Зміст
Вступ
Розділ 1.Теоретичні питання соціально-педагогічної діяльності з корекції та реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру
1.1 Особливості соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді
1.2 Методи соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді
1.3 Нормативна база стосовно здійснення соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді
1.4 Методична розробка "Ступені пізнання особистості" з соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру
Розділ 2. Експериментальна перевірка методичної розробки "Ступені пізнання особистості" в умовах християнського реабілітаційного центру
2.1 Загальні питання організації та проведення експериментального дослідження
2.2 Виявлення початкового рівня надії, самооцінки, ригідності, схильності до самотності залежної молоді
2.3 Формування нормальної самооцінки, підвищення рівня надії, розкриття індивідуальності залежної молоді у колективі
2.4 Виявлення підсумкового рівня впливу методів соціальної корекції та реабілітації на поведінку залежної молоді
Висновки
Список літератури
Вступ
Сьогодні проблеми алкоголізму і наркоманії мають тенденцію до зростання вони спричиняють ряд суспільних проблем: ріст смертності, злочинності, розвиток захворювань, розповсюдження хвороб таких як СНІД, туберкульоз; несе матеріальні втрати країни; завдає морально-етичні збитки; зростає кількість новонароджених дітей із значними психічними і фізичними відхиленнями, розпадаються сім’ї тощо.
За статистичними даними в Україні спостерігалося зростання вживання алгокоголю з 10,1 л до 13,0 л (на душу населення), тобто на 28,7 % у період з 1991-1995 рр., а з 1996р – зниження до 11,3 л [18, с.79]. Експерти ВОЗ вважають, що перевищення даного показника вище 8 літрів вже загрожує нації та її генофонду. У Росії даний показник у 1998р перевищив 15л чистого алкоголю на душу населення за даними Н.З.Герасименка реальна цифра алкозалежних людей становить 20 мільйонів людей. Це майже кожен 7-ий житель країни з 1992-1997рр. чисельність населення Росії зменшилося (без урахування міграції) на 4,3 мільйони чоловік, тобто щорічно населення Росії зменшувалося майже на один мільйон. Зараз у Росії внаслідок п’яних зачать 17% новонароджених – дебіли.
Алкогольні психози за останні 10 років зросли у 5 раз. 40% осіб, які загинули від нещасних випадків знаходилися у стані алкогольного сп’яніння. За останні 10 років кількість випадків смерті від вживання наркотичних речовин зросло у 12 раз, а серед дітей – у 42 рази [8].
Дана ситуація вимагає докладання значних зусиль з боку держави, суспільства, адже реально постає загроза вимирання нації.
Наркоманія і алкоголізм – медико-соціальні проблеми, вирішення яких вимагає комплексного підходу як у клінічному, так і в соціальному плані. Для боротьби з ними, як і з іншими соціальними хворобами, необхідне оздоровлення загальноекономічної і духовно-етичної атмосфери країни.
Незважаючи на комплекс запобіжних заходів, що здійснюються органами державної влади, рівень поширення наркоманії, алкоголізму в країні залишається високим. Так, на кожні 10тисяч населення в середньому 21 особа незаконно вживає наркотичні та психотропні речовини. За даними анонімного анкетування в деяких регіонах України 42-43% школярів вже пробували наркотичні речовини [11, с.7].
Занепокоєння викликає підвищення рівня розповсюдження і вживання наркотичних засобів та психотропних речовин серед молоді. Тому наприкінці 2003 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 – 2008 рр.". Серед основних напрямків Програми – розвиток мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді "Твоя перемога", а також розширення мережі подібних заходів.
Під час засідання Національної Координаційної Ради боротьби з наркоманією 11.06.03 віце-прем’єр – міністр України Дмитро Табачник зазначив що Кабінет Міністрів України має намір виділити з державного бюджету України 302мільйони гривень для реалізації заходів спрямованих на посилення боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, у 2003-2010 рр. (у 2003 було виділено 45 мільйонів гривень). Відповідно до реалізації Програми "передбачено вдосконалення заходів превентивного характеру щодо запобігання незаконному вживанню наркотичних засобів і психотропних речовин шляхом інформування, виховання, освіти, раннього втручання, консультування, лікування, реабілітації, недопущення рецидивів, подальшого обстеження і соціальної реабілітації за умови надання можливості особам, які цього потребують, своєчасно отримувати необхідну допомогу і послуги відповідних служб" [11, с. 7].
