Усучасних умовах родинне виховання доповнюється суспільним: діти відвідують дошкільні заклади, школу, різноманітні мистецькі студії спортивні секції тощо. І завдання соціалізації повстають, зрозуміло, не тільки перед сім’єю, але й перед іншими соціальними інститутами виховання.
Та все ж таки, виховний вплив сім’ї дещо обмежений. Пояснюють це тим, що вплив цей не виходить за межі індивідуальних можливостей членів сім’ї, їхнього власного виду розвитку, інтелектуальної і культурної підготовленості, умов життя і в цьому плані інші соціальні інститути знаходяться у більш сприятливому становищі.
Тому для молодого подружжя, яке планує народити дитину, важливим є усвідомлення себе в ролі не просто як соціального інституту виховання, а як того осередку (середовища), яке обумовлює формування особистості дитини, і не перекладати відповідальність за майбутнє дитини на державу.
Особливості виховання у батьківській сім’ї як умова підготовки молоді до сімейного життя:
Можна із впевненістю сказати, що у кожній сім’ї складається своя, індивідуальна виховна система, яка формується іпіричним шляхом, тобто постійно апробується у досвіді, містить багато педагогічних «знахідок», засобів і методів впливу на дитину, проте не позбавлена прорахунків і серйозних помилок. Цілі, принципи та зміст виховання у сім’ї часто носять іпліцинтний (несфурмульований) характер, видозмінюються в залежності від цілого ряду причин (цінісних орієнтацій, рівня освіти, загальної та педагогічної культури батьків, їх етнічної принадлежності, відповідальності ступення за майбутнє дітей тощо).
Розглядаючи соціальне мікросередовище сім’ї, як фактор впливу на особистість дитини, звертає на себе увагу той факт, що у літературі можна зустріти різні класифікації видів сімейних стосунків в залежності від того, який психологічний зміст і яке смислове наповнення вкладають автори в їх основу. Для прикладу наведемо декілька.
Традиційно сфери життєдіяльності сім’ї поділяються на господарсько-економічні, морально-психологічні, та інтимно-особисті.
За глибиною і прочністю зв’язку між членами сім’ї, їхні взаємини поділяються на:
- психофізіологічні – це стосунки біологічної спорідненості, а також статеві стосунки;
- психологічні – включають відкритість, довіру, піклування одне про одного, взаємну моральну та емоційну підтримку;
- соціальні – включають розподіл ролей, матеріальну залежність у сім’ї а також статусні стосунки: авторитет, керівництво, підкорення тощо;
- культурні – це особливі внутрісімейні зв’язки і стосунки, що обумовлені традиціями, звичаями, які склалися в умовах певної культури (національної, релігійної тощо) і де сім’я виникла і існує.
Усоціальній психології залежно від позиції суб’єктів спілкування стосунки між ними поділяються на такі:
Співробітництво – передбачає взаєморозуміння та підтримку;
Паритет – побудовані на взаємовигоді членів союзу;
Змагання – прагнення добитися більшого та кращого становища;
Конкуренція – прагнення мати зверхність над іншими;
Антагонізм- різке протиріччя у позиціях.
Уся ця складна система взаємин обумовлює характер взаємостосунків у сім’ї.
Якщо сім’ю розглядати як малу соціально-психологічну групу, слід визначати які саме сімейні стосунки впливають на дитину і яким чином вони обумовлюють формування її як особистості
Друга група факторів впливу у сім’ї на становлення особистості дитини – внутрішня і зовнішня діяльність сім’ї.
Ця група факторів охоплює здебільшого господарсько-економічну сферу сімейних взаємостосунків, яка безпосередньо формує сукупність шлюбно-сімейних уявлень дітей про права і обов’язки членів сім’ї, розподіл домашніх справ, бюджету та інших питань. Молодим сім’ям, особливо у нових соціально-економічних умовах, буває складно віришити господарсько-економічні питання через різні об’єктивні і сіб’єктивні причини.
