Діяльність педагога регулюється матеріальними й духовними потребами. Засвоєння педагогом зовнішніх соціальних настанов утворює стійку структуру свідомості його особистості, визначає її культуру, спосіб життя, ціннісні орієнтації, ідеали. Пріоритетною ідейною цінністю, яка виконує регулятивну роль у діяльності людини і суспільства, є ідеал. Ідеал щодо особистості визначається як моральна досконалість. Педагоги, керуючись такими ідеалами, намагаються наслідувати «ідеали особистості» [18,12-13]. З цього видно, що професійний розвиток педагога є органічною складовою загального розвитку особистості.
Моральні ідеали не можна нав'язати. Кожен має власні вподобання, які відповідають його цілісному моральному досвіду. Людина прагне у своєму житті втілити певний образ, який у її уяві є носієм моральної цінності. Водночас намагаємося віднайти індивідуальний шлях реалізації певних цінностей. І лише власний творчий взірець надихає людину на виконання запланованих нею завдань. Кожен має дбати про «внутрішню людину» в собі... і кожен має поважати цю «внутрішню людину» в інших [6,83].
3.Морально-духовна культура. Особливості педагогічної праці і діяльність учителя трудового навчання у сфері практичного виробництва зумовлюють специфіку професійної педагогічної моралі та поведінки. Вона полягає в тому, що сукупність принципів, норм і правил, які регулюють поведінку та відносини у процесі педагогічної діяльності, визначаються змістом діяльності вчителя. Ці норми доповнюються відповідними правилами поведінки, нормами взаємовідносин у сфері освіти та в суспільстві. Педагогічна мораль є відображенням моральних стосунків, які супроводжують багатогранну діяльність учителя.
Важливою складовою моральної свідомості є ціннісні орієнтації. Обираючи ту чи іншу цінність, людина формує стратегічний план своєї поведінки й діяльності, визначає смислову перспективу останньої. Ціннісна орієнтація висвітлює те «...заради чого діє людина, чому вона присвячує свою діяльність»[18,12-13]. Вищою цінністю моральної свідомості є так звана категорія Добра. Не менш важлива категорія життя. Це поняття відображає фундаментальну особливість людського існування. Пошук сенсу власного існування — духовна потреба людської особистості кожного, і вчителя також. Особливої уваги набуває уявлення про життя як дарунок, і кожна особистість може знайти власний сенс життя, власне щастя, в якому змоделює безпосередній смисл свого буття. Адже найбільш вагомим для кожного вчителя (як трудового навчання, так і тих хто викладає інші предмети )є те, в чому реалізуються цінності його неповторного «Я». Відповідно і для суспільства кожен педагог є цінним передусім завдяки значущості його внеску як Учителя[1,10].
4. Професійна позиція вчителя. Це сфера педагогічної діяльності. Її специфіка вимагає, аби вчитель мав чітку власну позицію, вмів науково і зрозуміло її обґрунтувати, відстояти і прогнозувати результати досягнень у професійній діяльності(засвоєння учнями теоретичного і практичного матеріалу т.д.). Також вчителеві трудового навчання потрібно виявляти готовність до нововведень, моделювання маршруту щодо професійного самовдосконалення з урахуванням своїх потенційних здібностей та потреб суспільства, проектування мети власної діяльності, продумувати послідовність викладення матеріалу та проведення трудових операцій[2,57]. Мотивації оптимальних досягнень у педагога властива цілеспрямованість на життєдіяльність як особистісну, так і на професійну. Водночас від розвитку ціннісної орієнтації залежить всебічність оволодіння особистістю соціальним середовищем. Отже, фундаментом професійної позиції педагога є професіоналізм, який віддзеркалює життєвий, філософський рівень культури вчителя, професійні цінності і стиль взаємовідносин у сфері освіти й соціального середовища[20,105].