Сучасна ситуація в Україні, що пов’язана з вживанням алкоголю і наркотиків, дедалі загострюється. В Україні у зв’язку з цим відкрито ряд реабілітаційних центрів, таких як "Новий спосіб життя" (м. Сімферополь), "Воля" (м. Євпаторія), "Благодать" (м. Нікополь), "Скала спасіння" (м. Донецьк) тощо.
Протягом тривалого часу прийнято було говорити про методи лікування наркоманії при цьому враховувалися переважно медико-біологічні способи впливу на хворого. Але тільки медико-біологічних дій недостатньо. Важливо більше уваги приділяти роботі щодо ресоціалізації залежної молоді, і її психосоціальної реабілітації. Методи такого лікування знаходяться на стадії розвитку і потребують вдосконалення.
Взагалі людина, яка вживає наркотичні речовини, алкоголь поступово приводить свій організм до фізичного і психічного виснаження, руйнує свій соціальний статус, завдає збитків матеріальному стану сім’ї. Поступово людина деградує як особистість. У неї спостерігається порушення емоційної сфери мислення, пам’яті, сприйняття, відчуття тощо.
Найближчим оточенням у якому перебуває споживач ПАР є сім’я, яка переважно найбільше і страждає. Досить часто вплив залежної людини на близьких настільки великий, що реабілітації потребує вся родина, яка тепер є со-залежною. Тому розробка методів спрямованих на корекцію і реабілітацію залежної молоді має включати і роботу з сім’єю (со-залежними), адже це є необхідним для успішної реабілітації хворих.
Самотужки залежній людині важко вийти із такого становища, але при наявності групи таких як він, які прагнуть позбавитися залежності й докладають усі свої зусилля для досягнення цієї мети, шанси на перемогу стають біль реальними. Люди зі спільною проблемою більше розуміють один одного, можуть підтримати у періоди ломки.
Отже, звертаючи увагу на усе вищезазначене, можна стверджувати, що залежна людина потребує відновлення і набуття навичок необхідних у повсякденному житті, відновлення психічної рівноваги, моральних та етичних цінностей, фізичної активності, повернення і включення в повноцінне соціальне життя. Тому метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування, розроблення комплексів засобів впливу на осіб із залежною девіантною поведінкою, а також експериментальна перевірка їх ефективності в умовах реабілітаційного центру.
Об’єктом дослідження стала діяльність з корекції і реабілітації нарко-, алкозалежної молоді. Відповідно суб’єктами виступає нарко-, алкозалежна молодь. Предметом дослідження - методи соціально педагогічної діяльності з корекції і реабілітації залежної девіантної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру.
Досить важливо у дослідженні нам визначити якими методами соціально-педагогічної діяльності можна ефективно скоректувати або сприяти реабілітації залежної девіантної поведінки молоді.
Завдання дослідження:
1.Проаналізувати літературні джерела з метою визначення сутності соціально-педагогічної роботи з соціальної корекції та соціальної реабілітації залежної молоді.
2. Проаналізувати матеріали періодичної преси і досвід роботи реабілітаційних центрів алко- і наркозалежних з метою ознайомлення з методами корекції і реабілітації залежної молоді.
3. Здійснити аналіз нормативних документів, які забезпечуватимуть соціально-правовий захист залежної молоді.
4. Розробити методи діяльності соціального педагога спрямованні на корекцію і реабілітацію поведінки залежної молоді.
5. Експериментально перевірити ефективність підібраних методів корекції і реабілітації поведінки залежної молоді в умовах християнського реабілітаційного центру.
