— вольові риси вдачі (наполегливість, самостійність упертість, легка навіюваність і т.д.).
Вираз особливість темпераменту (в емоційній сфері, працездатності, рухливості, товариськості).
Переважаючий настрій (веселе, сумне, пригнічене), його стійкість. Чим викликаються його зміни?
Загальні психолого-педагогічні висновки:
Основні достоїнства і недоліки особи вчиться, що формується. Причини (внутрішні і зовнішні) наявних недоліків (умови сімейного виховання, хвороби, відсутність певних здібностей, навиків роботи і т.д.).
Визначення найважливіших психолого-педагогічних задач, що полягають перед вчителем, шляхи подальшої виховної роботи з школярами.
3. Сімейне консультування і робота з батьками
Робота з батьками з питань охорони дитинства проводиться і на загальному рівні соціально-педагогічної діяльності. Це передбачає реалізацію усіх доступних і доцільних форм просвітницько-інформаційної роботи серед населення. У цьому напрямі також одними із важливих шляхів підвищення правової відповідальності батьків за виховання і розвиток їхніх дітей є батьківські збори, перегляд і проведення теле-, радіопередач, індивідуальних консультацій та зустрічей батьків з фахівцями соціальної сфери, працівниками правоохоронних органів, організація культурно-масових заходів.
Формами й методами роботи з батьками, щоб запобігти порушенню ними прав дітей, слід виділити:
- інформаційні (бесіди, консультації, роз’яснення, рекомендації);
- соціально-економічні (сприяння наданню соціальної допомоги членам сім’ї як форми захисту неповнолітньої особи та консультації щодо отримання соціально-правової допомоги);
- соціально-педагогічні (організаційні заходи, педагогічний вплив, психологічна підтримка).
Організація індивідуальної роботи соціального педагога з батьками неповнолітніх з метою запобігти й усунути порушення прав останніх має характер:
1. Соціально-організаційний - здійснюється задля забезпечення права на житло, нормальні умови проживання й виховання, навчання та отримання спеціальності, захист від морального і фізичного насильства. Формами й методами соціально-організаційного напряму забезпечується активізація діяльності самих батьків. Важливо врахувати наступне.
Порада, рекомендація, консультація надається тільки після глибокого і всебічного вивчення системи виховання дітей в сім’ї, стилю взаємовідносин між батьками і дітьми, індивідуальних особливостей кожного з її членів.
Відвідування сім’ї за місцем проживання застосовується з метою з’ясування, корекції відносин та стилю спілкування між батьками і дітьми.
Індивідуальна бесіда з батьками за місцем проживання та (чи) через виклик їх у державну установу чи заклад є дієвим методом запобігти порушенню ними прав дітей в ситуації необхідності термінового реагування.
Ефективною є спільна робота соціального педагога з батьками задля сприяння у залученні неповнолітнього до навчання чи праці, організації життєдіяльності у різних сферах.
До батьків неповнолітніх, які не виконують належним чином обов’язків з виховання дітей, застосовують примусові заходи впливу. Серед них:
- попередження;
- розгляд питання про неналежне виховання батьками своїх дітей за місцем їх праці;
- звернення до органів місцевого самоврядування, державної виконавчої влади з проханням вплинути на батьків, які не займаються вихованням дітей, не забезпечують їм належних умов для розвитку й соціалізації;
- притягнення до відповідальності через правоохоронні органи;
- підняття клопотання перед службою у справах неповнолітніх, органами опіки й піклування про відібрання дітей від батьків чи позбавлення батьків їх прав стосовно дітей.
2. Психолого-педагогічний вплив здійснюється з метою організації морально-психологічного впливу на батьків неповнолітнього. Вибір форм і методів обумовлений необхідністю надання соціально-організаційної чи соціально-психологічної допомоги та типом сім’ї, в якій він виховується:
- налагодження взаєморозуміння між батьками і неповнолітнім;
- подолання вад стилю взаємовідносин;
- допомога у виборі технології захисту прав дитини;
- організація самостійної роботи батьків з питань захисту прав дитини;
- посилення відповідальності батьків за умови виховання й розвитку дітей;
- залучення до організації виховання неповнолітніх у сім’ї працівників органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- ізоляція неповнолітнього від батьків шляхом направлення його в інтернат, влаштування на проживання в гуртожиток професійно-технічного закладу, в якому він навчається;
- встановлення опіки над неповнолітніми іншими членами родини, які утримують їх, допомагають ізолювати від негативного впливу батьків;
- сім’ю неповнолітнього ставлять на облік у службі у справах неповнолітніх як неблагополучну і застосовують до батьків заходи виховно-примусового характеру.
