Задача 4
| Вихідні дані | Із надбавкою зовнішньо-торговельної фірми | Без надбавки зовнішньо-торговельної фірми |
| Кількість електроприборів у замовленні на поставку, штук | 80 | 80 |
| Торгова надбавка, на яку розраховує імпортер на основі пропозиції цін на умовах СІФ, % | 6 | 6 |
| Тривалість транспортування, днів | 24 | 24 |
| Ціна 80 одиниць приборів зі складу у Дортмунді з упакуванням та транспортуванням, євро | 200000 | 200000 |
| Знижка за кількість зі сторони виробника, % | 5 | 5 |
| Знижка "сконто" при оплаті напротязі 10 днів, % | 2 | 2 |
| Торгова надбавка зовнішньоторговельної фірми, % | 16 | 0 |
| Вартість послуг банку, % | 1,5 | 1,5 |
| Витрати повязані з транспонртуванням товару у Сідней: | ||
| Експедиторські витрати від Дортмунда до Сіднея, євро | 18660 | 18660 |
| Навантажувально- розвантажувальні витрати, євро | 2150 | 2150 |
| Оформлення митної документації, євро | 870 | 870 |
| Величина страхової премії, євро | 3100 | 3100 |
| Розрахуємо показники | ||
| Знижка виробника за кількість, євро | 10000 | 10000 |
| Знижка виробника "сконто", євро | 4000 | 4000 |
| Цільова ціна, євро | 186000 | 186000 |
| Торгова надбавка зовнішньоторговельної фірми, євро | 11160 | 0 |
| Продажна ціна експортера зі складу EXW, євро | 197160 | 186000 |
| Ціна СІФ, євро | 221940 | 210780 |
| Банківські послуги, євро | 3329,10 | 3161,70 |
| Ціна закупівельна імпортера у Сіднеї 80 одиниць приборів, євро | 225269,10 | 213941,70 |
| Ціна закупівельна імпортера у Сіднеї одиниці прибору, євро | 2815,86 | 2674,27 |
| Ціна продажу імпортера у Сіднеї 80 одиниць приборів, євро | 238785,25 | 226778,20 |
| Ціна продажу імпортера у Сіднеї одиниці прибору, євро | 2984,82 | 2834,73 |
| Величина, на яку може скоротитися ціна при здійсненні прямого експорту, євро | 150,09 | |
1) Ціна продажу імпортера у Сіднеї одиниці прибору = 2984,82 євро.
2) При здійсненні прямого експорту ціна може скоротитися на 150,09 євро.
Задача 5
| Вихідні дані | Варіант 8 |
| Пропонується партія товару за ціною - … дол за одиницю продукції | 10 |
| Кількість продукції … одиниць | 1500 |
| Строк відвантаження - … місяці після підписання контракту | 1 |
| З урахуванням відстані перевезення товари можуть бути отримані покупцем через … місяці після відвантження | 3 |
| Середньомісячна банківська депозитна ставка - …, % | 2 |
| Середньомісячна банківська депозитна ставка, коефіціент | 0,02 |
| Вартість партії товару, дол США | 15000 |
| Частка авансу, % | 20 |
| Частка готівкового платежу, % | 30 |
| Частка платежу (по факту отримання товару), % | 30 |
| Частка кредитного платежу через 2 місяці після отримання товару, % | 10 |
| Частка кредитного платежу через 3 місяці після отримання товару, % | 10 |
| Розмір авансу, дол США | 3000 |
| Розмір готівкого платежу, дол США | 4500 |
| Розмір платежу (по факту отримання товару), дол США | 4500 |
| Розмір кредитного платежу через 2 місяці після отримання товару, дол США | 1500 |
| Розмір кредитного платежу через 3 місяці після отримання товару, дол США | 1500 |
| Проценту по депозиту на розмір авансового платежу, дол США | 60 |
| Проценту по депозиту на розмір готівкового платежу, дол США | 90 |
| Проценту по депозиту на розмір кредитного платежу через 2 місяці після отримання товару, дол США | 60 |
| Проценту по депозиту на розмір кредитного платежу через 3 місяці після отримання товару, дол США | 90 |
| Контрактна вартість 1 | 15000 |
| Проценти по депозиту на суму вартості партії товару, дол США | 1200 |
| Контрактна вартість 2 | 16200 |
Задача 6
Пропозиція 1.
