У 2006 році, коли в Україні вже активно запроваджувались сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, директор сільського Центру провела індивідуальну роботу з молодою сім’єю, яка, на жаль, не може мати власних дітей. Молода жінка опікувалася рідною сестрою після смерті їхньої матері, тобто мала досвід виховання дітей. На пропозицію створити прийомну сім’ю подружжя погодилося без вагань.
Після навчання, проведеного в обласному Центрі у листопаді 2006 року, створено прийомну сім’ю, в яку було передано на виховання хлопчика Андрійка двох років, котрий на той час проживав у с. Старосільці Коростишівського району і після смерті матері тимчасово перебував у дитячому відділенні Коростишівської центральної районної лікарні. Це була перша прийомна сім’я, створена у Коростишівському районі.
Прийомна сім’я перебувала під супроводом соціального працівника в особі директора сільського Центру. Вона у цій родині - завжди бажаний гість, помічник і порадник. За три роки спільної роботи батьків і соціального працівника в житті Андрійка відбулось багато позитивних змін. Він відвідує дитячий садок, зростає жвавим, допитливим і кмітливим хлопчиком. Не обходиться і без проблем: ще даються взнаки психологічні травми, пережиті дитиною в минулому. Хлопчик гіперактивний, іноді нервовий, неспокійний.
Батьки завжди консультуються із соціальним працівником, коли щось у поведінці Андрійка викликає їхнє занепокоєння.
В селі проживає двоє ВІЛ-інфікованих, дві особи, які повернулися з місць позбавлення волі, та невелика кількість підлітків, які інколи палять наркотики. Ці люди, зокрема ВІЛ-інфіковані, не стигматизовані. Більш того, про свій статус в першу чергу вони повідомили соціальному та медичним працівникам, які не розголошують їхню таємницю серед жителів села. Щодо підлітків, які вживають наркотики, їх виявляють під час рейдів у вечірній час біля сільського Будинку культури та в інших місцях масового зібрання молоді.
Зазначеним особам надаються соціально-медичні, юридичні, інформаційні та інші послуги з питань необхідності отримання АРВ-терапії, шкідливості вживання наркотиків, ведення здорового способу життя, з питань відповідальності за зберігання та збут наркотиків тощо.
В Стрижівці проживають 18 багатодітних сімей та 14 мам-одиначок, їхні проблеми та радощі також добре відомі директору сільського Центру.
З метою попередження раннього соціального сирітства та формування відповідального батьківства на базі лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини працює Школа молодої мами, де майбутні мами і татусі отримують всю необхідну інформацію з широкого кола питань: від зачаття дитини до її народження, про необхідність здорового способу життя батьків для народження здорової дитини, по вихованню дитини в перші роки життя, про захист трудових прав вагітних жінок, про соціальні виплати по догляду за дітьми тощо.
соціальний працівник село служба
Заняття Школи молодої мами двічі на місяць проводить директор сільського Центру спільно з медичними працівниками лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Молоді жінки, які чекають народження першої дитини, із задоволенням відвідують заняття, адже у них виникає безліч запитань. Інколи заняття відвідують не тільки майбутні мами, а й батьки.
В селі існує школа волонтерів, де вже пройшли навчання 13 підлітків. Допомагають також у роботі 8 працюючих волонтерів. Медичні працівники, дільничний інспектор, працівники сільської ради, педагоги здійснюють соціальне інспектування та соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, проводять рейди, групові заходи в загальноосвітній школі, виступають в учнівських та батьківських колективах.
З участю волонтерів-підлітків проводяться вуличні ігротеки в період літніх канікул, акції до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, Міжнародного дня боротьби з наркоманією, бесіди з профілактики негативних явищ в учнівських колективах, надається допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни, доглядаються братські могили тощо.
Директор сільського Центру частий гість і в сільському Будинку культури, адже дуже важливо бути в курсі справ молоді, знати, чим вона живе, для того, щоб організовувати її змістовне дозвілля з метою пропаганди здорового способу життя.
