3. Необхідність госпіталізації клієнта.
4. Участь клієнта й інших осіб у поширенні наркотиків і інших злочинних дій.
З'ясувавши під час консультування, що клієнт представляє для когось серйозну загрозу, консультант зобов'язаний ужити заходів для захисту потенційної жертви (або жертв) і проінформувати про небезпеку її саму (їх), батьків, близьких, правоохоронні органи. Консультант також повинен повідомити клієнта про свої наміри.
Інший важливий етичний принцип, що обговорюється настільки ж часто, як і конфіденційність, — це заборона на подвійні відносини. Недоцільне консультування родичів, друзів, співробітників, студентів, що навчаються у консультанта; неприпустимі сексуальні контакти з клієнтами. Така заборона цілком зрозуміла, оскільки консультування дає фахівцеві переважне положення і виникає загроза, що при особистих відносинах ця перевага може використовуватися з метою експлуатації.
ІІІ. Мета і завдання психологічного консультування
3.1 Структура процесу психологічного консультування
Жодна з теоретичних орієнтацій або шкіл психологічного консультування не відображає всіх можливих ситуацій взаємодії консультанта і клієнта. Тому розглянемо саму загальну модель структури консультативного процесу, названу еклектичною (Б.Е. Гілланд і співробітники; 1989). Ця системна модель, яка охоплює шість тісно пов'язаних між собою стадій, відображає універсальні риси психологічного консультування або психотерапії будь-якої орієнтації.
1. Дослідження проблем . На цій стадії консультант установлює контакт із клієнтом і досягає взаємної довіри: необхідно уважно вислухати клієнта, який говорить про свої труднощі, і виявити максимальну щирість, емпатію, турботу, не прибігаючи до оцінок і маніпулювання. Варто заохочувати клієнта до поглибленого розгляду проблем, які у нього виникли і фіксувати його почуття, зміст висловлювань, невербальну поведінку.
2. Двовимірне визначення проблем . На цій стадії консультант прагне точно охарактеризувати проблеми клієнта, встановлюючи як емоційні, так і когнітивні їхні аспекти. Уточнення проблем ведеться доти, поки клієнт і консультант не досягнуть порозуміння; проблеми визначаються конкретними поняттями. Точне визначення проблем дозволяє зрозуміти їхні причини, а іноді вказує і способи вирішення. Якщо при визначенні проблем виникають труднощі, неясності, то треба повернутися до стадії дослідження.
3. Ідентифікація проблем . На цій стадії з'ясовуються і відкрито обговорюються можливі альтернативи вирішення проблем. Користуючись відкритими питаннями, консультант спонукує клієнта назвати всі можливі варіанти, які клієнт вважає підходящими і реальними, допомагає висунути додаткові альтернативи, однак не нав'язує своїх рішень. Під час бесіди можна скласти письмовий список варіантів, щоб їх було легше порівнювати. Варто знайти такі альтернативи вирішень проблем, які клієнт міг би безпосередньо використовувати.
4. Планування . На цій стадії здійснюється критична оцінка обраних альтернатив вирішень. Консультант допомагає клієнтові розібратися, які альтернативи підходять і є реалістичними з погляду попереднього досвіду і дійсної готовності змінитися. Складання плану реалістичного вирішення проблем повинне також допомогти клієнтові зрозуміти, що не всі проблеми розв'язні. Деякі проблеми вимагають занадто багато часу; інші можуть бути вирішені лише частково за допомогою зменшення їхнього деструктивного, дезорганізуючого впливу на поведінку. У плані вирішення проблем варто передбачити, якими засобами і способами клієнт перевірить реалістичність обраного рішення (рольові ігри, "репетиція" дій і ін.).
5. Діяльність . На цій стадії відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблем. Консультант допомагає клієнтові побудувати діяльність з урахуванням обставин, часу, емоційних витрат, а також розумінням можливості невдачі в досягненні цілей. Клієнт повинен засвоїти, що часткова невдача — ще не катастрофа і варто продовжувати реалізовувати план вирішення проблеми, зв'язуючи всі дії з кінцевою метою.
