнаного права застосування комплексу виважених (обгрунтованих) заходів захисту внутрішнього ринку, окремих галузей економіки відповідно до угод СОТ: статті XII ГАТТ про обмеження для збереження рівноваги платіжного балансу; угод про захисні заходи, про сільське господарство, про застосування санітарних і фітосанітарних заходів, про субсидії та компенсаційні заходи, а також статті VI ГАТТ про антидемпінгові та компенсаційні заходи.

Водночас слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції і прозорого правового поля стимулюватиме загальне прискорення структурних реформ і створить стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьому сприятиме приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування, митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг, конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність до норм і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією.

Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став «capacity building», тобто створення потенціалу використання можливостей.

Як підвищити можливості використання Україною переваг членства в СОТ? Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі.

Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі.

Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі. Так, за підсумками 2004р., в структурі українського експорту переважали недорогоцінні метали та вироби з них (41,3%), продукція АПК (близько 11%), хімічна продукція (близько 9%), текстиль (3,8%); продукція машино- та приладобудування, виробництва транспортних засобів становила лише 14,3%. Зовсім інша ситуація, за даними WTO International Trade Statistics 2004, на світовому товарному ринку, де частка чорних металів за 1990—2003 рр. зменшилася з 3,1 до 2,3% (до $144 млрд.), текстильних виробів — з 3,1 до 2,5% (до $157 млрд.), сільськогосподарських продуктів — з 9,3 до 7,2% (до $558 млрд.), а, наприклад, частка офісного та телекомунікаційного обладнання, навпаки, зросла з 8,8 до 15,2% (до $940 млрд.). Схожа ситуація спостерігається у сфері експорту послуг, де найбільша питома вага в 2004р. в


9-09-2015, 01:51