Протягом року, з метою запобігання дитячій бездоглядності, проводяться вуличні рейди спільно з громадською комісією, створеною при виконкомі Сільради. Такі комісії створюються в кожній сільській раді району з метою організації роботи щодо запобігання бездоглядності, правопорушень серед неповнолітніх, виховного впливу на них та їхніх батьків, здійснення на відповідній території профілактичних заходів, виявлення та усунення причин, що спричиняють негативні прояви у дитячому середо вищі.
При Сільраді діє опікунська рада, тому діти-сироти та діти, які позбавлені піклування батьків, не залишаються напризволяще. Таких дітей наразі п’ятеро. Триває постійна робота над підготовкою нових кандидатів у прийомні батьки, які зможуть потурбуватись про дітей-сиріт. Директор сільського Центру проводить щодо цього інформаційну кампанію: виступає на батьківських зборах у загальноосвітній школі, бере участь в організації засідань круглих столів у Сільраді, проводить індивідуальні бесіди з сім’ями.
Дякуючи адміністрації школи та її педагогічному колективу, директор сільського Центру може проводити бесіди, тренінги, відеолекторії, соцопитування, акції з метою поширення соціальних програм із профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі.
Дуже часто співпраця з учителями допомагає вчасно виявити сім’ю, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Саме вчителі частіше спілкуються з батьками, з дітьми, знають обставини, стосунки в сім’ї, умови проживання.
Основний напрямок діяльності Центру - це робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах. До банку даних занесено 14 таких сімей.4 з них перебувають під соціальним супроводом, їм надаються соціально-педагогічні, соціально-медичні, юридичні, психологічні та інформаційні послуги. Батьки, які неналежним чином виконують батьківські обов’язки, також запрошуються на засідання виконкому сільської ради, організовується відвідування сімей медичними працівниками, в разі необхідності дільничним інспектором, педагогами.
Не варто приховувати, що на початку до роботи сільського соціального працівника ставилися насторожено. Зараз збільшується число звернень від людей з різних проблем і відчувається, що робота соціального працівника потрібна людям. У 2009 році до центру звернулось 126 осіб, а це майже вдвічі більше, ніж у 2008 році. Зрозуміло, що силами одного працівника, допомогти всім людям важко, але сподіваємося на це, адже маємо надійних помічників.
Поряд із справами, у яких є певні успіхи, є цілий ряд проблем, над якими директор систематично працює. Перш за все, це робота з батьками, пошук нових форм і методів, завдяки яким можна посилити позитивний вплив на сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, допомогти у соціалізації дітей, які виховуються в скрутних умовах. А допомагають в цьому надійні консультанти - спеціалісти районного та обласного Центрів. Та і директор сільського Центру регулярно буває на апаратних нарадах та навчаннях у районному Центрі.
2.3 Європейський досвід соціальні послуги у сільській місцевості
З’ясуванні позиції Європейського Союзу щодо розвитку соціальних послуг у сільській місцевості. Насамперед зазначимо, що політика Європейського Союзу щодо розвитку сільської місцевості зазнала істотних змін з моменту вступу до нього південних європейських країн у 1980-х [12, 9]. У таких документах, як Cork Declaration 1996 та Agenda 2000 було проголошено ідею розвитку сільської місцевості, децентралізації політичної влади та соціальної єдності [11; 15]. Головним інструментом у досягненні змін є Програми Регіональні Розвитку - такі, як, наприклад, LEADER+, що займається розвитком сфери соціальних послуг, інфраструктури сільської місцевості та залученням молодих фахівців до розвитку сільської економіки. Європейський Фонд Регіонального Розвитку (ERDF) фінансує спеціальний проект, головною метою якого є міжнаціональний обмін ідеями, методами та досвідом надання соціальних послуг у віддалені та сільські області Шотландії, Швеції, Ісландії та Фінляндії.
