Курсова робота
На тему: «Міжнародні валютні ринки та їх функції»
План
Вступ. 3
1. Основні характеристики валютного ринку. 4
1.1. Поняття валютного ринку. 4
1.2. Структурна характеристика валютного ринку. 13
1.3. Функції валютного ринку. 19
2. Механізм функціонування міжнародного валютного ринку на сучасному етапі глобалізації світової економіки. 21
2.1. Обсяги та структура валютних операцій. 21
2.2. Валютний ринок у системі світової фінансової системи. 24
2.3.Україна на світовому валютному ринку. 28
Висновок. 31
Додаток 1. 33
Додаток 2. 34
Список використаної літератури: 35
Вступ
На певному історичному етапі збільшення кількості міжнародних господарських зв'язків неминучо призвело до підвищення ролі валютно-фінансової сфери у світовому масштабі. Процес міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, виробнича і науково-технічна співпраця, міграція робочої сили, розвиток туризму привели до виникнення суспільних відносин, пов'язаних з грошовими вимогами і відповідними зобов'язаннями учасників міжнародних економічних відносин. Саме міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, і обслуговується валютним ринком.
У літературі існує декілька різних тлумачень поняття валютного ринку внаслідок того, що законодавчого визначення поки ще немає. Різні автори пропонують різноманітне тлумачення цієї категорії. Так, наприклад, А.Г. Наговіцин і В.В. Іванов визначають валютний ринок просто як «ринок, на якому продається і купується валюта різних країн». І.І. Платонова розглядає валютний ринок складніше, а саме, в трьох аспектах: у широкому значенні слова, у вузькому значенні слова і з організаційної точки зору. Валютні ринки розглядаються як офіційні центри, де відбувається конвертація іноземних валют на національну, по курсу, що складається на основі попиту і пропозиції.
Поняття валютного ринку є системним і як будь-якій системі йому властиві характеристики структурності і функціональності. Метою моєї курсової роботи є вивчення структури і функцій валютного ринку.
У першому розділі представлені теоретичні поняття пов'язані з характеристиками валютного ринку. У другому представлений огляд основних функцій валютного ринку, а в третьому описуються основні центри зосередження міжнародних ринків і зокрема Нью- Йоркська, Токійська і Лондонська фондові біржі, як основні осередки міжнародного валютного ринку.
1. Основні характеристики валютного ринку
1.1. Поняття валютного ринку
Зовнішньоторговельні операції, зарубіжні інвестиції і кредитування, вивіз капіталів, прибутків і доходів в різних формах з країни в країну вимагають проведення різних операцій з валютами. Валютні операції є операціями по купівлі-продажу валюти. Ці операції розрізняються по видах залежно від цілей і термінів їх здійснення. Вони мають на меті придбання валют для комерційної діяльності або наживи від спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці, а також для страхування від валютного ризику. Валютні операції сприяють конвертованості валют, своєчасності міжнародних розрахунків, міжнародному руху капіталів.
Обмін валют і операції з ними здійснюються на специфічному ринку - валютному. Валютний ринок є системою (сукупність) економічних і організаційних відносин, що складаються на основі купівлі і продажу іноземних валют. Валютний ринок - це, також особлива сфера діяльності, яка забезпечує зіставлення попиту іноземної валюти з її пропозицією і визначає її курс щодо національної грошової одиниці даної країни.
З погляду макроекономіки, тобто загальної структури господарства окремої країни, валютний ринок є частиною фінансового ринку, існуючого разом з іншими видами ринків, такими як ринки засобів виробництва, робочої сили, послуг, технологій, споживацький ринок та ін. Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всіх країн світу. Під міжнародним валютним ринком також слід розуміти ланцюг тісно зв'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує “перекачка” засобів залежно від поточної інформації і прогнозів провідних учасників ринку щодо можливого положення окремих валют.
