Точність.
Точність пам’яті, або її докладність, виявляється в пригадуванні фактів і подій, з якими людина стикалася, та змісту інформації, яку здобула, у відповідності з реальним станом речей. Ця риса дуже важлива як при навчанні, так і при практичному застосуванні набутих знань. Очевидно, що можуть з’являтися певні відхилення й похибки у відображенні в свідомості реальних фактів, однак у людей, які володіють точною і докладною пам’яттю, їх небагато. Ця особливість пам’яті дозволяє людині використовувати здобутий раніше досвід. [13, 44]
Готовність до відтворення.
Ця риса полягає в здатності швидко відтворювати в свідомості ту інформацію, яку раніше довелося запам’ятати. Готовність до відтворення можна вважати аналогічною рисою до гнучкості й пластичності мислення, тим більше, що вони тісно пов’язані. Завдяки швидкому відтворенню в пам’яті відповідних образів можемо ефективно використовувати набутий раніше досвід. [13, 45]
Розпізнавання полягає в розрізненні збудників, які в даний момент діють на наші органи чуття, з тими, які на нас впливали раніше.
Властиве пригадування – це відображення в свідомості збудників, які раніше діяли на особу, хоча в даний час їх не сприймаємо. Пригадування може стосуватися не лише певних уявлень, але понять і суджень, означених словами. Коли цей матеріал складається з особистих переживань, то маємо на увазі спогади. Пригадування може бути викликане свідомо або виникати мимовільно. Найчастіше одночасно згадуємо такі події чи переживання, які в минулому дійсно відбувалися в той самий час чи в одному місці. Трапляється, що в нашій свідомості виникають і незалежно від нашої волі довший час зберігаються стихійні образи. Такий стан називають персеверацією.
Репродукування полягає у відтворенні викликаного з пам’яті матеріалу. Переважно воно буває складнішим від розпізнавання та пригадування, оскільки при розпізнаванні достатньо встановити відповідність того, що спостерігаємо в даний момент, з відкладеним у пам’яті образом, а при пригадуванні – відновити його лише у свідомості. У випадку ж репродукування недостатньо тільки усвідомити те, що колись запам’ятали, але й треба відтворити образ, який в дану мить не спостерігаємо.
Обсяг пам'яті.
Кількісний показник матеріалу, який зберігається або відтворюється в пам'яті матеріалу. Виміряється в одиницях інформації. Число їх не перевищує 7 +/- 2. Наприкінці минулого століття Г. Еббінгауз, систематично вивчаючи процеси запам'ятовування і забування, прийшов до висновку, що якщо ряд елементів містять не більше семи одиниць, то його вдається запам'ятати з одного прочитання. Ця величина й одержала згодом назву обсягу чи формули короткочасної пам'яті.
Наступні дослідження процесів запам'ятовування показали, що кількість інформації, що міститься в короткочасній пам'яті, можна істотно збільшити за рахунок активної мнемічної і розумової роботи з "укрупнення" одиниць запам'ятовування (наприклад, слово замість окремих букв, образ замість одиничних ознак і т.д.).
Ще одна закономірність, відкрита Г. Еббінгаузом, у більшій мірі стосується обсягу довгострокової пам'яті (яку важко кількісно представити) - властивої йому тенденції до неухильного скорочення через розвиток процесів забування. [13, 53-54]
У психології відомі випадки так званої гіпермнезії, яка полягає в здатності (імовірно, вродженої) запам'ятовувати інформацію в більшому, у порівнянні з нормою, обсязі і на більш тривалий термін. Гіпермнезія також властива деяким патологічним станам психіки, в основному психогенної (реактивної) природи.
1.4 Забування
Не все, що ми запам’ятовуємо, можемо через певний час відтворити. При порівнюванні оригінального матеріалу з тим, що нам вдається відтворити, помічаємо деколи навіть дуже значні похибки. Встановлено, що найбільший об’єм матеріалу забувається в перші дні після запам’ятовування.
