Професійне самовизначення звукорежисера як проблема становлення професійної самосвідомості

Міністерство Освіти України

Національний Авіаційний Університет

Гуманітарний Інститут

Курсова робота

З дисципліни: Психологія праці

На тему: «Професійне самовизначення звукорежисера як проблема становлення професійної самосвідомості»

Виконала:

Студентка ПС 309

Лісогор Маргарита

Володимирівна

Перевірила:

Помиткіна Любов

Віталіївна

Київ 2010

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ І Теоретичний аналіз з проблеми становлення професійної самосвідомості особистості у науковій літературі

1.1. Становлення професійної самосвідомості особистості…………………5

1.2. Місце професійного самовизначення у становленні професійної самосвідомості особистості…………………………………………………………7

1.3. Особливості професійної діяльності звукорежисера…………………..10

1.4. Становлення професійної самосвідомості звукорежисера…………….11

Висновок до Розділу І…………………………………………………………13

Розділ ІІ Емпіричне дослідження формування професійної самосвідомості звукорежисера.

2.1. Організація дослідження професійної самосвідомості………………...14

2.2. Підбір та обґрунтування методик……………………………………….15

2.3. Обробка та інтерпретація отриманих даних……………………………18

2.4. Встановлення взаємозв'язку професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методів математичної статистики……………………………………..……………………………………20

Висновок до Розділу ІІ………………………………………………………..23

Висновок……………………………………………………………………….25

Список використаної літератури……………………………………………..27

Додатки………………………………………………………………………...29

Вступ

Актуальність дослідження. Психологічна наука значну увагу приділяє дослідженню чинників соціального і, зокрема, професійного буття людини. Одним із таких чинників виступає професійна самосвідомість. Розуміння професійної самосвідомості як специфічного феномена людської психіки, що зумовлює саморегуляцію особистістю власних дій у професійній сфері завдяки усвідомленню професійних вимог, своїх професійних можливостей й емоційного ставлення до себе як суб'єкта професійної діяльності. Важливим є й динамічний аспект професійної самосвідомості, суть якого – в утворенні цілісного образу професіонала й ототожненні з ним – якщо не на рівні «Я – реального», то «Я – ідеального».

Згідно з теоретичними положеннями В.С. Мерліна, Л.Д. Олійник, І.І. Чеснокової, В.В. Століна, самосвідомість є засобом саморегуляції суб’єкта. Власне професійна самосвідомість як різновид самосвідомості має виражену змістову специфіку. За Б.Г. Паригіним, зміст професійної самосвідомості – це усвідомлення власної належності до професійної групи. В.М. Казієв вважає, що професійна самосвідомість виступає тією інстанцією, у якій відбувається оцінювання досягнень, набутих особистістю, планування саморозвитку та його здійснення. П.О. Шавір характеризує професійну самосвідомість як вибіркову діяльність самосвідомості, що підпорядковується завданню професійного самовизначення і проявляється в усвідомленні себе суб’єктом професійної діяльності.

Отже, дослідження професійної самосвідомості зазвичай розгортається у напрямку з’ясування ставлення суб’єкта до професійної діяльності. Однак за такого підходу бракує розгорнутого аналізу специфіки самосвідомості у фахівців конкретних галузей, а також у молодих людей, що оволодівають відповідними професіями. Це стосується, зокрема, професії звукорежисера, де своєрідне поєднання труднощів, спричинених, з одного боку, їхньою об’єктивною складністю й динамічністю, а, з іншого, соціально-економічними негараздами, якість виконання поставленої мети та потрясіннями, що створюють у багатьох випадках особливо напружені психологічні ситуації. Це зумовлює потребу в дослідженнях професійної самосвідомості, що завважували б специфіку предмету, способів і соціальних умов діяльності звукорежисера в яких досягався б належний ступінь узагальнення.

Об єкт дослідження : Становлення професійної самосвідомості звукорежисера.

Предмет дослідження: Взаємозв’язок професійного самовизначення з становленням самосвідомості звукорежисера.

Мета дослідження : Встановити взаємозв’язок професійного самовизначення звукорежисера з професійною самосвідомістю.

Завдання дослідження:

1. Теоретично проаналізувати поняття: «самосвідомість», «професійна самосвідомість» та «професійне самовизначенність».

2. Теоретично ознайомитись зі специфікою вибору професії звукорежисера.

3. Провести емпіричне дослідження.

4. Встановити взаємозв’язок професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методів математичної статистики.

5. Розробити рекомендації щодо полегшення вибору професії.

Методи дослідження: Для реалізації дослідження можна використовувати комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичний аналіз та систематизацію наукових літературних джерел; експеримент (констатувальний, контрольний, формувальний); бесіду, анкетування, опитувальники, тести, проективні методики; методи математичної статистики та ін.

