Види об'єднань громадян

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра державно – правових дисциплін

Контрольна робота № 1

з дисципліни

“Адміністративне право України”

на тему:

“Види об’єднань громадян”

Виконала: студентка

заочної форми навчання

спеціальності 6601

7 групи 2 курсу

Ткаченко О.І.

026135

Перевірив(ла): викладач

Братель О.Г.

Київ – 2003

ВСТУП

Суб’єкти адміністративно-правових відносин реалізують свої права і обов’язки не тільки індивідуально, але й відповідним чином об'єднуючись в організації (асоціації). Колективна форма задоволення потреб громадян — звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійні утворення, у справи яких держава, як правило, втручається найменшим чином. Об'єднання громадян органічно вплітаються в тканину суспільних і, перш за все — адміністративно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організацію суспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами, демократія без різноманітних об'єднань громадян неможлива. До недавніх пір такі об'єднання не мали належного розвитку: їх перелік був занадто обмежений, діяльність формальна, оскільки їх соціальне призначення, цілі й завдання були повністю підпорядковані вимогам тоталітарної командно-адміністративної системи.

Своє основне соціальне призначення — задоволення потреб та інтересів громадян — вони не виконували. Їх діяльність йшла врозріз із нормами міжнародного права, хоч право громадян на об’єднання – їх невід’ємне конституційне право.

ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Право громадян на свободу передбачено і гарантовано Конституцією та законодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією Міжнародної організації праці №87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію».

У відповідності з цими документами свобода асоціацій включає право громадян створювати їх за своїм вибором без попереднього на те дозволу; право вступати до таких організацій і право організацій самостійно виробляти свої статути; організовувати свій апарат, мати широкі контакти з міжнародними організаціями тощо.

Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян Украї­ни на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політич­них, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єд­нання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Форми суспільної активності громадян виражені в діяльності їх різних об'єднань, тому поняття «об'єднання громадян» є узагальню­ючим, що відображує різноманітність цих форм у реальному житті суспільства.

Діяльність об'єднань громадян носить найрізноманітніший ха­рактер. Вона може бути спрямована на участь у розробленні держав­ної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цін­ностей, розв'язання конкретних соціальних проблем окремих кате­горій та груп громадян, здійснення благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, обумовлюватися спіль­ністю професійних та інших інтересів громадян тощо.

Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в преамбулі Закону України від 16 червня 1992 року «Про об'єднання громадян», що повністю узгоджується з положеннями Конституції України.

До речі, Закон дає офіційне визначення об'єднань громадян, під яким розуміється добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Іншими словами, це — нормативна, конституційно-правова основа для реалізації прав громадян на вільне об'єднання, тобто гарантована державою можливість громадян вільно об'єднуватись з іншими громадянами для задоволення своїх політичних, економічних, соціальних, професійних інтересів.

Природа громадських об'єднань характеризується такими трьома ознаками: добровільне членство, самоуправління і стабільність у часі.

Об'єднання громадян — це добровільна, самодіяльна, постійно діюча асоціація людей, яка не має на меті отримання прибутків.

З огляду цього можна сказати, що законодавець не може втручатись в діяльність громадських організацій, крім трьох випадків:

— при їх легалізації;

— при набутті ними прав юридичної особи;

— при здійсненні фінансового контролю за їх діяльністю і оподаткуванні.,

Об'єднання громадян створюються і діють на основі таких принципів як добровільність, рівноправність, самоврядування (самоуправління), законність і гласність.

Змістом їх діяльності є реалізація прав членів об'єднань, основою яких є їх особиста зацікавленість, особистий інтерес, який виникає і реалізується на ґрунті поєднання особистих і громадських інтересів. Їм притаманна організаційна єдність, їх члени приймають участь у виробленні основних напрямків діяльності об'єднань, у виборах керівного складу, здійснюють контроль за діяльністю всіх підрозділів об'єднань.

Завдання громадських об'єднань тісно поєднується з завданнями, які стоять перед суспільством на кожному етапі його розвитку. В умовах розбудови громадянського суспільства в Україні громадські організації повинні стати дієвим елементом механізму здійснення повновладдя українського народу.

Закон України «Про об'єднання громадян» зазначає, що об'єднання громадян визначаються або політичною партією, або громадською організацією.

Найбільш повну характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з чим виділяються:

- масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки та ін.);

- органи громадської самодіяльності (народні дружини по охо­роні громадського порядку);

- органи громадського самоврядування (ради і колективи мікро­районів, домові; вуличні комітети та ін.).

Об'єднання громадян можуть класифікуватися і за масштабами діяльності. Згідно з цим критерієм можна виділи­ти об'єднання громадян, які діють у масштабах всієї держави, мас­штабах окремих адміністративно-територіальних одиниць та їх частин, а також об'єднання громадян, діяльність яких носить міжнародний характер і поширюється на територію не тільки України, а й інших держав. При цьому політичні партії діють тільки в державному масштабі. Масштаб діяльності органів громадської самодіяльності та органів громадського самоврядування обмежений кордонами конк­ретних адміністративно-територіальних одиниць.