Надбавка до пропонованої ціни 1 (40% через 3 місяці) = 350000 * 0,4 * 3 *0,07 = 29400 (євро)
Надбавка до пропонованої ціни 1 (40% через 6 місяці) = 350000 * 0,4 * 6 *0,085 = 71400 (євро)
Ціна пропозиції із урахуванням обох надбавок = 350000 + 29400 + 71400 = 450800 (євро)
СІФ Гамбург = 450800 + 9000 + 100 = 460800 (євро)
Пропозиція 2.
Ціна пропозиції = 200000 / 1,2450 = 160643 (євро)
ФОБ Нью-Йорк = 160643 + 1000/2 + 160643*75/360*0,07 = 163485,71 (євро)
Для імпортера найвигіднішою пропозицією є ФОБ Нью-Йорк.
Задача 7
З умови видно, що комітент відшкодовує комісіонеру всі витрати на доставку товару.
Курс долара США = 7 грн/ 1 дол США.
Прибуток комісіонера = 25*8000*0,18 - 11000 = 25000 (грн)
Прибуток комітента = 25*8000 – 2000 – 0,05*27000*7-0,002*27000*7-0,18*25*8000 = 152172 (грн)
Юридична довідка:
Договір комісії на сьогодні є ідеальною формою для оформлення посередницьких взаємовідносин між суб’єктами підприємницької діяльності. Необхідність укладання договорів комісії є очевидною, оскільки саме така форма правовідносин звільняє професійного торгового посередника від необхідності інвестування власних грошових коштів у придбання товару, і водночас позбавляє власника майна (виробника продукції) багатьох проблем, пов’язаних із пошуками контрагентів, оформленням i виконанням укладених з ними угод тощо.
На даний момент взаємовідносини сторін за договором комісії регулює гл. 35 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 р. (далі – ЦК УРСР), але вже з 1 січня 2004 р. набирає чинності Цивільний кодекс України (далі – новий ЦК). Тому вже сьогодні слід звернути увагу на основні зміни, що відбудуться в правовідносинах сторін договору комісії.
Характеристика договору комісії
Договір комісії – це двосторонній договір, тобто кожна сторона (комісіонер i комітент) має певні права та обов’язки. Сторонами за договором комісії виступають комітент, з одного боку, і комісіонер – з іншого. Згідно зі ст. 1011 нового ЦК, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Правочин – новий і поки що незвичний термін вітчизняного законодавства, визначення якого міститься у ст. 202 нового ЦК, відповідно до якого правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, фактично всі дії, здійснені на підставі цивільного законодавства, іменуватимуться правочинами (за «старим» цивільним законодавством, ці дії називаються угодами), але слід зазначити, що новела не є простою термінологічною заміною ключового позначення цивільно-правового інституту, а передбачає законодавчу зміну його змісту.
Стаття 1011 Цивільного кодексу України на станом на 2009 рік .Договір комісії1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.Як вчинення правочину, так і укладення угоди є поняттями значно ширшими, ніж укладення угод купівлі-продажу, але враховуючи те, що договір комісії в більшості випадків використовується у відносинах торгового посередництва, ми аналізуватимемо суттєві умови договору комісії на купівлю-продаж майна.
Договір комісії є консесуальним, адже він вважається укладеним з того часу, коли відповідно до закону сторони виявили взаємну згоду щодо всіх істотних умов договору. Права та обов’язки сторін за договором комісії виникають ще до передачі майна комітентом комісіонерові. Новий ЦК, на відміну від ЦК УРСР, чітко зазначає істотні умови договору комісії на купівлю-продаж майна. Так, згідно зі ст. 1012, це досягнення згоди щодо майна й ціни , за якою комісіонер має продати або купити товар.
Що до форми договору комісії, то слід звернути увагу, що в розд. 69 нового ЦК прямо не передбачено обов’язковість письмової форми договору комісії.