Третя група факторів – сімейне виховання як комплекс цілеспрямованих педагогічних впливів на дитину найближчого оточення. Когнітивні виховні впливи (націлені на систему знань людини, на її перетворення)
Емоційні виховні впливи (покликані викликати і підтримувати у дитини певні афективні етапи, які полемегшують або утруднюють прийняття нею інших психологічних впливів).
Форми роботи у межах цієї моделі спрямовані на підвищення батьківської компетенції. Використовуються лекції, бесіди для батьків з питань сімейного виховання, дискусії, аналіз та обговорення реальних труднощів сімейного виховання, групові форми роботи з батьками, що спрямовані на володіння навичками спілкування з дітьми тощо.
1. Соціальна модель – використовується у тактих випадках, коли сімейні труднощі є результатом несприятливих зовнішніх обставин. Уцих випадках крім аналізу життєвої ситуації і рекомендацій, є потреба у втручанні зовнішніх сил.
2. Психологічна – (психотерапевтична) модель використовується тоді, коли причини труднощів дитини знаходяться у сфері спілкування, особистісних особливростях членів сім’ї. Модель передбачає аналіз сімейної ситуації, психодіагностику особистості, діагностику сім’ї. Практична допомога полягає у подоланні бар’єрів спілкування та виявлення причин його порушення.
3.Діагностична модель- Грунтується на припущені про дифіцит у батьків спеціальних знань про дитину або свою сім’ю. Об’єктом діагностики є сім’я, а також діти і підлітки з порушеннями і відхиленями у поведінці. Діагностичний висновок може виступати основою для прийняття організаційного рішення.
4. Медична модель- передбачає, що в основі сімейних труднощів лежать хвороби. Завдання психотерапії – діагноз, лікування хворих і адаптація здорових членів сім’ї до хворих.
Спеціаліст може використовувати різні моделі сім’ї залежно від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.
Будь-яка робота з батьками більш ефективна, якщо вона зорієнтована на потреби конкретних батьків або груп сімей в тій чи іншій інформації.
В практичній роботі спеціаліст може використати різноманітний психодіагностичний інструментарій. (дод. №2)
Методика діагностики дитячо-батьківських стосунків за звичай не ставляться дуже суворі вимоги стосовно їх діагностичної і прогностичної валідності-вони використовуються для побудови робочих гіпотез, які згодом уточнюються і перевіряються.
Для систематизації методик психодіагностики використовують різні основи.
Які і розглянемо в наступному розділі дипломної роботи.
3. Шляхи формування соціальної роботи з неблагополучними сім’ями
3.1 Соціальне дослідження негативних проявів у сімейних стосунках між батьками і дітьми
Отже на сьогоднішній день в Україні залишається актуальною проблема створення належного соціально – правового забезпечення державної сімейної політики, яка б незалежно від місця народження дитини, національної належності, соціального статусу, біологічних батьків, місця її фізичного перебування(в сім’ї, державні установі) могла б гарантувати кожній дитині вільний, нормативно – з абезпечений розвиток особистості, адекватність процесу соціалізації, захисту прав та законних інтересів. У рамках данного тверження можна сміливо сказати, що будь-який закон, який виокремлює одну із категорій сімей, є дескримінаційним по відношенню до інших сімей і слугує прикладом реалізації принципів «економіки дефіциту».
