Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти соціальної роботи

1.1 Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

1.2 Напрямки соціальної роботи

1.3 Світовий досвід соціальної роботи

Розділ 2. Сучасний стан та розвиток соціальної роботи в сільський місцевості

2.1 Робота Житомирського обласного центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді

2.2 Соціальна робота на селі

2.3 Європейський досвід соціальні послуги у сільській місцевості

Розділ 3. Напрями вдосконалення соціальної роботи в Україні

3.1 Вплив професійної спрямованості на становлення відповідальності майбутніх професійних працівників соціальної сфери

3.2 Перспективи вдосконалення змісту підготовки фахівців із соціальної роботи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Оскільки життєдіяльність людини пов’язана з соціальними підприємствами, установами й організаціями, значний вплив на демографічну ситуацію, життєвий рівень. Зрозумілою потреба сільських територіальних громад у пошуку найефективніших шляхів надання соціальних послуг задля забезпечення належного рівня життя у першу чергу найбільш вразливих громадян. Аналіз існуючого стану надання соціальних послуг є актуальним питанням для України, вирішення якого дозволить надавати та отримувати ефективні, результативні та доступні соціальні послуги.

Мета і задачі дослідження. Метоюданої роботи є вивчення теоретичних основ і сутності соціальної роботи, а також розробка шляхів вдосконалення організацію соціальної роботи.

Згідно поставленої мети визначено такі завдання для її вирішення:

· дослідження теоретичних основ соціальної роботи;

· здійснення аналізу роботи соціальних центрів;

· вивчення закордонного досвіду роботи соціальних центрів;

· визначення шляхів вдосконалення процесу надання соціальних послуг.

Предметом дослідження є соціально-правові відносини в Стрижівському сільському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Методидослідження. Методологічною основою є системний підхід до розкриття принципів соціальної роботи. В процесі дослідження був застосований комплекс методів, до якого входять діалектичний метод пізнання, статистичний метод, метод аналізу і синтезу, метод факторного аналізу. Використання цих методів дозволило провести аналіз діяльності центру та визначити шляхи вдосконалення соціальної роботи в Україні.

Інформаційною базою дослідження: законодавчі акти України, нормативно-правові акти, наукові праці провідних вітчизняних фахівців, публікації з періодичних видань.

Розділ 1. Теоретичні аспекти соціальної роботи

1.1 Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

Соціальна робота є відносно новою практичною діяльністю й академічною дисципліною. Вона орієнтується на допомогу у розв'язанні соціальних проблем окремої людини, груп, розпиток у них техніки подолання труднощів і вироблення паличок самодопомоги. Фундаментальними в соціальній роботі с принципи соціальної справедливості і дотримання прав людини. У багатьох розвинутих країнах вона с однією з найпоширеніших професій.

Попри те що деякі вчені починають відлік її історії ледь не з часів дохристиянської Київської Русі, не варто ототожнювати доброчинність і професійну діяльність спеціально підготовлених фахівців, які застосовують наукові, перевірені практикою моделі та підходи. З подібних міркувань не можна відносити до фахової соціальної роботи заходи із соціального захисту людей похилого віку, дітей-сиріт, інших вразливих груп, які здійснювались різними радянськими відомствами (із соціального забезпечення, охорони здоров'я, народної освіти, внутрішніх справ). Сповідувана ними філософія і практика допомоги суттєво відрізнялися за своїми цінностями від того, що є сутністю соціальної роботи.

Як самостійний вид діяльності соціальна робота утвердилася в Україні в середині 90-х років XXст. Це було спричинено масштабними змінами в суспільстві, передусім соціально-економічною кризою, а відповідно - появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги, підтримки, і не лише матеріальної. Адже соціально-економічна криза супроводжувалась ідейною: руйнувалися звичні для багатьох людей ідеологічні, етичні принципи, вони опинилися наодинці з багатьма невідомими їм проблемами, що вселяло почуття невизначеності й нестабільності. Актуальні суспільні потреби обумовили відчутний інтерес до теорії і практики соціальної роботи, який постійно зростає.

Донедавна на міжнародному рівні не було універсального визначення соціальної роботи як фахової діяльності, єдиного розуміння того, які види діяльності можуть бути включені у соціальну роботу, що є її об'єктом, хто є її клієнтами, які її методи, хто такі соціальні працівники. Сформульоване воно було у червні 2002 р. Міжнародною федерацією соціальних працівників і Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи з огляду на суспільне значення діяльності соціальних працівників, а не на конкретні види допомоги. У ньому йдеться про те, що професія "соціальний працівник" заохочує соціальні зміни, розв'язання проблем у людських стосунках, просуває ідею наснаження (надання влади та мобілізації), а також розширення меж свободи людей з метою поліпшення їхнього життя. Соціальна робота виникає там, де є взаємодія людей з їхнім оточенням.

