Позитивна тенденція збільшення з року в рік кількості звернень інвалідів до державної служби зайнятості підтверджує підвищення рівня довіри до неї, засвідчує її важливе становище у вирішенні такої складної соціальної проблеми як соціально-трудова адаптація осіб з особливими потребами (див. табл. 2.6) [10].
Таблиця 2.6
| Показники | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік |
Чисельність інвалідів, яка перебувала на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб |
17,4 | 22,2 | 30,0 | 34,1 |
З них мали статус безробітного, тис. осіб |
6,3 | 15,0 | 25,0 | 29,8 |
Чисельність інвалідів, працевлаштованих за сприянням державній служби зайнятості, тис. осіб. |
6,2 | 7,6 | 10,2 | 7,6 |
| Чисельність інвалідів, які проходили професійне навчання, тис. осіб | 0,2 | 1,0 | 2,7 |
1,6 |
Внесені до законодавства зміни потребують від державної служби зайнятості підвищення рівня відповідальності щодо сприяння працевлаштуванню з урахуванням їх здібностей і бажань та рекомендацій індивідуальних програм реабілітації інвалідів (ІПР), яки складаються медико-соціальним експертними комісіями (МСЕК), а також підготовки інвалідів до продуктивної праці шляхом навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації.
Якісне обслуговування такого складного контингенту клієнтів може бути забезпечено фахівцями служби зайнятості лише за умови їх тісного співробітництва з соціальним партнерами, які опікуються питаннями соціальної адаптації інвалідів.
Перше за все – це медико-соціальні експертні комісії, які функціонують практично в кожному районі. Співпраця служби зайнятості з органами соціального захисту населення держадміністрацій та місцевого самоврядування повинна здійснюватися як інформаційний обмін про стан ринку праці та перспектив створення нових робочих місць. Така інформація повинна враховуватися при направленні інвалідів до центрів професійної реабілітації інвалідів для набуття ними нових професій і навичок з метою подальшого максимально можливого їх працевлаштування.
Внесені в діюче законодавство зміни значно змінили стосунки між державною службою зайнятості та структурами Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - Фонд) в частині надання послуг інвалідам зареєстрованим як безробітні. Це в першу чергу надання освітніх послуг з навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації за рахунок Фонду.
Крім того, систематичний обмін інформації між Фондом і службою зайнятості щодо створення нових робочих місць для інвалідів згідно Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на підприємствах в рахунок 4% квоти, а також про кредитування, надання дотацій і допомог роботодавцям для створення спеціалізованих робочих місць за рахунок Фонду зможе значно підвищити ефективність роботи служби зайнятості в частині працевлаштування інвалідів.
Базові служби зайнятості можуть отримати чималу допомогу щодо соціальній та трудовій реабілітації інвалідів від громадських організацій і об’єднань інвалідів різної нозології (тобто типу захворювання або каліцтва), які мають досвід визначення потреб і можливостей таких осіб.
Найбільш складною і відповідальною роботою служби зайнятості була і залишається співпраця з роботодавцями. Треба відзначити, що при поданні інформації про вільні робочі місця та вакансії роботодавці визнають як правило право інвалідів на заняття найменш привабливих і низькооплачуваних робочих місць. Разом з цим, для людей з деякими обмеженнями але таких, що мають певну освіту і досвід, не завжди на заваді виконання робіт або функцій на робочих місцях загального користування, і тому вони можуть бути укомплектовані інвалідами.
Саме такій підхід покладено в основу проекту “Соціальна інтеграція людей з інвалідністю шляхом забезпечення доступу до зайнятості”, якій запроваджується в пілотних Київській міській та Чернігівській обласній службах зайнятості з 2009 року в рамках програми розвитку ООН в Україні та Міжнародної організації праці (МОП).
Цільовим завданням Моделі є визначення ділових зв’язків між усіма організаціями і установами, які опікуються проблемами інвалідів, а ключовим елементом – діяльність державної служби зайнятості.
2.3 Соціальний захист незайнятої молоді
Молодь – це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових характеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства.
В українському законодавстві молоддю вважаються громадяни віком від 14 до 35 років. За даними Державного комітету статистики, в Україні налічується близько 15 млн. людей молодого віку.
