Про значення виховання свідчить наступний надзвичайно наочний досвід.
Цуценят одного помету розділили на двох груп і стали виховувати по-різному. Одні росли на волі, піддавалися дії природних подразників, накопичуючи життєвий досвід. Інші — були ізольовані від оточення і росли в самоті, позбавлені природної розмаїтості подразників, не маючи приводу для активної діяльності. Коли ті й інші щенята виросли, їх об'єднали. Різниця в поводженні тварин була очевидна. Собаки, що виросли на волі, поводилися набагато більш активно і невимушено, чим виховані в ізоляції.
Результати цього досвіду повчальні. Вони переконливо показують важливість життєвого загартування характеру і згубність так називаного "оранжерейного" виховання. Про це завжди повинні пам'ятати батьки і педагоги.
Висновки
Сутність розходження типів темпераменту знаходить пояснення у фізіологічній теорії вищої нервової діяльності І.П.Павлова. Нервова система характеризується силою дратівливого і гальмового процесів у корі головного мозку, їхньою врівноваженістю чи рухливістю. Сила подразнюючого процесу виражається особливостю нервової системи виносити тривалі і сильні напруги; сила гальмового процесу — у можливості загальмовувати зайву активність наших дій, непотрібні подразнення. Врівноваженість означає ступінь виразності цих процесів відносно один одного. Це швидкість заміни одного процесу іншим.
Різне реагування людей на той самий подразник обумовлено не тільки уродженою причиною — темпераментом, але і придбаною — широтою кругозору і рівнем культури. Чим ширше кругозір і вище культура, тим адекватніше людина поводиться у відповідь на подразник, тим більше вона комунікабельна.
Визначені риси характеру закладаються ще до народження людини й обумовлені її генотипом. Змінити цей набір уроджених рис характеру істотно неможливо. Особистість розвивається, гострі кути згладжуються, але все це через кругозір, світогляд, індивідуальний досвід.
По ознаці переваги в корі головного мозку процесу гальмування чи збудження дослідники виділяють наступні чотири типи вищої нервової діяльності.
Слабкий, у якого наявна слабість обох процесів. До цього типу ближче усього примикають меланхоліки.
Люди такого типу схильні до неврозів, частим захворюванням, при яких лікарі "нічого не знаходять". У них усе хворіє, а захворювання немає. Цей тип вищої нервової діяльності практично не підданий "поліпшенню". Для нормальної життєдіяльності йому необхідні оранжерейні умови побуту і праці. Бажано виключити жартування з боку родичів, що оточують. Люди такого типу живуть, як правило, довго, переживаючи своїх усім задоволених однолітків. Потрібно розуміти, що таке поводження людини не напускне, це не примха і не розпещеність, таке в людини єство. При всім розумінні і бажанні змінитися людина не може цього зробити.
Сильний тип, але неврівноважений, невтримний, у якого процеси порушення переважають над гальмуванням. Це холерики. Слабка сторона цього типу — схильність до невротичних реакцій і хвороб у момент, коли необхідне включення гальмових функцій. Люди з таким типом не можуть зупинитися у відповідь на стрес, у них часто настає фаза виснаження, чи дистресс. Правда, вони непогано піддаються тренуванню і можуть значною мірою поліпшити гальмову реакцію.
Третій тип — сильний, урівноважений, спокійний, з добре рухливими нервовими процесами, самий досконалий із усіх типів по можливості пристосовуватися до умовах зовнішнього середовища і погоджувати з ним свої дії. Цьому типу відповідають сангвініки. Ці люди хворіють на грип, пухлини. Рідше в них бувають інфаркти, гіпертонія.
Четвертий тип — сильний, урівноважений, спокійний, але з незадовільною рухливістю нервових процесів. Цьому типу відповідають флегматики. Люди такого типу завжди випробують труднощі, якщо зовнішні умови вимагають швидкого вибору між подразниками. Таким людям протипоказані спеціальності шофера, диспетчера й інші, де потрібно діяти швидко і правильно. Якщо це порушено, то порівняно незабаром у них розвивається невроз, причому в значно більш важкій формі, чим у слабкого типу.
Якщо людини слабкого типу називають ходячим хворим, то четвертий тип — лежачий хворий. Його розповсюджені хвороби — інфаркт, інсульт, прободная виразка, гіпертонія й ін. Причому цей букет звичайно сполучається з іншими хворобами, якими взагалі страждають усі люди.
Не існує майже ніяк залежності між типом нервової діяльності і здібностями людини в тій чи іншій області. Люди, що належать до третього типу, більш продуктивні і більш оптимістичні. Однак серед них мало довгожителів. Не можна вважати, що люди цього типу — першого сорту, а інші — більш низьких сортів. Кожен тип має свої, тільки йому властиві переваги.
Люди повинні знати, що, крім першого типу, удосконалення якого неможливо, і третього типу, якому далі удосконалюватися нікуди, два інших типи вищої нервової діяльності (другий і четвертий) можна поліпшити шляхом відповідної тренування.
Знання людиною свого типу темпераменту допомагає йому правильно вибрати професію, уберегтися від неприємностей при вступі в шлюб. Важко, наприклад, уявити собі родину, у якій обоє дружина відносяться до другого типу вищої нервової діяльності. Холерику і меланхоліку не слід сідати за кермо, ставати керівником установи, а флегматику – суспільним ватажком. Меланхоліки (люди слабкого типу) привносять у наш світ своєрідність, що робить життя цікавим і насиченим. До цього типу відносилася більшість відомих художників: у них більш тонка, більш чуйна нервова система. Вони мають перевагу у виборі професій, зв'язаних з підвищеною уважністю, примусовим режимом (друкарки, телеграфістки, програмісти...). Але для успішного виконання роботи їм необхідні більш комфортні умови: спокійна обстановка, рівні відносини навколишніх. Товариші по службі не повинні дивуватися, якщо однй зі своїх співробітниць цього типу начальник створив більш оранжерейні умови праці.
Холерикам найкраще пробувати свої сили в науці, винахідництві. З числа холериків вийшло найбільше число видатних особистостей. Холериками були Петро 1, Наполеон Бонапарт, І.П.Павлов і сотні інших видатних людей. Холеричний темперамент із домішкою сангвінічного був присущ В.І.Леніну.
Холериків серед інших типів виділяє здатність у критичні моменти життя робити рішучі вчинки, мати могутні ривки працездатності, енергії. Лікарі вважають, що холерики є і головними постачальниками неврозів.
Змінити темперамент по своєму бажанню не можна, але виховати, поліпшити, пристосувати — можна. Часто в цьому допомагає професійний борг. Наприклад, якщо лікар — меланхолік, то йому від природи покладено нити і здригатися від страху. Але хворі поруч мають потребу в його допомозі: він, переборюючи свою природу, подбадривает їх, робить допомогу.
Список використаної літератури
1. Коган А.Б. "Основы физиологии высшей нервной деятельности". М: "Высшая школа", 1988.
2. Мороз В.М., Братусь Н.В., Власенко О.В., Дацишин П.Т., Йолтухівський М.В. "Фізіологія нервової системи". Вінниця: "Нова книга", 2001.
3. Покровский В.М., Коротько Г.Ф. "Физиология человека". М: "Медицина", 2001.
4. Рубинштейн С. Л. "Человек и мир". М: "Директ-Медиа", 2008.
5. Філімонов В.І. "Нормальна фізіологія". К: "Здоров’я", 2009.
9-09-2015, 19:17