Але якщо звернутися до ст. 208 нового ЦК, то в ній зазначено, що в письмовій формі мають бути укладені:
1. правочини між юридичними особами;
2. правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 нового ЦК (правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення).
Договір комісії є оплатним . За надані комітенту послуги комісіонер одержує комісійну плату (раніше винагороду), розмір і порядок якої встановлюється договором. Відповідно до нового ЦК, право на винагороду в комітента виникає незалежно від того, чи було воно спеціально передбачено договором. Так, згідно з ч. 2 ст.1013 нового ЦК,якщо договором комісії розмір плати не визначено, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи зі звичайних цін за такі послуги. Цікаво лише, що законодавець мав на увазі під звичайними цінами?
В новому ЦК досить часто використовується термін «звичайно», наприклад, «звичайно використовується», «звичайний спосіб». В той же час не надано чіткого визначення, якими правилами слід керуватися при визначенні такої «звичайності». Невже при визначенні звичайних цін, потрібно користуватися правилами, наведеними в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР? Хотілося б звернути увагу юристів на правило про недопустимість при тлумаченні положень законодавчого акта, що регулює одні правовідносини, використовувати, визначення терміну наведеного в законодавчому акті, що регулює зовсім інші правовідносини.
Нагадаємо, що новий ЦК, на відміну від ЦК УРСР, не встановлює прямої заборони визначення комісійної плати у вигляді різниці між ціною, визначеною комітентом, і тією більш вигідною ціною , за якою комісіонер може укласти угоду.
Таким чином, у договорах комісії можна буде встановити комісійну плату у вигляді різниці між ціною, визначеною комітентом, і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер продасть товар. Встановлення плати саме в такому вигляді є резонним, коли комітент має намір надати комісіонерові право встановлювати ціну продажу товару на власний розсуд. Надання такої можливості, в свою чергу, підвищує ефективність здійснення продажу товару, адже саме комісіонер, а не комітент безпосередньо контактує з покупцем і може встановити оптимальний рівень цін на товари. Раніше сторони, які мали намір укласти договір комісії з «нестійкою» винагородою, були вимушені маскувати договір комісії під договір доручення або під договір поставки продукції з відстроченням платежу для того, щоб залишити можливість отримання винагороди комісіонером у вигляді різниці між цінами.
Взаємовідносини між комітентом і комісіонером дещо схожі із взаємовідносинами довірителя й повіреного. Ця схожість полягає в тому, що і в договорі комісії, і в договорі доручення є третя особа, з якою безпосередньо в інтересах комітента або довірителя комісіонер чи повірений укладає угоду. Але між ними існують й істотні відмінності. Так, за договором комісії комісіонер укладає угоди від свого імені, а за договором доручення повірений виступає від імені довірителя. У комісіонера виникають права та обов’язки щодо третьої особи, повірений же ніяких прав та обов’язків за угодами не набуває. Договір комісії зумовлює виникнення двох правовідносин – між комісіонером і комітентом, між комісіонером і третіми особами. За договором доручення жодних правовідносин між повіреним і третіми особами не виникає, вони існують лише між довірителем і третіми особами. Доручення є менш прийнятним для продавця.
Істотною умовою договору комісії є ціна , за якою комісіонер має продати або купити товар. Тому в договорі комісії сторонам необхідно зафіксувати мінімальну ціну товару, за якою комісіонер має здійснити продаж (купівлю), і межі коливання такої ціни. Такі межі можуть бути встановлені в процентному співвідношенні. В такому випадку пункт договору комісії щодо винагороди можна сформулювати так: «Винагорода (плата) комісіонера визначається як різниця між ціною на Товар, що зазначена в договорі (накладній, квитанції тощо), і тією більш вигідною ціною, за якою Комісіонер здійснить продаж. При цьому винагорода (плата) не має перевищувати......... відсотків від ціни на Товар, зазначеної в договорі (накладній, квитанції...)». Перевищення передбачених у договорі меж розцінюватиметься як те, що угода здійснена на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, і додаткова вигода належатиме комітентові. Зазначимо, що відповідно до ст. 399 ЦК УРСР, ч. 2. ст. 1014 нового ЦК, правило «додаткової вигоди» законодавець залишив без змін.
