— брати участь у формуванні органів влади, представництво в їх складі;
— мати вільний доступ під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації.
Об'єднання громадян мають досить широкі майнові та інші «матеріальні» права (ст.21 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Власність об'єднань громадян. Об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави”).
В той же час держава:
1) встановлює обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями (ст.22 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями. Політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від:
• іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства;
• державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України;
• підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків;
• нелегалізованих об'єднань громадян;
• анонімних пожертвувачів.
Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності. Політичні партії зобов'язані щороку публікувати свої бюджети для загального відома”).
2) визначає умови здійснення права власності (ст.23 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Здійснення права власності. Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян”) 3) умови зайняття господарською та іншою комерційною діяльністю (ст. 24 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Господарська та інша комерційна діяльність. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Об’єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавствам”).
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН
Відповідальність за порушення законодавства об’єднаннями громадян передбачена статтями 27, 28, 29, 30, 31, 32 Закону України “Про об’єднання громадян”.
Посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України. Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність (ст. 27 Закону України “Про об’єднання громадян”). (Статтю 27 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3582-12 від 11. 11. 93)
Види стягнення. За порушення законодавства до об'єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення:
• попередження;
• штраф;
• тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;
• тимчасова заборона (зупинення) діяльності;
• примусовий розпуск (ліквідація) (ст. 28 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Попередження. При вчиненні об'єднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження (ст. 29 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Штраф. В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднання громадян може бути накладено штраф в судовому порядку (ст. 30 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї, діяльності об'єднання громадян. З метою припинення незаконної діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність об'єднання громадян на строк до трьох місяців. Тимчасова заборона окремих видів діяльності об'єднання громадян може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо. За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян, суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців. При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням об'єднання громадян його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі (ст. 31 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання громадян. За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:
1) вчинення дій, передбачених статтею 4 Закону України “Про об’єднання громадян”;
2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 Закону України “Про об’єднання громадян”;
3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених Законом України “Про об’єднання громадян”;
4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.
Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації об'єднання громадян, яке примусово розпускається. Про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян реєструючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації. Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян на території України приймається Конституційним Судом України (ст. 32. Законом України “Про об’єднання громадян”).
МІЖНАРОДНІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН
Діяльність міжнародних об’єднань громадян регулюється статтями 33, 34 Закону України “Про об’єднання громадян”.
Міжнародні зв'язки об'єднань громадян. Громадські організації, їх спілки відповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки об'єднань громадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України. Політичні партії мають право засновувати або вступати в міжнародні спілки, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координуючих центральних органів (ст. 33 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Міжнародні громадські організації. Філіали іноземних громадських організацій. Міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав на території України діють відповідно до цього Закону, інших законодавчих актів України. Легалізована громадська організація, що виступила засновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом поширила свою діяльність на територію іноземної держави, зобов'язана в місячний строк подати необхідні документи для перереєстрації в Міністерстві юстиції України як міжнародна, якщо інше не передбачено законами України (ст.34 Закону України “Про об’єднання громадян”).
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ІНШІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН
Політичні партії
Однією з перших на території України була зареєстрована Міністерством Юстиції України Українська республіканська партія (5 листопада 1990 р.). Мета партії — побудова самостійної демократичної української держави.
Вирішення екологічних проблем політичними методами — така мета Партії зелених України (24.05.1991 р.). Були зареєстровані й такі партії як Українська демократична партія (15.01.1991 р.); Демократична партія України (28.06.1991 р.);
Народна партія України (28.08.1991 р.); Партія демократичного відродження України (27.09.1991 р.); Ліберальна партія України (10.10.1991 р.); Соціал-демократична партія України (01.11.1991 р.); Об'єднана соціал-демократична партія України (15.11.1991 р.); Українська християнсько-демократична партія України (01.11.1991 р.); Соціалістична партія України (25.11.1991 р.).
Партії ставлять перед собою різноманітну мету, мають різні політичні програми, але в основному їх мета співпадає — це побудова на Україні самостійної і незалежної держави; її розвиток на основі принципів свободи, демократії, соціальної справедливості і солідарності; формування в Україні суспільства з високим рівнем життя, відродження і подальший розвиток культури українського народу.
Інші об'єднання громадян
Рух — це суспільно-громадська діяльність, що має на меті певні завдання й цілі. Розрізняють масові рухи і рухи, що сповідують політичні цілі. Поки що Міністерство Юстиції України зареєструвало 1 рух, який має на меті політичні цілі:
«Народний Рух України».
Масових рухів — 2. Це — Український республіканський рух «Педагоги за мир і взаєморозуміння» та «Українська Рада Миру».
Громадські об'єднання культурних зв'язків з іноземними країнами. Таких об'єднань біля 20. Серед них — «Україна-Туреччина», «Україна-США», «Україна-Індія» і т.д.
Спілки. Це об'єднання громадян для реалізації яких-небудь спільних цілей. Міністерство Юстиції України зареєструвало спілку адвокатів, юристів, вчителів, музикантів, ветеранів Афганістану, «Українську спілку малолітніх в'язнів фашистських концтаборів»...
Фонди. Це найпоширеніший (основний) вид громадських об'єднань. Вони подібні до рухів, але мають більш конкретні цілі й завдання. Напрямки їх діяльності різноманітні. Вони охоплюють різноманітні сфери життєдіяльності республіки.
Існують фонди культурно-освітницького напрямку (Слов'янський фонд України, Український фонд культури), благодійного характеру (Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобилю), міжнародного спрямування («Відродження»).
Асоціації — це об'єднання громадян або членів трудових колективів одного роду діяльності.
Серед зареєстрованих є асоціації наукового, історичного, спортивного, правового та інших напрямків. Так, 8.07.1991 року зареєстрована Українська уфологічна асоціація, в сферу діяльності якої входить вивчення явищ НЛО та інших аномальних явищ.
І Інші об'єднання громадян — серед них товариства, академії, комітети, клуби, федерації, ліги та ін.
10.10.1991 р. була зареєстрована спілка Червоного Хреста; 29.01.1992 р. — «Знання», 6.03.1991 р. — «Клуб Івана Піддубного»; 9.03.1991 р. — Національний Олімпійський комітет України.
ВИСНОВОК
Із сказаного можна зробити певні висновки. Уся система прав і обов’язків, їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини з іншого.
Право громадян на свободу об’єднання – їх невід’ємне право, яке гарантовано не тільки міжнародними угодами, а й Конституцією і законодавством України.
Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Об’єднання громадян проявляється або політичною партією, або громадською організацією. Політична партія ставить за мету оволодіння державною владою, формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Громадська організація – об’єднання громадян з метою задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Це організації, які мають будь-яку мету, крім політичної.
Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в Законі України від 16 червня 1992 року “Про об’єднання громадян”, який регулює порядок створення об’єднань громадян, їх права, громадську діяльність.
ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА
1. Адміністративне право України. [Підручник для юрид. вузів і фак-ів / Ю.П.Битян, В.В.Богуцький, В.М.Паращук та ін.]; За ред. Ю.П.Битяна. – Харків: Право, 2001 – 528 с.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на 15.01.2000 р. К.: Вид. “Сірін”; 2000 р. – 168 с.
3. Мельщенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995 – 240 с.
4. За редакцією Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів – К.: Генеза, 1997 – 400 с.
5. Юридичний словник-довідник: За ред. Ю.С.Шемшученка. – К., Феміна, 1996 – 696 с. (Nota bene).
6. Закон України від 16 червня 1992 р. “Про об’єднання громадян”.
7. Закон України від 1 грудня 1998 р. “Про молодіжні та дитячі громадські організації”.
29-04-2015, 03:14