6. Оцінка і зворотний зв'язок . На цій стадії клієнт разом з консультантом оцінює рівень досягнення мети (ступінь вирішення проблеми) і узагальнює досягнуті результати. У випадку потреби можливе уточнення плану вирішення. При виникненні нових або глибоко прихованих проблем необхідне повернення до попередніх стадій.
Ця модель, що відбиває консультативний процес, допомагає лише краще зрозуміти, як відбувається конкретне консультування. Реальний процес консультування значно обширніший і нерідко не підкоряється даному алгоритму. Виділення стадій є умовним, оскільки в практичній роботі одні стадії поєднуються з іншими, і їх взаємозалежність складніша, ніж у представленій схемі.
Тут варто підкреслити те, що в процесі консультування важливі не стільки схеми (хоча загальне представлення і розуміння ходу консультування обов'язкові), скільки професійна і людська компетенція консультанта.
Загальні правила й установки консультанта, які структурують процес консультування і роблять його ефективним:
1. Не буває двох однакових клієнтів і ситуацій консультування. Людські проблеми тільки ззовні можуть здаватися схожими, однак оскільки вони виникають, розвиваються, існують у контексті унікальних людських життів, то і самі проблеми в дійсності є унікальними. Тому кожна консультативна взаємодія унікальна і неповторна.
2. У процесі консультування клієнт і консультант постійно змінюються згідно їхнім відносинам; у психологічному консультуванні немає статичних ситуацій.
3. Найкращим експертом власних проблем є клієнт, тому при консультуванні варто допомогти йому прийняти на себе відповідальність за вирішення його проблем. Бачення власних проблем клієнтом не менш, а може бути, і більш важливо, ніж уявлення про них консультанта.
4. У процесі консультування почуття безпеки клієнта важливіше, ніж вимоги консультанта. Таким чином, у консультуванні недоречно домагатися мети будь-якою ціною, не звертаючи уваги на емоційний стан клієнта.
5. Прагнучи допомогти клієнтові, консультант зобов'язаний "підключити" усі свої професійні й особистісні можливості, однак у кожному конкретному випадку він не повинен забувати, що він всього лише людина і тому не здатна цілком відповідати за іншу людину, за його життя і труднощі.
6. Не слід очікувати безпосереднього ефекту від кожної окремо взятої консультативної зустрічі — вирішення проблем, а також успіх консультування не схожі на пряму, що рівномірно піднімається нагору; це процес, у якому помітні поліпшення змінюються погіршеннями, тому що самозміна вимагає багатьох зусиль і ризику, що не завжди і не відразу завершуються успіхом.
7. Компетентний консультант знає рівень своєї професійної кваліфікації і власні недоліки, він відповідальний за дотримання правил етики і за роботу на благо клієнтів.
8. Для позначення і концептуалізації кожної проблеми можуть бути використані різні теоретичні підходи, але немає і не може бути найкращого теоретичного підходу.
9. Деякі проблеми — це сутнісні людські дилеми і в принципі нерозв'язні (наприклад, проблема екзистенціальної провини). У таких випадках консультант повинен допомогти клієнтові зрозуміти неминучість ситуації й змиритися з нею.
3.2 Задачі й цілі психологічного консультування
Існує багато подібних визначень, і усі вони включають кілька основних положень:
1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти за власним розсудом.
2. Консультування допомагає навчатися новій поведінці
3. Консультування сприяє розвиткові особистості.
4. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто визнається, що незалежний, відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах приймати самостійні рішення, а консультант створює умови, що заохочують вольову поведінку клієнта.
5. Серцевиною консультування є "консультативна взаємодія" між клієнтом і консультантом, заснована на філософії "клієнт-центрованої" терапії.
Основоположником клієнт-центрованої терапії є відомий американський психотерапевт К. Роджерс, який виділив три основних принципи цього напрямку:
a. кожна особистість має безумовну цінність і заслуговує поваги як така;
b. кожна особистість в змозі бути відповідальною за себе;
c. кожна особистість має право вибирати цінності і цілі, приймати самостійні рішення.