Гіпотеза: якщо в процес соціальної реабілітації алко- і наркозалежної молоді ввести методи корекції і реабілітації спрямовані на підвищення самооцінки, рівня надії то в них мають підвищитися рівень самооцінки, надії, зміниться ставлення життя.
Протиріччя:
1. У необхідності попереджувати людей про ризик захворювання від споживання певного товару і необхідністю цю продукцію виставляти на ринок збуту і її рекламувати. У наслідок цього формується невідповідність між певним рекламним ідеалом і наявною шкодою, яку можуть нанести зазначені речовини здоров’ю людини.
2. Існує чимало різних програм лікування алко-, наркозалежності ("12 кроків", когнітивно-біхевіоральна терапія, терапія мотиваційного посилення). Але в нашій країні недостатня обізнаність спеціалістів з їх змістом, сутністю і можливостями.
3. Суспільство стверджує, що бути алкоголіком, наркоманом це аморально, хворий заперечує факт свого особистого захворювання, з метою створення свого власного нереального світу, (а почуття провини намагається уникати за допомогою вживання хімічної речовини).
4. Відсутність в існуючих лікувальних програмах спрямованості психокорекційних та психотерапевтичних втручань на специфічні, зумовлені саме формування залежності, розлади особистості і наявність саме розладу особистості від алкоголю (наркотиків).
5. Розрив між цінностями, вимогами суспільства і можливостями їх досягнення молоддю (наприклад, недостатньо коштів для отримання вищої освіти). Суспільство розвивається і вимагає висококваліфікаційних спеціалістів. Та частина населення, яка нездатна отримати необхідний рівень знань, починає задовольняти їх шукаючи інші способи (наприклад, кримінал).
6. Сформованим культурним, духовним цінностям людини у педагогічно стійкій сім’ї суперечать цінності, які навіюють жорстокі фільми, кіно, література нових авторів (яка пропагує насилля, зло, ненависть тощо).
7. Невідповідність між загальновизнаними нормами і цінностями, які визнані суспільством і між цінностям асоціальних угрупувань.
Розділ 1. Теоретичні питання організації соціально-педагогічної діяльності з корекції та реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру
1.1 Особливості соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді
Проблеми залежності від алкоголю і наркотичних речовин належить до найболючіших і найменш ефективно вирішуваних проблем сучасної України. За останні 10-15 років вивчення стану наркологічної допомоги в нашій країні свідчить про відсутність будь-яких суттєвих позитивних змін.
Останнім часом в Україні зростає кількість алко-, наркоспоживачів. Разом з цим, спостерігається і збільшення кількості організацій, які надають корекційну допомогу і реабілітаційні послуги залежним особам.
Питання визначення змісту соціально педагогічної діяльності у цих закладах вимагає визначення понять, таких як соціальна корекція, соціальна реабілітація, залежність, наркоманія, алкоголізм.
Аналіз літератури [10;25;23], з питання визначення поняття "корекція" дає підстави стверджувувати, що воно набуло поширення у науково-педагогічній літературі, періодичній пресі фахового спрямування. Але чітка сутність терміну не розтлумачена, або освітлений один його аспект. Наприклад, І.Г. Зайнишева розглядає психологічну корекцію, індивідуального підходу [10, с.111], з точки зору коли "для клієнта розробляється індивідуальна програма певного виду діяльності (читання, письмо, лічба) відповідно до загальних вимог. Л.Г. Терлецька [25, с.92] визначає корекцію як один з методів "подолання відхилень у психічному та особистісному розвитку людини ".
Більш широко і повно даний термін розглянуто В.І. Курбатовим, який під соціальною корекцією розглядає "діяльність соціального суб’єкта з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного, соціального плану, які не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам" [23, с. 316]. Він виділяє чотири основних напрями соціальної корекції:
1. Відновлення – відновлення тих якостей соціального об’єкту, які переважали до появи відхилення.
2. Компенсація - підсилення тих якостей або тієї діяльності соціального об’єкту, які можуть замінити втрачене у результаті будь яких порушень.
3. Стимулювання – активізація позитивних якостей, діяльності соціального об’єкту, формування визначених цінісних орієнтацій, установок окремих клієнтів, створення позитивного емоційного фону, відносин у мікро соціумі.
