Співробітник «ПриватБанку» на основі поданої заяви заповнює акредитив і після узгодження з ЗАТ «Курскпромбанком» повертає цей акредитив разом із заявою співробітникові відділу імпортних акредитивів «Приватбанку». Отримавши заяву і перевіривши правильність заповнення акредитива, співробітник відділу імпортних акредитивів спочатку перевіряє візу відповідальної особи валютного відділу про наявність коштів на валютному рахунку у ЗАТ «НКМЗ» в банку. Після цього він формує акредитивне досьє (заява і сам акредитив), реєструє його в спеціальному журналі за встановленою формою, яка передбачає присвоєння порядкового номера, а також указується термін його дії, назва наказодавця, сума в іноземній валюті.
Спосіб виконання акредитива, установлюється відповідно до інструкцій ЗАТ «НКМЗ» і наявності у «Приватбанку» кореспондентських рахунків за кордоном. Термін дії акредитива визначається, місцезнаходженням виконуючого банку («Приватбанк» м. Дніпропетровськ, Україна) і становить 120 днів від дати відкриття акредитива.
Для ЗАТ «НКМЗ» та ВАТ «Рудоавтоматика» процедура використання акредитива являє собою багатоетапний процес, який складається з цілої низки перевірок та дій. Після того як у строк ВАТ «Рудоавтоматика» відправило товар, ретельно перевіряється відповідність документів умовам акредитива.
ВАТ «Рудоавтоматика» і ВАТ «Курскпромбанк» повинні дійти висновку, що всі необхідні документи (оригінал рахунка-фактури – 1 екземпляр, оригінал вільного пакувального аркуша з указаною вагою нетто продукції по кожному ящику – 1 екземпляр, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) зі штампом регіональної митниці Продавця, виписаної на ім'я Покупця, з вказаною відвантаженою загальною вартістю продукції) є в наявності, не порушують умов акредитива і не суперечать один одному. Це пов'язано з тим, що «ПриватБанк», приймаючи рішення про прийняття або неприйняття документів, дотримується принципів строгої відповідності цих документів умовам акредитива і дотримання термінів виконання.
«ПриватБанк» мусить ретельно перевіряти відповідність тексту поданих документів тексту умов акредитива і може робити платіж тільки проти документів, відповідних акредитиву. Документи, які за зовнішніми ознаками суперечать один одному, розглядаються як такі, що не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива.
Принцип суворого дотримання термінів вимагає, щоб указана в акредитиві дата закінчення терміну для подання документів і останній термін відвантаження товарів суворо дотримувались. За документами, які надійшли пізніше вказаного терміну, банк має право не платити. В нашому випадку в акредитиві не вказана остання дата подання документів, тому вона збігається з датою закінчення терміну акредитива.
Якщо дата закінчення терміну акредитива припадає на вихідні або святкові дні, то термін подання документів подовжується до наступного робочого дня. Останньої дати відвантаження, зафіксованої в акредитиві, таке подовження не стосується.
Під час перевірки поданих ВАТ «Рудоавтоматика» документів співробітниками виконуючого банку – «ПриватБанк» можуть бути виявлені розбіжності з умовами акредитива або в їх оформленні.
Якщо «ПриватБанк» виявляє такі розбіжності, то він не може взяти такі документи до виконання. Документи повертаються бенефіціару на доопрацювання для переоформлення у супроводі спеціального листа, в якому вказуються всі виявлені розбіжності.
Після того як усунені вісі розбіжності по документам, якщо вони мали місце, «Приватбанк» виконує оплату поставленої продукції.
Закриття акредитива в банку постачальника відбувається:
1) після закінчення строку акредитива;
2) за заявою постачальника про відмову подальшого використання акредитива до закінчення терміну. Банку-емітенту посилає повідомлення виконуючий банк;
3) за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково. Акредитив закривається або зменшується в день одержання повідомлення від банку-емітента.
Невикористана сума акредитива вертається банку платника для зарахування на рахунок, з якого депонувалися засоби
Таким чином, зовнішньоторговельні банки – учасники зовнішньоекономічної діяльності несуть повну відповідальність за своєчасну оплату поданих бенефіціаром документів, якщо ці документи повністю відповідають умовам акредитива, а також за своєчасне врегулювання й усунення виявлених у документах розбіжностей шляхом проведення необхідної роботи зі своїми клієнтами – бенефіціаром для авізуючого банку і наказодавцем акредитива для банку-емітента.
«НКМЗ» – найбільший в Україні й відомий у світі виробник унікального високопродуктивного прокатного, металургійного, ковальсько-пресового, гідротехнічного, гірничорудного, підйомно-транспортного й спеціалізованого встаткування.
