Організація обліку доходів

Міністерство аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

Організація обліку доходів

Виконала:

Ст. групи СпОА-2-08

Дацун Т.О.

Перевірила:

асистент

Сідаш Н.В.

Дніпропетровськ – 2008

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Поняття та загальні умови визначення доходу……………..…………..6

1.1. Критерії оцінки доходу……………………………………………………6

1.2. Визнання, класифікація доходів, їх нормативне забезпечення………....7

2. Особливості організації обліку доходів………………………………...14

2.1. Організація обліку доходів від реалізації……………………………..…14

2.2. Організація обліку інших операційних доходів………………………...17

2.3. Організація обліку доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів………………………………………………………………………..….19

2.4. Організація обліку інших доходів……………………………………..…22

2.5. Організація обліку надзвичайних доходів……………………………....26

3. Відображення доходів у звітності та його удосконалення……………28

Висновок…………………………………………………….…………………...34

Список використаної літератури……………………………………………….36

Додатки……………………………………………………………….….………40

Вступ

Частину виробленої продукції (робіт, послуг) доходу підприємства використовують для власних потреб, а частина реалізується на сторону. Кругооборот засобів на підприємстві завершується процесом продажу (або реалізацією), внаслідок якого господарюючий суб'єкт отримує виручку в грошовій формі (X^' - Г^' ). Остання авансується на відновлення процесу кругообороту засобів (придбання предметів праці, на оплату праці та на інші витрати наступного циклу виробництва), його безперервне повторення. При реалізації продукції підприємству відшкодовуються у грошовій формі витрачені засоби на її виробництво та збут.

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Вся продукція, отримана в результаті процесу виробництва, є валовою продукцією, її вартість визначається суспільно необхідними витратами живої й уречевленої праці та складається з двох частин: вартості витрачених засобів виробництва, тобто перенесеної вартості, і вартості, створеної живою працею. Перша частина постійно відтворюється в натурально-речовій і вартісній формах, а тому вона не є доходом. Друга частина складається з вартості, знову створеної в процесі функціонування живої праці, і утворює валовий дохід. Таким чином, валовий дохід відображає знову створену у процесі виробництва вартість або вартість валової продукції без уречевленої праці.

Важливе місце серед економічних категорій належить чистому доходу, який відображає вартість виробленого продукту для суспільства та визначається як різниця між вартістю продукту й витратами на його виробництво.

Величина доходів безпосередньо впливає на рівень прибутку. В економічній теорії у різні періоди розвитку країни категорія прибутку була об'єктом особливого вивчення. Однак до теперішнього часу в економічній літературі не існує єдності у позиції щодо сутності даної категорії, її походження і функцій.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності та є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур. У загальному вигляді, прибуток - це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Він інформує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва й реалізації, розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання.

У ринкових умовах розрізняють прибуток, зароблений "на ініціативі"; прибуток, отриманий за сприятливих умов; прибуток, вилучення якого можливе завдяки визнанню громадськими інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади (допустимий прибуток). Жодна з вищеописаних ситуацій у чистому вигляді в економічній дійсності не зустрічається. У переважній більшості випадків прибуток одночасно є отриманим, заробленим і допустимим.

Метою даної роботи є дослідження загального процесу обліку доходів і відображення їх результатів в обліку.

Основними завданнями організації обліку та контролю дохо­дів діяльності підприємства є:

— забезпечення правильного визначення та достовірної оцінки до­ходів підприємства;

— забезпечення правильного і повного документального оформ­лення і своєчасного відображення в регістрах обліку доходів та ре­зультатів діяльності;

— забезпечення контролю за виконанням договорів на реалізацію продукції;

— забезпечення контролю за правильним визначенням фінансово­го результату від звичайної діяльності з метою оподаткування;

— забезпечення своєчасного одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;

— забезпечення контролю за рухом та наявністю прибутку на під­приємстві;

— узагальнення інформації про наявність та рух нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) підприємства, тощо.

Про актуальність тематики обліку доходів відображено в наукових працях вчених. Серед видатних вчених, які здійснили вагомий внесок у розвиток тематики доходів і результатів діяльності в бухгалтерському обліку на різних історичних етапах, слід назвати Л. Флорі, Д. Манчіні, Ф. Ескобара, Ф. Марчі, Д. Чербоні, Ф. Беста, А. Гільбо, Е. Леоте, І.Ф. Шера, Г. Сімона, Е. Шмаленбаха, ЛЛ. Гомберга, Є.Є Сіверса, ОМ, Ґалаґана, А.Л. Бикова, В.Г. Макарова, В.Ф. Палія, Я.В, Соколова.

Значний внесок зробили також українські вчені-професори О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, А.М. Герасимович, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, П.П. Німчинов, В.В. Сопко, Ю.І. Осадчий, МГ, Чумаченко.

1. Поняття та загальні умови визначення доходу.

1.1. Критерії оцінки доходу.

У бухгалтерському обліку дохід відображається у сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, які підлягають одержанню. Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, як правило, визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або тієї компенсації (грошових коштів або їх еквівалентів), яку може бути отримано з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки, яка надається підприємством.

При здійсненні оцінки доходу суттєвим є правильне тлумачення двох його різновидів: валового та чистого.

Валовий дохід - це економічна вигода, яку підприємство одержало (або має одержати).

Чистий дохід - це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які надходять від третьої особи, податок на додану вартість, акциз, мито, надані знижки тощо.