4. Виправлення – передбачає заміну негативних властивостей, якостей соціального об’єкту на позитивні.
Надалі, будемо спиратися на дане визначення.
Поряд з офіціальною корекцією дослідники виділяють і соціальну реабілітацію як "комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини у правах, соціальному статусі, здоров’ї, дієздатності" [ 23, с.307 ]. Тобто соціальна реабілітація є наступною фазою одужання хворого, яка передбачає відновлення втрачених якостей.
В. А. Нікітін виділяє такі різновиди соціальної реабілітації як [21, с.95]: медико – соціальну реабілітацію, яка передбачає "комплекс медичних, педагогічних, професійних, психологічних заходів, направлених на відновлення здоров’я та дієздатності осіб з обмеженнями внаслідок перенесених захворювань і травм, а також з іншими фізичними та психічними обмеженими можливостями" і психолого – педагогічну і соціально - педагогічну реабілітацію, які здійснюють комплекс заходів соціальної підтримки і діагностики корекційних програм по подоланню різних форм дитячо– підліткової дезадоптації, проводять діяльність по залученню, інтегруванню дитини у соціальну сферу, що виконує функції інститутів соціалізації(сім’я, школа, спілкування однолітків і т.д.)(останні види реабілітації спрямованні на дітей).
Змановська О.П. "залежність або залежну поведінку" визначає як одну з форм відхиляючої поведінки особистості, яка пов’язана із зловживанням чимось або кимось з метою саморегуляції або адаптації [6, с.119]. Автор виділяє такі форми залежної поведінки [ 6, с.118]:
- хімічна залежність;
- порушення травної поведінки;
- гембілінг;
- сексуальні аддикції;
- релігійна деструктивна поведінка.
Відповідно до поставленої проблеми розглянемо хімічну залежність, яка включає у себе тютюнопаління, токсикоманію, алко-, наркозалежність, залежних від лікарських засобів. Аналіз наукової літератури та періодичні преси фахового спрямування доводить, що досить поширенним є поняття "наркоманія". Сучасні дослідники недотримуються єдності у підходах до визначення сутності даного терміну. Наприклад, М.А. Галагузова під "наркоманією розуміє вживання наркотиків і близьких до них речовин без медичних показань" [20, с.245].
Інші автори (П.Д. Павленок, М.В. Фірсов, О.Г. Студьонова та ін.) відносять наркоманію до ряду захворювань, яке спричинює виснаження організму (як фізичне так і психічне) [ 23;27;15].
Для з’ясування сутності даного терміну скористуємося довідковою літературою. Згідно з визначенням, яке дане в "Словнику–довіднику з соціальної роботи" за редакцією О.І. Холостової наркоманію розглядають як "хронічне захворювання, що виникає в результаті тривалого вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, коли він не може припинити самостійно його застосування, не зважаючи на виникнення у зв’язку з цим, серйозних проблем ( погіршення стану здоров’я, конфлікт із законом, соціальні й матеріально – фінансові ускладнення)" [22, с.107].
Узагальнюючи усе вищезазначене, ми можемо визначити, що наркоманія - хронічне захворювання, яке виникає у результаті тривалого, систематичного вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, призводять до важких порушень фізичних та психічних функцій, коли особа вже постійно відчуває до нього потяг і не може самостійно припинити його вживання, незважаючи на виникнення у зв’язку з цим серйозних проблем.
Аналіз літературних джерел доводить, що залежність не виникає раптово, але вона формується і розвивається у поступовому процесі. Так, процес наркотичної залежності має свої стадії. На першій стадії наркотичні речовини викликають ейфорію, почуття легкості тіла. Світ сприймається у яскравих барвах, втрачається відчуття часу. Але на цій стадії особа здатна зберігати контроль. Поступово формується стійкий ритм вживання наркотиків з відносним збереженням контролю. Це початок другої стадії. Цей етап часто називають стадією психологічної залежності, коли людина дійсно на деякий час сприяє покращенню своєму психофізичному стану. Поступово відбувається звикання до більших доз наркотиків. Водночас накопичуються соціально – психологічні проблеми, посилюється дезадаптивний тип поведінки.