Певні уточнення сутності соціальної роботи містяться у коментарі до цього визначення: "Соціальна робота, здійснювана у різних формах, наявна там, де відбуваються численні комплексні взаємодії між людьми та їхнім середовищем. Місія соціальної роботи - надавати змогу людям якомога повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя і попереджувати виникнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем і зміни, а соціальні працівники є "агентами" змін у суспільстві, житті людей, сімей та громад, яким вони прислуговуються. Соціальна робота має систему цінностей, теорій і практики, взаємопов'язаних між собою".

Отже, соціальна робота є специфічним видом професійної діяльності щодо надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя.

Соціальна робота - галузь наукових знань і професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.

Найсуттєвіше в цьому визначенні те, що соціальна робота є наукою і практикою, заснованою на певних теоріях. Соціальне виключення в цьому контексті розглядається як позбавлення людей змоги брати участь у загальноприйнятих видах діяльності. Воно є породженням неможливості людини доступитися до загальноприйнятих ресурсів суспільства.

Як соціальний інститут соціальна робота орієнтована на розв'язання проблем, спричинених негативними діями або бездіяльністю таких базових соціальних інститутів, як економіка, політика, сім'я та ін. Вона є важливим елементом інституційної структури суспільства, який надає відносинам допомоги усталеності і визначеності, розширює можливості реалізації потреб індивідів і суспільства, усуває ризики суспільної дестабілізації, вносить у дії суб'єктів, що перебувають у цій сфері, узгодженість. Соціальну роботу інколи вважають інструментом реалізації соціальної політики, яка здійснюється через соціальну діагностику, соціальну корекцію, соціальну реабілітацію та інші механізми.

1.2 Напрямки соціальної роботи

Соціальна робота є динамічним процесом, у структурі якого нелегко виокремити фази, і не всі вони наявні у кожному конкретному випадку. Багатомірність і багатоаспектність процесу соціальної роботи зумовлені різними підходами до тлумачення суті, різним баченням його внутрішньої структури.

1. Раціональний підхід. Його прихильники вважають процес соціальної роботи своєрідним циклом, що складається з окремих послідовних фаз (початкового оцінювання, планування, реалізації плану, кінцевого оцінювання). Вони виходять із того, що людина, відчуваючи або усвідомлюючи потребу в допомозі, долає разом із соціальним працівником цикл із чотирьох послідовних фаз, які утворюють процес допомоги або процес розв'язання проблеми.

Ці фази властиві не тільки індивідуальній соціальній роботі, а й груповій роботі та роботі у громаді. Нерідко за один цикл не вдається досягти мети, через що постає необхідність повторити його. Наприкінці запланованої роботи може виникнути інша проблема, що спонукатиме соціального працівника продовжити співпрацю з клієнтом чи повернутися на якусь із попередніх фаз і переглянути прийняті рішення. У процесі роботи актуальність запланованої мети може суттєво знизитися, внаслідок чого процес її буде значно важливішим за результат.

2.Покроковий підхід. Йому не властиве бачення соціального процесу крізь призму довгострокових цілей і альтернатив, він орієнтує на поміркованість, поступові зміни з урахуванням ситуації, що склалася, досягнення на кожному етапі компромісу, домовленості між суб'єктами соціальної роботи. Покроковий підхід є інтерактивним, що передбачає взаємодію багатьох елементів.

3.Практичний підхід. Його засадничою основою є діалог між соціальним працівником і клієнтом. Діяльність може починатися без попереднього знання адекватних стратегій втручання і методів роботи, завдяки яким можна передбачити кінцевий результат, без формулювання цілей. Соціальні працівники відштовхуються від свого обов'язку сприяти добробуту, використовують різноманітні уявлення та ідеї, щоб осягнути конкретне завдання. Кінцевий результат проектується з урахуванням придатних у конкретному випадку засобів діяльності. Соціальні працівники, розмірковуючи разом із клієнтами про очікувані результати, аналізують способи їх досягнення. Внаслідок цього може з'явитися нова мета діяльності. Так відбувається постійна взаємодія між цілями і засобами, зберігається відкритість до альтернативних ідей, реалізовується постійний пошук істини. Найчастіше цим підходом послуговуються за гуманістичних моделей соціальної роботи.