Об'єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій. При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх об'єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, притаманні тим чи іншим об'єднанням громадян.

До загальних ознак слід віднести:

1) добровільність об'єднання. Це відображується у добровіль­ності вступу та виходу з об'єднання громадян, методах роботи, сут­ністю яких є досягнення певної мсти внутрішньоорганізаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключен­ня із членів об'єднання громадян;

2) організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

3) відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи дер­жавно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охоро­ни природи права складати протоколи про адміністративне право­порушення).

Окремими ознаками, характерними для окремих об'єд­нань громадян, є:

1) членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси;

2) обов'язковість участі членів об'єднання громадян в його ро­боті та створенні матеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків;

3) наявність статуту об'єднання громадян. Як правило, в діяль­ності об'єднань громадян відсутні комерційні цілі або одержання при­бутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їх статутних завдань та цілей.

Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять вик­лючно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закрі­пленні правового статусу об'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України «Про об'єд­нання громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про профспілки». Діяльність деяких об'єд­нань громадян,, в тому числі кооперативних організацій, комерцій­них фондів, органів громадської самодіяльності, регулюється відпо­відними законодавчими актами.

Партія політична – добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтися здій­снення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином час­тина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захи­щати інтереси цієї спільноти, до­магатися їх дотримання і виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групо­вих інтересів.

Громадські організації та рухи – добровільні масові об'єднання громадян, що виника­ють внаслідок їхнього вільного во­левиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

Громадські організації являють собою масові об'єднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгостроко­вих цілей, мають свій статут і харак­теризуються чіткою структурою. Найбільш поширеними різновида­ми громадських організацій в сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; вете­ранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культур­но-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та ін. добровільні т-ва; творчі спілки; різноманітні земляц­тва; фонди, асоціації, товариства та ін. Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне офор­млення мети й завдань і організаційно-структурне забезпечення.

Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції, які вони виконують стосовно забезпе­чення захисту інтересів своїх чле­нів (осн. захисна, допоміжна фун­кція); 2) функції, які громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційна і творча функції).

Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов'язана насампе­ред з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до дію­чого законодавства. До того ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваження­ми. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за мету ово­лодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з притаманними їм особ­ливостями функціонування (ви­никнення за ініціативою знизу, фак­тична єдність, забезпечення інтере­сів своїх членів та прихильників, не­залежно від мети та характеру об'єд­нання, нетрадиційність) та принци­пами їхньої діяльності (добровіль­ність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації не є політичними організаціями. Однак сама по собі їхня діяльність почасти набуває політичного ха­рактеру, оскільки вони, по-перше, об'єд­нують людей, котрі входять до спек­тра політичних сил (патріотичні сили, націо­нально зорієнтовані групи, прихиль­ники реформування суспільства та ін.), і по-друге, – вони становлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі нових політичних партій.

Громадські організації є невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення і роль поляга­ють насамперед у тому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирі­шувати безліч проблем, відкрива­ють широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення ним самоврядування.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Значною мірою взаємовідносини держави і об'єднань громадян регулюються нормами адміністративного права, а саме Законом України “Про об’єднання громадян”. Ці норми визнача­ють правовий статус об'єднань громадян, а саме —сукупність прав та обов'язків, які реалізуються у правовідносинах, що виникають між об'єднаннями громадян і суб'єктами виконавчої влади.

Передусім це стосується питань легалізації об'єднань громадян, передбачених ст.ст. 13,14,15 Закону України “Про об’єднання громадян”. Іншими словами, держава офіційно визнає об'єднання громадян оформлює його правове становище. Офіційне визнання об'єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву про це, а також певні документи, перелік яких визна­чається законодавством. Крім того, громадські організації можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповідних державних органів.

Основоположне значення у визначенні правового становища об'єднання громадян має його статут. Він повинен містити: назву, мету та завдання об'єднання; умови і порядок прийому в члени об'єднання та виходу із нього; структуру, порядок створення та діяльності статутних органів об'єднання; права та обов'язки його членів; джерела надходження коштів та порядок здійснення видів діяльності, необхідних для виконання статутних завдань; порядок внесення змін і доповнень в статут; порядок реорганізації або лі­квідації об'єднання; юридичну адресу.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України, а легалізація громадських організацій здійснюється відповідно Міністерством юс­тиції України, органами місцевої державної адміністрації, а також виконавчими органами місцевого самоврядування. Відмова в реєст­рації об'єднання громадян може бути оскаржена в судовому порядку.

Законом України “Про об’єднання громадян” встановлені й певні вимоги до засновників об єднань громадян, передбачених ст.ст. 11,12. Так, політичні парти можуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх громадян України, які не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Що сто­сується громадських організацій, то їх засновниками, крім громадян України, можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, яким виповнилося 18 років. Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15-річного віку (Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р.).

