7) забезпечити розвиток професійно важливих якостей;

8) сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;

9) виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості, розумні потреби.

Етапи професійного самовизначення особистості:

Існують різні підходи до виділення етапів професійного самовизначення особистості. З точки зору психології розвитку (вікових особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи:

1) дитяча гра - виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;

2) підліткова фантазія - уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;

3) попередній вибір професії - сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;

4) прийняття остаточного рішення - вибір рівня кваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.

З точки зору педагогіки професійне самовизначення включає наступні етапи:

емоційно-образний - характерний для дітей старшого дошкільного віку;

пропедевтичний - характерний для учнів молодшого шкільного віку (1-4 класи);

пошуково-зондуючий - характерний для молодших підлітків (4-7 класи);

період розвитку професійної свідомості (8-10 класи);

період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи);

період входження в професійну діяльність (учні та студенти професійних навчальних закладів);

саморозвиток фахівця безпосередньо у професійному середовищі.

Показники сформованого професійного самовизначення:

інформованість учня про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії, навчальні заклади, в яких можна отримати професію;

сформованість професійних інтересів і намірів;

сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;

наявність спеціальних здібностей;

наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;

узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;

відповідний стан здоров’я, відсутність протипоказань.

Основні суперечності процесу професійного самовизначення:

між прагненням молодої людини до самостійності та потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);

між соціальною орієнтацією молоді переважно на престижні професії та потребою держави у спеціалістах;

між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасної молоді;

між професійними намірами школярів і можливостями їх реалізації;

між професійними намірами та здібностями;

між прагненням молоді до самостійності та відсутністю вміння обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;

між усвідомленням рівня свого загального розвитку та можливістю менш кваліфікованої праці;

між бажанням спробувати свої сили та відсутністю такої можливості у школі;

між станом здоров’я та медико-фізіологічними вимогами професії;

між сучасними вимогами до спеціаліста і діючими формами та методами професійної підготовки;

між професійними намірами молоді з високим рівнем освіти і значною часткою малокваліфікованої ручної праці.

Складовою частиною професійного самовизначення є професійні наміри людини, які характеризуються множиною своїх проявів, починаючи з невизначених намірів освоїти ту чи іншу галузь діяльності до складної системи реальних дій по пошуку конкретного місця роботи чи навчання. Такі прояви, відображаючи конкретні потреби та інтереси особистості, носять свідомий, цілеспрямований характер.

Особисті плани молодої людини на етапі закінчення школи мають різноманітний характер і у значній мірі різний зміст: найбільш типовим для життєвих планів учнів 9-х класів було бажання вчитися в 10-му класі, а для випускників - поступити у вищий навчальний заклад. Але, не дивлячись на всю різноманітність особистих планів учнів, сама ситуація: “до і після виходу зі школи" містить типові ознаки. В цей період відбувається інтенсифікація пошуків і вибір кінцевого рішення відносно найближчого майбутнього; розвідка можливостей і проектування дій для досягнення поставлених цілей; активізація процесу оцінки реальних шансів і практичної доступності цілей, обговорення і визначення резервних життєвих планів, необхідних на випадок невдачі.

Факт вибору одного із видів трудової діяльності називають інколи “професійною орієнтацією" чи іншими, близькими за змістом, термінами: “професійні прагнення”, “професійні наміри”, “професійні схильності”, ”професійні переваги”. Не зважаючи на деякі відтінки і відмінності цих термінів, вони означають одне і те ж - внутрішню готовність особистості зробити вибір того чи іншого виду трудової діяльності, бажання оволодіти ним.

Особистість, яка стоїть в процесі професійного самовизначення перед вибором, з однієї сторони, враховує сукупність об’єктивних суттєвих умов, які визначають можливості її вибору, а з іншої сторони, виходить із власних ціннісних орієнтацій.

Частина молодих людей, закінчивши школу, реалізує на практиці свої особисті плани, інша частина - не досягає своїх цілей, і їх плани залишаються нереалізованими. Відповідно, на післяшкільному етапі професійного самовизначення для тих, хто досягнув мети, пошук можна вважати таким, який відносно закінчився, а для тих, хто їх не досягнув, він буде продовжуватись. І ця частина випускників стикається з необхідністю коректування життєвих планів.