Аналіз наукових джерел свідчить, що розвиток здорової особистості дитини забезпечується наявністю умов, які відповідають віковим потребам розвитку дитини та знаходяться у відповідності до суспільно закріплених нор проживання (на даний час такою формою є сім’я). Згідно з дослідженнями гарантом усіх можливих негараздів, які можуть спіткати дитину під час її зростання, є фігура матері (батька) чи особи, яка постійно знаходиться з дитиною з дня її народження, тобто формує її первинне соціальне оточення. Постійність, здатність до прийняття та надання адекватної підтримки в розвитку і соціалізації дитини в будь-який час є найголовнішими характеристиками значущої для дитини фігури батька, матері, чи особи, яка їх замінює. Чинник постійності значущості фігури перекриває навіть кваліфікований догляд спеціалістів, про що неодноразово досвідчували дослідження. Так у США вчений Ентон Джоун Скілз спостерігав дітей немовлят (із відставанням у розвитку від норм, які були народженні матерями, що вживали алкоголь, накротики) впрожовж перших двох років їхнього життя, а потім самостійного життя. Частина цих дітей була передана в заклад, де проживали розумово відсталі жінки, і кожна жінка «взяла на виховання» одну дитину, інша частина продовжувала проживати та виховуватися в умовах дитячого закладу, де з дітьми працювали професійні педагоги. Діти, яких виховували розумово відсталі жінки досягли рівня розумового розвитку, а по досягненню повноліття змогли працевлаштуватися і добре адаптуватися в соціальному оточенні, шо не відбулося в іншій групі дітей, у яких так і залишилося відставання у інтелектуальному розвитку, а в дорослому житті вони не змогли працювати й адаптуватися в соціумі. [№58].
Тепер розглянемо, як у нашій країні нині вирішуються питання утримання та представництва інтересів дитини в системі державної опіки, а саме – реалізація права дитини на проживання в сім’ї.
Функцію утримання та представництва інтересів дитини бере на себе держава через розподіл повноважень між відповідними структурними підрозділами органу державної влади та фізичними особами. Так в ситуації опіки/піклування відповідальність покладається на опікуна/піклувальника і реалізується ним з урахуванням рекомендацій органу опіки та піклування. В разі державного влаштування-через делегування функцій опіки та піклування адміністрації закладу (ст. 245 Сімейного кодексу України).
Аналіз складових здорового зростання дитини (нормативно-правових та соціально-педагогічних) переконав нас у тому, що набуття дитиною повноцінного правового та соціального статусу може відбутися лише при проживанні в біологічній або прирівняній до неї сім’ї.
Виходячи з вищесказаного метою нашої соціальної роботи з сім’ями є доведення гіпотези, щодо ефективності впливу соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери у сім’ях. Для того, щоб мати чітке уявлення про цілеспрямовану дослідницьку роботу ми вирішили апробувати в ході досліду метод – експерименту, який науково поставлений з досвіду організації наукового процесу, в точно враховуваних умовах – формуючий експеримент. У ході якого конструюються нові соціальні явища. Ми хочемо представити на розгляд результати анкетування яке проводилося нами первинно в експерементальній групі. В анкетуванні приймали участь учні одного класу однієї вікової групи, було проанкетовано 6 хлопчиків, і 14 дівчаток. Учні віком 11 років. Головним завданням цього експерименту було виявлення негативних проявів у стосунках батьків та дітей. Розглянувши данні первинного анкетування, ми виявили низький показник в деяких сім’ях. Це відхилення від звичайних норм поведінки у вихованні, спілкуванні, лікуванні, матерільного неблагополуччя, занедбання дитячої особистості.Підводячи підсумки первинних анкетних даних виникла необхідність провести профілактичну соціальну роботу, з дітьми та їх батьками і частково із вчителями та іншими державними структурами, які можуть надавати безпосередню допомогу таким сім’ям. Що буде спрямовано на подолання батьківського ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей, або зловживання батьківськими правами. На зменшення жорстокості над дітьми, усунення шкідливого впливу на дітей, батьківською аморальною поведінкою а саме (зловживання наркотичних засобів, алкоголю, проституцією, та ін.)
Відповідно до виникшої ситуації ми розробили стратегічний план дій соціально-профілактичної роботи з дітьми, батьками, вчителями. Який включив в себе три основні пункти:
1) Робота з дітьми та батьками з неповних сімей.
2) Робота з дітьми та батьками з поганими житловими умовами і з недостатнім матеріальним становищем.
3) Робота з батьками про неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім’ї.
