Діти, зростаючі в сім'ї алкоголіка, часто переконані, що вони не володіють ресурсами або методами для зменшення п'янок або бійок свого батька. Ця втрата відчуття контролю, що відчувається, може перейти в інші аспекти життя, включаючи навчання в школі. Більш того, це відчуття безпорадності може проникнути у всі аспекти їх життя.
Одна із стратегій при роботі з дітьми алкоголіків полягає в тому, аби допомогти їм зрозуміти, що вони не можуть змінити чужу поведінку, дія якої їм може доведеться переносити. Проте вони можуть навчитися стримувати свою особисту поведінку, досягнення і відчуття. Якщо психолог допоможе дитині розвинути відчуття самовладання над власним життям, він сприятиме відкриттю клієнтом того, що він або вона – це особа з правильними відчуттями, якостями і здібностями. При роботі над відчуттям безпорадності, розвиток у дитини відчуття самоцінності може привести до знаходження клієнтом внутрішніх ресурсів. Ці ресурси можуть поліпшити здібності дитини визначати результати поведінки своїх батьків-алкоголіків, хоча вони не можуть стримувати поведінки своїх батьків [37, с. 10].
Іншими словами, важливо, аби діти алкоголіків, подібно до інших, розвинули відчуття особистої відповідальності за багато що, що з ними станеться.
Допомога дітям алкоголіків в тому, аби розібратися в своїх відчуттях і встановити ефективні стосунки з іншими людьми, буде дуже корисна для подолання дії батька-алкоголіка і запобігання розвитку алкоголізму у самої дитини. Якщо психологові удасться розвинути у своїх пацієнтів самовпевненість, то успіх психолога перевершить просто допомогу дитині в тому, як вижити в сім'ї алкоголіка. В такому разі, допомога психолога може означати, що дитина не стане одним з 25-30% дітей алкоголіків, хто самі стали алкоголіками.
Висновки
Сьогодні великою проблемою є вживання алкоголю в сім'ї, тому що від вживання алкоголю перш за все страждають діти. Дитина може постраждати вже під час зачаття, якщо жінка під час вагітності приймала спиртне – є великий ризик порушення центральної нервової системи і дефекту органів дитяти, аж до розумової відсталості. Крім того, алкоголізм в сім'ї створює комплекс негативних макросоціальних дій на дитину.
Тому навіть якщо фізичний стан дитини не викликає побоювань і розвивається благополучно, дитина насилу адаптується соціально, у таких дітей із-за неправильного виховання часто з'являються поведінкові і особові відхилення, які утрудняють розвиток нормальної поведінки і соціальної адаптації.
Алкогольна залежність – це хвороба. А значить, можлива схильність до неї, як до будь-якої іншої хвороби. Не завжди людина знає, які гени в нім закладені. За статистикою, якщо п'є батько, то у сина в чотири рази більше шансів отримати алкогольну залежність, чим у його однолітка з непитущої сім'ї.
Для підлітка небезпечна будь-яка доза. Але вже, зрозуміло, вона має бути менше дорослої. Грізний симптом реальної небезпеки – стан задоволення від сп'яніння. Ну, а як профілактика звикання до алкоголю необхідні хоч би найпростіші знання про нього. Якщо ж говорити про якусь загальну установку, то вона проста: пиття не повинне ставати нормою буття
Отже, як слідство «алкогольних» традицій в сім’ї стає розвиток алкоголізму у таких дітей. Кожна дитина чи підліток з різних причин починає вживати алкогольні напої, але у кожного молодого алкоголіка знайомство з алкоголізмом наводить до характерних змін залежно від віку.
У період до 10-11 років дитя стикається з алкоголем дуже рідко частіше в лікувальній меті – розтирання, знезараження, очищення рани, або це відбувається випадково, коли дитина пробує незнайому рідину, яка у результаті відразу викликає відразу.
Поступово дорослішаючи, дитина починає замислюватися про алкоголь, постійно помічаючи спиртні напої на родинних торжествах і багаточисельних святах, тепер алкоголь і свята стають для нього речами невіддільними один від одного. У віці 14-15 років підліток вже починає вживати алкоголь в компанії, намагаючись не відстати від своєї компанії, від своїх однолітків, показуючи тим самим свою «хоробрість» і «дорослість». В основному це властиво хлопчикам, у дівчаток же перше знайомство з алкоголем найчастіше обмежується парою чарочок на честь торжества без будь-якого роду похваляння і встановлення алкогольних рекордів.
