1.3 Депресія
Депресія - кінець результат різних патогенних механізмів, які призводять до набору загальні симптоми. Тим часом навіть з обережні клінічних сортування пацієнтів з "ендогенних" депресія, серед них є люди, які мають симптоми депресії у поєднанні з іншими психічних розладів, істинна природа цього відносини часто залишається невідомим. Показано, що депресія всіх психічних розладів, найбільш часто розвивається як наслідком в поєднанні, або, навпаки, є тривожним. Є багато клінічних сценаріїв для високих сумісності депресії і болісні розлади.
Наприклад, депресії і тривоги розлад може розвиватися як два окремих захворювань. Тривога може бути одним з проявів депресивний синдром, повністю зникають після успішного резолюції депресивний епізоду. Типовий депресії часто є наслідком тривале занепокоєння і нападів паніки іноді спостерігаються після короткий, але серйозні депресивний епізодів, які представляють реакцією на переміщені психічне напруження. Схвильованим депресії (турбуючись) можна розглядати як Клінічні прояви або висловив занепокоєння, що характеризується постійним паніку, або як змішана розлад синдромів переважно низькі настрій і депресивний симптоми. Нарешті, пацієнтів з психічними розладами може депресивний епізод це побічні ефекти деяких лікарських засобів, розвиток, наприклад, на тлі тривале споживання наркотиків доз.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОСТІ І КОНФЛІКТНОСТІ СЕРЕД КУРСАНТІВ ТА ПРАЦІВНИКІВ ДАІ
2.1 Загальна характеристика груп випробуваних та методів дослідження
Опитування проводилось на базі ГУМВС України в Харківській області та в Харківському національному університеті внутрішніх справ. В дослідженні приймали участь працівники Державної Автомобільної Інспекції та курсанти 5 курсу Харківського національного університету внутрішніх справ, загальне число яких склало 60 осіб. Віковий проміжок працівників ДАІ, які приймали участь у тестуваннях становить від 21 до 43 років,а курсанти від 21 до 25 років.
Відповідно в подальшому ці дві групи ми будемо відмічати як перша(курсанти) та друга групи(працівники ДАІ).
В дослідженні приймали участь як чоловіки так і жінки.
Для виконання поставлених завдань, які мають практичне значення в даній роботі були використані наступні методики.
Перша з них – методика особистісна агресивність і конфликтность” (Е.П. Ільїн, П.А. Ковальов).
Методика Е. П. Ільїним і П. А. Ковальовим направлена на виявлення схильності до певного типу агресивної поведінки.
Інструкція. На кожне ствердження необхідно дати відповіді «так» «+» чи «ні» «-».
Відповіді «так» по позиціям 1,5,9,13,17,21,37 і «ні» по позиціям 25, 29, 33 говорить про схильність опитуваного до прямої вербальної агресії; відповіді «так» по позиціям 2, 6,10,14,18,30, 34, 38 і «ні» по позиціям 22, 26—0 схильність до вербальної агресії; відповіді «так» по позиціям 7,11,15,27,35 і «ні» по позиціям 3,19, 23,31,39 — о схильності до фізичної агресії; відповіді «так» по позиціям 8, 12, 16, 20, 32 і «ні» по позиціям 4, 24, 28, 36, 40— о схильності до прямої фізичної агресії. За кожний із вказаних відповідей нараховується 1 бал.
Сума балів за пряму та фізичну агресію і пряму вербальну агресію дає можливість судити про не стриманість, якщо сума 20 балів і більше, або стриманість (витримка), якщо сума 10 балів і менше.
Наступною методикою, яку ми використовували була методика Самооцінка форм агресивного поводження (модифікований тест Басса-Даркі).
Опитувальник Басса-Дарки.
Термін "агресія" надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті й тому має потребу в серйозному "очищенні" від цілого ряду нашарувань й окремих змістів.
Завданням психолога повинна стати психокорекційна робота з особами, які більш агресивні в порівнянні з іншими. Але, як визначити це "більш" або "менш"? Відповідь на це питання неможливий без досить точного визначення понять "агресії" й "агресивності".
Необхідність такого визначення обґрунтовується тим, що термін "агресія" надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті й тому має потребу в серйозному "очищенні" від цілого ряду нашарувань й окремих змістів.
Різні автори у своїх дослідженнях по-різному визначають агресію й агресивність: як уроджену реакцію людини для "захисту займаної території" (Лоренд; Ардри); реакцію особистості на ворожу людині навколишню дійсність (Хорни, Фромм). Дуже широке поширення одержали теорії, що зв'язують агресію й фрустрацію (Маллер, Дуб, Доллард).
Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб'єктивних відносин. Імовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення й руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесу.
Агресивність має якісну й кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, і т.д.
Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктної, нездатної на свідому кооперацію й т.д. Сама по собі агресивність не бажає суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуюча зв'язок між агресивністю й агресією не є твердої, а, з інший, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні й не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивне поводження "зловмисністю" не володіє, такий його робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення й володіння якими активність розвертається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.
Виходячи із цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи: перший - мотиваційна агресія, як самоцінність, другий інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що й та, і інша можуть проявлятися як під контролем свідомості, так і поза нього, і сполучені з емоційними переживаннями: гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистостей деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії.
Однієї з подібних діагностичних процедур є опросник Басса-Дарки. А.Басе, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії й ворожість і визначив останню як: "... реакцію, що розвиває негативні почуття й негативні оцінки людей і подій". Створюючи свій опросник, що диференціює прояву агресії й ворожості, А.Басе й А.Дарки виділили наступні види реакцій:
1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.
2. Непряма - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.
3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, брутальність).
4. Негативізм - опозиційна манера в поводженні від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.
5. Образа - заздрість і ненависть до навколишнім за дійсні й вигадані дії.
6. Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші люди планують і приносять шкоду.
7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму(лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльону, погрози).
8. Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тім, що він є поганою людиною, що надходить зло, а каяття, що відчувають також їм,совісті.
Запитальник складається з 75 тверджень, на які випробуваний відповідає "так" або "ні". Опросник складений таким чином, що:
1. Питання може ставитися тільки до однієї форми агресії.
2. Питання формулюються таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.
Наступна методика Тест Томаса.
Інструкція Запропоновані Вашій увазі опитувальник складений із подвійних виразів: А і Б. Уважно прочитайте кожний вираз, піддослідні обирають те, яке в більшому разі відповідають тому, як досліджуваний звичайно поводиться та діє.
Цей тест виявляє особистісну схильність до конфліктної поведінки, а також виявляє стиль поведінки.
Порядок дослідження : опитувальник складається з 12 суджень щодо поведінки індивіда у конфліктній ситуації , які у різних складах згруповані між собою в 30 пар.
Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К.Томас вважає, що можна застосовувати двохвимірну модель регулювання конфліктів .
Осново вимірами в даній моделі є :
кооперація , що пов’язана з увагою людини до інтересів інших людей, уникливих в конфлікт , та напористість , для якої характерний акцент на захисті власних інтересів.
Згідно з цими двома основними вимірами К.Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:
1) Конкуренція як прагнення досягти задоволення своїх інтересів незважаючи на інтереси інших
2) Компроміс
3) Уникнення, для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації , так і відсутність тенденцій до досягнення власних цілей
4) Співробітництво, коли учасники ситуації досягають альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін
5) Пристосування , що у повній протилежності суперництву означає принести в жертву власні інтереси заради іншої людини.
Отримані в результаті дослідження дані співвідносяться із ключем підраховується частота прояву кожного типу поведінки.
Для перевірки достовірності результатів ми використовували математичний метод - це метод математичної статистики φ* - кутове перетворення Фішера.
Критерій Фішера призначений для зіставлення двох вибірок по частоті зуcтрічаємості ефекту, що цікавить дослідника. Критерій оцінює достовірність розходжень між відсотковими частками двох вибірок, у яких зареєстрований ефект, який нас зацікавив.
Для підрахування критерію необхідно:
1. Визначити величини φ, відповідні відсотковим часткам в кожній з груп за таблицями
2. Підрахувати емпіричне значення φ за формулою:
φ емп
= (φ1
– φ2
)* 
де: φ1 -кут, відповідний більшої % частки;
φ2 – кут відповідно меншої % частки;
n1 – кількість спостережень у вибірці 1;
n2 – кількість спостережень у вибірці 2.
3. Встановити критичне значення φкр відповідно до прийнятих в психології рівнів статистичної значущості: p < 0,05 і p < 0,01.
При збільшенні розбіжності між кутами φ1 і φ2 і збільшення чисельності вибірок значення критерію зростає. Чим більше розмір φ*, тим більше мабуть, що розходження достовірні.