Це характеризує пошуковий період як серйозний етап професійного самовизначення, який потрібно розглядати як об’єктивну реальність і сприймати упущення цього періоду як неминучі.

Зміни місць роботи в цей період залежать багато в чому від нестійкої психології тих, хто працевлаштовується, від відсутності нового динамічного стереотипу їх поведінки. Однак не слід змішувати психологічну готовність людини до змін в її житті, до труднощів на шляхах реалізації життєвих планів з психологічною готовністю особистості до праці. Остання - досить складне багаторівневе утворення, яке включає операційну і особистісну підструктури. Різним стадіям процесу професійного самовизначення особистості відповідають різні рівні її сформованості.

Початковий рівень сформованості психологічної готовності до праці - готовність до праці як такої, без професійної і спеціальної її диференціації, реалізується, чи проявляється, головним чином, на стадії професійних намірів. В якості складової частини сюди входить готовність до професійного навчання. Ступінь практичної реалізації цієї готовності є критерієм успішного переходу до другої стадії - професійного навчання. Крім того, психологічна готовність до праці - це і фактор професійного самовизначення, який впливає на психологічні особливості його динаміки.

Наступний рівень сформованості психологічної готовності до праці є результатом професійного навчання і виражається в готовності індивіда до конкретної професійної діяльності, до входження в трудовий колектив, в систему професійних і виробничих взаємовідносин. Такий рівень готовності є передумовою успішної професійної адаптації і в значній мірі визначає динаміку професійного самовизначення на даній стадії. На етапі підготовки формується трудовий спосіб життя, вирівнюються відносини із більш збагаченими досвідом людьми, росте особиста відповідальність, приходить частково матеріальна самостійність.

Але слід зауважити: чим гіршими у порівнянні з тими, що передбачались, виявляються умови професійної підготовки на цьому етапі, тим менше шансів на те, що вчорашній школяр без ускладнень перетвориться в діяльного, цілеспрямованого трудівника. Змістом професійного самовизначення молоді на цьому етапі, який співпадає по часу з відповідними стадіями її професійного самоутвердження, є формування її відношення до себе як суб’єкта трудової діяльності.

Одночасно з вирішенням цих питань і через їх рішення молода людина визначає свою моральну позицію відносно майбутньої трудової діяльності. Це проявляється у соціальній спрямованості вказаних виборів: змісті основних життєвих цілей, конкретних мотивів, а також у вимогах, які ставить перед собою майбутній суб’єкт праці. Від правильного професійного самовизначення залежить майбутнє особистості: її професійно-кваліфікаційний ріст, відношення до праці, задоволеність роботою, активна участь у суспільному житті. Вибір професії являється визначальним моментом у трудовому самовизначенні молодої людини. Професійне самовизначення передбачає позитивне відношення до обраного виду праці і певної професії в процесі оволодіння нею, формування і удосконалення необхідних для даної професії навичок і якостей.

Свобода у виборі професії - важливий показник свободи взагалі, досягнутої суспільством, і виражає міру свободи широких мас працівників від економічної необхідності. Але на практиці вибір професії завжди пов’язаний з певними об’єктивними і суб’єктивними обмеженнями, які являють собою своєрідний прояв необхідності. Найбільш загальним і суттєвим обмеженням свободи у процесі професійного самовизначення молоді являється структура суспільного поділу праці, обумовлена досягнутим рівнем і характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин суспільства. Протиріччя умов і обставин, в яких здійснюється професійний вибір молодих людей, обумовлює труднощі перших кроків на шляху до стійкого самовизначення. Молоде покоління, яке вступає у самостійне трудове життя, прагне знайти, гідне місце для реалізації своїх сил, для самовираження, а суспільство (промисловість, сільське господарство, сфера обслуговування, система освіти і т.п.) може запропонувати певну кількість і якість вакансій, місць праці і навчання. Потреби народного господарства, науки і культури не залежать від престижності професій, оцінки їх привабливості, в той час як особисті професійні плани молоді, як правило, орієнтовані на цікаві, привабливі професії, хоча потреба в таких працівниках тут відносно невелика.