Загальну структуру фінансового ринку і місце в ньому валютного ринку можна представити у вигляді схеми:
Автори вітчизняних видань, в яких висвітлюються проблеми функціонування валютного ринку, звертають увагу на необхідність розмежувати такі поняття, як "національний валютний ринок" і " міжнародний валютний ринок"[4;c167]. При цьому під національним валютним ринком розуміється сфера здійснення валютних операцій перш за все всередині країни, приводяться різні критерії класифікації валютних ринків.
Експерти центральних банків і фахівці фінансової сфери країн Західної Європи, і перш за все держав - членів Європейського союзу (ЄС), подібної чіткої грані між названими різновидами валютного ринку, як правило, не проводять. Аналізуючи різні аспекти діяльності валютного ринку, вони розуміють перш за все єдиний, тобто міжнародний, валютний ринок. Річ у тому, що, по-перше, валютний ринок не має чітких географічних меж, певного місця розташування, оскільки носить міжнародний характер. В той же час він функціонує в умовах існування безлічі окремих суверенних держав і різноманіття національних валют. Саме завдяки такій суперечливій єдності - поєднанню міжнародного характеру ринку і національної приналежності валюти певній державі - виникають обмінні операції, існує і сам валютний ринок.
По-друге, операції з іноземною валютою складаються на основі процесів міжнародної торгівлі, руху капіталів і робочої сили, передачі технологій, все більше об'єднуючи національні господарства окремих країн в єдиний світовий економічний простір, тобто світове господарство. Наприклад, щоденно центральні банки та інші фінансові інститути, а також експортери та імпортери - компанії різних країн, що беруть участь в міжнародних операціях, - одержують або виплачують значні суми у валюті. Тому однією із зв'язуючих ланок світового господарства і є міжнародний валютний ринок, який лише досить умовно можна поділити на якісь національні і регіональні ринки валют.
По-третє, необхідно мати на увазі, що ступінь залученості різних країн в світове господарство, у тому числі і їх участі у валютно-фінансовому обміні, неоднаковий. Якщо йдеться про країни з частково конвертованою і замкнутою валютою, то це означає певну їх відособленість, усуненість від міжнародного валютного ринку. Держави, валюта яких вільно конвертується, є, як правило, економічно розвиненими країнами і виступають як найактивніші учасники валютного ринку. Звідси стає зрозуміло, чому фахівці в області валютних операцій розвинених країн дотримуються думки, згідно з якою міжнародний валютний ринок і аналогічний ринок усередині країни складають єдине ціле. Разом з тим, якщо країна недостатньо тісно пов'язана з світовим господарством по будь-яким параметрам, то її внутрішній валютний ринок набуває самостійного значення для її економіки, до певної міри відособлюється від міжнародного ринку.[21;c257]
Об'єктом валютного ринку є комплекс суспільних відносин (в основному у сфері економіки та її регулювання державами) з приводу обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції різних валют; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держав; проведення валютних інтервенцій; використовування ринку державами для цілей їх грошово-кредитної і економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок. Приведений перелік заходів, реалізованих на відкритому валютному ринку, звичайно не повний.
Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в процесі реалізації суспільних відносин, що також є об'єктом - є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також валютні цінності. На світових валютних ринках операції проводяться, як правило, з валютами, що найбільш широко використовуються в світовому платіжному обороті. Так, на чотири валюти — долар США, ієну, фунт стерлінгів, євродолар доводиться до 90% всього міжнародного обороту. На регіональних і місцевих ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами, такими як сінгапурський долар, саудівський реал, кувейтський динар, російський рубель і т.д.
Міжнародні валютні ринки можна класифікувати по цілому ряду ознак: по сфері розповсюдження, по відношенню до валютних обмежень, по видах валютних ресурсів, по ступеню організованості.[20;c98]
Розподіл валютних ринків по видах і формах функціонування.
По сфері розповсюдження, тобто по широті охоплення, можна виділити міжнародний (міжнародні фінансові центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії. Найбільші центри розташовані в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі та ін. За деякими оцінками на Лондонський ринок доводиться від однієї третини до половини річного обороту. Його поступово наздоганяє Нью-йоркський ринок.