Припускаємо, що деякі юристи дотримуються протилежної думки щодо зазначеного порядку встановлення ціни в договорі комісії, а саме – що ціну слід розглядати як чітко встановлену в договорі грошову суму, за якою комісіонер має придбати або продати товар. Така думка заслуговує на увагу, адже з 01 січня 2004 р. має вступити в дію ще один «важливий» законодавчий акт – Господарський кодекс України (далі – ГК), який регулюватиме господарські відносини, що виникають між суб’єктами господарювання. Згідно зі ст. 175 ГК, майнові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
Стаття 189 ГК зазначає, що ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. При цьому ціна в договорі зазначається у гривнях.
Отже, наведені норми ГК дозволяють дійти висновку, що сторони договору комісії мають фіксувати ціну продажу товару. І перший, і другий варіанти закріплення комісійної плати можуть застосовуватися на практиці.
СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ
Відповідно до ч. 1. ст. 1012 нового ЦК, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без зазначення строку. Але не слід забувати про норми ГК. Так, у ст. 180 ГК «Істотні умови господарського договору» зазначено, що сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. При цьому строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі договору. В договорах досить часто зустрічається таке формулювання: «Даний договір діє з моменту його підписання Сторонами до моменту виконання зобов’язань, прийнятих Сторонами за даним Договором». Формально строк дії договору погоджено, проте відсутня вказівка на певний час. Рекомендуємо визначати термін дії договору певним періодом часу.
Чинне цивільне законодавство (гл. 35 ЦК УРСР) не містить прямої вказівки щодо обов’язкового визначення сторонами певного строку договору комісії. Однак, п. 1.6 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказомМіністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р № 37 (далі Правила), що регламентують порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами господарюючими суб’єктами всіх форм власності , які пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку, чітко встановлює строк реалізації прийнятого на комісію товару – 60 календарних днів (за винятком антикваріату, творів мистецтва та унікальних речей, строк реалізації яких не обмежений). Зазначимо, що Правила регламентують порядок укладення договорів комісії, предметом яких є купівля-продаж непродовольчих товарів, що укладаються як між фізичними, так і між юридичними особами.
Однак, сторони таку вимогу досить часто ігнорують при укладенні договору комісії. Адже в деяких випадках вони взагалі не визначають термін дії договору.
Виникає слушне запитання: «чи повинен орган виконавчої влади, приймаючи нормативно-правові акти, імперативно визначати умови зобов’язань?».
Звернімось до законодавства, що регулює підприємницьку діяльність. Так, згідно зі ст. 21 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 липня 1991 р. № 887-ХII,відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому зазначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Зазначимо, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 липня 1998 р. пояснив, що термін «законодавство» слід розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Звертаємо увагу, що до наведеного переліку нормативно-правових актів не віднесені накази центральних органів виконавчої влади, до яких належало Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (на сьогодні правонаступником МЗЕЗторг України, відповідно до Указу Президента «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 2002 р., є Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції).
На нашу думку, вільний вибір визначення змісту зобов’язань гарантований нормами Закону про підприємства й не може бути обмежений наказами центральних органів виконавчої влади . А отже, Правила є чинними. Згідно зі ст. 27 Закону про підприємства в Україні, у разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення в зв’язку з цим спірних питань, підприємство має право звернутися до суду чи арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Поряд із терміном дії договору Правила містять ще кілька важливих положень.
Відшкодування витрат зі зберігання майна
Зауважимо, що згідно зі ч. 2 ст. 407 ЦК УРСР, комісіонер не має права на відшкодування витрат зі зберігання майна комітента, яке знаходиться в нього, якщо в законі або договорі не встановлено інше.
Відсутність чіткого нормативно-правового регулювання зумовлює і різнорідність правозастосовчої практики. Так, комісійний магазин пред’явив позов до податкової інспекції м. N з приводу безпідставного нарахування податку на додану вартість на суму відшкодування витрат на зберігання товарів. Суд підтримав позицію комісійного магазину, керуючись тим, що
9-09-2015, 01:30