Наступній стадії характерне частіше вживання наркотичних речовин при максимальних дозах, з’являються ознаки фізичної залежності, повністю втрачається контроль. Наркотики вже не приносять задоволення, вони вживаються з метою уникнення страждань або болю. Це супроводжується зміною особистості, соціальною дезадаптацією. На пізніх стадіях вживання наркотичних речовин не призводить до відновлення стану. Результат – соціальна ізоляція і катастрофа (передозування, суїцид, СНІД) [6, с.120 ].
Одним із різновидів залежної поведінки, як було вже вище зазначено, є алкоголізм. На основі аналізу науково – педагогічної літератури ми дійшли висновку, що алкоголізм ( як і наркоманія) є хронічним захворюванням і він характеризується "патологічним потягом до спиртного і подальшою соціальною деградацією особистості" [20, с.228]. ( На відміну від думки М. А. Галагузової, П. Д. Павленок відзначає соціально – моральну деградацію особистості [15, с.270]. )
У теорії соціальної роботи М. В. Фірсової, О. Г. Студенової вже більш детально розглянуто поняття "алкоголізм", де під даним терміном називають "систематичне безконтрольне споживання алкоголю, який наносить фізичний і психічний збиток не лише особі, яка п’є, але і його оточенню" [27, с.391]. Отже, аналіз та узагальнення сучасної науково – педагогічної літератури [20;12;27] доводить до висновку, що алкоголізм – це хронічне захворювання, яке зумовлене систематичним безконтрольним вживанням алкоголю, що наносить фізичний та психічний збиток як особі, яка споживає (відбувається соціально – моральна деградація особистості), так і його оточенню.
Розвиток залежності від алкоголю має свої фази [11, с.17]:
1. Фаза вживання алкоголю " за компанію":пошук випадків для вживання алкоголю; п’ю, щоб добре себе почувати; п’ю, щоб покращити настрій.
2. Фаза застережлива: звикання та створення ситуації для пиття; початок регулярного пиття; періодичні провали пам’яті тощо.
3. Фаза критична: порушення сімейних стосунків; втрата інтересів; агресивна поведінка; занедбаний вигляд; невдалі спроби контролювати пиття тощо.
4. Фаза хронічна: початок запоїв; розпад особистості; тяжкі соматичні та неврологічні захворювання.
Взагалі, зловживання ПАР завдає життєвих втрат залежним особам (особливо молоді, як соціально нестабільній категорії населення): нереалізовані життєві плани, поховані надії, втрачене здоров’я та інше. До того ж, молодь схильна до швидкого звикання до алкоголю ( наркотиків), а це, в свою чергу, призводить до втрати керованості власного життя, самоповаги ( з’являються такі почуття як провина,сором), знижується моральна самооцінка, суттєво змінюється мотиваційна сфера людини, втрачаються бажання, здібності, з’являються негативні прояви такі як депресія, тривога, руйнується емоційна сфера людини.
Саме тому, соціальному педагогу важливо знати стадії розвитку наркоманії (алкоголізму), щоб своєчасно надати необхідну, на даному етапі, допомогу. Доречно враховувати тривалість та характер протікання стадій, які залежать від особливостей психоактивних речовин (наприклад, виду наркотика) та індивідуальних особливостей адикта (наприклад, вік, соціальні зв’язки).Загальний аналіз вище згаданих понять допомагає нам визначити сутність таких термінів, як "соціальна корекція алко- , наркозалежних" та "соціальна реабілітація алко- , наркозалежних".Отже, соціальна корекція алко- , наркозалежних – це діяльність, спрямована на виправлення та відновлення тих особливостей психологічного, педагогічного, соціального плану, які не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам.
Соціальна реабілітація алко- , наркозалежних – комплекс заходів, спрямованих на подолання соціально – моральної деградації особистості, на відновлення залежної людини у її правах, соціальному статусі,
10-09-2015, 16:25