ЗАТ «НКМЗ» як підприємство, яке веде самостійно зовнішньоекономічну діяльність, постійно укладає контракти зі своїми партнерами і використовує різні види розрахунків. Одна з найпоширеніших і часто використовуємих безготівкових форм розрахунків для ЗАТ «НКМЗ» – це акредитивна форма.
Основою для відкриття акредитива є спеціальний бланк заяви на відкриття акредитива, який надається ЗАТ «НКМЗ» у банк, який буде виконувати акредитив. Для ЗАТ «НКМЗ» основним банком, який веде майже всі розрахунки підприємства є «ПриватБанк».
Основна форма акредитива, яка використовується ЗАТ «НКМЗ» у міжнародних розрахунках – це, як правило, безвідкличний, документарний акредитив, який підпорядковується Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, публікація МТП №600 від 2007 р.
Перелік необхідних для оплати документів, який надає експортер – оригінал рахунка-фактури, оригінал вільного пакувального аркуша з указаною вагою нетто продукції, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної зі штампом регіональної митниці Продавця, виписаної на ім'я Покупця, з вказаною відвантаженою загальною вартістю продукції.
Відкриття і виконання акредитива складається з різних операцій, які проводить виконуючий та авізуючий банки – це ретельна перевірка всіх документів, авізування, виконання оплати по акредитиву та ін.
3. Проблеми й перспективи розвитку акредитивної форми розрахунків
3.1 Проблеми розвитку акредитивної форми розрахунків на Україні
Головне місце в процесі створення реальних ринкових умов господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З досягненням Україною незалежності усе більше вітчизняних підприємств виходять на зовнішній ринок. Знайти закордоном партнера досить складно, але якщо певні контакти встановлені, виникає проблема розрахунків. Звичайно іноземний партнер маловідомий, його фінансове становище, надійність і технічні можливості важко оцінити; це справедливо як для нерезидентів, так і з погляду останніх – щодо резидентів України. Тому необхідно вибрати таку форму розрахунку, що незалежно від економічної й політичної стабільності країни – контрагента давала б можливість захистити інтереси як експортера, так і імпортера. Останнім часом викликала інтерес підприємців така форма розрахунків, як акредитив, що надійніше й безпечніше як для імпортерів, так і для експортерів. Експортер має можливість, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до мінімуму ризики, породжені його слабкою ознайомленістю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною й економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів по розрахунках в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його вивіз і відправлення. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товарів у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, можливості ввозу товару); непевністю в добропорядності експортера [13, c. 57].
Використання акредитива дає гарантії, що з одного боку, товар або послуги будуть повністю й вчасно оплачені, а з іншого боку – що списання засобів з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, певних контрактом.
Але у той же час акредитивна форма розрахунків має багато проблем.
По-перше, при використанні акредитива виникає ряд труднощів організаційного плану. Насамперед вітчизняні банки мають невеликі розміри (сумарний статутний фонд українських комерційних банків не перевищує статутного фонду одного з великих польських банків), вони маловідомі на світовому ринку (сфера зовнішньоекономічної діяльності українських банків поки ще одна з найменш розвинених). Тому, коли банком-емітентом виступає український банк, іноземні можуть відмовлятися від підтвердження акредитива. Якщо навіть договором між експортером і імпортером не передбачено підтвердження банком країни-експортера (що дає можливість уникнути політичних ризиків і ризиків перекладу), західні банки, приймаючи акредитив, або вимагають покриття, що витягає з обігу засобу й збільшує витрати заявника акредитива, або ж здійснюють платіж тільки після одержання засобів від банку-емітента, що позбавляє акредитив швидкості одержання засобів бенефіціаром. З іншого боку, українські банки теж не завжди погоджуються підтверджувати акредитив, емітований іноземним банком.
По-друге, під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру.
Використання акредитивів у зовнішньоекономічних розрахунках, відповідно Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України», регламентується «Уніфікованими правилами й звичаями для документарних акредитивів» (UPC – Unіform Custom and Practіce for Documentary Credіts) у їхній останній редакції 2007 року, публікація Міжнародної торговельної палати (МТП) №600), тому посилання на них повинна бути у всіх договорах, які передбачають використання акредитива, а також у тексті самого акредитива. Але деякі країни (серед них Китай) не визнали UPC і деякі інші публікації МТП, внаслідок чого банки цих держав не приймають посилання на UPC. Виходом із цієї ситуації може бути включення тексту з UPC в акредитив.