Одним із найголовніших питань соціального обслуговування в сільській місцевості в багатьох європейських країнах є догляд за людьми похилого віку. За даними дослідження “Основні соціальні послуги в сільській місцевості”, що було проведено в 2005 році, найменш розвинуто систему соціальних послуг у сільській місцевості в Румунії. В селах цієї країни людям похилого віку соціальні послуги майже не надаються.
На противагу східноєвропейським країнам, в інших країнах Європи (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Великобританія, Ісландія та Норвегія) головна мета соціальної роботи з людьми похилого віку полягає в тому, щоб забезпечити їхню автономію, незалежність і проживання у власному помешканні, доки це є можливим.
У сільській місцевості Західних островів Шотландії налічується близько 3 тис. мешканців, 67 з яких потребують допомоги вдома.
Цю допомогу переважно надають зустріч організації, тобто організації, що розташовані на певній відстані та направляють працівників до клієнтів [9, 46].
На Ірландських Західних островах спостерігається схожа ситуація. Тут доволі сильно розвинута волонтерська діяльність і зв’язки в громаді, тому люди похилого віку проживають у своїх сім’ях.
Головним постачальником послуг за місцем проживання в сільській місцевості Ісландії, Фінляндії, Норвегії та Португалії є місцева влада. У Фінляндії люди у віддалених сільських районах (особливо на сході країни) нещодавно розпочали практику лобіювання інтересів людей, що перебувають у складних життєвих обставинах, задля забезпечення їх необхідними послугами. Лобіювання інтересів жителів сіл стало можливим завдяки створенню сільських асоціацій.
У Португалії державні організації взагалі не надають послуги людям похилого віку. Для цієї групи населення послуги (гарячі обіди, гігієнічна допомога та прибирання помешкання) організовані переважно благодійними організаціями. За ці послуги необхідно внести невелику плату [12, 11].
Розглядаючи забезпечення соціального захисту дітей сільської місцевості, звернемося до прикладу Португалії, де соціальні послуги надаються місцевою радою, місцевою соціальною службою захисту та благодійними організаціями. Потреби дітей, які не можуть перебувати зі своєю сім’єю через смерть батька, насильство, забезпечуються будинком для дітей, дитячими кімнатами, дитячими садками, службою для кризових дітей, позакласною діяльністю та службами соціального захисту, розташованими у школах [12, 12].
У Шотландських сільських районах місцева влада впровадила в практику наступний спосіб зниження собівартості соціальних послуг. Державні, приватні та волонтерські організації, що надають різні соціальні послуги для різних категорій клієнтів, локалізуються в одній будівлі, мають спільний штат працівників і спільний транспорт. Створюється щось на зразок місцевого диспансеру. Для клієнтів локалізація різних служб в одному місці має спростити доступ до необхідних послуг. Але, як зазначають дослідники, для деяких клієнтів, наприклад, споживачів ін’єкційних наркотичних речовин, таке розташування служб порушує принцип конфіденційності [14, 31].
Шотландське та ірландське сільське населення, що проживає на островах, має ще більші проблеми з транспортом ніж сільське населення на материку: цих територій можна дістатися тільки літаком або на поромі. Ці труднощі згуртовують односельчан і сприяють розвитку сільської громади. У громаді створюються товариства та спілки, які надають соціальні послуги. Наприклад, на островах діють клуби для молоді, людей похилого віку, матерів із маленькими дітьми.
У Фінляндії, щоб дістатися лікарень, люди похилого віку користуються послугами таксі, оплачуючи частину вартості проїзду. У відповідь на цю проблему муніципалітети почали організувати транспортні послуги для старших людей, які представляють собою груповий транспорт. Ця послуга не є безкоштовною. Вартість проїзду така сама, як у міському транспорті.
В деяких сільських місцевостях Шотландії нещодавно ввели в практику використання Інтернету та інших інформаційних технологій, завдяки чому почали налагоджуватися зв’язки між споживачами ін’єкційних наркотиків і постачальниками соціальних послуг.