Знайомство з алкоголем може зіпсувати підлітка, тому що стоїть раз доторкнутися до спиртного, і психологічний бар'єр залишається у минулому, а підліток починає вважати себе настільки дорослим, аби з ким завгодно і коли завгодно. Підліткову психіку відрізняє прагнення наслідувати старшим і своїм батькам і все частіше виникаюче відчуття дорослості, яке підштовхує їх до вживання алкоголю. Багато підлітків помилково уявляють собі початок дорослого життя, пов'язуючи її з початком вживання алкоголю.
Деякі підлітки вживають алкоголь для хоробрості або від нудьги, аби розвеселити себе і свою компанії, такий мотив формує алкоголізм як один з видів поведінки правопорушників. Такі підлітки більше хуліганять, порушують порядок, практично не цікавляться літературою, театром, музикою, суспільною діяльністю, втрачають інтерес до саморозвитку, в їх житті переважає порожнє проведення часу – самий відповідний ґрунт для розвитку дитячого алкоголізму.
Виділяють п'ять основних етапів розвитку алкозалежності у дітей:
1. На першому етапі, тривалість якого складає 3-6 міс., відбувається звикання до спиртовмістовних напоїв. При цьому чималу роль грає соціальне середовище, в якому перебуває дитина.
2. Для другого етапу, що становить порядку 1 рік, характерне регулярне вживання алкоголю, збільшення доз, кратності прийому. У цей період відбувається зміна поведінкових реакцій підлітка, проте припинення прийому алкоголю саме в цей період дає досить стабільний позитивний терапевтичний ефект.
3. Третій етап супроводиться розвитком стійкої психічної залежності. Його тривалість складає від декількох місяців до декількох років. Впродовж цього періоду, підліток втрачає контроль над кількістю алкоголю, що приймається, його якістю, зростає в 3-4 рази толерантність до етанолу, що наводить до формування першої стадії хронічного алкоголізму.
4. Четвертий етап характеризується хронічною стадією алкогольної залежності з досить яскравий вираженим синдромом абстинента. Причому на відміну від дорослих, абстиненція у дітей настає при вживанні великих доз алкоголю, а за часом - менш тривала.
5. На п'ятому етапі формується стійка алкозалежність, настає деменція, діти стають злісними (особливо, якщо є нейрофізіологічні передумови), асоціальними, інтелектуально деградують. Дуже часто на останньому етапі, на тлі підвищеної толерантності до алкоголю, відбувається приєднання вживання інших дурманних, токсичних речовин – ацетон, клей, наркотики.
Дитячий алкоголізм досить складний в плані лікування, оскільки особа дитини, як така ще не сформована, а ваговитих мотивацій, які дієві для дорослих, у дитини немає.
На жаль, мова йдеться про те, що явище дитячого алкоголізму давно вже стало соціальною державно проблемою, яка вимагає негайного рішення.
Ми не завжди задумувалася про актуальність досліджуваного явища. Розвиток алкоголізму є одним із недоліків соціально-педагогічної роботи. Говорячи про недоліки, мається на увазі, те що людина, яка не має відношення до соціально-педагогічної діяльності не завжди розуміє всю складність проблеми розвитку алкоголізму, а тим більше не знайома з методами, формами роботи. Після поглибленого ознайомлення з даним напрямом соціально педагогічної діяльності, можна переконатися, що суспільство практично не могло обійтися без цієї проблеми. Протягом попередніх років держава взяла на себе відповідальність створити всі необхідні умови для того, щоб попередити і в тому числі боротися з негативними явищами, які виникають у суспільстві. На сьогоднішній день відчутні зрушення, оскільки випущено в друк безліч літератури, яка вчить як правильно виховувати дитину і себе щоб запобігти діям та вчинкам, спричиняються через мутаційне, викривлення світобачення.
Отже, слід мати на увазі, що зростання добробуту саме собою зовсім не вирішує проблеми алкоголізму, негативних явищ, що підтверджуються на прикладі багатьох економічно розвинутих країн. Соціальна система здатна як створювати привід і мотиви для вживання спиртного, так і обмежувати його розповсюдження. Тому чим менше в особи можливостей для подолання важких ситуацій, тим швидше людина вдається до спиртного і тим менша ймовірність вольового впливу, спрямованого проти споживання алкоголю. Пияцтво як наслідування, «без причин» розповсюджується тим швидше, чим терплячіше до нього ставляться оточуючі.