При використанні акредитива також необхідно звертати увагу на відмінності національного українського й міжнародного законодавства. «Уніфікованими правилами» передбачена можливість використання трансферабельного (перекладного) акредитива, що вигідно для експортера, якщо він не є власником товару, а виступає як посередник. У цьому випадку він може здійснити операцію, не маючи досить засобів для закупівлі товару.
Уніфіковані правила містять застереження, які передбачають можливість збереження експортером комерційної таємниці: перший бенефіціар має право замінити своїми комерційними рахунками (і траттами) рахунки й тратти другого бенефіціара на суми, які не перевищують застережену в оригіналі акредитива, і по (первісним) цінах за одиницю товару, передбаченими акредитивом, і після такої заміни рахунків/тратт перший бенефіціар може одержати різницю по акредитиві між його рахунками й рахунками іншого бенефіціара [14, ст. 48, п. 1].
Тому розрахунки з використанням трансферабельного акредитива досить привабливі для підприємців, але в українському законодавстві існує цікава колізія: відповідно до Інструкції №135 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р., кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресована [1, ст. 95], таким чином використання трансферабельного акредитива фактично заборонено. Необхідно помітити, що ця норма стосується тільки розрахунків у народному господарстві, розрахунки по зовнішньоекономічним операціям регламентуються уніфікованими правилами.
Саме заборона використання трансферабельного акредитива в господарському обороті України є одним з факторів, що знижує інтерес до цієї форми розрахунків з боку вітчизняних підприємств. Його використання повністю заборонене в розрахунках між резидентами України.
По-третє, необхідно помітити, що використання акредитива – досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків. Підприємці повинні відшкодувати банкам поштово-телеграфні витрати, оплату послуг системи SWIFT, а крім того – заплатити комісійні.
Високі витрати по цих формах розрахунків в умовах використання акредитива не дає можливості ширше використовувати акредитивну форму розрахунків, незважаючи на всю її безпеку й надійність. Однак серед можливих методів, які сприяли б захисту вітчизняних підприємств і стимуляції розрахунків з використанням акредитива, було б доцільно виділити такі:
1. Дозволити переклад експортних акредитивів, відкритих на користь резидентів в іноземній валюті, іншим бенефіціарам, які також виступають резидентами України, для чого внести відповідні виправлення у валютне законодавство України (яке регламентує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання).
2. Доцільної була б своєрідна спеціалізація одного з найбільших українських банків на проведенні міжнародних розрахунків з використанням саме акредитива. Для цього він повинен регулярно проходити міжнародну аудиторську перевірку, одержуючи певний рейтинг, мати розгалужену систему кореспондентських відносин з передовими банками різних країн миру й за рахунок залишків на власні Ностро-Рахунках гарантувати виконання акредитивів, емітованих або підтверджених їм. З одного боку, така спеціалізація зажадає дуже більших зусиль і попередніх витрат, але варто помітити те, що авізування акредитива приносить біля 0,1%, а відкриття або підтвердження – 0,2 – 0,3% комісійних від його суми. Хоча такий відсоток і здається високим для підприємця, але це все-таки плата за надійність і безпеку. У теж час банк повинен компенсувати витрати, пов'язані з використанням цієї форми розрахунків, і діставати певний прибуток.
Таким чином, безготівкова форма розрахунків як акредитив, хоча і має серйозні недоліки, але залишається однією з використовуваних форм розрахунків в Україні.
3.2 Удосконалення роботи з акредитивною формою розрахунків на ЗАТ «НКМЗ»
ЗАТ «НКМЗ» – одне з найбільших машинобудівних підприємств зі світовою популярністю. ЗАТ «НКМЗ» постійно виходить на зовнішній ринок і самостійно веде зовнішньоекономічну діяльність. При експорті чи імпорті продукції виникає проблема розрахунків і щоб захистити свої інтереси у розрахункових операціях ЗАТ «НКМЗ» вибирає таку форму розрахунків як акредитив.
При розрахунках за акредитивом у ЗАТ «НКМЗ» виникають проблеми.
Основні проблеми зв’язані з тим, що одна з сторін угоди не завжди може виконати свої зобов’язання по акредитиву, це може бути наступне:
- зазначений у акредитиві графік відвантаження не виконується;
- умови, що стосуються вартості транспортування, неприйнятні;
- ціна за товар недостатня, через зміну обмінного курсу валют;
- кількість замовленого товару не відповідає тому, що передбачалося раніше;
- описуємого товару, що відвантажується, недостатньо;
- документи, перераховані в акредитиві, важко або неможливо одержати та ін.
Навіть у тому випадку, коли ЗАТ «НКМЗ» як продавець приймає умови акредитива, часто виникають проблеми при банківській перевірці або проводці документів, наданих продавцем відповідно до вимог, зазначеними в акредитиві.
