Складною й суперечливою є мовна ситуація в галузі освіти. З одного боку, є чимало директив щодо "негайного" і "суцільного" переходу на викладання державною мовою, а з іншого - бракує сучасних підручників та навчально-методичної літератури, а спроба їх створення нерідко наштовхується на нестримане бажання одразу надати їм повноти, вичерпності й відповідної методологічної бази. Проте тільки у про цесі творчих пошуків, у практиці навчально-виховного процесу можна коригувати і методологічну недосконалість, і фактичні неточності навчально-методичної літератури нової генерації. Спроби ж замінити таку літературу творами, значно віддаленими від нас у часі, можуть дати тільки тимчасовий, скороминущий результат.
Слід зважити на те, що далеко не в усіх регіонах України студенти та школярі психологічно підготовлені до сприйняття державної мови викладання, а ця проблема ще не дістала справді наукового розв`язання.
Гуманізація і гуманітаризація освіти, подолання її кризи, зумовленої загальною соціально-економічною ситуацією, та наслідків нівелювання особистості у недавньому минулому, глибокого провінціалізму, що вкорінився у свідомості багатьох поколінь під впливом жорстоко централізованої політики, є неодмінними умовами загального покращання мовної ситуації в Україні. Не менш принципове значення має подальша розробка орієнтирів стосовно того, що саме із культурної спадщини нашого народу сприяє піднесенню національної самосвідомості та відродженню його духовних підвалин". [8]
Географи у 80-и роки почали звертати увагу суспільства на необхідність визнать, що "сучасна географія, как фундаментальная наука - одна из всех наук о Земле всесторонне интегрирует научное знание о природе, хозяйстве и населении различных регионов и всей Земли в целом и в их взаимодействии". [12] Можна сказати, що історія розвитку українського етносу відображена на географічній карті України, тільки потрібно навчитися їх читати. Зараз в нашому суспільстві практично одиниці можуть це робити. Г. Лозко відмічає "Пам`ять народу протягом багатьох віків зберігала назви поселень етнонімного походження. Таких назв в Україні тисячі: Антопіль на Житомирщині (анти), Тиврів на Вінниччині (тиверці),. Роксолани на Одещині та багато ін. На жаль, чимало стародавніх назв були замінені нашими сучасниками штучними витворами на зразок Жовтневих, Первомайських, Комсомольських і подібних їм назв. Втрачається зв`язок поколінь, порушується традиція - назва відривається від суті, особливостей природи, населення, істотних ознак етносу". [3]
Таким чином потрібно розглянути систему освіти в цілому, щоб різні науки доповнювали одна одну і не руйнувалась цілісність географічної оболонки планети. Структура сприйняття повинна базуватися не на роздрібному вивченні світу, а укладається у гармонійну систему взаємодії і взаємозв`язків природи і людини. При таких умовах можливо відродження геосоціокультури населення України.
Список використаної літератури
1. Н. Бердяев, "Смысл истории". - М., 1990.
2. А.К. Бичко, "Теорія та історія світової і вітчизняної культури" (курс лекцій),- К., видав. "Либідь", 1993., С.389.
3. Г. Лозко, "Українське народознавство", К, Зодіак - ЕКО, 1995, с.54,172, 218
4. В.І. Вернадський, стаття "Декілька слів про ноосферу", 1944.
5. В.А. Чабаненко - професор, ЗДУ, /Матеріали науково-практичної конференції ”Традиції, соціальні цінності Запорозького козацтва і сучасна молодь” Культурний центр „ Хортиця”. 1996р. /
6. В.Л. Петрушенко, "Філософія", навч. посіб. - Львів, "Новий Світ" - 2006 С.506.
7. Є.М. Причепій, А. М Черній, Л.А. Чекаль, "Філософія"", підручник - К., АкадемВидав., 2006., С.592.
8. А.П. Могильний, "Культура і особистість": Монографія. - К., Вища шк., 2002., С.303.
9. Нечуй-Левицький І. "Світогляд українського народу", - К., 1992, С.5.
10.Н.Б. Гроздова, "Деревья, кустарники и лианы", М, Лесная промышленность, 1986, с.296.
11. П.Р. Ігнатенко і Ю.Д. Руденко"Народознавство у школі", К.; ТОВ. "Знання" УРСР, 1990, с.12.
12. Под редакцией академика И.П. Герасимова и профессора В.С. Преображенского "Основы конструктивной географии", М. 1986, с.7.
10-09-2015, 23:32