Найдовше зберігаються в пам’яті оповідання, менше часу описи, а найшвидше забуваються наукові тексти.
Явище забування може бути як корисне, так і шкідливе. Позитивна функція полягає в тому, що вона звільнює людину від зайвого баласту інформації, яка після необхідного застосування стає непотрібною. У даному випадку задіюється захисний механізм забування, який не допускає перевантаження пам’яті. Негативна дія забування проявляється в тому, що нерідко воно усуває або деструктуризує попередньо набутий досвід, коли в пам’яті стираються цілі блоки інформації, необхідної для орієнтації в оточенні та плануванні дій.
Розділ 2. Особливості пам’яті школярів
Розпочинаючи навчання в школі, діти вже спроможні довільно запам’ятовувати. Однак ця спроможність у них ще слабо розвинута. Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, що розвиваються в пам’яті. Формується логічна пам’ять. Дослівність запам’ятовування зумовлюється не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду. Не вміючи ще диференціювати завдання, молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам’ятовування й відтворення. При правильному педагогічному керівництві учні осмислено запам’ятосують доступний для них матеріал. Просте дослівне запам’ятосування має і позитивне значення. Воно є важливим засобом нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам’яті, розвивається самоконтроль, уміння помічати помилки. [19, 112-114]
2.1 Розвиток пам’яті молодшого школяра
У молодшому шкільному віці значно підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність запам’ятовувати навчальний матеріал. Порівняно з першокласниками в учнів другого класу запам’ятовування конкретного матеріалу збільшується на 28%, абстрактного – на 68%, емоційного – на 35%. У І-ІІІ класах частіше вдаються до спеціальних прийомів запам’ятовування. Ефективність словесного запам’ятовування зростає за рахунок оволодіння учнями досконалішими мнемічними прийомами. Порівняно менше зростає в цьому віці продуктивність запам’ятовування конкретних предметів та їх зображень. У молодших школярів інтенсивно розвивається точність запам’ятовування тексту. Учні ІІІ класу в середньому в 2,4 рази точніше запам’ятовують текст, порівняно з учнями І класу і в 1,5 рази точніше, ніж учні ІІ класу.
З віком у молодших школярів підвищується точність, впізнавання запам’ятовуваних об’єктів. Найбільший діапазон впізнавання у першокласників, а в учнів третіх класів він знижується у 4-5 рази. Дівчата дещо точніше впізнають предмети, ніж хлопчики.
Розвиток пам’яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного та довільного запам’ятовування, образної та сюжетної-логічної пам’яті. [19, 124]
У молодшому шкільному віці відбуваються інтенсивний розвиток довільної пам’яті, довільного запам’ятовування й відтворення. Але без спеціального керівництва розвиток пам’яті молодші школярі використовують тільки найпростіші способи довільного запам’ятовування і відтворення. Так у школярів ІІ класу переважає оповідання з використанням готового плану дає нижчі результати, ніж просто повторювання. За даними А.Смирнова молодші школярі часто не знають таких прийомів заучування як смислове групування матеріалу, поділ тексту на частини. Для розвитку логічної пам’яті важливою є настанова вчитися зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвідносити, згрупувати) навчальний матеріал, а потім завчити його.
Якщо учнів не навчити порівнювати, знаходити подібне і відмінне в начальному матеріалі, то неминучі помилки в запам’ятовуванні, пов’язані із змішуванням подібного. Чітке усвідомлення подібного і відмінного – необхідна умова міцного запам’ятовування матеріалу молодшими школярами. Важливою умовою для такого запам’ятовування є також оволодіння прийомами співвіднесення, який полягає в пов’язуванні майбутніх знань з раніше набутими. Учні ІІІ класу уже здатні самостійно користуватися такими прийомами.
Довільне запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам’ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність немає спеціального мнемічного спрямовування.