Важливим чинником, що впливає на адміністративно-право­вий статус об'єднань громадян, є встановлення державою обме­жень на створення та діяльність об'єднань громадян. Так, не підля­гають легалізації такі об'єднання громадян, а діяльність легалізова­них об'єднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їх метою е: зміна насильницьким шляхом конституційного ладу та в будь-якій протизаконній формі порушення суверенітету і територі­альної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання між­етнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, створення воєнізованих формувань (ст.4 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Держава не втручається в діяльність об'єднань громадян, нада­ючи їм широку автономію. Проте це не виключає здійснення з боку держави контролю за діяльністю об'єднань громадян, що передбачено ст.ст. 25,26. Так, органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Законом України “Про об’єднання громадян” закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять об'єднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхідних випадках пояснення.

Фінансові органи та органи податкової адміністрації здійснюють контроль за джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також за правильністю сплати об'єднаннями грома­дян податків. З свого боку об'єднання громадян повинні представ­ляти фінансовим органам декларацію про свої прибутки та витрати.

Контроль за виконанням об'єднаннями громадян чинних норм і стандартів може здійснюватися екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними та іншими органами державного нагляду і контролю. За порушення законодавства об'єднання громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Для здійснення своєї діяльності об'єднання громадян наділяють­ся широкими правами. Вони можуть виступати учасниками суспіль­них правовідносин, набувати майнові і немайнові права, братії участь у розробленні державної політики та формуванні органів влади, про­водити масові заходи тощо.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Здійснення громадянами гарантованої ст. 35 Конституції України свободи світогляду і віросповідання породжує різного роду суспільні відносини, значна частина яких носить правовий характер. Так, закрі­плене у ти статті право громадян на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, проведення релігійної діяльності обумовлює ство­рення та діяльність ріпних релігійних організацій — релігійних товариств, управлінь, центрів, монастирів, релігійних братств, духовних на­вчальних закладів і т. ін., що становлять собою стійкі організаційні си­стеми з специфічними цілями та конкретними способами їх досягнення.

Основним законодавчим актом, який визначає правове станови­ще релігійних організацій, а також їх взаємовідносини з державою є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Сутність правового регулювання взаємовідносин держави і релігій­них організацій полягає в такому: держана та її органи не користу­ються методами державно-правового контролю або примусу при виз­наченні громадянами свого ставлення до релігії, не втручаються у релігійну діяльність організацій віруючих, якщо вони не порушує законів держави та встановленого порядку, не надають релігійним організаціям матеріальної підтримки, не доручають їм виконання будь-яких державних функцій. Разом з тим держава сприяє встанов­ленню відносин взаємної релігійної та світоглядної терпимості і по­ваги між людьми, охороняє законну діяльність релігійних органі­зацій та право віруючих на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, здійснює державний контролі, за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації. У свою чергу, релігійні організації позбавлені права втручатися у справи держави, брати участь у діяльності політичних партій, вису­вати кандидатів до органів державної влади. Ці організації займають­ся питаннями, пов'язаними із задоволенням релігійних потреб гро­мадян. При цьому релігійні організації мають право на участь у сус­пільному житті та використання засобів масової інформації нарівні з об'єднаннями громадян.

Для одержання релігійною організацією права юридичної осо­би необхідна її державна реєстрація. Засновники релігійної органі­зації — віруючі повнолітні громадяни у кількості не менше 10 чо­ловік —- подають заяву про реєстрацію та статут релігійної органі­зації у відповідний державний орган, який зобов'язаний у місячний термін прийняти рішення про реєстрацію.

Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян і має низку важливих особливостей. Зокрема, у статуті наводяться відомості про вид релігійної організації, її місце знаходження, майновий стан, права релігійної організації на засну­вання підприємства, засобів масової інформації, створення навчаль­них закладів, порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації та ін.

Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб споруди та майно, які надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

У власності релігійних організацій можуть знаходитися спору­ди, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального та благодійного призначення, транспорт, грошові кошти та інше майно, що необхідне їм для забезпечення їхньої діяльності.

Суб’єктами відповідальності за порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації поряд з посадовими особами державних органів можуть бути також особи, які займають відповідне становище в ієрархії релігійних організацій, та громадяни.

Припинення діяльності релігійних організацій можливе як за рішенням їх членів, так і за рішенням суду в разі порушення ними законодавства України.

ПРАВА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ГОСПОДАРСЬКА ТА ІНША КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У відповідності з Законом України “Про об’єднання громадян” (ст.20, 21, 22, 23, 24) об'єднання громадян користуються досить широкими правами, головними з яких є права: виступати учасником цивільно-правових відносин; представляти та захищати свої законні інтереси у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності; підтримувати інші об'єднання; створювати установи та організації; одержувати необхідну інформацію, розповсюджувати її та засновувати засоби масової інформації; засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Визначені права політичних партій:

— приймати участь у виробленні


29-04-2015, 03:14