Методика дослідження : «тест-опитувальник самовідношення Століна»

Практичне значення дослідження: полягає у розробці й впровадженні у навчально-виховний процес та майбутню роботу авторської практико-орієнтованої програми, спрямованої на сприяння становленню професійної самосвідомості звукорежисерів. Отримані результати дослідження можуть бути використані також практичними психологами з метою профорієнтації та здобуття особистісних вмінь та навичок у професії.

Розділ І Теоретичний аналіз з проблеми: становлення професійної самосвідомості у науковій літературі.

1.1. Становлення професійної самосвідомості особистості.

Згідно з Н.В.Кузьміною й А.О.Реаном, суттєвими психологічними факторами, що впливають на досягнення соціально прийнятного рівня професійної самосвідомості особистості, є: об’єктивні, що зумовлюються діяльністю людини у певному середовищі – ці фактори актуалізують досягнення, значущих для системи, у якій перебуває суб’єкт (сфера діяльності, спільнота тощо) результатів; суб’єктивні, що зумовлюються особистісними передумовами – мотивація, спрямованість, здібності, креативність (особливості їхнього проявлення можуть як сприяти, так і ускладнювати набуття професіоналізму, що у свою чергу позначатиметься на особливостях професійної самосвідомості); об’єктивно-суб’єктивні, пов’язані з особливостями організації професіонального середовища, професіоналізмом керівників, якістю здійснюваного ними управління. На думку В.Г.Зазикіної, загальними психологічними факторами формування професійної самосвідомості є належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння. В.Д.Шадріков, розглядаючи проблему факторів професійної самосвідомості, виокремлює: потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності.

Визначення професійної самосвідомості, зазвичай, здійснюється за допомогою таких понять: професіоналізм, професійна компетентність, професійна майстерність, професійне становлення, професійне самовизначення, професійні здібності, професійне мислення, професійна придатність.

Важливою функцією професійної самосвідомості виступає системоутворення, тобто інтегрування низки компонентів особистості у процесі її функціонування та розвитку. Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість (Н.В. Кузьміна, О.О. Деркач). Потреба у наближенні до цього образу (певного ідеалу діяльності) й аналіз відповідних дій, пошук засобів, які уможливлюють (або ускладнюють) цей процес впливають на успішність формування професійної самосвідомості.

Приділяючи увагу зв’язку професійної самосвідомості та професійної ідентичності, потрібно відзначити, що професійна самосвідомість структурується через усвідомлення власної належності до професійної спільноти. Відбувається визначення „Я” шляхом завваження його відповідності професійним еталонам і професійним ролям.

Є.О.Калитієвський зосереджує увагу на процесуальному аспекті професійної самосвідомості – наголошуючи на тому, що остання функціонує у діалогічній формі розмови із собою, що не завжди усвідомлюється. Тому професійна самосвідомість формується на базі співвіднесення образу професії з “Я - концепцією” на певному ступені розвитку особистості під впливом способу життя, який вимагає від людини самоконтролю й рефлексії власних дій, прийняття відповідальності за них. Еталоном професійної самосвідомості за Є.О.Калитієвським стає персоніфікований образ професії, або узагальнений образ професіонала.

Таким чином, в дослідженнях успішності трудової діяльності виявлено, що спеціалістам із високим рівнем продуктивності притаманні адекватна самооцінка, чутливість щодо своєї гідності та вад, уміння розкрити причини успіхів і невдач, аналізувати й узагальнювати результати професійної діяльності, зокрема у порівнянні з результатами, які досягаються колегами.

Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість. Багато вчених приділяють значну увагу факторам впливу на професійну самовизначенність у встановленні професійної самосвідомості, наприклад, потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності, належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння.

1.2. Місце професійного самовизначення у становленні професійної самосвідомості особистості.

За останні десятиліття істотно збільшився інтерес учених до проблеми професійного самовизначення особистості. Чималий внесок зробили Є.О.Клімов (психологічна характеристика професійної діяльності), Є.С.Пряжников (використання ігрових технологій у груповому консультуванні), А.І.Сухарева (психологічні механізми розвитку трудового й професійного самовизначення), О.Т.Ростунов (формування професійної придатності), С.С.Нікіфоров (роль професіознавства як інформаційна база вибору професії), Л.І.Божович (самовизначення у віковому аспекті).

Самовизначення особистості в контексті формування життєвої позиції, перспектив саморозвитку й самоактуалізації вивчалося в роботах К.А.Абульханової-Славскої, М.О.Головко, Л.М.Когана, І.С.Кона, В.О.Ядова. Професійна самосвідомість (професійне «Я») як найважливіше психічне новоутворення й інтегральний регулятор процесу професійного становлення майбутнього фахівця розглядалась у дослідженнях М.М.Гуревич, М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович, О.В.Москаленко.