У зв’язку з дальшим розвиток мислення мимовільне запам’ятовування набуває дедалі більшої систематичності і вищої продуктивності. Спираючись на можливості мимовільної пам’яті і створюючи необхідні умови для її функціонування, можна забезпечити набуття молодшими учнями досить великих за обсягом і складних за змістом знань. [19, 129-132]
2.2 Розвиток пам’яті у підлітковому віці
Під впливом навчання зазнають прогресивних змін усі процеси пам’яті підлітків, всі її сторони, а саме, запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. В той час як одні процеси досягають у підлітка порівняно з молодшими школярами вищого ступеня розвитку, інші можуть функціонувати в них і на нижчих рівнях, які певний час ще зберігаються.
Розвиток пам’яті, як і сприймання, в середньому шкільному віці відбувається в тісному взаємозв’язку з розвитком мислення і мовлення. Провідною в перебігу процесів запам’ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється в розвитку свідомої цілеспрямованості запам’ятовування. У зростанні його продуктивності стосовно абстрактних знань, суджень і понять, виражених у словесній формі. На основі дослідів виявлено, що у підлітків зростає здатність краще запам’ятовувати саме словесний матеріал, ніж наочний. [19, 141-144]
Далі більше місце займаються умовно-символічні позначення (формули, схеми, графіки). Результати запам’ятовування виражаються у взаємозв’язаних уявленнях про запам’ятовані об’єкти. У підлітковому віці істотно посилюється використання різного роду “опор”, які відіграють опосередковану роль у запам’ятовуванні та відтворенні.
У підлітків виникає потреба користуватися такими прийомами заучування навчального матеріалу, як поділ тексту на частини, повторення, записування. Саме в підлітковому віці вони стають продуктивними, вперше свідомо регульованими прийомами пам’яті. У підлітків внутрішні прийоми дедалі виразніше виступають на перший план, що виявляється в намаганні спершу зрозуміти, а потім заучувати матеріал. У учнів VI-VII класів на перший план виступає змістова сторона частин, їх логічно закінчений зміст, заучування їх відбувається не ізольовано, а в процесі мисленого їх співвідношення.
Уміння складати план і користуватись ним є показником вищого рівня функціонування пам’яті. У розвитку пам’яті підлітків характерною є така суперечність: з одного боку, вони свідоміше використовують досконаліші прийоми запам’ятовування, а з другого – у них уповільнюється утворення нових зв’язків, їм доводиться при заучуванні матеріалу докладати більше зусиль. До того новоутворені зв’язки в них менш стійкі, ніж ті, що виробилися раніше і тому зникають швидше. У підлітків повільніше виробляються асоціації за суміжністю, тобто знижується здатність механічно запам’ятовувати. [19, 145]
На відміну від молодших школярів у підлітків змінюється організація процесу заучування матеріалу. Вони не схильні просто повторювати читаний текст, але розбивають його на частини.
У цьому віці змінюють і способи пригадування, а саме складання плану, який допомагає обдумувати відтворюване, аналізувати його, оживляти і систематизувати потрібні асоціації.
Змінюється і співвідношення між мимовільним і довільним запам’ятовуванням. Мимовільно підліток запам’ятовує яскраве, барвисте, те, що пов’язане з емоціями. У підлітків певною мірою виробляється вміння чергувати заучування й відтворення, використовуючи відтворення як засіб контролю і підвищення ефективності запам’ятовування. Далеко не всі підлітки можуть організувати таке продуктивне їх чергування, оволодіння підлітком прийомами запам’ятовування вносить якісні зміни в процес відтворення, бо підліток починає свідомо керувати цим процесом.
Розвиток пам’яті в підлітковому віці виявляється також в зміні співвідношення її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної і словесно-логічної. Особливо зростає значення словесно-логічної пам’яті. [19, 147]
2.3 Пам’ять в юнацькому віці
Основна тенденція в розвитку пам’яті старшокласників характеризується подальшим зростанням і зміцненням її довільності. Довільне запам’ятовування стає в цей період набагато ефективнішим від мимовільного. Відбуваються істотні зміни і в перебігу процесів логічного запам’ятовування. Помітно зростає продуктивність пам’яті на думки, на астрактний матеріал. Намічається спеціалізація пам’яті. Удосконалюються і способи заучування за способом свідомого застосування раціональних його прийомів.