Таким чином, міжнародний досвід пропонує різні моделі надання соціальних послуг на рівні територіальних громад - таких, як створення сільських асоціацій, розвиток волонтерського руху, залучення до процесу надання послуг аутріч-організації, поштову службу, приватні та благодійні організації, розвиток зв’язків у громаді та об’єднання приватних і волонтерських організацій в єдиний центр надання соціальних послуг різного спрямування для різних категорій клієнтів. Подібні моделі надання соціальних послуг у сільській місцевості дозволять запобігти проблемам соціального виключення та еміграції. Однак слід взяти до уваги, що для багатьох країн Європи проблемою в розвитку системи соціального обслуговування в сільській місцевості залишається відсутність якісної транспортної мережі та інфраструктури села.
Розділ 3. Напрями вдосконалення соціальної роботи в Україні
3.1 Вплив професійної спрямованості на становлення відповідальності майбутніх професійних працівників соціальної сфери
Однією з основних серед них є відповідальність, оскільки рівень її розвитку відображає реальне ставлення особистості до тих об’єктів, заради яких розгортається її діяльність. В контексті високих вимог до розвитку національної соціальної служби та підготовки компетентних працівників соціальної сфери, проблема формування відповідальності у майбутніх фахівців набуває особливої актуальності.
Ми розглядаємо відповідальність як одну з найвпливовіших загальних властивостей особистості, що має цілісну розвинену структуру, що поєднує у собі такі її складові: інтелектуальну, мотиваційно-афективну та діяльнісно-поведінкову. Відповідальна поведінка проявляється в основних, важливих для особистості, сферах її життєдіяльності як відповідальне ставлення до себе, до інших та до дотримання прийнятих у суспільстві форм поведінки [10]. Специфіка професійної відповідальності майбутнього соціального працівника передбачає опору на себе, впевненість у своїх силах та своїх професійних уміннях, адекватну самооцінку, незалежність від зовнішнього контролю - інтернальність локусу контролю, відповідальність за інших.
Виходячи з цього, відповідальність соціального працівника визначено як професійно значущу якість, яка має складну структуру, що включає когнітивний, мотиваційно-афективний та діяльнісноповедінковий компоненти і є системою відповідального ставлення спеціаліста до людей, самого себе, визначеної системи мотивів, форм і способів поведінки, через які це ставлення реалізується в повсякденній професійній діяльності фахівців соціальної сфери.
Рівень розвитку загальної відповідальності визначається особливостями розвитку її складових: когнітивного, мотиваційно-афективного та поведінкового. В свою чергу, різні рівні розвитку цих складових мають свою специфіку і змістове наповнення, що дає змогу вибудувати профілі відповідальності, характерні для кожного з її рівнів. Для студентів з високим рівнем відповідальностіпритаманний високий рівень її когнітивного та поведінкового компонентів, які характеризуються здатністю студентів усвідомлювати сутність відповідальності, їх поглибленим баченням шляхів розвитку відповідальності, високим рівнем усвідомленості істинних причин безвідповідальної поведінки, схильністю до самоаналізу та самовиховання у напрямку розвитку внутрішнього потенціалу в подоланні перешкод, а також наявністю нормативного відповідального способу регуляції поведінки як принципу, що реалізується особистістю незалежно від ситуативних умов дії. В ієрархії мотивів відповідальності у таких студентів переважають мотиви самореалізації, самопізнання, морального само ствердження.
Щодо параметрів відповідальності, то у студентів із високим рівнем відповідальності переважають когнітивна осмисленість (78,24%), операційні труднощі у дотриманні відповідальної поведінки (76,09%), соціоцентрична мотивація (65,22%), стенічна емоційність (67,93%), предметна продуктивність (64,13%), регуляторна інтернальність (70,11%), динамічна ергічність (62,50%), змістовно-смислові прагнення (51,63%). Кожен з цих параметрів відповідальності має різну міру вираженості. Найбільшою вираженістю відзначаються соціоцентрична мотивація, когнітивна осмисленість, інтернальна регуляція, операційний характер труднощів.