Таким чином, визначення психологічного консультування охоплюють стрижневі установки консультанта у відношенні людини загалом і клієнта зокрема. Консультант приймає клієнта як унікального, автономного індивіда, за яким визнається і поважається право вільного вибору, самовизначення, право жити власним життям. Тим більше важливо визнати, що будь-яке навіювання або тиск заважає клієнтові прийняти відповідальність на себе і правильно вирішувати свої проблеми.
Питання визначення цілей консультування не є простим, оскільки залежить від потреб клієнтів, що звертаються за психологічною допомогою, і теоретичної орієнтації самого консультанта. Однак, перш ніж ознайомитися з різноманіттям цілей консультування, сформулюємо, слідуючи за Джордж і Крістіані (1990), кілька універсальних цілей, що у більшому або меншому ступені згадуються теоретиками різних шкіл:
1. Сприяти зміні поведінки, щоб клієнт міг жити продуктивніше, випробувати задоволеність життям, незважаючи на деякі неминучі соціальні обмеження.
2. Розвивати навички подолання труднощів при зіткненні з новими життєвими обставинами і вимогами.
3. Забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень. Існує безліч справ, яким можна навчитися під час консультування: самостійні вчинки, розподіл часу й енергії, оцінка наслідків ризику, дослідження поля цінностей, у якому відбувається прийняття рішень, оцінка властивостей своєї особистості, подолання емоційних стресів, розуміння впливу установок на прийняття рішень і т.п.
4. Розвивати уміння зав'язувати і підтримувати міжособистісні відносини. Спілкування з людьми займає значну частину життя й у багатьох викликає труднощі через низький рівень їхньої самоповаги або недостатність соціальних навичок. Будь то сімейні конфлікти дорослих або проблеми взаємин дітей, варто поліпшувати якість життя клієнтів за допомогою навчання кращій побудові міжособистісних відносин.
5. Полегшити реалізацію і підвищення потенціалу особистості. На думку Блочер (1966), у консультуванні необхідно прагнути до максимальної волі клієнта (з огляду на природні соціальні обмеження), а також до розвитку здатності клієнта контролювати своє оточення і власні реакції, які провокуються оточенням.
Р. Мей (1967) вказує, що при роботі з дітьми консультант повинен домагатися зміни їхнього найближчого оточення з метою підвищення ефективності допомоги.
Незважаючи на деяку спільність цілей психологічного консультування, основні психологічні школи все-таки значно розходяться в їхньому розумінні.
Так чи можливо все-таки говорити про якісь універсальні цілі консультування, коли ми можемо допомагати клієнтові й у прагненні до волі, і в подоланні емоційних стресів, і в навчанні адаптивній поведінці, і в пошуку повноцінного самовираження? Можлива така відповідь на питання: мету психологічного консультування складають континуум, на одному полюсі якого — загальні, глобальні, перспективні цілі, а на іншому — специфічні, конкретні, короткострокові цілі. Мета консультування не обов'язково знаходиться в протиріччі — просто в школах, орієнтованих на перебудову особистості, акцентуються перспективні цілі, а в школах, орієнтованих на зміну поведінки, більше значення надається конкретним цілям.
ІV. Загальна характеристика методів проведення психологічної консультації
4.1 Групи та види психологічного консультування
Всі види психологічного консультування можна поділити на дві групи (табл.1). До першої належить консультування, яке стосується приватного життя особистості (групи), а також індивідуальне та сімейне консультування. Другу групу утворює консультування, яке стосується проблем професійної, трудової діяльності людей. Це консультування з проблем індивідуальної професійної діяльності (вибір професії, професійне становлення, адаптація до професії та її зміна), а також з проблем управління організацією та управління персоналом (в умовах здійснення спільної професійної діяльності).
 |
|||
 |
 |
||
табл.1 Основні види психологічного консультування
4.2 Процедури й техніки психологічного консультування
·Важливою технікою консультування єпостановка питання , використовується з двома цілями: одержання інформації про клієнта і спонукання його до самоаналізу.