Падіння моралі добробуту значної частини населення пов’язане саме з алкоголізмом та усіма негативними явищами, які існують у суспільстві. Таким чином проблема схильності до алкоголізму є однією з проблем соціально-педагогічної діяльності. Тому одним із найважливіших напрямів соціально-педагогічної діяльності для молоді є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголю, тютюнопаління, Сніду). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, та професійної допомоги, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. У процесі профілактичної роботи надається перевага масовим формам роботи, через які порушуються питання профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі.
Основним масовими формами, які широко використовуються в профілактичній роботі є просвітницька робота, яка включає лекторії, виступи по радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань і навичок здорового способу життя, розрахований на широкий загал дітей та молоді. Проте, однією із найпоширеніших, ефективніших форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, що насичується новітніми технологіями та прийомами. Тому, що під час лекцій можна використовувати профілактичні програми вітчизняних та зарубіжних авторів. Проводити дискусії, вікторини, рольові ігри.
Отже, потрібно працювати над тим, щоб профілактична робота крокувала в ногу з потребами молоді, щодо переконань, поглядів, щоб форми даної роботи були цікавими, а здоровий спосіб життя був престижний.
Список використаних джерел та літератури
І. Джерела
1. Закон України «Про охорону дитинства» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – №30. – С. 142.
2. Конвенція ООН «Про права дитини». Ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 // режим доступу: http:// www.unicef.org/ ukraine/ukr/ children_11699.html.
3. «Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні». Постанова від 01.07.2004 № 1-7/6-98 // режим доступу: http:// zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.9401.0
ІІ. Монографії, посібники, брошури, статті
4. Ананьєва К.П. Алкоголізм // Інфрасвіт. – 2004. – №4. – С. 8.
5. Балакірєва О. М., Яременко О. О. Рівень розповсюдження та структура вживання алкоголю та інших наркотичних речовин серед підлітків в Україні: соціологічний вимір. – К: Державний ін-т розвитку сім’ї та молоді, 1998. – 144 с.
6. Батькович О. Дитячий алкоголізм – деградація нації // Віче. – 2008. – №4. – С. 21-25.
7. Безпалько, Р.Х. Вайнола, І.М. Ковчина, О.А. Кузьменко, І.М. Пінчук, Н.П. Пихтіна. Соціальна педагогіка / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, Укр. держ. центр соц. служб для молоді. – К., 2000. – 342 с.
8. Беличева С.А., Кондратьев М.Р., Лущук Т.В. Социально-психологический диагностико-коррекционный инструментарий. – М.: Просвещение, 1993. – 280 с.
9. Беседы о трезвости / Сост. В. А. Рязанцев. – К.: Вища школа, 1987. – 144 с.
10. Бількевич О. О., Вадзюк О. В., Вадзюк С. Н., Довжук Б. С., Ковалок Н. П. Соціальна робота в Україні: теорія та практика. – К. : УДЦССМ, 2001. Теоретичні та методичні засади соціальної роботи (ч.1) – 354 с.
11. Болтівець С.І., Фоліменко Н. А. Соціально-педагогічні причинити поширення пияцтва серед молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №10. – С.4-6.
12. Братусь Б. С., Сидоров П. И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 146 с.
13. Волинець Л.С., Січкар О.О. Діти вулиці в Україні: ситуаційний аналіз. – К.: Сфера, 2004. – 80 с.
14. Гончаров В. Про проблеми в соціальній роботі з підлітками // Соціальний педагог. – 2008. – березень, 3 (15). – С. 47-51.
15. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року. – К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2003. – С.140.
16. Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: 1995, 1999, 2003 роки / О. М. Балакірєва, О. О. Яременко, О. Р. Артюх та ін. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 174 с.
17. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки. Навчальний посібник / В.М.Оржехівська, В.Є. Виноградова Бондаренко. – К.: Академія педагогічних наук України. Інститут проблем виховання, 2004. – 177 с.
18. Звєрєва І.Д., Козубовська І.В., Керецман В.Ю., Пічкар О.П. Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретико-методологічні аспекти). – Ч.1. – Ужгород: УжНУ, 2000. – 192 с.
19. Калита В. Устав з горшка – й до чарки? Ще одна медико-соціальна проблема – дитячий алкоголізм // Ваше здоров’я. – 2007. – № 29 (755). – С. 12-16.
20. Капська К.Й. Соціальна педагогіка: підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с.
21. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения. – М. Наука, 2001. – 454 с.
22. Клименко О.В., Гореленко С.О. Соціальна профілактика алкоголізму, наркоманії, ВІЛ-СНІДу серед студентської молоді в умовах навчального закладу // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2006. – №2. – С.58-60.
23. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / соціальна робота. Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 392 с.
24. Корнійчук Т. Підлітковий алкоголізм: куди далі? // 20 хвилин. – 2008. – 26 серпня.
25. Лисицын Ю.П., Сидоров Ю.П. Алкоголізм. Медико-социальные аспекты. – М.: Медицина,1990. – 528 с.
26. Макаренко А.С. Педагогічна поема. Вибрані твори в 3-х т. – К.: Радянська школа, 1984.
27. Мастюкова Е.М. Профилактика и коррекция нарушений психического развития детей при семейном алкоголизме. – М.: Просвещение, 1989. – 80 с.
28. Меліна С. Світоглядні аспекти роботи з сім’єю // Воспитание школьников: Теоретический и научно-методический журнал. – 2005. – №5. – С. 17-21.
29. Методичні рекомендації до комплексної програми «Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі» / Павленко А. М., Пінчук І. М., Шнеренко Л. П. – К.: УДЦССМ, 2001. – 72 с.
30. Омельченко С.О. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків: Монографія. – Луганськ: Альма-матер, 2007. – 352 с.
31. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. Навчально-методичний посібник. – К.: ВіАн, 1996. – 352 с.
32. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: навчальний посібник. –К.: Кондор, 2005. – 650 с.
33. Парфенова І. Організація співробітництва сім’ї та школи // Виховання школярів. – 2002. – №3. – С. 25-27.
34. Профілактика негативних явищ в молодіжному середовищі: Інформаційно-методична збірка для спеціалістів соціальної роботи з дітьми та молоддю. – К.: КМЦССМ, 2003. – 93 с.
35. Рабочая книга социолога / Под общ. ред. и с предисл. Г.В.Осипова. – Изд. 3-е. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 480 с.
36. Салімонович Л. Питна гарячка // Україна Молода. – 2008. – 26 травня. – С. 9.
37. Сборщикова К., Тереньтьева А. Развитие ребенка в алкогольное семье: возможности психокоррекции и реабилитации // Народное образование. – 1999. – №10. – С. 8-11.
38. Сейко Н.А. Соціальна педагогіка. – Житомир: Рута, 2002. – 255 с.
39. Сидоров П. И., Митюхляев А. В. Ранний алкоголизм. – М.: Изд. АГМД, 1999. – 306 с.
40. Скрипник Г. Дитячий алкоголізм – не стільки медична, скільки загальнодержавна проблема // Україна Молода. – 2007. – 7 червня. – С. 6.
41. Солодников В.В. Социология социально-дезадаптированной семьи. – СП-б.: Директ, 2007. – 384 с.
42. Сорочинська В.Є., Удальова О.А., Штифурак В.С., Удальова О.Ю. Профілактика негативних явищ серед учнівської та студентської молоді (алкоголізм, наркоманія, СНІД): Навчально-методичний посібник. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. – 168 с.
43. Соціологія. Підручник / За ред. В. Г. Городяненка. – К.: Академвидав, 2008. – 544 с.
44. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / [Т. Ф. Алєксєєнко, Т. П. Басюк, О. В. Безпалько та ін.]; за ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.
45. Соціологія: Підручник для вищої школи / За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горбача. – 3-тє вид., перероб. і доп.. – К.: ЦУЛ, 1998. – 334 с.
46. Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів неповнолітніми і молоддю. Науково-методичний посібник / За ред. О.І.Пилипенко. – К.: А.Л.Д., 1995. – 100 с.
47. Співпраця загальноосвітніх навчальних закладів та інших соціальних інститутів у превентивному вихованні учнівської молоді // Позакласний час. – 2004. – № 5. – С. 23-24.
48. Сухомлинский В.А. О воспитании: для педагогов, родителей и студентов педвузов. – М.: Школьная Пресса, 2003. – 192 с.
49. Технологія діяльності соціального працівника щодо профілактики адиктивної поведінки молоді // Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посіб. / За заг. ред. А.Й. Капської. – К.: УД ЦССМ, 2000. – С.106-130.
50. Теудер Ю.В., Сидоров П.И. Влияние семьи на отношение детей к потреблению спиртных напитков // Здравоохрание РФ.
9-09-2015, 16:20