Визначальним та всезагальним для молоді є її входження до виробничо-трудової діяльності. Саме на цьому етапі свого життя молоді люди зіштовхуються з труднощами і потребують розуміння і допомоги як зі сторони старшого покоління, так і з боку держави. Водночас тривалі соціально-економічні трансформації на шляху до стабільного розвитку в Україні породили безліч нових і посилили дію старих соціальних проблем, зокрема пов'язаних із зайнятістю.
Вільна економіка, яка обумовлює свободу вибору, ставить перед молоддю досить гострі проблеми, пов'язані зі структурною перебудовою, станом роздержавлення та приватизації тощо, вирішення яких залежить від загального стану економіки країни. Саме ці фактори насамперед впливають на розвиток ринку праці, реальні можливості задоволення потреб його учасників.
Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки, а саме: досить високим освітнім рівнем; наявністю професії або кваліфікації; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного та соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), змісту, характеру й умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини.
Держава, визначаючи конкретні шляхи становлення та розвитку суспільства, орієнтується передусім на молоде покоління віком 16-28 років, потенціал і знання якого, помножені на досвід попередніх поколінь, можуть стати запорукою прогресивного розвитку незалежної держави. Молодь – це головний стратегічний резерв суспільних реформ, які не можуть здійснюватися без виходу на якісно новий рівень розвитку суспільства.
Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.
Отже, наведемо рівень економічної активності за віковими групами у розрізі поняття молодь (табл.2.7 - 2.8)
Таблиця 2.7. Рівень економічної активності населення за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи) у 2007 році [19]| Показники | У тому числі за віковими групами | |||
| Всього | 15-24 | 25-29 | 30-39 | |
| Економічно активне населення | 62,6 | 41,8 | 82,2 | 85,8 |
| жінки | 57,1 | 36,6 | 73,8 | 80,9 |
| чоловіки | 68,9 | 46,8 | 90,5 | 90,8 |
| міське населення | 61,6 | 39,5 | 83,2 | 86,4 |
| сільське населення | 65,1 | 47,1 | 79,4 | 84,2 |
| Показники | У тому числі за віковими групами | |||
| Всього | 15-24 | 25-29 | 30-39 | |
| Економічно активне населення | 63,3 | 43,0 | 82,2 | 86,1 |
| жінки | 57,5 | 37,7 | 72,7 | 81,2 |
| чоловіки | 69,8 | 48,1 | 91,4 | 91,1 |
| міське населення | 62,4 | 40,9 | 83,8 | 86,9 |
| сільське населення | 65,6 | 48,0 | 77,8 | 84,2 |
Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 30–49 років, а найнижчий - у віці 15–24 роки та віком 60–70 років.
Проблема безробіття молоді існує і зараз. Причиною цього є, перш за все, неможливість працевлаштування після закінчення загальноосвітніх, вищих або професійно-технічних навчальних закладів. Тому значна частина молоді виїжджає за кордон, працювати на економіку інших країн. Дані Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України обкреслюють пригноблюючу демографічну перспективу нашої країни. За останні декілька років близько 3 млн. наших працездатних громадян виїхали у пошуках кращої роботи, серед яких кожен восьмий – це молода людина у віці 25-29 років [16].