Як відомо, питання розділяються на відкриті і закриті. Закриті питання використовуються для одержання конкретної інформації про клієнта і звичайно припускають відповідь в одному - двох словах, підтвердження або заперечення. Відкриті питання слугують не стільки для одержання відомостей про життя клієнтів, скільки дозволяють обговорювати почуття.
Будь-яке питання повинне бути обґрунтоване - задаючи його, треба знати, з якою метою воно задається.
·Для створення і зміцнення консультативного контракту дуже важливі прийоми схвалення і заспокоєння . Підбадьорити клієнта можна короткою фразою, що означає згоду або розуміння. Така фраза спонукує клієнта продовжити розповідь. Схваленням виражається підтримка. Заспокоєння, разом зі схваленням дозволяє клієнтові повірити в себе і ризикувати, змінюючи деякі аспекти самзвеличення, випробовуючи нові способи поводження.
·Відображаючи зміст визнань клієнта, ми перефразовуємо його висловлення або узагальнюємо кілька висловлювань. Відображення змісту показує клієнтові, що його активно вислуховують і що він зрозумілий. Це також допомагає і самому клієнтові краще зрозуміти себе, розібратися у своїх думках, ідеях, установках.
·Пізнання і відображення почуттів клієнта представляються однією з найголовніших технік консультування. Відображення почуттів тісно пов'язано з перефразовуванням висловлених клієнтом почуттів - різниця лише в тому, що в останньому випадку увага зосереджується на змісті, а при відображенні почуттів - на тім, що приховано за змістом. Бажаючи відображати почуття клієнта, консультант уважно вислуховує його визнання, перефразовує окремі твердження, тим самим орієнтуючись і на почуття, висловлені клієнтом у визнанні.
·Уміння мовчати і використовувати тишу в терапевтичних цілях - одна з найважливіших навичок консультування. Хоча тиша в консультуванні іноді означає порушення консультативного контракту, проте вона буває глибоко осмисленою. Для консультанта, що навчився бути чуйним до різних змістів тиші, взагалі до тиші і який навчився свідомо створювати і використовувати паузи в консультуванні, мовчання стає особливо коштовним.
·Мета консультування досягається за допомогою надання клієнтові інформації : консультант висловлює свою думку, відповідає на питання клієнта й інформує його про різні аспекти обговорюваних проблем.
·Кожен клієнт - це не відкрита книга, а невідома країна, де все нове і спочатку важко піддається розумінню. Хоча якось орієнтуватися в цій незвіданій країні консультантові допомагає техніка інтерпретації . У консультуванні дуже важливо виявити більше, ніж утримується в поверхневому оповіданні клієнта. Інтерпретаційні твердження консультанта додають визначений зміст чеканням, почуттям, поводженню клієнта, тому що допомагають установити причинні зв'язки між поводженням і переживаннями.
·Кожен консультант час від часу змушений у терапевтичних цілях вступати в конфронтацію з клієнтами. Конфронтацією домагаються показу клієнтові способів психологічного захисту, які використовуться у прагненні пристосуватися до життєвих ситуацій, але які пригнічують, обмежують становлення особистості. У центрі конфронтації звичайно виявляється стиль міжособистісного спілкування клієнта, що відображається в консультативному контракті.
·Структурування означає організацію відносин консультанта з клієнтом, виділення окремих етапів консультування й оцінку їх результатів, а також надання клієнтові інформації про процес консультування. Закінчивши один етап, консультант разом із клієнтом обговорюють результати, формують висновки.
4.3 Напрями професіональної підготовки психолога-консультанта
Професійна підготовка психолога-консультанта містить у собі, крім обов'язкової для будь-якого психолога загальноосвітньої наукової підготовки (до неї входить мінімум наукових знань, необхідних професійному психологові будь-якого профілю), також і освоєння ряду розділів психології, що припускають спеціалізацію у відповідній професійній галузі, у даному випадку – в галузі психологічного консультування. Ці спеціальні напрямки професійної підготовки психолога-консультанта наступні:
1. Вивчення підготовчого етапу психологічного консультування.