Сучасний британський фахівець Стівен Шардлоу виокремлює такі напрями соціальної роботи:

1.Допомога людям, які зіткнулися з проблемами, у пошуку шляхів їх розв'язання. Коло проблем, які можуть належати до компетенції соціального працівника, охоплює труднощі у взаєминах з іншими людьми, нездатність до виконання різних соціальних ролей, нездатність доглядати за собою з певних причин, кризові ситуації в житті тощо.

2.Допомога людям допомогти собі. Важливо, щоб робота з людьми була спрямована на допомогу у досягненні ними власних цілей, формування здатності обходитися без соціального працівника.

3.Надання допомоги не тільки тим, хто її потребує, а й вживання заходів щодо захисту найвразливіших верств суспільства від інших осіб. Такими вразливими групами є: діти, які зазнають насильства; люди з проблемами у навчанні (розумово відсталі); пацієнти психіатричних служб; люди похилого віку, яких родичі можуть використовувати у своїх інтересах. У таких ситуаціях соціальний працівник зобов'язаний, згідно із законодавством багатьох країн, забрати людину із середовища, яке посягає на неї. В Україні соціальні працівники таких повноважень не мають.

4.Здійснення за рішенням суду нагляду за людьми. Наприклад, у Великобританії з цією метою функціонує така сфера соціальної роботи, як пробаційна служба, покликана здійснювати нагляд за особами, чия вина доведена судом, але не засудженими до тюремного ув'язнення. Соціальні працівники пробаційної служби мають надавати рекомендації суду стосовно соціальної ситуації людини, які він враховує при винесенні вироку.

5. Здійснення догляду за особами, неспроможними доглядати за собою. Клієнти, які потребують такого догляду, перебувають у будинках для людей похилого віку, дитячих будинках та інших закладах. Цей перелік напрямів соціальної роботи неповний, але він дає загальне уявлення про її зміст.

1.3 Світовий досвід соціальної роботи

Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Вона покликана створювати необхідні умови не лише для соціального забезпечення окремих індивідів, груп, громад, а й для розвитку їхньої спроможності вибудовувати своє життя, мобілізовувати внутрішні ресурси для подолання життєвих криз. Сучасна практична соціальна робота розвивається на основі науково обґрунтованих підходів, засади яких почали формуватися на початку XXст., і потребує належної професійної підготовки.

У суспільному житті більшості країн світу соціальні працівники відіграють важливу роль у плануванні, реалізації, оцінюванні та науковому вивченні соціальних програм, розрахованих на підтримку найрізноманітніших груп населення. У своєму розвитку соціальна робота набуватиме сутнісних ознак технології сприяння формуванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил людини.

Сфера компетенції соціальної роботи у різних країнах має свої межі та особливості. Це обумовлено культурними, історичними традиціями надання суспільної допомоги, політико-ідеологічними поглядами на роль соціальних служб і соціальних працівників у суспільстві. Наприклад, у Великобританії до соціальної роботи не належать робота з молоддю і робота в громаді. А соціальний працівник може бути бакалавром психології і магістром соціальної роботи або бакалавром соціальної роботи і магістром ділового управління.

У Франції соціальною роботою займаються працівники служби пробації (нагляду за правопорушниками за місцем їх проживання), експерти із спеціальної освіти, дошкільні вчителі, персонал дитячих садків, меди-ко-психологічні працівники, асистенти соціальних служб, сімейні консультанти, соціальні аніматори помічники. Координує цю роботу Міністерство соціальних справ і національної солідарності.

У Німеччині соціальна робота, маючи багато спільного із соціальною педагогікою, більше зосереджена на проблемних сферах соціуму. Основними її напрямами є:

—робота з сім'ями та молоддю;

—робота в закладах охорони здоров'я;

—соціальний захист, у т. ч. різні види допомоги, робота з бездомними, людьми похилого віку, іммігрантами та політичними біженцями;

—робота з правопорушниками, у в'язницях, пробаційній службі;

—робота у школах та інших освітніх установах.

У США організація соціальної роботи має у своїй основі "медичну модель", що зумовлює її спрямованість на "лікування", клієнтів, надання терапевтичних соціальних послуг. Американці розглядають соціальну роботу як професійну діяльність щодо надання допомоги індивідам, групам, громадам, результатом якої є підвищення або відновлення їхньої здатності до соціального функціонування та створення сприятливих для цього умов.

В Україні соціальна робота тісно пов'язана із соціальним захистом і соціальною педагогікою. Тому її часто розглядають як комплекс соціально-побутової, медико-соціальної, соціально-правової, соціально-педагогічної допомоги, спрямованої на задоволення різноманітних потреб громадян, груп.