Реально існуючі протиріччя між об’єктивними потребами суспільства в кадрах і професійними нахилами окремих індивідів, протиріччя між дійсністю і мрією є дієвими факторами, що визначають масову поведінку людей в процесі професійного самовизначення. Усвідомлення і врахування цих факторів є однією із суттєвих передумов розумної побудови особистістю свого життя. Слід також зауважити, що єдність особистих і суспільних інтересів при виборі професії являється найважливішим фактором адекватного професійного самовизначення людини.

Вибір професії має також і суб’єктивні обмеження. Кожну людину відрізняє ціла сукупність фізичних і духовних здібностей. Здібність до певного виду діяльності базується на цій сукупності, що робить людину, в принципі, придатною до виконання найрізноманітніших видів діяльності.

У цьому плані розвиток якоїсь однієї здібності людини сприяє розвитку його побічних здібностей, а загальний розвиток людини являється запорукою успішності його спеціального розвитку. Це положення відображається у процесах диференціації і синтезі професій. Всебічний розвиток своїх здібностей - призначення, завдання і покликання кожної людини, яка бажає принести максимальну користь суспільству, своїй Батьківщині і яскраво прожити власне життя.

В цілому процес професійного самовизначення передбачає: по-перше, активну, творчу участь особистості у всіх основних видах соціальної діяльності, вибір у кожному з цих видів діяльності конкретних занять, які в найбільшій мірі відповідали б індивідуальним здібностям і суспільним потребам; по-друге, формування внутрішньої потреби у добросовісному виконанні кожного виду соціальної діяльності; по-третє, активну самореалізацію особистості, яка прагне до максимального використання своїх здібностей і можливостей.

Професійне самовизначення особистості не можна розуміти як дію, до якої людина готується все життя і, здійснивши яку, вона може вважати себе повністю реалізованою. Це - частина життєвого шляху людини, важлива ланка у безперервному ланцюгу актів її самореалізації. Тому проблема професійного самовизначення, діалектика його цілей і засобів - одна із основних проблем свідомої побудови життя. Професійне самовизначення є, з одного боку, важливою складовою частиною цього процесу, умовою повноцінної самореалізації особистості, з другого - підсумком, який складає для індивіда і суспільства самостійну цінність.

Отже, професійне самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.

Розділ 2. Вплив чинників на професійне самовизначення

2.1 Взаємозв’язок основних чинників професійного самовизначення особистості

Останніми роками на фоні економічної і політичної стабілізації українського суспільства поступово заповнюється "прогалина" у області трудової мотивації, яка була властива для стану економічного і господарського життя України початку - 90-х років. Пріоритетне місце в трудовій мотивації в сучасній Україні займає прагнення до професійного вдосконалення і професійного зростання. Існує величезна потреба у високопрофесійних, соціально активних людях, що володіють ініціативою, організованістю і творчим потенціалом.

Проблема становлення професіонала - це, в першу чергу, проблема особового і соціального розвитку майбутнього фахівця як суб'єкта соціальної дії. Сучасний професіонал повинен бачити свою професію у всій сукупності її широких соціальних зв'язків, знати вимоги, які пред'являються до неї і її представників, розуміти зміст і специфіку своєї професійної діяльності, орієнтуватися в колі професійних задач і бути готовим вирішувати їх в змінних соціальних умовах [31, c.6].

До вибору професії слід відноситися як до однієї з найважливіших життєвих подій. Виділяють основні чинники, що впливають на вибір професії, які звичайно об'єднують в дві групи: суб'єктивні і об'єктивні. До суб'єктивних відносять інтереси, здібності, особливості темпераменту і характеру. До об'єктивних - рівень підготовки (успішності), стан здоров'я і інформованість про світ професій, вплив навколишнього соціального середовища, засобів масової інформації, літератури і мистецтва, культури і та інших, які в умовах суспільних трансформацій якщо й не втрачають колишню визначеність, то принаймні змінюють її під впливом ринкових і демократичних інновацій. До об'єктивних чинників тісно примикають соціальні характеристики, наприклад такі, як освітній рівень батьків, соціальне оточення і ін. [32, С.57].