Так, будь-яке насильство над неповнолітніми в сім’ї є небезпечним для їх розвитку й соціалізації. У роботу з деякими батьками слід залучати працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, суду. У таких випадках мають місце примусові заходи виховного характеру щодо батьків. Окрім коректного втручання, методів і прийомів педагогічного впливу, консультування, попередження, можуть застосовуватися суворіші міри покарання, такі як відібрання дітей від батьків, позбавлення їх батьківських прав стосовно своїх дітей.
Отже, індивідуальна робота з батьками здійснюється у випадках порушення основних прав і законних інтересів дітей, передбачених міжнародним і національним законодавством. Вона спрямована на відновлення порушених прав дітей, нормалізацію стосунків між батьками і дітьми, сімейного виховання дітей загалом.
Забезпечення дотримання прав неповнолітнього в колективі, де він навчається чи працює, здійснюється у співпраці педагогів цих колективів. Така форма роботи обумовлена специфікою самого колективу, його основною діяльністю, особовим складом, чисельністю членів колективу. Це передбачає:
- за необхідності надання допомоги неповнолітньому в навчальній чи трудовій діяльності;
- корекцію поведінки неповнолітнього в колективі, усунення негативних факторів впливу на нього;
- вивчення стану виховання неповнолітнього в колективі;
- активізацію діяльності педагогів, наставників з питань організації навчання і праці неповнолітнього;
- вивчення характеру взаємостосунків дитини у межах колективу;
- залучення до активної діяльності в межах формального колективу.
З метою запобігти порушенням прав дітей, в яких вони навчаються чи працюють, повинні проводитись профілактичні заходи, що передбачає постійне вивчення стану дотримання прав дітей, умов їх виховання, внесення відповідних коректив. Ефективність забезпечують різні форми і методи роботи з неповнолітніми у формальному колективі.
Неповнолітнім, які не вчаться чи не працюють через ті чи інші обставини, дуже важливо надавати кваліфіковану допомогу. Зменшенню негативного впливу в кожному конкретному випадку сприяє безпосередня робота щодо залучення неповнолітніх до праці, навчання, правильна організація їхнього дозвілля. Незайнятість, відсутність навчальних чи трудових інтересів, призводить до соціальної дезадаптації, а відтак і до більшої уразливості у соціумі, попадання під вплив факторів негативного характеру.
Проведеним дослідженням складу неповнолітніх правопорушників, які стоять на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх, за видами зайнятості встановлено, що він має досить стабільну структуру. Так, у 1996р. неповнолітніх, які не працювали і не вчились, було 8,2%, у 1997 р. – 23,8%, у 1998 р. – 27,7%, - у 1999 р. – 25,2%, у 2000 р. – 25,1%, у 2003 р. – 25,3%. За цей проміжок часу серед засуджених осіб віком до 18 років частка неповнолітніх, які ніде не навчались і не працювали згідно державної статистичної звітності, становила: у 1996р. - 26,1%, у 1997р. – 40%, у 1998р – 28,4%,у 1999 р. – 24,9%. У 2000 р. їх кількість збільшилась на 12,9% і станом на сьогоднішній день цей показник залишається на постійному високому рівні.
Не секрет, що при народженні дітей і протягом всього періоду взаємодії з ними батькам потрібна підтримка і допомога. При цьому важливо, щоб і батьки, і психолог були готові вирішувати складні проблеми разом. Це значить, що треба формувати потребу в психологічній допомозі, для чого кожний батько повинен усвідомлювати необхідність втручання в ситуацію з боку психолога, якому, у свою чергу, потрібно бути готовим до цих складнощів, а також деколи до неадекватного уявлення про специфіку його роботи і зіткнення з іншими труднощами.
По-перше, дуже часто до психологів звертаються батьки, що заявляють про труднощі спілкування з дитиною. Але не слід забувати, що в більшості випадків за труднощами спілкування ховаються більш глибокі особові проблеми клієнта. Проте до роботи на більш глибокому рівні, пов'язаному з дитячою і юнацькою дружбою і знайомствами, особливостями батьківської сім'ї і т.д., більшість шкільних психологів не підготовлена, але головне, що до цього не підготовлені і клієнти, чекаючи від психолога негайної допомоги і що не розраховують на тривалу, яка вимагає великих душевних і матеріальних витрат, психотерапію. (Проте навіть на самому поверхневому рівні за допомогою корекції поведінки або установок можна в значній мірі сприяти рішенню проблем клієнта.)
