Загальносвітові тенденції подорожчання енергоресурсів роблять ці особливості вітчизняної економіки все більш загрозливими для перспектив національної конкурентоспроможності та економіч-ного зростання. Йдеться про поступове вичерпання факторів, що забезпечували конкурентноздатність України в енергоємних галузях – металургії, хімічній промисловості, що являють собою сфери сучасної міжнародної спеціалізації українського промислового комплексу , а також про підвищення собівартості та погіршення конкурентноздатності виробників, що працюють на внутрішньому ринку
Низька конкурентоспроможність української економіки обумов-лена, в першу чергу, ВТТ (низькою часткою високотехнологічних товарів) в експорті промислових товарів. В 2004 р. позначилася негативна тенденція скорочення частки ВТТ в експорті промис-лових товарів, яка значно посилилась 2005 р. За умов, що Україна в останні роки намагається перейти на інноваційну модель розвит-ку національної економіки, низька частка високотехнологічного товарного імпорту свідчить про відсутність суттєвих зрушень у цьому напрямі.[10]
Проблема конкурентоспроможності українських товарів займає одне із центральних місць у зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств. Особливої гостроти вона набуває сто-совно продукції машинобудування та інших галузей з високим ступенем обробки виробів, що стало однією з серйозних перешкод для розширення її експорту і подолання на цій основі сировин-ного перекосу в загальній структурі експорту.
Позиції українських експортерів суттєво ускладнюються ще й тому, що економічний вплив західноєвропейських клієнтів є надзвичайно сильним. Дійсно, в умовах тривалого розвитку рин-кових відносин та існування налагоджених, традиційних стосунків між виробниками та покупцями важко сформувати свій портфель замовлень на західному ринку. Крім того, українські експортери не здатні оперативно і кваліфіковано прогнозувати слабкі сторони західноєвропейських виробників, зміну тарифних і нетарифних обмежень, що послаблює їх, і без того нестійку, конкурентну позицію на ринку.
Тому найпоширенішою стратегією українських експортерів є типова, класична стратегія цінової конкуренції, причому обсяги експорту накладають певні обмеження на вико-ристання цього типу стратегії. Пониження ціни є найефективн-шим заходом для малих фірм та таких, що експортують незначні обсяги продукції, оскільки такий крок для них не є критичним через незначні обсяги поставок. В такій ситуації співвідношення ціни та параметрів якості відіграє суттєве значення.
Прогнозування розвитку європейського ринку дає песимістичні оцінки майбутньої діяльності українських фірм на ринках ЄС. Усунення нетарифних бар'єрів і зростання на основі цього цінової конкуренції призведе до падіння цін, що ускладнить позиції українських виробників. З іншого боку, конкурентноздатність західноєвропейських підприємств зросте, оскільки вони є мобіль-нішими до впровадження нововведень, розгортання рекламної кампанії тощо.
В таких умовах для більшості українських виробників реальною можливістю виживання та закріплення на ринку є освоєння, в першу чергу ринків України та СНД, що створить умови для накопичення певного досвіду та коштів, які згодом дозволять професійніше працювати на західноєвропейських ринках.
Отже, формування конкурентних переваг українських товаро-виробників на ринках ЄС потребує глибоких теоретичних дослід-жень, пов'язаних з вирішенням проблем глобалізації ринку та посилення на основі цього конкурентної боротьби, а з іншого боку - вироблення надійних засобів прогнозування стратегічного потенціалу підприємства, забезпечення його необхідними ресур-сами, адаптації до зміни умов оточуючого середовища.
Сьогодні українські підприємства поставлені перед об'єктивною необхідністю активізації створення конкурентноздатних господар-ських систем, модернізацію і реконструктуризацію діючих струк-тур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямку соціальне орієнтованих структурних перетворень. До того ж, фізична і моральна застарілість виробничих фондів - до 60-70 % в промис-ловості, сільському господарстві, транспорті і навіть торгівлі та інших сферах загрожує подальшим погіршенням ситуації, включаючи прояви аварій і катастроф з людськими жертвами і продовженням зупинок господарської діяльності, внаслідок виводу з ладу діючого обладнання. Отже, інвестиційна та іннова-ційна діяльність стала вирішальним ланцюгом всієї економічної політики держави.