Старшокласники самі високо оцінюють таке засвоєння матеріалу, в якому виявляється розуміння понять, оригінальна інтерпретація чи формулювання того, що викладено в підручнику. Важливу роль у процесах запам’ятовування відіграє настанова на засвоєння матеріалу, яка водночас включає в себе і настанову на його усвідомлення.
Логічне запам’ятовування успішно формується в учнів у процесі шкільного навчання. [19, 156-157]
Специфічного характеру набуває в старшому шкільному віці мимовільна пам’ять. Продуктивність її також залежить від організації розумової роботи учнів з навчальним матеріалом. Матеріал запам’ятовується старшокласниками краще, якщо він входить у мету їх розумової діяльності і коли ця діяльність має активний характер. На власному досвіді старшокласники переконуються, що запам’ятовування не зводиться до розуміння, що потрібні спеціальні прийоми запам’ятовування й відтворення, збереження свідомо засвоєної інформації. У ранньому юнацькому віці виникає в учнів прагнення оволодіти своєю пам’яттю, керувати нею, підносити її продуктивність.
Розділ 3. Умови та прийоми розвитку пам’яті школяра
3.1 Методики діагностики пам’яті
Пам’ять учнів слід тренувати. Раціональні прийоми розвитку пам’яті:
- важливою умовою продуктивного запам’ятовування і тривалого зберігання є правильний розподіл повторень в часі;
- концентроване повторювання дає значно менший ефект, ніж розподілене в часі;
- гарячкова підготовка до іспитів не призводить до глибоких знань. Може бути заключною ланкою в загальному ланцюгу систематичного повторення навчального матеріалу;
- найкращий вид повторення – це включення засвоєного матеріалу в подальшу пізнавальну діяльність щоразу в нових зв’язках;
- початок і кінець інформації запам’ятовується краще, середина засвоюється гірше. Враховуй “ефект краю”;
- краще запам’ятовується наочний матеріал, який розміщений в верхньому лівому куті;
- особливості пам’яті пов’язані з емоційним станом учня і наскільки він комфортно себе відчуває на уроці. Важливо, щоб дитина відчувала позитивні емоції. Використовувати техніку на основі інтегруванні переживань;
- деякі діти прив’язуються до “опори” і довго невзмозі перейти до самостійної роботи. Так через 2-3 уроки необхідно “опору” перенести на праву сторону дошки. Це допомагає дитині усвідомити, що “опора” тимчасова;
- другий прийом – це коли учні зі слабкою пам’яттю по завданню вчителя, опираючись на схему, коментують хід рішення вголос;
- перед учнями слід ставити спеціальні мнемічні завдання, які допомагають використовувати необхідне в даний час правило.
Можна використовувати різного роду “пам’ятки”.
Пам’ятка
Приготування уроків починай з роботи над віршем.
Тихо прочитай вірш вголос. Пам’ятай, що ти читаєш вірш, щоб запам’ятати. Не пропускай незнайомі слова.
Голосно читай вірш. Злови ритм і мелодію вірша.
Прочитай вірш втретє.
Через 2 хвилини повтори вірш вголос. Уяви собі ті події, які є вписані в вірші.
Через 3 години повтори 2-3 рази, не заглядаючи в книгу.
Перед сном повтори ще раз.
Вранці прочитай з книги і розкажи напам’ять.
Пам’ятка
День 1. Прочитай вірш про себе. Виясни всі незрозумілі слова. Ще раз прочитай про себе.
День 2. Домовся позайматися з другом. Нехай він прочитає вголос, а ти запам’ятай на слух.
День 3. Читай вірш і проговорюй його пошепки. Читай виразно і голосно. Розкажи напам’ять.
Методи діагностики пам’яті молодшого школяра.
Пам’ять дитини повинна оцінюватись диференційовано, по окремим показникам і незалежним висновкам. Загальні мнемонічні процеси у школяра мають досить умовне значення.