Зараз ми опишемо кожен пункт проробленої нами профілактичної роботи.
1. Для проведення роботи нам необхідно було поставити до відома класного керівника, дітей, батьків про майбутню роботу яка буде проводитися з ними. Для першої категорії клієнтів а саме неповні сім’ї основним механізмом соціальної роботи є:
Курс бесід, дискусій, диспути, вечори запитань та відповідей, відеолекторія з демонструванням фільму «Сім’я це моя фортеця» з батьками та дітьми про:
· розвиток необхідних якостей в дитині;
· рішучість, самостійність, наполегливість, у досягнені дитиною мети.
· Уміння терпіти, уміння засвоювати не тільки дітьми а й батьками нові навички.
· Уміння долати психологічні проблеми
· Позбавлення батьків від негативних рис і звичок (невпевненість у собі, неспокій, тривога і страх, подразливість).
2. Основні методити соціальної роботи з сім’ями з поганими житловими умовами та матеріальним становищем супроводжувалась:
* читанням батькам і дітям лекцій, проведення бесід, відвідування батьків вдома, консультації батькам проведення вечорів запитань та відповідей, запрошення батьків до школи;
* відкрите листування з батьками, диспути, сімейні вечори в школі усні журнали для батьків.
* виконання батьками та дітьми практичних завдань.
* ознайомлення батьків з нормативно-правовими документами (про кримінальну відповідальність батьків, за невиконання батьківських обов’язків), та педагогічною літературою в запобіганні насильства в сім’ї.
*залучення батьків, дітей до участі в концертах, карнавалах, конкурсах і т. ін.
* Проінформовано батьків про допоміжні організації в вирішенні матеріальних, побутових, фінансових питань, (ради громадськості, шефство громадських колективів, служби у справах неповнолітніх, відділ у справах сім’ї, молоді, спорту, ЦССМ, лікувальні установи наркодиспансери, відділ дільничих інспекторів міліції, КМСН, відділ соціального захисту населення, житлово-комунальне управління, орган опіки та піклування.
Проведено індивідуально-профілактичну роботу з неблагополучними сім’ями.
В ході роботи обстежено житлово-побутові умови проживання та виховання дітей, складено акти-обстеження. Підставою для взяття сім’ї на облік може бути письмове або усне направлення , що оформлюється за формою, затвердженою наказом Державного центру соціальних служб для молоді №19 від 08.04.2002 р. (додаток 3). За даними первинного обстеження сім’ї складається акт обстеження неблагополучної сім’ї і визначаються подальші форми роботи з нею (додаток №3).
На сім’ю яка перебуває під соціальним супроводом, складається облікова картка сім’ї (додаток 1) та оформлюється особова справа, що вміщує такі документи. (додаток 2). Поставлено сім’ї на облік у службу у справах неповнолоітніх. У лікувальні установи, відділ соціального захисту населення, житлово-комунальне управління, відділ у справах сім’ї, молоді спорту, центр зайнятості населення, вдділ паспортизації, та відділ реєстрації громадських актів. Нами були складені списки неблагополучних сімей до районної служби у справах неповнолітніх. А також було проведено щомісячне відвідування сімей за місцем їх проживання. З метою посилення контролю.
3. Для поліпшення виховного процесу в сім’ї, між дорослими та дітьми на нашу думку було ефективно застосувати у практичній роботі та провести пропонуючи з різними формами ігровий метод з учнями і батьками, вчителями поряд з традиційними методами (лекції, збори, семінари). Виходячи з результатів первинного анкетуванн, видно, що проблематика деяких сімей виникла через те, що відсутнє взаємопорозуміння дітей і батьків, батьків і батьків. Проявлення негативних івдносин між членами сім’ї, що в свою чергу дає негативні наслідки у розвитку особистості дитини. Незважаючи на те в якій сім’ї дитина виховується (при наявності обох біологічних батьків, чи то один з батьків нерідний, чи взагалі неповна сім’я). При цьому кожна із сторін незадовольняє потреби іншої. Для досягнення кращого результату в ігровому методі я надала учасникам гри ролі (рольові, ділові) суть рольової гри – полягала в тому, щоб включити її учасників (дітей, батьків, вчителів) у наявну по результатам анкетування проблемну ситуацію і її подальший розвитк експромтом, без будь-якого сценарію.