У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються з ряду регіональних ринків, які утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу або даної країни.
По відношенню до валютних обмежень можна виділити вільний і скований валютні ринки (це відноситься до регіональних і національних валютних ринків) залежно від відсутності або наявності на ньому валютних обмежень.[7;c53]
Регулювання валютних операцій в зарубіжних країнах здійснюється, як правило, на двох рівнях. Це державне регулювання, що проводиться в рамках валютної політики держави, і обмеження, що вводяться безпосередньо банками для страхування своєї діяльності від можливих збитків. Валютна політика будь-якої держави є, перш за все, елементом економічної стратегії уряду, що перебуває при владі.
У найзагальнішому плані валютна політика розвинених держав є цілеспрямованим використанням владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики — стимулювання темпів економічного зростання, зайнятості населення і боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки від негативної дії валютної нестійкості та негативних дій будь-яких зовнішніх чинників.
Валютні обмеження — це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з предметом операції (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлених національним законодавством. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів і переказів національної та іноземної валюти за межу, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку.
Валютний ринок з валютними обмеженнями називається скованим ринком, а за відсутності їх — вільним валютним ринком.
По видах вживаних валютних курсів валютний ринок може бути з одним режимом і з подвійним режимом.
Ринок з одним режимом — це валютний ринок з вільними валютними курсами, тобто з плаваючими курсами валют, котирування яких встановлюється на біржових торгах.
Валютний ринок з подвійним режимом — це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсу валюти.[8;c169]
За ступенем організованості валютний ринок буває біржовий і позабіржовий.
Біржовий валютний ринок — це організований ринок, який представлений валютною біржею. Валютна біржа — підприємство, що організовує торги валютою і цінними паперами у валюті. Біржа не є комерційним підприємством. Її основна функція полягає не в отриманні високого прибутку, а в мобілізації тимчасово вільних грошових коштів через продаж валюти і цінних паперів у валюті та в встановленні курсу валюти, тобто її ринкової вартості.
Біржовий валютний ринок має ряд переваг: є найдешевшим джерелом валюти і валютних засобів; заявки, що виставляються на біржові торги, володіють абсолютною ліквідністю (ліквідність валюти і цінних паперів у валюті означає здатність їх швидко і без втрат в ціні перетворюватися на гроші).
Позабіржовий валютний ринок організовується дилерами, які можуть бути або не бути членами валютної біржі і ведуть його по телефону, телефаксу, комп'ютерним мережам. Це так званий валютний дилінг (ForEx DEALING). Після 1973 року ціни валют перестали визначатися золотими запасами країн (Brenton Wood Agreement).
Ринок ForEx можна розділити на чотири «ешелони» (сегменти).
- крупний (margin =10 mm. $);
- середній (margin = 0,5 mln. $);
- малий (margin = 0,005 mln. $);
- «стартовий» (margin = 1 $).
Основні ігрові валюти: USD — долар США; GBP — англійський фунт; JPY — японська ієна; EU- євродолар.
Звичайно, будучи протилежними сторонами однієї медалі, біржовий і позабіржовий ринки (хоча певною мірою і суперечать один одному) в той же час взаємно доповнюють один одного. Це пов'язано з тим, що, виконуючи загальну функцію по торгівлі валютою і обігу цінних паперів у валюті, вони застосовують різні методи і форми реалізації валюти і цінних паперів у валюті.[2;c178]
Переваги позабіржового валютного ринку полягають в:
- досить низькій собівартості витрат на операції по обміну валют. Дилери банків часто використовують очні валютні аукціони на біржі для зниження власних витрат на валютну конверсію шляхом укладення договорів куплі-продажу валюти за біржовим курсом до початку торгів на біржі. На біржі з учасників торгів знімаються комісійні, сума яких знаходиться в прямій залежності від суми проданих валютних і грошових ресурсів;
- більшої швидкості розрахунків, ніж при торгівлі на валютній біржі. Це зв'язано, перш за все, з тим, що позабіржовий валютний ринок дозволяє проводити операції протягом всього операційного дня, а не в суворо визначений час біржової сесії.