2.2 Особливості видів агресивності курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
Використовуючи методику особистісна агресивність і конфликтность” (Е.П. Ільїн, П.А. Ковальов), нами були досліджені ведучі симптоми агресивності та конфліктності і в якому рівні їх найбільше число. Отримані результати представлені в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 Домінуючі види агресивної поведінки працівників ДАІ та курсантів НУВС (в %)
| № | Вид агресивної поведінки | Курсанти ХНУВС (1-ша група) | Працівники ДАІ (2-га група) | φ | p |
| 1. | Пряма вербальна агресія | 29,8 | 14,6 | 1,94 | 0,05 |
| 2. | Схильність до вербальної агресії | 17,5 | 43,1 | 0,307 | ― |
| 3. | Схильність до фізичної агресії | 15,1 | 36,4 | 0,45 | ― |
| 4. | Схильність до прямої фізичної агресії | 37,6 | 5,9 | 2,67 | 0,01 |
По виду агресивної поведінки «пряма вербальна агресія» у першій групі складає - 29,8 %, по виду агресивної поведінки «схильність до вербальної агресії» 17,5%, по виду агресивної поведінки «схильність до фізичної агресії» - 15,1%, та останній вид агресивної поведінки «схильність до прямої фізичної агресії» складає - 37,6%.
Зараз розглянемо другу групу. Тут ми бачимо, що по виду агресивної поведінки «пряма вербальна агресія» складає – 14,6%, по виду агресивної поведінки «схильність до вербальної агресії» –43,1%, по виду агресивної поведінки «схильність до фізичної агресії» - 36,4%, та останній вид агресивної поведінки «схильність до прямої фізичної агресії» складає – 5,9%.
Як ми бачимо з таблиці 2.1 достовірні результати дослідження ми отримали по виду агресивної поведінки «пряма вербальна агресія», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (29,8% та 14,6%; р≤0,05). Також по виду агресивної поведінки «схильність до прямої фізичної агресії» ми виявили, що у першої групи результат достовірно вищий, ніж у другої групи (37,6% та 5,9%; р≤0,01).
По таблиці 2.1 добре видно як в першій групі переважають такі види агресивної поведінки як: на першому та другому місці схильність до прямої фізичної агресії та пряма вербальна агресія. До першої групи відносяться курсанти ХНУВС. Їхній вид агресивної поведінки можна обґрунтувати тим що, курсанти тільки недавно вийшли з підліткового віку, а він як усім відомо вважають най агресивніший з усіх періодів життя.
До другої групи відносяться працівники ДАІ. Їм притаманні такі види агресивної поведінки як: схильність до вербальної агресії та схильність до фізичної агресії. Їхній вид агресивної поведінки можна обґрунтувати умовами праці, стосунками в сім’ї на роботі, самопочуття в момент написання тестів.
Рис. 1. Домінуючі види агресивної поведінки працівників ДАІ та курсантів НУВС (в %)
Числа які знаходяться горизонталі ― рівні агресивної поведінки, а по вертикалі показники у відсотках. Перший ряд ― курсанти, другий ― працівники ДАІ.
2.3 Особливості форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
Для дослідження форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ ми провели методику модифікований тест Басса-Даркі. За допомогою цієї методики ми визначили форми агресивної поведінки курсантів та працівників та намагалися виявити відмінності між формами агресивної поведінки працівників ДАІ, та формами агресивної поведінки курсантів ХНУВС. Отримані результати представлені в таблиці 2.2
Таблиця 2.2 Результати дослідження форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ(%)
| № | Види реакції прояву агресії та ворожості | Курсанти ХНУВС (1-ша група) | Працівники ДАІ (2-га група) | φ | p |
| 1. | Фізична агресія | 20,8 | 16,7 | 1,83 | 0,05 |
| 2. | Не пряма | 8,6 | 12,3 | 0,45 | - |
| 3. | Роздратування | 13,4 | 3,4 | 0,94 | - |
| 4. | Негативізм | 14,3 | 5,1 | 2,13 | 0,05 |
| 5. | Образа | 18,2 | 35,6 | 0,19 | - |
| 6. | Підозрілість | 23,1 | 17,2 | 2,9 | 0,01 |
| 7. | Вербальна агресія | 17,2 | 2,4 | 1,9 | 0,05 |
| 8. | Почуття провини | 8,6 | 7,3 | 0,47 | - |
По виду реакції прояву агресії та ворожості «фізична агресія» у першій групі складає - 20,8 %, по виду реакції прояву агресії та ворожості «не пряма агресія» 8,6%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «роздратування» - 13,4%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «негативізм» складає – 14,3%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «образа» складає – 18,2%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «підозрілість» складає – 23,1%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «вербальна агресія» складає – 17,2%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «почуття провини» складає – 8,6%.