Отже, реальним доходом є чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д), податку

на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ):

ЧД = Д-ПДВ-АЗ-ІЗП-ІВ. Оцінка доходу відбувається у наступному порядку:

1)дохід, який підлягає отриманню або вже отриманий, відображатися у сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню;

2)у випадку відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків;

3)за бартерними контрактами: за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих, які підлягають отриманню, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів;

Якщо неможливо визначити справедливу вартість отриманих активів, робіт, послуг або таких, які підлягають отриманню, дохід визнається за справедливою вартістю переданих активів, робіт, послуг за бартерним контрактом.

1.2. Визнання, класифікація доходів, їх нормативне забезпечення.

Основними нормативними документами, які визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та фінансові результати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Норми цих стандартів застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).

Дохід є збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу за принципами нарахування та відповідності.

Принцип нарахування передбачає відображення в обліку доходів і витрат на момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, понесеними для отримання цих доходів.

Дохід визнається, якщо:

— існує імовірність збільшення майбутніх економічних вигод у вигляді збільшення активу або зменшення зобов'язань;

— оцінка доходу може бути достовірно визначена

Разом з тим, окремі види доходу мають певні особливості визнання. При визнанні доходу від звичайної діяльності необхідно враховувати умови, наведені в табл. 1

Таблиця 1

Порядок визнання доходів від звичайної діяльності.

При визначенні моменту визнання доходу необхідно враховувати економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. Так, дохід від продажу (реалізації), відповідно до принципу

У бухгалтерському обліку визнані доходи класифікуються за такими групами:

— дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

—інші операційні доходи;

— фінансові доходи;

—інші доходи;

—надзвичайні доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку статутну діяльність підприємства (або операції, які її забезпечують чи виникають внаслідок здійснення такої діяльності). Прикладом звичайної діяльності може бути виробництво та реалізація продукції, розрахунки із постачальниками, замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо. До звичайної діяльності відносять також списання знецінених запасів, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушенням податкового законодавства та інші операції, що супроводжують цю діяльність. Звичайна діяльність поділяється на операційну та неопераційну (фінансову та інвестиційну).

Операційна діяльність — це основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність — це здійснення операцій, пов'язаних із виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства До операційної діяльності відноситься основна діяльність, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. та забезпечує основну частку його доходу.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (П(с)БО 4).

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (П(с)БО 4).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включає фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), одержання якого є метою створення даного підприємства, а для установ і організацій, які не знаходяться на господарському розрахунку і одержують доходи від господарської та іншої комерційної діяльності, — суму перевищення доходів над витратами, здійсненими для отримання таких доходів.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

Дохід від цільового фінансування визнається лише в сумі витрат, пов'язаних із цим фінансуванням, і тільки в тих періодах, коли ці витрати були понесені, незалежно від надходження "цільових" сум на рахунок. Підприємству для визнання доходу від цільового фінансування досить мати підтвердження, що таке фінансування буде отримане. Порядок визнання чи невизнання доходу від цільового фінансування, залежно від його видів і напрямків, наведений в табл. 2.

Табл. 2

Порядок визнання чи невизнання доходу від цільового фінансування, залежно від його видів і напрямків

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

— ймовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

— дохід може бути достовірно оцінений. Такий дохід визнається у такому порядку:

—проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

—роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

—дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

—сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

—сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

—сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

—сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

—сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

—надходження, що належать іншим особам;

—надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Дохід не визнається також у випадку здійснення обміну продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Основним внутрішнім нормативним документом, який визначає порядок організації і конкретну методологію відображення в обліку та звітності доходів і фінансових результатів є наказ про облікову політику підприємства. У наказі в обов'язковому порядку має бути розділ про облік доходів і результатів діяльності, в якому зазначають­ся основні принципи їх організації на підприємстві.

2. Особливості організації обліку доходів.

2.1. Організація обліку доходів від реалізації.

Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 «Доходи від реалізації «, який має такі субрахунки:

—701 «Дохід від реалізації готової продукції»;

—702 «Дохід від реалізації товарів»;

—703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;

—704 «Вирахування з доходу»;

—705 «Перестрахування».

За кредитом субрахунків 701—703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом — належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 «Перестрахування» ); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» уза­гальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції.

На субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів.

На субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» узагальнюють інформацію про доходи від реалізації робіт і послуг.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та/або іншими напрямками, визначеними підприємством.

На субрахунку 704 «Вирахування з доходу» за дебетом відображаються суми надходжень за договорами комісій, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітентів, принципалів, сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. За кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

На субрахунку 705 «Перестрахування» підприємства, які є страховиками, відповідно до Закону України "Про страхування", узагальнюють інформацію про частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами перестрахування. За дебетом субрахунку 705 відображаються суми часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що належать перестраховикам за договорами перестрахування, за кредитом — частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що повертаються перестраховиками у разі дострокового припинення договору перестрахування.

Щомісяця сальдо субрахунку 705 списується (закривається) у кореспонденції із субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Для контролю за доходами, витратами та фінансовими результатами діяльності підприємства і аналізу цих результатів, крім узагальнених даних на синтетичних рахунках 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації», 74 «Інші доходи» та на інших рахунках, необхідні деталізовані дані про фінансові результати діяльності підприємства, які можна отримати лише з належно організованого аналітичного обліку. Наприклад, підприємство реалізує різну готову продукцію і необхідно визначати фінансові результати за кожним її видом. Для цього відкриваються субрахунки другого порядку, наприклад 701.1, 702.2 тощо.

Первинними документами, що підтверджують наявність доходів від реалізації є:

—прибутковий касовий ордер;

—виписка банку;

—рахунок-фактура;

—товарно-транспортна накладна;

—вимога-накладна на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та ін.

Приклади операцій наведені в наступній таблиці. 3.

Таблиця 3

Облік доходів від реалізації