Тісна взаємодія ринку праці та ринку освітніх послуг залишається важливим фактором змін і появи нових тенденцій в освітньомупросторі, формування людського капіталу як основи ефективного економічного і соціального розвитку країни. Їхній вплив на професійненавчання та професійну орієнтацію населення, особливо молоді, є важливим та актуальним питанням національної безпеки держави. Без йоговирішення неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни, зменшення обсягівбезробіття.На моюдумку, нині система вищої освіти орієнтується не на потреби економіки, а на необґрунтований попит молоді на певні «модні» спеціальності.Український ринок праці на сьогоднішній день переповнений випускниками вузів з юридичними і економічними дипломами, а такожфахівцями в області менеджменту. Це призводить до випуску фахівців в обсязі, що в декілька раз перевищує випуск робітничих кадрів. Врезультаті більшість підприємств відчуває потребу саме у кваліфікованих робітниках за виробничими професіями.Так, у 2008 році в Україні було зареєстровано майже 1 млн. випускників вузів, з яких направили на роботу за допомогою учбовихзакладів лише 19,5%. Таким чином, чотири випускника з п’яти були вимушені шукати роботу самостійно, що під час кризи дуже складно.Проте дефіцит робочих спеціальностей складає 200 тис. осіб і буде зростати не дивлячись на нинішній спад виробництва. Понад 90%працівників на виробничих підприємствах - це люди перед пенсійного віку. Частка ж працюючої молоді складає менше 7 % [27].Така тенденція спостерігається не тільки через відсутність престижності робочих спеціальностей, але і через низький рівень оплатипраці. Так, у 2007 році державною службою зайнятості було зареєстровано 2,2 млн. вакансій. Серед них 42% складали заробітну плату нижчепрожиткового мінімуму. Серед запропонованих у 2008 році 91,1 тис. вакансій - лише 8% складають заробітну плату, вищу за середню в регіоні.Також, при вирішенні запропонованої проблеми, слід констатувати той факт, що молодь має низький рівень конкурентоспроможностіна ринку праці. Це відбувається під впливом таких факторів як: брак професійних знань, кваліфікації і навичок; незрілість значної частинимолоді та її трудова нестабільність.РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ
3.1 Напрямки покращення державної політики зайнятості
Система соціального захисту в Україні перебуває в кризовому стані. Соціальна політика будується за таким принципом: держава, визнаючи ринкові відносини, лише доповнює та коригує ринкові механізми перерозподілу ВВП, орієнтуючись при цьому на гарантоване задоволення лише мінімальних базових потреб і надання соціальної допомоги найбільш уразливим категоріям населення.
І ось результат: в Україні безліч проблем, пов'язаних з безробіттям, нереформованими системами заробітної плати і пенсійного забезпечення, не вирішеними питаннями щодо запобігання і подолання бідності, запровадження соціального страхування, адресної допомоги.
Тобто, склалася ситуація, коли можна без перебільшення стверджувати: негативні наслідки соціально-економічних перетворень відчула значна частина мешканців нашої країни.
Таким чином, в умовах ринкових відносин соціальна політика має відігравати важливу роль в успішному здійсненні перетворень.
Уряд вживає явно недостатніх заходів щодо пом'якшення ситуації в соціальній сфері. Як справедливо зауважують дослідники, кризова ситуація, у якій перебуває населення України, багато в чому пов'язана з тим, що вже протягом багатьох років у процесі здійснення реформ ігнорується соціальний чинник [20, c.252].
Через це назріла нагальність розроблення нової соціальної концепції і шляхів її реалізації.
В Україні прийнято ряд правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. В Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначені основні форми і методи соціального захисту населення. Існує нагальна необхідність розробки і прийняття цілого ряду законодавчих та нормативно-правових актів з конкретних видів соціальних виплат і послуг.Ці акти повинні базуватися на науково обгрунтованих фінансово-правових основах. Вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів в сфері соціального захисту населення на науково обгрунтованих фінансово-правових основах вимагає ретельної підготовки та розробки їх проектів.Цим повинні займатися повсякденно науковці. Проте варто зазначити, що в Україні питаннями підготовки науково обгрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення практично ніхто із науковців не займається. Але, питання науково обгрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення пов’язані із вдосконаленням змісту актів, що приймаються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.Державне регулювання ринку праці та соціальна політика в Україні мають базуватись на таких основних напрямах:
- підвищенні якості робочої сили, для цього необхідно створити передумови щодо істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла;
- реформування оплати праці, адже через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов'яза-них із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх;
- поліпшенні соціального захисту безробітних:
- забезпечити масштабне збільшення населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних послуг;
- розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця;
- використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення – щодо попиту на неї.
Таким чином, трансформація політики ринку праці, в майбутньому,для України, має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання його економічної активності, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Розв'язання питань зайнятості, підвищення рівня життя і соціального захисту людей можливе тільки при умові виходу держави з економічної кризи, і тільки це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання країни загалом.
3.2 Напрямки удосконалення системи соціального захисту найбільш уразливих категорій населення
Аналіз трудового законодавства України свідчить, що при всіх успіхах залучення України до міжнародного прогресивного досвіду правового регулювання праці, все більшого використання міжнародних правових стандартів в правотворчості та правозастосовчій діяльності слід констатувати, що є питання, з яких наше законодавство не в повній мірі відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.
В трудовому законодавстві України відсутнє положення Рекомендації № 166 МОП про обов’язкове звільнення працюючого протягом строку попередження про звільнення від роботи на певний час, надане без втрати у заробітній платі, з метою пошуку іншої роботи.