По видах валютних ресурсів:
При класифікації валютних ринків слід, також, виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також «чорний» і «сірий» ринки.
Ринок євровалют — це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют зв'язане з використанням валют в безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.
Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини за борговими зобов'язаннями при довгострокових позиках в євровалюті, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядку отримання відсотків відповідно до купонів (купон — частина облігаційного сертифікату, яка при відділенні від нього дає власнику право на отримання відсотка).
Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.
Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв'язки і фінансові відносини за поданням міжнародних позик в євровалюті комерційними банками іноземних держав.
Термінова торгівля останніми роками є найважливішим сегментом розвитку фінансових ринків. Швидкому розвитку термінових ринків сприяє існуюча непостійність і швидка мінливість цін товарів і фінансових інструментів.
При характеристиці термінових ринків можна виділити:
- ринок форвардних контрактів;
- ринок ф'ючерсів;
- ринок опціонів.
Форвардні операції, або термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець погоджуються на поставку товару або валюти на певну дату в майбутньому, є альтернативою ф'ючерсам, що практикуються на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.
Ринок ф'ючерсів. Одним з найуспішніших і в той же самий час найбільш суперечливих нововведень на світових фінансових ринках в останні десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф'ючерсами, тобто такими ф'ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти з фіксованою відсотковою ставкою і валютні курси.
Ф'ючерсний контракт — це юридично обгрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.
Фінансовий ф'ючерс — це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).
Ринок ф'ючерсних контрактів служить для двох основних цілей:
1. Він дозволяє інвесторам страхувати себе від несприятливої зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).
2. Він дозволяє спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення.
Ринок опціонів. Одним з видів термінових операцій є опціони. Опціон — це двосторонній договір про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певний фінансовий актив по фіксованому курсу в наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.
Ринок валютних опціонів одержав широкий розвиток у середині 70-х рр. XX ст., після введення в більшості країн замість фіксованих валютних курсів - плаваючих (з березня 1973 р.).
Валютний опціон — це контракт, що дає право (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або продати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зобов'язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за встановленою договірною ціною.[4;c182]
1.2. Структурна характеристика валютного ринку
Учасники ринку.
Щоб дати повнішу структурну характеристику валютного ринку, необхідно перерахувати його учасників і розглянути деякі особливості їх діяльності. Як правило, виділяють три основні групи учасників, кожна з яких не є однорідною по своєму складу.
Валютний ринок є переважно міжбанківським ринком. Тому як його основні діючі особи перш за все виступають банки і інші фінансові установи, які складають першу групу його учасників. Вони можуть здійснювати операції як у власних цілях, так і на користь своєї клієнтури. При цьому учасники можуть працювати на ринку, вступаючи в прямий контакт один з одним, або діяти через посередників. У цій категорії перш за все виділяються комерційні банки, особливе місце в ній займають центральні банки країн. Крім того, значну роль виконують різні фінансові установи, такі як фінансові філіали крупних промислово-фінансових груп, що вийшли на світову арену. Масштаби їх діяльності на валютному ринку постійно зростають, особливо швидко вони зростали в останнє десятиліття. Наприклад, великі компанії, діючі в якій-небудь галузі виробництва (електроніка, аерокосмічна техніка, хімічне виробництво, енергетика, автомобілебудування, здобич і переробка енергоносіїв і ін.) мають свої банки або фінансові підрозділи, що працюють на валютному ринку.
Для проведення валютних операцій великі комерційні банки мають в своєму розпорядженні депозити в зарубіжних фінансових установах, що є їх кореспондентами. В той же час далеко не всі навіть крупні банки країн Західної Європи виступають як постійні
9-09-2015, 02:14