У ситуації, що склалася в Україні, одним з найактуальніших завдань є розробка і прийняття науково обґрунтованої зовнішньоекономічної програми розвитку підприємств, а також механізму її реалізації, котра враховувала б можливості й інтереси підприємств як на даному етапі, так і в перспективі.
Враховуючи сировинне спрямування експорту України, можна сказати, що на сьогодні експорт намагаються заохочувати і стимулювати. В слідстві зростання зовнішнього попиту на продукти сировинних галузей, виникне внутрішній попит на продукцію супутніх галузей , що підтримуються в національному господарстві.
В Україні поки що відсутні дійовий механізм і моделі органі-зації виробництва, які б могли консолідувати конкурентоспро-можні технологічні системи і були здатні до ефективної інтеграції в світогосподарський простір на основі агресивної експортної стратегії. Створення такого механізму можливе в декілька етапів. Починати, очевидно, слід із стабілізації та нарощування виробництва в певних напрямках, закріплення на традиційних ринках, а також експансія на нові ринки через активний вплив на кон'юнктуру (агресивний маркетинг товарних ринків) і розвиток існуючих конкурентних переваг
Висновки:
У своєму рефераті я описала значення України для інших держав, показала, чим негативно вплинув СРСР на економіку та зовнішньоекономічні зв’язки України. Показала деякі відсталості України у світогосподарських зв’язках, хочу зробити висновок, що входженню в світове господарство Україні сьогодні заважають такі проблеми як:
•Низький технічний і технологічний рівень виробництва у більшості галузей, особливо в машинобудуванні та переробних галузях, що веде за собою низьку продуктивність праці та якість продукції, її неконкурентоспроможність на світовому ринку.
•Відсталість в структурі обміну з перевагою експорта сирвинних товарів
•Нерозривність ринкових відносин всередині національного хозяйства.
•Всепоглинаюча монополія.
•Відсутність у підприємств зацікавленності у розширенні експорту.
Ці, та багато інших прблем є дуже важливими для України, на мою думку найважливішою проблемою все таки є проблема розширення правової бази.
Україна через відсталість технологічного способу виробництва, має низьку конкурентоспроможність її продукції, слабке втягування в міжнародний поділ праці є периферією світового господарства і за такого розвитку подій може цілком перетворитися на сирвинний придаток розвинутих країн світу, в ринок дешевої робочої сили тощо.
Я розглянула також проблему платіжного балансу, яка свідчить про неефективність структури її експорту. Майже 90 % експорту припадає на сировину, матеріали, товари народного споживання, більшість з яких не вистачає на внутрішньому ринку.
Як видно проблем в Україні достатньо і завдання нового покоління економістів дуже складні. Хочу ще раз зазначити, що для їх вирішення нам вкрай необхідна надійна правова база, бо вона сьогодні є найнеобхіднішою умовою економічного піднесення нашої країни. На данноу етапі в Україні вона (правова база) тільки почала формуватись тому, що соціалістичний лад наклав свій відбиток на цей процес.
Список використаної літератури:
1. Економічна історія України: Підручник / За ред. Б.Д.Лановика – К.: Юридична книга, 2004
2. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д.Лановика – К.: Вікар, 2006
3. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998
4. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: «Знання», КОО, 1998.
5. Конституція України. / Економічні закони України.
6. Філіпенко А., Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв’язків України// Економіка України.- 1998.- №1
7. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.
8. Державний комітет статистики України http://ukrstat.gov.ua
9. http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=10264
10.http://www.niisp.gov.ua/publication/economy/grigorenko_publication1.pdf
9-09-2015, 02:25