Конвенція № 158 МОП (ратифікована Постановою Верховної Ради від 04.02.1994 р.) передбачає, що розмір вихідної допомоги повинен залежати від трудового стажу; таку саму норму містить Рекомендація № 166 МОП. Проте, вказані норми не реалізовані в трудовому законодавстві.
Різноманітність форм та видів соціального захисту працівників та велика кількість нормативних актів, які визначають категорії громадян, що користуються особливим соціальним захистом в трудових правовідносинах, потребують систематизації та визначення нормами трудового права. Крім того, соціальний захист буде тоді належно реалізованим, коли обов’язок щодо поінформованості, по-перше, бере на себе держава шляхом правотворчості та правового всеобучу; по-друге, держава покладає обов’язок поінформувати про умови праці, суб’єктивні права працівника та гарантії їх забезпечення на роботодавця. Щоб обов’язок роботодавця не був лише декларативним, потрібно розробити чіткий механізм інформування з боку роботодавця шляхом встановлення певної форми інформування.
Проте, хочу зазначити, що все ж таки існують позитивні зрушення у системі соціального захисту вразливих категорій населення, зокрема молоді.Молодим людям, які звертаються до служби зайнятості, надаються проф.інформаційні та профконсультаційні послуги щодо вибору професії з врахуванням потреб регіонального ринку праці. Вони залучаються до участі у семінарах, що проводяться службою зайнятості. Профорієнтаційні, профінформаційні та профконсультаційні послуги отримують учні загальноосвітніх шкіл.Молоді як окремій категорії населення, яка потребує соціального захисту, надана можливість за сприянням державної служби зайнятості працевлаштовуватися на підприємствах, в установах і організаціях на заброньовані робочі місця. Так, для молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах та у професійно-технічних закладах освіти, дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків, осіб, яким виповнилося 15 років, і які, за згодою одного з батьків приймаються на спеціалізовані робочі місця, на 2005 рік було заброньовано майже 25 тис. робочих місць.
Підтримка підприємницької ініціативи молоді, яка перебуває на обліку в службі зайнятості здійснюється шляхом виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Напрями економічної діяльності, що користуються попитом у молоді для започаткування власної справи, різноманітні: торгівля; транспортні перевезення; вирощування сільгоспкультур, домашніх тварин і птиці; бджільництво; ремонти: квартир, радіо- та телеапаратури, авто- та сільгосптехніки; фізкультурно-оздоровча діяльність; перукарські, юридичні, бухгалтерські послуги. Набувають розвитку народні промисли, такі як художня ковка металу, лозоплетіння, бляхарські роботи, влаштування свят в національних традиціях.
Дієвою формою підтримки молодіжної зайнятості стало працевлаштування молодих безробітних громадян шляхом надання роботодавцю дотацій. Це стимулює роботодавців взяти на роботу молоду людину, протягом року навчити, а служба зайнятості цілий рік виплачуватиме такому працевлаштованому заробітну плату. За цей час молода людина може стати фахівцем та закріпитися на виробництві.
Питання тимчасової зайнятості молоді, а також учнів та студентів у вільний від навчання час, вирішується спільно з органами місцевої влади та молодіжними організаціями. З метою тимчасового працевлаштування та одержання матеріальної підтримки службою зайнятості разом із місцевими органами влади організовуються громадські роботи.
Молоді, яка звернулася до служби зайнятості, і не може працевлаштуватись через відсутність або невідповідність набутої професії чи спеціальності вимогам ринку праці, пропонується підготовка та перепідготовка за професіями і спеціальностями, які користуються попитом у роботодавців.
Для молоді з вищою освітою регіональні служби зайнятості проводять таку форму підвищення кваліфікації як стажування, метою якого є розширення та поглиблення раніше здобутих професійних знань, умінь і навичок за раніше набутою професією, оволодіння новою технікою, технологією; засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на посаді, на яку претендує молодий безробітний. Це особливо важливо для випускників, які не мають практичного досвіду роботи.
Законом України "Про зайнятість населення" передбачено додаткові гарантії зайнятості окремим категоріям, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. До цієї категорії громадян відносяться жінки, які мають дітей віком до 6 років, одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів. Гарантії забезпечуються шляхом бронювання на підприємствах, в
10-09-2015, 15:29