Однак у зв'язку з відсутністю у фаховому середовищі єдиного погляду на сутність соціальної роботи дотепер немає загальноприйнятого або визнаного усіма фахівцями єдиного її тлумачення. Із цим пов'язана відсутність відповідного визначення у Законі України "Про соціальні послуги". Проте прийнятий у 2001 р. Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" тлумачить її як діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від підпорядкування і форми власності, також громадян, спрямовану на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного і всебічного розвитку дітей і молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних і духовних потреб. Однак це визначення є обмеженим, бо стосується тільки однієї групи клієнтів.

Отже, соціальна робота є сферою гуманітарної діяльності людини, а також назвою визнаної в усьому світі спеціальності, заснованої на гуманному ставленні людини до людини. Вона відрізняється від філантропії (благодійництва) та інших видів діяльності, зорієнтованих на допомогу у вирішенні проблем окремої людини чи групи людей, розвиток у них техніки подолання труднощів і вироблення навичок самодопомоги. Соціальна робота є суспільним явищем, активним елементом громадянського суспільства.

Розділ 2. Сучасний стан та розвиток соціальної роботи в сільський місцевості

2.1 Робота Житомирського обласного центру соціальної служби для сім’ ї, дітей та молоді

Перспективний план роботи Житомирського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на 2010 рік.

1. У 2009 році основна мета діяльності Житомирського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді полягала в створенні соціальних умов для життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей і молоді, захисту їхніх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних і духовних потреб. Виходячи з основної мети діяльності, Житомирський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у 2009 році працював за пріоритетними напрямами діяльності, затвердженими Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту. Станом на 20 грудня 2009 року в області працюють обласний, 5 міських, 23 районних, 4 селищних, 5 сільських, 38 філій районних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у селах та селищах області .

Згідно з Типовою структурою і штатами у системі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області повинні працювати 317 спеціалістів. Станом на 20.12.2009 року згідно з діючим штатним розкладом в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді затверджено 204 штатні одиниці, що становить 64% від потреби. Протягом року збільшено чисельність працівників в Новоград-Волинському, Олевському районних центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. В області залишається тільки один Народицький районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який укомплектований кадрами на 40% від нормативу. Всі міські та районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді забезпечені комп’ютерною технікою, здійснено підключення всіх центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області до електронної пошти та мережі Інтернет, що дає змогу працювати в програмно-інформаційному комплексі „ЦСССДМ" в режимі он-лайн. Систематично здійснювався аналіз роботи спеціалізованих формувань, результативних показників діяльності центрів СССДМ. Відбувався подальший процес уніфікації спеціалізованих формувань, в наслідок чого припинена робота консультативних пунктів, формувань, які дублювали роботу спеціалізованих служб і формувань та положення про які не затверджені Міністерством України у справах сім"ї, молоді та спорту. Забезпечувалась робота: спеціалізованих формувань мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді регіону: · 29 служб соціальної підтримки сімей, до складу яких входять спеціалізовані формування:

30 консультативних пунктів при пологових будинках та відділеннях, жіночих консультаціях; · 29 Мобільних консультаційних пунктів соціальної роботи;

27 служб соціального супроводу неповнолітніх та молоді, які перебувають в місцях позбавлення волі та повертаються з них;

5 служб психологічної допомоги „Телефон Довіри” (обласний, Бердичівський, Коростенський, Новоград-Волинський міські, Ємільчинський районний центри СССДМ);

29 Шкіл волонтерів;

2 студентські соціальні служби (обласний, Житомирський міський центри СССДМ);

· 2 Клініки, дружні до молоді (Житомирський, Новоград-Волинський міські центри СССДМ);

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями (Новоград-Волинський міський центр СССДМ)

6 служб соціально-профілактичної роботи (Житомирський, Корост енський, Новоград-Волинський міські, Житомирський, Коростишівський, Малинський районні центри СССДМ). закладів соціального обслуговування: · обласного центру соціально-психологічної допомоги; · обласного гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.2. Визначення та формулювання мети і комплексу цілей Житомирського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на 2010 рік. Основною метою діяльності центру є сприяння у задоволенні соціальних потреб сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги .

2.2 Соціальна робота на селі

Стрижівський сільський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді створений рішенням 20-ї сесії Стрижівської сільської ради Коростишівського району 24-го скликання від 15.07.2005 р. як спеціальний заклад, що надає соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних


10-09-2015, 15:01