Відомо, що психологічний зміст процесу професійного самовизначення полягає не лише у формуванні спрямованості на вибір конкретної професії, але й у пошуку суб'єктивних причин свого вибору. Через те невід'ємним компонентом професійного самовизначення є професійна самосвідомість, під якою розуміють усвідомлення особистістю себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності.

Формою прояву професійної самосвідомості молоді є переважно усвідомлення своєї соціальної позиції, своїх інтересів, нахилів, здібностей, характерологічних особливостей, рівня своєї загальної та спеціальної готовності. При цьому усвідомлення своїх психічних особливостей нерозривно пов'язано з певним ставленням до себе, з самооцінкою. Тому самосвідомість - це не лише пізнання себе, але й емоційне відношення до себе, інтегральним результатом якого є самоповага.

Треба відмітити, що інтерес особистості до себе як до майбутнього професіонала виникає не стихійно, саме в юнацькі роки, а проходить у своєму розвитку ряд етапів. У зв'язку з цим доцільно розглянути генезис професійної самосвідомості в процесі професійного самовизначення особистості.

Розвиток професійного самовизначення майбутніх звукорежисерів відбувається у двох аспектах. Ціннісно - орієнтаційний аспект являє собою створення системи цінностей, визначення своєї відповідності обраній професії. Діяльнісний аспект професійного самовизначення й становлення – це реальні дії, діяльність, їх реальні результати. Основу для розгортання професійного самовизначення в цьому аспекті становлять якості особистості, що так чи інакше, стабільно проявляються в діях людини, пов'язаних з вибором і здійсненням професійної діяльності.

Теоретичний аналіз структури професійної самосвідомості спеціалістів технічних профілів підтверджує доцільність її побудови як загальної структури самосвідомості особистості, у вигляді поєднання трьох підструктур – когнітивної, афективної та поведінкової. Структура наведена нижче Рисунок 1.1, як психологічна готовність звукорежисера до професійної діяльності.

Когнітивна підструктура забезпечує усвідомлення себе особою в якості належної певній системі професійної діяльності. У процесі створення власного уявлення про себе – в різних професійних ситуаціях, з урахуванням відгуків і думок колег – складається стійка “Я - концепція” спеціаліста, що надає або не надає йому почуття професійної гідності й упевненості в собі.

Афективна підструктура розкривається в емоційно насиченому оцінюванні спеціалістом власних здібностей (актуальна самооцінка), минулих (ретроспективна самооцінка) і майбутніх досягнень (потенційна самооцінка), а також в уявленні про те, як його оцінюють інші спеціалісти (рефлексивна самооцінка).

Поведінкова підструктура реалізується у цілеспрямованих діях, спрямованих на досягнення професійних інтересів. Ці інтереси можуть визначатися як середовищем, так і самим суб’єктом. Ступені їхньої об’єктивності, актуальності й суголосності соціальним вимогам позначаються на самоусвідомленні.

Структура психологічної готовності звукорежисера до професійної діяльності

Рисунок 1.1.

Психологічна готовність звукорежисера

до професійної діяльності


Когнітивний

Операційний

Мотиваційний

Вузько-спеціальні знання

Професійна компетентність (власне професійні уміння роботи з технікою)

Мотиви, пов’язані з якістю виконання технічних завдань

Комунікативна компетентність (комунікативні уміння роботи з автором, т.зв. „soft skills”: гнучкість, мобільність у спілкуванні, уміння взаємодіяти з партнером, конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації)

Психологічні знання (психологія спілкування, психологія творчості)

Мотиви, пов’язані з процесом взаємодії зву режисера з автором сюжету.

Отже, становлення потреби у самовизначеннім призводить до появи різних суперечностей особистості, що є рушійними силами професійного самовизначення. «Узагальнено їх можна представити як суперечності між потребою й вимогами діяльності, а також знаннями, уміннями, способами, необхідними для реалізації цілей, що встають перед людиною» [4 ].

1.3. Особливості професійної діяльності звукорежисера.

Професія звукорежисера виникла з появою перших технічних засобів для запису і відтворення звуку і розвитком кінематографа. Протягом минулого століття і звукова техніка, і кіно стрімко еволюціонували, тому професія звукорежисера все більш ускладнювалася і спеціалізувалася. Сучасна людина не мислить свого життя без постійного електронного звукового фону. Кіно, радіо, телебачення, шоу-програми, оформлені за допомогою якісного, продуманого звукового супроводу, завжди привертають нашу увагу. Діяльність людини, який за нього відповідає, залишається за кадром, але, тим не менш, саме він забезпечує цей супровід, доставляючи нам масу позитивних вражень та емоцій.