ВИСНОВКИ
Сучасна школа має забезпечити розвиток дитини, як особистості та як вищої цінності сучасного суспільства. Виявити її таланти, розумові та фізичні здібності, виховати громадянина здатного до свідомого суспільного вибору. Розв’язання цих завдань певною мірою залежить від вчителя. Саме учитель здійснює навчання й виховання учнів з урахуванням специфіки їх індивідуального та вікового розвитку, сприяє розвитку особистості школяра, його соціальної позиції, наукової, екологічної й економічної грамотності, професійному самовизначенню.
Учитель трудового навчання організує й безпосередньо здійснює навчальний і практично-виробничий процес. Він розробляє хід уроку, встановлює мету кожного заняття, визначає форми їхньої організації, продумує їхню структуру. По кожному заняттю вчитель відбирає із програми навчальний матеріал, групує його й доповнює новими відомостями, відбирає методи навчання, забезпечує заняття наочними приладами, технічною документацією, інструментами, матеріалами й устаткуванням.
В даній курсовій роботі мною були розроблені вимоги, які висуваються до вчителя трудового навчання. Свідоме дотримання цих вимог дасть можливість для подальшого розвитку особистісних якостей вчителя та підвищення його педагогічної майстерності. А це, в свою чергу, допоможе йому реалізувати себе в професійній діяльності і виконати ті завдання, які покладені на нього школою.
В ході вивчення наукової літератури мною була розроблена структура особистісних якостей майбутнього вчителя трудового навчання. При її розробці я дотримувався думки відомого психолога Рибалки В.В. В цій структурі поєднані такі якості особистості як: професійна спрямованість особистості вчителя, комунікативні здібності у сфері спілкування, риси характеру творчої особистості, самосвідомість, великий творчий досвід, творчі розумові здібності та гармонійно поєднані з усім цим особливості вищої нервової діяльності (темпераменту).
Також , в курсовій роботі була розроблена модель особистісних якостей та здібностей майбутнього вчителя трудового навчання. В ній поєднуватись такі компоненти:
1. Компетентність.
2. Особистісна орієнтація.
3. Морально-духовна культура.
4. Професійна позиція педагога.
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Діяльність – активна взаємодія з оточуючим середовищем, в ході якого індивід виступає як суб’єкт, який целенаправлено впливає на об’єкт і задовольняє свої потреби.
Ідеал – особливий спосіб буття предмета, відображеного у психічному житті і світі суб’єкта.
Індивідуальний підхід – важливий психолого-педагогічний принцип, за яким в навчально-виховній роботі з дітьми враховуються їх індивідуальні особливості.
Індивідуальність - (лат. Individuum – особина, неподільне ) неповторність, унікальні властивості людини.
Інтелект - загальна здатність до пізнання і рішення проблеми, яка визначає успішність любої діяльності.
Мотив – матеріальний або ідейний предмет, який пробуджує і направляє на себе діяльність або вчинки людини.
Навчальна діяльність - цілеспрямоване засвоєння соціального досвіду та діяльність особистості, що відбувається в умовах навчання.
Навчання – цілеспрямований, організований процес і результат здобуття індивідуального досвіду учнями.
Об’єкт – (від лат. Objectivus - предметний) фрагмент реальності на яку спрямована активність взаємовідповідного з нею суб’єкта.
Особистість – загальні якості людини набуті ним в соціально-культурному середовищі, в процесі діяльності та спілкування.
Педагогічна діяльність – цілеспрямований виховний вплив вчителя на учнів з метою особистісного та діяльнісного розвитку останніх.
Перцептивні здібності учителя – здібності проникати у внутрішній світ учня , вихованця, психологічна спостережливість , яка пов’язана з глибоким розумінням учня, його тимчасових психічних станів.
Потреби – форма зв’язку живих організмів з навколишнім світом, джерело їх активності.
Самовиховання - формування людиною своєї особистості в залежності від поставленої мети.
Самоконтроль – процес свідомого, волевого управління своїм психічним життям , поведінкою та діяльністю в відповідності з внутрішньою картиною світу.