Кожен з учасників мав лише рольову установку, яку він реалізував у процесі гри таким чином моделювались, забезпечувалися умови для яснішого бачення ситуації проява ініціативи і самостійності при вирішені поставлених завдань. Таким чином нами було запропоновано програти взаємовідносини між дітьми та батьками з самого початку. З числа учнів ми обрали на роль гри «батька» учня, а на роль батька було обрано «учня» (тільки не реальні учасники проблеми). Відбувалося в ході гри моделювання точних фраз і суперечок якомога з підходом до точних відтворювань питань і розмов. Якщо виникали питання в ході гри «сценку» повторювали знову. Ставали яскраво очевиднии прорахунки в поведінці обох батьків. Учасники гри давали об’єктивну, колективну оцінку. На нашу думку аналізуючи дії учасників кінець гри був з примиренням сторін та вибаченням.
Таким чином провівши соціальну роботу, соціально-консультативну роботу, соціально-педагогічну роботу, я сподіваюся на покращення у стосунках між батьками та дітьми, на корективну поведінку батьків стосовно аморального способу життя, на часткове покращення матеріальних, соціальних і духовних умов життя в неблагополучних сім’ях.
Для перевірки нашої думки та впевнення в ефективності по досягненню кращого результату проведеної нами роботи, яка була напрвлена на покращення емоційної атмосфери сім’ї.
Ми вирішили провести повторне анкетування з контрольною групою учнів. Для цього ми знову розробили питання для повторного анкетування, повідомили про це учителя, учнів та роздали анкети. Після відповідей учасників анкетування анкети були зібрані. Матеріал був згрупований на виокремлення позитивних результатів по конкретним питанням. У зв’язку із отримачнням вже чітких даних нами було проведено розрахунок по контрольному анкетуванні. Отже для перевірки ефективності проведеної нами соціальної роботи, за необхідне треба провести співставлення двох показників першого і другого. Виходячи з двох показників першого приблизного – результати первинного анкетування, та другого контрольного – результати контрольного анкетування уточнюючого (додаток 4).
Аналізуючи результати даного анкетування, та аналізуючи результати роботи ми можемо сказати, що ефект соціально-профілактичної роботи всеж таки, високий.
Слухачі, які приходоли на заняття, повністю змінили взаємостосунки з батьками. Особливо помітним був позитивний вплив занять на організовану гру, в якій охоче приймали участь всі без виключення. Помітно поліпшилися взаємостосунки і з вчителями. Та нажаль, слід відмітити і випадки неадекватності поведінки батьків по відношенню до змін, які відбулися з ними. Іронічне «Що з тобою трапилось?», «Чи надовго тебе вистачить?», «Не віриться мені, що ви нам допоможите?» – спричиняли величезний гнів, обурення, встановлювалися уже незворотні антагоністичні стосунки з соціальним працівником. І хоч такі випадки були поодинокі, всеж виникла проблема в проведені соціальної профілактичної роботи. Та вже після проведення контрольного анкетування ми мали від своїх результатів велике задоволення бо проводячи підрахунки, ми впевнилася у досягнені кращого результата ніж це було вперше.
3.2 Технологія соціальної роботи по оптимізації емоційної атмосфери в сім ’ ях
Для того щоб вивчити емоційну оптимізацію в сім’ї одним із важливих факторів вдосконалення неблагополучних сімей. Нами проводилась соціальна робота по розробленій програмі «Збереження багаття Родинного Дому». В якій об’єктом виступило 20 дітей підлітків із них 6хлопчиків, 14 дівчаток. В ході обстеження було виявлено 6
10-09-2015, 17:17