Тепер розглянемо другу групу. Тут ми бачимо, що по виду реакції прояву агресії та ворожості «фізична агресія» у першій групі складає – 16,7 %, по виду реакції прояву агресії та ворожості «не пряма агресія» 12,3%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «роздратування» - 3,4%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «негативізм» складає – 5,1%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «образа» складає – 35,6%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «підозрілість» складає – 17,2%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «вербальна агресія» складає – 2,4%, по виду реакції прояву агресії та ворожості «почуття провини» складає – 7,3%.
Як ми бачимо з таблиці 2.2 достовірні результати дослідження ми отримали по виду реакції прояву агресії та ворожості «фізична агресія», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (20,8% та 16,7%; р≤0,05); по виду реакції прояву агресії та ворожості «негативізм», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (14,3% та 5,1%; р≤0,05); по виду реакції прояву агресії та ворожості «підозрілість», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (23,1% та 17,2%; р≤0,01); по виду реакції прояву агресії та ворожості «вербальна агресія», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (17,2% та 2,4%; р≤0,05);
Розподіл форм агресивної поведінки по тесту Басса-Даркі ми пояснюємо для першої групи:
— віком;
— недостатнім рівнем розвинутості вольового контролю;
— труднощами пов’язаними зі службовою підготовкою, яка сполучається з навчально-професійною підготовкою.
Показники по шкалі фізична агресія займає друге місце,а в групі працівників ДАІ — п’яте місце. Вербальна агресія в групі курсантів займає четверте місце,а в групі працівників ДАІ — восьме місце.
Результати отримані по методики “Особистісна агресивність і конфликтность” (Е.П. Ільїн, П.А. Ковальов) узгоджуються із результатами модифікованого тесту Басса-Даркі.
Рис. 2. Результати дослідження форм агресивної поведінки курсантів ХНУВС та працівників ДАІ(%).
Числа які знаходяться горизонталі ― види реакції прояву агресії та ворожості, а по вертикалі показники у відсотках. Перший ряд ― курсанти, другий ― працівники ДАІ.
2.4 Особливості способів регулювання конфліктів курсантів ХНУВС та працівників ДАІ
Для діагностики типів поведінки ми обрали «Тест Томаса»
Використовуючи тест Томаса, нами були досліджені наступні типи поведінки: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення та пристосування. Отримані результати представлені в таблиці 2.3, де видно специфіку типів поведінки у працівників ДАІ та курсантів ХНУВС.
Таблиця 2.3 Особливості способів регулювання конфліктів курсантів ХНУВС та працівників ДАІ.(%)
| № | Способи регулювання конфліктів | Курсанти ХНУВС (1-ша група) | Працівники ДАІ (2-га група) | φ | p |
| 1. | Суперництво | 12,4 | 46,8 | 2,46 | 0,01 |
| 2. | Співробітництво | 28,2 | 12,4 | 0,82 | - |
| 3. | Компроміс | 5,3 | 9,9 | 0,87 | - |
| 4. | Уникнення | 44,4 | 14,2 | 2,47 | 0,01 |
| 5. | Пристосування | 9,7 | 16,7 | 1,83 | 0,05 |
По способу регулювання конфліктів «суперництво» у першій групі складає – 12,4 %, по способу регулювання конфліктів «співробітництво» 28,2%, по способу регулювання конфліктів «компроміс» - 5,3%, по способу регулювання конфліктів «уникнення» складає – 44,4%, по способу регулювання конфліктів «пристосування» складає – 9,7%.
Тепер розглянемо другу групу. Тут ми бачимо, що по способу регулювання конфліктів «суперництво» складає – 46,8 %, по способу регулювання конфліктів «співробітництво» 12,4%, по способу регулювання конфліктів «компроміс» - 9,9%, по способу регулювання конфліктів «уникнення» складає – 14,2%, по способу регулювання конфліктів «пристосування» складає – 16,7%.
Як ми бачимо з таблиці 2.3 достовірні результати дослідження ми отримали по способу регулювання конфліктів «суперництво», де у другої групи вони достовірно вищі, ніж у першої (46,8% та 12,4%; р≤0,01); по способу регулювання конфліктів «уникнення», де у першої групи вони достовірно вищі, ніж у другої (44,4% та 14,2%; р≤0,01); по способу регулювання конфліктів «пристосування», де у першої групи вони
9-09-2015, 17:20