По-друге, під час роботи з батьками психолог стикається з небажанням самих батьків мінятися. Дорослі не хочуть нічого робити, вважаючи, що якщо вони не змогли вплинути на свою дитину, то тепер ця справа психолога. Батьки вважають, що проблеми є наявними у дитини, а не в сім'ї, не у них, і тому не готові до участі в сумісних коректувальних заняттях з дітьми або безпосередній роботі з ними. В дуже непросте положення ставить батьків і суспільство, надзвичайно багато вимагаючи від них, критикуючи і звинувачувавши в нещастях їх дітей. Батькам досить складно сформувати цілісний і гармонійний образ себе як батька в таких умовах.
Відношення батьків до психологічної допомоги, зокрема до допомоги шкільного психолога, повинен формуватися тривалий час і на різних рівнях.
Необхідно працювати з самими батьками:
• привертати їх до активної участі в учбово-виховному процесі в школі;
• створювати умови для зміни власних дитячо-батьківських відносин;
• формувати потребу в конструктивній взаємодії з власними дітьми і мотивацію на особове зростання, самозміну.
Необхідно працювати і з дітьми, де для нас важливо два результати:
• реальні, видимі для батьків зміни в розвитку їх дітей і поліпшення дитячо-батьківських відносин;
• формування у дітей мотивації на отримання психологічної допомоги в майбутньому, коли вони самі стануть батьками.
Необхідна спільна робота з дітьми і їх батьками.
Є і ще одна складова такої роботи — з кадрами, що забезпечують надання психологічної допомоги:
• професійний супровід студентів-психологів у вузах;
• підвищення професійної компетентності фахівців.
Велика значущість цілеспрямованого спілкування співробітників школи, зокрема педагогів і шкільних психологів, з батьками полягає в тому, що, направляючи по потрібному руслу дію батьків на дітей, педагог і психолог впливають і на перебудову внутрішньосімейних відносин, сприяють вдосконаленню особи самих батьків. Тим самим вони підвищують рівень загальної культури населення і, зокрема, формують адекватне відношення до психологічної допомоги.
Якщо говорити про взаємодію з батьками співробітників шкільної психологічної служби, то важливо відзначити, що така робота здійснюється в двох напрямах: з колективом батьків і індивідуально. На практиці склалися найраціональніші її форми: загальні і класні збори батьків, колективні і індивідуальні консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідини сімей вчаться, оформлення різних за формою і змістом текстових матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт вчаться. Батьки притягуються до участі в організації учбово-виховного процесу: керівництво кухлями, виступи перед батьками і дітьми, участь в позакласній і позашкільній роботі, господарська допомога.
Бесіда з батьками, з одного боку, дає можливість останнім знайти правильний підхід до дітей, а з іншою — сприяє більш ефективній роботі фахівця, адже часто розмова з батьками допомагає знайти правильний підхід до учня, оскільки близькі добре знають свою дитину і можуть багато що підказати.
Великі можливості дає робота з колективом батьків — це широка педагогічна інформація, обмін досвідом, створення в необхідних випадках громадської думки, залучення батьків до участі в житті класу. Крім того, це сприяє підвищенню педагогічної культури батьків і більш зробленому у зв'язку з цим виконанню ними обов'язків вихователів своїх дітей.
Основна форма роботи з колективом батьків — батьківський збір (разом з вчителями, шкільними психологами, соціальними педагогами), який проводиться щомісячно, а якщо виникає необхідність, то і частіше. На таких зборах батьків систематично знайомлять з метою і задачами, змістом, формами і методами виховання і навчання дітей в сім'ї і школі.
Можливі і інші форми взаємодії з батьками: оформлення стендів, кутів для батьків, створення психолого-педагогічної бібліотеки, яку вони можуть користуватися. Також проводяться планові і позапланові колективні консультації, в яких можуть брати участь також юристи, працівники дитячої кімнати міліції і ін. Основною задачею батьківських конференцій є обмін досвідом сімейного виховання.
Якщо говорити про надання індивідуальної психологічної допомоги батькам з боку психолога-консультанта, то важливо зупинитися на відмінностях в консультуванні батьків спільно з дітьми або тільки батьків, особливо одного з них.