2. Освоєння інформації про зміст роботи психолога-консультанта.
3. Оволодіння методами роботи психолога-консультанта з клієнтом.
4. Ознайомлення з особливостями проведення психологічного консультування в наступних спеціальних галузях: сімейне консультування, ділове консультування, психолого-педагогічне консультування, інтимно-особистісне консультування.
5. Робота психолога-консультанта під керівництвом більш досвідченого психолога-консультанта-супервізора.
Вивчення процесу підготовки роботи психологічної консультації містить у собі уважне ознайомлення з комплексом організаційних питань, включаючи вибір галузі консультування, початку роботи консультації і т.д.
Серед тих конкретних задач, що у практичному плані повинен вміти вирішувати психолог-консультант, можуть бути названі наступні:
• Визначення кола потенційних клієнтів – відвідувачів психологічної консультації, їхніх можливих проблем у залежності від змісту роботи психологічної консультації і від тих професійних вимог, що можуть бути пред'явлені до працюючих у консультації психологів.
• Підбор кадрів психологів і обслуговуючого персоналу для роботи в психологічній консультації. Проведення з кадрами спеціальної підготовчої роботи з ознайомлення з умовами роботи й обов'язками, з організацією взаємодії один з одним, із правилами роботи консультації.
• Підготовка матеріальної бази і документації для початку практичної роботи консультації.
• Підготовка і поширення інформації про роботу консультації серед потенційних клієнтів.
Знайомство з організацією роботи психологічної консультації містить у собі також засвоєння того, як створюється психологічна консультація, що входить у мінімум необхідного для неї устаткування, який оптимальний режим роботи психологічної консультації і психолога-консультанта, якою повинна бути обстановка в психологічній консультації під час її роботи і ряд інших питань.
Знайомство починаючого фахівця зі змістом роботи психолога-консультанта у свою чергу припускає наступне. По-перше, ознайомлення з тим, що являє собою психологічне консультування, у чому полягає його відмінність від інших видів практичної діяльності психолога. По-друге, з'ясування того, що повинен знати і вміти робити психолог-консультант, щоб на досить високому рівні справлятися зі своїми професійними обов'язками. По-третє, ознайомлення з основними видами психологічного консультування, з головними вимогами, пропонованими до них. По-четверте, знання умов роботи психолога-консультанта.
Освоєння методів роботи психолога-консультанта передбачає оволодіння починаючим психологом-консультантом прийомами спілкування з клієнтами, методами психодіагностики, які використовуються в практиці психологічного консультування. Ці прийоми і методи повинні бути освоєні майбутнім психологом-консультантом практично, у ході відповідних спеціальних занять. У число таких прийомів і методів входять, зокрема, методи прямого психотерапевтичного впливу психолога-консультанта на клієнта.
Необхідність вивчення особливостей проведення психологічного консультування в різних галузях пов'язана з тим що, по-перше, інтимно-особистісне, сімейне, ділове і психолого-педагогічне консультування – це різні речі, по-друге, психолог-консультант не в однаковому ступені займається даними видами консультування і, звертаючись до них час від часу, повинен зберігати свою професійну кваліфікацію у всіх зазначених галузях. До того ж у цих сферах психологічного консультування існує безліч часткових, досить тонких і складних специфічних питань, пізнання яких вимагає довгого часу, а успішне практичне вирішення – твердих умінь і навичок.
Робота в ролі практичного психолога-консультанта під керівництвом більш досвідченого фахівця необхідна психологові-консультантові для придбання професійного досвіду й оволодіння на практиці необхідними уміннями і навичками. Цьому всьому набагато легше навчитися на досвіді інших, чим у результаті прослуховування лекцій і читання книг. Крім того, у практичній роботі психолога-консультанта нерідко виникає безліч несподіваних питань, що неможливо заздалегідь передбачити й у ході навчальної діяльності одержати на них задовільні відповіді. Уміння виробляються
9-09-2015, 19:11