Методика "Довгострокова пам'ять".
Експериментальний матеріал складається з наступного завдання.
Експериментатор повідомляє: "Зараз прочитаю вам ряд слів, а ви намагайтеся їх запам'ятати. Приготувалися, слухайте уважно:
“стіл, мило, людина, виделка, книга, пальто, сокира, стілець, зошит, молоко ".
Ряд слів зачитується кілька разів, щоб діти запам'ятали. Перевірка відбувається через 7-10 днів. Коефіцієнт довгострокової пам'яті вираховується по наступній формулі:
де А - загальна кількість слів,
В - кількість слів, що запам'яталися,
С - коефіцієнт довгострокової пам'яті.
Результати інтерпретуються в такий спосіб:
75-100% - високий рівень;
50-75% - середній рівень;
30-50% - низький рівень;
нижче 30% - дуже низький рівень.
В експерименті приймали участь 18 учнів 8-го класу школи №1 м.Зарічне.
В результаті 7 з учнів мають високий рівень довгострокової пам¢яті, 9 — середній рівень і 2 учня мають низький рівень довгострокової пам¢яті.
Методика діагностики оперативної пам'яті
Методика застосовується для вивчення оперативної пам'яті в тих випадках, коли вона несе основне функціональне навантаження.
Порядок проведення
Випробуваному вручається бланк, після чого експериментатор дає наступну інструкцію. (Див. Додаток № 1, 2)
Інструкція: «Я буду зачитувати числа — 10 рядів з 5 чисел у кожному. Ваша задача — запам'ятати ці 5 чисел у тому порядку, у якому вони прочитані, а потім у розумі скласти перше число з другим, друге з третім, третє з четвертим, четверте з п'ятим, а отримані чотири суми записати у відповідній рядок бланка. Наприклад: 6, 2, 1, 4, 2 (записується на чи дошці на папері). Складаємо 6 і 2 — виходить 8 (записується); 2 і 1 — виходить 3 (записується); 1 і 4 — виходить 5 (записується); 4 і 2 — виходить 6 (записується)».
Якщо у випробуваного є питання, експериментатор повинен відповісти на них і приступити до проведення тесту. Інтервал між зачитанням рядів — 15 сек.
Інтерпретація результатів
Підраховується число правильно знайдених сум (максимальне їхнє число — 40). Норма дорослої людини — від 30 і вище. ( Див. Додаток №3)
Методика зручна для групового тестування. Процедура тестування займає небагато часу — 4—5 хв. Для одержання більш надійного показника оперативної пам'яті тестування можна через якийсь час повторити, використовуючи інші ряди чисел.
Методика "10 слів" призначена для діагностики пам'яті.
Матеріал для проведення методики: лист паперу, ручка, 10 слів для запам'ятовування.
Список слів для запам'ятовування:
-Кавун
-Кисть
-Море
-Кит
-Річка
-Мед
-Цегла
-Жук
-Король
-День
Виконання завдання: диктується список слів, психолог на листку паперу відзначає слова, що вимовив випробуваний.
1 і 2 разів з повторенням слів.
3, 4, 5 разів без повторення.
Через 1 годину випробуваний повинен відтворити слова.
Норми для методики:
До 3-йому разу дорослий повинний відтворити 9, 10 слів. На 4 і 5 раз він повинний відтворити стільки ж слів.
Проголошення випробуваним зайвих слів означає розлад свідомості.
3.2 Вправи для розвитку пам’яті школяра
Цікаві задачі на кмітливість: чисел немає, а в задачі є невідоме, а то й кілька. Тут допомагає спосіб послідовного вилучення. Дуже зручно використовувати таблиці.
Задача
. На новорічний маскарад Галина, Люда, Пилип і Платон одягли костюми ведмедя, клоуна, лисиці і незнайомки. У костюмі незнайомки була одна з дівчаток, але не Люда. Пилипко – не клоун і не лисиця. Платон теж не клоун. Який
9-09-2015, 16:12