Також використання акредитивної форми для ЗАТ «НКМЗ» дуже дорого виходить при оплаті тарифів які виставляє банк (Додаток 4). За кожну операцію за акредитивом, а також за підвищені кредитні ризики банки беруть комісію вищу, ніж при інших формах розрахунків. Банки використовують спеціально встановлені тарифні ставки комісійних зборів та поштово-телеграфних витрат. Але розглядаючи цю проблему можна побачити, що майже всі банки України мають приблизно однакові тарифи і тому треба працювати з тим банком, який має репутацію і досвід в міжнародних розрахунках.
Рекомендації щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ «НКМЗ» як імпортера:
1. Треба пам’ятати, що банки мають справа з документами, а не з товарами. Для банку обов'язковими є лише сформульовані умови акредитива. Банки не відповідають за дійсність документів або за якість і кількість відвантажених товарів. Якщо документи відповідають умовам, зазначеним у акредитиві, банки можуть прийняти ці документи й почати процедуру оплати, зазначену в ньому. Банки не відповідають за відстрочки в пересиланні повідомлень із за вини іншої сторони, внаслідок стихійних лих або дій третьої сторони, що беруть участь у проведенні угоди.
2. Формулювання акредитива повинно бути простим, але досить докладним. Чим більше деталей обмовляється в акредитиві, тим скоріше продавець може відмовитися від такого формулювання через складність виконання всіх зазначених умов. У той же час, ви зацікавлені в тім, щоб детально визначити, за що будете платити.
3. У документах, які надходять від продавця, дуже важливо визначити умови, що стосуються митного очищення, а також відбити умови угоди між покупцем і продавцем. У число необхідних документів зазвичай входять коносамент, комерційний і/або консульський інвойс (накладна), переказний вексель, сертифікат походження й документ про страховку. Крім цього, можуть знадобитися сертифікат про огляд, копію телеграм з інформацією про відвантаження, посланих покупцеві, і підтвердження від перевізника про доставку вантажу. Ціни повинні бути зазначені у валюті акредитива, і документи повинні бути представлені мовою акредитива.
4. Будьте готові до зміни або повторного узгодження умов акредитива із продавцем. У випадку найбільше часто використовуваного безвідкличного L/C, зміни можуть бути внесені тільки по обопільній згоді сторін.
5. Для одержання L/C користуйтеся послугами банку, що має досвід у міжнародній торгівлі.
6. Хоча процес складання L/C здійснюється так, щоб урахувати інтереси всіх сторін угоди, складання акредитива не може замінити безпосередню домовленість про сумлінне ведення бізнесу. Тому акредитив повинен містити тільки пункти, що стосуються участі банку в оформленні документів. Контракти про покупку товару й інші торговельні угоди між ЗАТ «НКМЗ» як імпортером і партнерами не мають відносини до банку, що надає акредитив. Для банку обов'язковими є лише умови акредитива.
7. При виборі виду акредитива з'ясуєте про стандартні методи оплати в країні продавця.
8. Термін дії акредитива повинен бути достатнім для того, щоб продавець зробив товари або одержав їх зі складу готової продукції.
9. Ви можете уникнути ризику, пов'язаного з валютним обміном, купуючи валюту в себе в країні або в країні продавця.
10. При відкритті акредитива точно дотримуйте всіх пунктів торговельної угоди.
Рекомендації щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ «НКМЗ» як експортера:
1. До підписання контракту переконаєтеся в кредитоспроможності покупця і наведіть довідки про його ділову практику. Ваш банк може надати допомогу в цьому пошуку.
2. Переконаєтеся в гарній репутації банку покупця, якщо акредитив є непідтвердженим.
3. У випадку підтвердженого акредитива довідайтеся, чи хоче ваш місцевий банк підтвердити акредитиви, наданий покупцем і його банком.
4. Уважно вивчите акредитив, щоб переконатися у виконанні застережених у ньому умов, що стосуються графіка поставок, виду товарів, упакування й документації. Всі аспекти акредитива повинні відповідати погодженим умовам угоди, у тому числі адреса покупця, виплачувана сума й маршрут транспортування товару.
5. Майте на увазі що ви повинні виконати всі умови, застережені в L/C, у противному випадку акредитив не гарантований.
6. Якщо умови акредитива повинні бути змінені, ви повинні негайно зв'язатися з покупцем, щоб він дав вказівки про внесення виправлень банку, що надає акредитив.
7. Одержите підтвердження від страхової компанії, що вона може забезпечити страхове покриття суми зазначеного акредитива, і що страхові виплати по цьому L/C зроблені правильно.
8. Упевніться
9-09-2015, 02:02