Відповідно до буддійської традиції, ці ідеї становили зміст першої проповіді Будди у Варанаси. Ця проповідь не відрізняється ясністю концепції, скоріше нагадує врочисте проголошення основ навчання, а використані терміни досить невизначені.
Буддійський канон чотирьох шляхетних істин докладно коментується, розвивається й викладається в різних аспектах. Для цих цілей створюється складний понятійний апарат. Зокрема, говориться про факторів, які утворять особистість індивіда. Усього виділяється п'ять груп цих факторів. Крім фізичних тіл (рупа) існують психічні, такі, як почуття, свідомість і т.д. Розглядаються й впливу, що діють на ці фактори протягом життя індивіда. Особлива увага приділяється подальшому уточненню поняття «спрага» (тршна). Аналізується його виникнення й вплив, виділяються три головних типи: спрага почуттєвих насолод (кама), спрага втілення (бхава) і спрага самознищення (вибхава). Поступово поняттям «спрага» заміщається поняття рага (бажання, прагнення), а вся ця сторона навчання здобуває трохи інший зміст. Крім того, виникає ще одна концепція, що вказує як причина страждань незнання (авидья) - тут незнання щирого шляху, що веде до звільнення від страждань, - і виходячи із цього конструюється складна, двенадцатичленная верига причин виникнення страждання.
На цій основі розробляється зміст окремих розділів восьмеричного шляху. Правильне судження ототожнюється із правильним розумінням життя як юдолі скорботи й страждань, правильне рішення розуміється як рішучість проявляти співчуття до всіх живих істот. Правильна мова характеризується як нехитра, правдива, дружня й точна. Правильне життя полягає в дотриманні приписань моральності - знаменитих буддійських п'яти заповідей (панчашила), яких повинні дотримуватися як ченці, так і світські буддисти. Це наступні принципи: не шкодити живим істотам, не брати чужого, утримуватися від заборонених полових контактів, не вести дозвільних і брехливих мов і не користуватися оп'яняючими напоями. Піддаються аналізу й інші щаблі восьмеричного шляху, зокрема останній щабель - вершина цього шляху, до якої ведуть всі інші щаблі, розглянуті лише як підготовка до неї. Шлях до звільнення від самсари відкритий тільки ченцям, однак, відповідно до навчання Будди, дотримання етичних принципів і підтримка громади (сангха) можуть підготувати передумови до вступу на шлях порятунку в якімсь із майбутніх існуванні й численних групах світських буддистів. Чернець, що пройшов всі стадії восьмеричного шляху й за допомогою медитації, який прошов до звільняючого пізнання, стає архатом, святим, котрий стоїть на порозі кінцевої мети - нірвани (буквально: вгасання). Тут мається на увазі не загибель, але вихід із круговороту перероджень. Людина ця уже не переродиться знову, але ввійде в стан нірвани й - як говориться в текстах - зникне, «як полум'я лампи, у яку не підливається масло».
Порівняно швидко починають формуватися різні напрямки й школи буддизму, які розвивають вихідне навчання й прагнуть відповісти на питання, що залишилися без відповіді. У той же час деякі напрямки асимілюють численні елементи інших релігій, зокрема індуїзму, проголошують концепції, що досить відрізняються від буддійських.
Література
1. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М., 1985
2. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий. – М.,1991
3. Яблоков І.Н. Соціологія релігії. - К., 2004
4. Уледов А.К. Духовне життя суспільства. - К., 2000
10-09-2015, 21:01