Позначимо деякі переваги спільної роботи з батьками.
1. Перш за все бесіда з батьками і дітьми більш діагностична, дозволяє зразу ж побачити ті труднощі, на які клієнти скаржаться. Особливості їх взаємодії під час консультації розкривають багато що з того, про що їм важко говорити, і допомагають виділити головне, що визначає характер відносин з дитиною.
2. Робота з дітьми і батьками дозволяє в ході прийому безпосередньо апелювати до їх відносин, що виявляється в особливостях взаємодії між батьками під час консультації. Звернення до того, що відбувається «тут і тепер» переконливіший і ефективно, ніж аналіз того, що відбувається за межами кабінету.
3. Присутність обох батьків і їх дітей дозволяє з успіхом використовувати цілий ряд особливих технік і прийомів, сприяючих більш успішному і ефективному веденню роботи. Їх застосування в присутності тільки батьків або лише одного батька або у принципі неможливо, або вельми утруднено.
4. Прихід всіх членів сім'ї на консультацію означає їх більш серйозну мотивацію до роботи, припускає, що робота буде більш тривалою і більш поглибленою. Також можна відзначити, що при одночасній роботі з двома батьками можна у разі потреби підтримувати робочу мотивацію одного з них «за рахунок» іншого.
5. Консультування обох батьків є більш ефективним, ніж робота тільки з одним з них. Адже якщо обидва батько серйозно налаштовано на зміну своїх відносин з дитиною і прагнуть реалізувати все те, що обговорюється і наголошується під час зустрічі з психологом, то зміни у відносинах між ними і в дитячо-батьківських відносинах наступають значно швидше і у принципі можуть бути більш значними і стабільними, ніж при роботі з одним з батьків.
Але існують і недоліки при взаємодії з обома батьками і їх дітьми. Стисло перерахуємо їх.
1. Перш за все, вести прийом, в якому беруть участь троє або більше клієнтів, звичайно важче, особливо на перших етапах консультативного процесу. Учасники можуть перебивати один одного, вступати в переговори і сперечатися, прагнучи щось пояснити або довести перш за все один одному, вступати в коаліції проти консультанта. Хоча можлива і зворотна реакція, коли присутність інших учасників консультаційного процесу призводить до того, що один з них стає неговірким, кожний з них чекає, що щось важливе буде сказано іншим. І в тому і в іншому випадку від консультанта потрібні особливі навики і уміння, щоб переорієнтувати учасників на спільну роботу, організувати і направити процес консультування.
2. Робота з батьками і дітьми в якомусь значенні більш уразлива. Небажання одного з учасників рухатися далі, характерологічні особливості одного з батьків, перешкоджаючі більш поглибленій роботі, можуть серйозно перешкодити консультуванню. З одним батьком легше взаємодіяти, під одного простіше підстроїтися, вибравши той темп роботи, який більшою мірою відповідає клієнту.
У зв'язку зі всіма вище зазначеними перевагами і складнощами роботи в рамках сімейної консультації нам здається бажаним використовування групових методів роботи з дітьми і батьками.
Використана література
1. Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. – М: Питер, 2000.
2. Ковальов С.В. Психологія сучасної сім”ї. – Наука, 1999
3. Сім’я. Довідник. – Просвітництво, 2000.
4. Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. – Наука, К 2001.
5. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. (Психологическое исследование).- М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
6. Балл Г.О. Гуманізація освіти як джерело особистісної свободи // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Науково-методичний збірник /Ред. кол. Н. Софій та ін. – К.: Контекст, 2000. – 336 с.
7. Коберник О.М. Організація виховного процесу на засадах проективної педагогіки // Педагогіка і психологія. – 1998. - № 4. – 192 с.
8. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989. - С. 308.
9. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти: Науково-методичний посібник. – К.: УІПККО, 1995. – 152 с.
10. Рибалка В.В. Особистiсний пiдхiд у профільному навчанні старшокласників: Монографія / За ред. Г.О. Балла - К.: ІПППО АПН України, 1998. - 160 с.
11. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. посіб. - К.: ІЗМН, 1996. – 236 с.
12. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. — СПб., 2002.
13. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений: Курс лекций. — М.: Апрель-Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2000.
14. Горностай П.П. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. — К.: Наук. думка, 1995.
15. Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного психологи.
9-09-2015, 15:37