Вони переважають у 62-76 % студентів цієї групи (таблиця 1). Студентам з середнім рівнем відповідальностіпритаманний середній рівень розвитку її компонентів. Зокрема розвиток діяльнісноповедінкового компонента відзначається тим, що відповідальність як моральна норма не зовсім сформована, а регуляція поведінки здійснюється на основі аналізу ситуативних умов дії. Саме фактори ситуації визначають вибір відповідальної поведінки студентом. Щодо розвитку когнітивного компонента у таких студентів, то він характеризується осмисленістю своєї поведінки та прийнятих рішень.
Однак головні труднощі в дотриманні відповідальної поведінки у них пов’язані з відсутністю знань, умінь, навичок, а не з особистісними проблемами, які властиві студентам з ослабленою саморегуляцією.
Студентів з середнім рівнем відповідальності відзначає помірна наполегливість, орієнтованість на вимоги оточення, результативність діяльності, емоційність мобілізуючого характеру, володіння навичками самоконтролю. Виконуючи відповідальні справи, вони прагнуть зробити це якомога краще, отримуючи при цьому задоволення, тобто виконання справи має для них самоцінний характер, відзначається самостійним сенсом. У мотиваційній структурі відповідальності переважають суспільні мотиви, морального самоствердження та прагматичні мотиви.
Низький рівень відповідальностістудентів характеризується поверховим розумінням сутності відповідальної поведінки, низьким рівнем усвідомлення внутрішніх механізмів її розвитку, зосередженням уваги під час аналізу власної безвідповідальної поведінки на зовнішніх причинах її виникнення. Такий рівень відповідальності студентів проявляється у поведінці, що спрямовується прагненням студента отримати якомога більше особистих переваг шляхом здійснення відповідальної поведінки, яка слугує своєрідним засобом досягнення студентом своїх корисливих цілей. Виконання відповідальних справ не супроводжується отриманням задоволення від цього процесу, а відзначається очікуванням позитивних результатів, винагород, які студент передбачає отримати під час своєї роботи.
Емоції відіграють роль перешкод, оскільки серед них панують явища астенічного (демобілізуючого характеру): лінь, розслабленість, байдужість. Відповідальна поведінка значною мірою залежить від зовнішніх обставин. Знання, як потрібно діяти, не переходять на рівень особистісного осмислення, не стають переконаннями. Переважають труднощі особистісного порядку: студент роздумує над тим, чи варто робити цю справу, яку користь вона зможе йому принести, що значно знижує його зусилля під час виконання справи. Низький рівень прояву діяльнісно-поведінкового компонента показує, що у студента - майбутнього соціального працівника - відповідальність не є нормою поведінки, а побудова взаємин з оточуючими залежить від ситуативних умов.
Студенти, які віднесені до групи із низьким рівнем відповідальності, відзначаються перевагою таких параметрів, як динамічна аергічність (78,24%), егоцентрична мотивація (78,24%), когнітивна осмисленість (63,04%), суб’єктна продуктивність (67,39%), астенічна емоційність (72,28%), регуляторна екстернальність (54,35%), особистісні труднощі (59,24%), інструментально-стильові прагнення (67,93%). Найбільші прояви у студентів з низьким рівнем відповідальності мають такі параметри, як егоцентрична мотивація, особистісний характер труднощів та інструментально-стильові прагнення. Вони переважають у 55-78 % опитаних цієї групи.
Відповідно, досліджуючи проблему відповідальності як структурного компонента професійної моделі соціального працівника та специфіку її становлення, виявлено особливості взаємозв’язку цього феномену з професійною спрямованістю майбутніх спеціалістів.
З метою визначення рівня професійної спрямованості майбутніх соціальних працівників, що виявляється у прагненні до оволодіння цією професією та бажанні працювати за обраним фахом, ми використали модифікований нами варіант
10-09-2015, 15:01