Вибір професії нерозривно пов’язаний із існуючою структурою суспільного розподілу праці. Різке зниження рівня життя, офіційне і приховане безробіття, поглиблення галузевих диспропорцій зайнятості, посилення міграційних процесів - ось характерний спектр ознак, що визначають стан справ на сучасному ринку праці. Згадані чинники суттєво впливають на трансформацію ціннісних орієнтацій та соціальну поведінку молодих людей, перед якими стоїть питання визначитися професійно.

Е.А. Клімов виділяє два рівні професійного самовизначення:

1) гностичний (перебудова свідомості і самосвідомості);

2) практичний (реальні зміни соціального статусу людини) [32, с.120]

Самовизначення передбачає не лише "самореалізацію", але і розширення своїх початкових можливостей - "самотрансценденцію" (по Франклу): повноцінність людського життя визначається через його трансцендентність, тобто здатність виходити за рамки самого себе, а головне - в умінні людини знаходити новий сенс в конкретній справі і у всьому своєму житті. Таким чином, саме сенс визначає суть самовизначення, самоздійснення і самотрансценденції. Поняття професійне становлення особистості мається на увазі як процес прогресивної зміни особистості під впливом соціальних дій, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самовдосконалення. Професійне становлення є досить складний, тривалий, вельми рухомий, багатоплановий і часом суперечливий процес, в якому виразно виділяються чотири стадії.

Перша стадія професійного становлення особистості пов'язана із зародженням і формуванням професійних намірів під впливом загального розвитку особистості і первинного орієнтування в різних сферах трудової діяльності, в світі праці і світі професій.

Друга стадія - це період професійного навчання і виховання, тобто цілеспрямованої підготовки по вибраній професійній діяльності і оволодіння всією тонкістю професійної майстерності.

Третя стадія - активне входження в професійне середовище, що відображає перехід учня до нового типу діяльності - до професійної праці в різних її формах в умовах реального виробництва, виконання службових обов'язків.

Четверта стадія припускає повну або часткову реалізацію професійних спрямувань і можливостей особистості в самостійній праці [44, с.123]

Практично на всьому протязі процесу професійного становлення і розвитку перехід від однієї стадії до іншої часто може супроводжуватися виникненням у людини тих або інших труднощів і суперечностей, а нерідко і кризових ситуацій. Суттєвим при цьому є те, що зміна одних стадій процесу професійного становлення іншими не завжди жорстко прив'язана до певного вікового етапу, біографічного періоду. Вона відображає психологічний вік професійно-особистісного становлення, розвитку і зрілості людини. Схожі проблеми і кризи можуть виникати і часто реально виникають не тільки при переході від однієї стадії процесу професійного становлення до іншої, але і усередині окремих стадій цього процесу.

Дослідження показують, що точні вікові межі періодів професійного самовизначення важко встановити, оскільки існують великі індивідуальні відмінності в термінах соціального дорослішання - одні визначаються з вибором професії ще до закінчення школи, до інших зрілість професійного вибору приходить лише до 30 років.

Окрім індивідуально-особистісних особливостей, які впливають на терміни професійного самовизначення, до чинників, що детермінують такий вибір, відносять приналежність до тієї або іншої соціальної групи, а також гендерні відмінності в професійному самовизначенні. На думку одного з провідних фахівців у області психології праці Е.А. Клімова, професійний вибір визначається вісьмома основними чинниками. Це:

1. Позиція батьків, старших членів сім’ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад;

2. Позиція однолітків. Дружні відносини старшокласників є досить міцними вплив їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків - позитивні особливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;

3. Позиція шкільного педагогічного колективу (вчителі, класні керівники і т.д.). Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його


10-09-2015, 15:24