Самооцінка – значимість, якою індивід наділяє себе в цілому і окремі сторони своєї особистості.
Самосвідомість – усвідомлення людиною свого відношення до власних потреб, нахилів, мотивів, захоплень.
Суб’єкт – (від лат. Subjectus – що знаходиться в основі) людина що пізнає зовнішній світ (об’єкт) і спрямовує на нього свою практичну діяльність.
Темперамент – (лат. Temperamentum – співвідношення часток) закономірне співвідношення індивідуальних особливостей особистості, які характеризують різні сторони динаміки психічної поведінки людини.
Характер – (лат. Character – риса, признак) індивідуальна сукупність стійких психологічних особливостей особистості, які обумовлюють типові для людини способи поведінки в певних життєвих ситуаціях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баланюк Е.Л. Личность учителя // Начальная школа. -1981. -№5.- с.9-12.
2. Болсун С. Модель ідеального вчителя // Рідна школа. – 1999. - №2. с.55-58.
3. Видра О.Г. Експериментальне дослідження зв’язків між особистісними професійними якостями і здібностями та компонентами психологічної культури майбутніх вчителів трудового навчання // Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 22. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць / - Чернігів: ЧДПУ, 2004. - С. 35 – 38.
4. Воронов В.В. Технология воспитания и личность учителя // Школа и производство .- 2003 .-№7.- С. 6-9.
5.Гнатюк О. Особистість сучасного педагога // Початкова освіта. -2002. - №3.- с.3-5.
6. Данилова Г.С. Акмеологічна модель педагога //Освіта і управління. – 2006. -№3-4.- с.82-84.
7. Данилова Г.С. Акмеологічна модель педагога в XXIстолітті // Рідна школа. - 2003.- №6. - С. 6-9.
8.Державна програма „Вчитель" // Освіта України. - 2002. - 2 квітня. - С. 2-6
9.Завацький С.В., Сиченков В.П. Психолого-педагогічна підготовка студентів індустріально-педагогічного факультету до професійної діяльності вчителя трудового навчання // Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 2. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць / - Чернігів: ЧДПУ, 1999. – С. 7 – 9.
10.Латышев В.Л.Психолого-педагогические аспектыподготовки преподавателей к работе в условиях информатизации образования // Мир психологии .-2005 №1.- с.103-115.
11.Лында А.С. Требования к учителю трудового обучения // Школа и производство .- 1964 .-№1.- С. 66-69.
12.Мегем Є.І. Проектна діяльність майбутніх вчителів трудового навчання // Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 22. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць / - Чернігів: ЧДПУ, 2004. - С. 9 – 14.
13.Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. — К.: Абрис, 1995. - 336 с.
14.Петровский А.В. Возрастная и педагогическая психология.- Москва, Просвещение.- 1979.-239 с.
15.Руднева Г.И. Личность педагога в современном образовательном пространствае // Мир психологии. -2004. -№4. –с.193-211.
16.Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології: Навч.-метод. посібник. – К., 2003. – 204 с.
17.Психологический словарь / Под ред. В.И. Войтко. - Київ. – 1982.- 216 с.
18.Смирнова Е.Э. Пути формирования модели специалиста с высшим образованием . —Л.: Изд-во ЛГУ.-1977. - 136 с.
19.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори в 5 т. – 3 т.- К.,- 1977.- с.147.
20.Трофімов Ю. Л. Інженерна психологія: Підручник. — К.: Либідь, 2002. - 264 с.
21.Ховрич М.О. Модель вчителя трудового навчання // Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 2. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць / - Чернігів: ЧДПУ.-1999. - С. 3 – 5.
22.Шанар В. Сучасний тлумачний психологічний словник.-Х.,-2005.-640 с.
23.Яворська Г.Х. Особистість педагога та її роль у навчально-виховному процесі // Яворська Г.Х. Педагогіка для правників.-К.,2004.- с. 179-186.
9-09-2015, 18:28