Сучасний звукорежисер здійснює забезпечення зйомок, записів, ефірів, монтажів, озвучування всіх видів передач і несе відповідальність за художнє та технічне якість звукової продукції, будучи керівником і організатором всього процесу звукозапису, який здійснює відповідно до трактуванням виконавців і задумом режисера, перебуваючи у тісній взаємодії з іншими підрозділами. Звукорежисер - фахівець, який має підготовку як музичну, так і технічну. Чітке уявлення про електроакустичної процесі, що відбувається в тракті звукопередачі, знання апаратури для його обробки дозволяють звукорежисеру відтворити звукову картину без порушення натуральності звучання.

Звукорежисер - це фахівець, який за допомогою технічних звукових засобів здійснює запис, відтворення, обробку, і зведення різних звукових компонентів. Це творча професія, адже звукорежисер завжди створює художній звуковий образ, формує драматургію і концепцію звуку, а також створює нові звуки і займається їх обробкою.

Навчитися майстерності звукорежисури можна на спеціальних курсах, які проводяться у великих звукозаписних, телевізійних, радіо-і кіностудіях. У багатьох музичних, гуманітарних і технічних вищих навчальних закладах сьогодні існує спеціальність «Звукорежисура кіно і телебачення».

Навички і знання, які необхідні звукорежисеру як професіоналу. Звукорежисер повинен володіти хорошим слухом, глибокої ерудицією, високою музичною культурою, почуттям музичної і художньої форми, навичками аналізу літературного, музично-драматичного, музичного твору, володіти методами створення звукоряду програми як художнього цілого з використанням сучасних художніх і технічних засобів, мати навички роботи з виконавцями, володіти знаннями в області загальних основ історії та теорії звукорежисури, вміти орієнтуватися в спеціальній літературі, вивчати і знати вітчизняні та зарубіжні досягнення в області звукорежисури; мати навички в науково-дослідної та експертної діяльності, повинен бути знайомий з комп'ютерною технікою і комп'ютерними технологіями та сферами їх застосування від музичної до мультимедійної.

1.4. Становлення самосвідомості звукорежесера

Звукорежисер має такі особисті якості: оволодіння професійною сумлінністю, умінням концентрувати увагу, організаторськими здібностями, великою працездатністю Звукорежисер повинен уміти швидко адаптуватися на робочому місці будь-якої технічної складності. Для того щоб стати хорошим звукорежисером, необхідно володіння як творчими, так і технічними аспектами професії. Звукорежисеру необхідно мати знання в галузі фізики, акустики, звукового технічного обладнання, що суміщаються з музичною освітою і відмінним музичним слухом. Робота звукорежисера вимагає великих творчих навичок, адже створення унікальної звукової середовища - надзвичайно складний художній процес. У більшості випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.

Сучасні звукові пульти - це дуже складні багатоканальні електронні пристрої, що мають сотні регуляторів і перемикачів У розпорядженні звукорежисера також багатоканальні аналогові і цифрові магнітофони, цифрові робочі станції, широкий набір приладів спецефектів. Такі професійні якості, як управляти цією складною технікою, швидко вирішувати конкретні завдання, вибирати варіанти заміни в разі відмови устаткування, своєчасно і чітко переходити на резерв може тільки людина, що володіє здатністю миттєво реагувати на події і великою витримкою.

У професії звукорежисера враховуються наявність плюсів та мінусів. У наш час, коли телебачення, кіно, музика займають одну із головних позицій нашого життя, ця професія є дуже престижна, цікава та популярна для молоді. Але, дуже складно зробити кар'єру в режисурі: цілодобова робота, низька зарплата. Людина, з якихось причин не зуміла заявити про себе в професійних колах, закінчивши ВУЗ, може залишитися зовсім нікому не потрібною. Тому, викладачі вузів влаштовують майбутнім режисерам максимально серйозні творчі випробування, намагаючись не допустити в професію випадкових людей.

На думку Савчина М. В., формування професійної самосвідомості найчастіше відбувається стихійно, без належного методичного забезпечення і психолого-педагогічного керівництва [2].

Отже, професійна діяльність звукорежисера дуже складна, широкого профілю спрямування. В наш час професія звукорежисера потрібна практично в усіх культурно-мистецьких закладах. Наприклад: на радіо, телебаченні, театрі, кіно, музикальних концертів, клубах, тощо. Особистість, яка працює звукорежисером необхідна мати наведені вище професійні та особисті якості,які дають змогу справитись з об’ємом виконання роботи та подальшому розвитку професійної кар’єри.

Висновок до Розділу І

Вибір професії відбиває визначений рівень особистих домагань, заснованих на оцінці своїх здібностей і можливостей. Крім того, вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта, залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції, ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери.

Отже, важливими факторами в професійному самовизначенні є:

  • здатність адекватно оцінювати свої якості як фактори вибору професії;
  • здатність вивчати світ професій, спираючи на невипадкові фактори, формувати


    9-09-2015, 19:28

Страницы: 1 2 3 4
Разделы сайта