Амортизація основних засобів

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Амортизація основних засобів»

Вступ

Обсяги виробництва товарів і послуг, кінцеві результати діяльності підприємств будь-якої сфери підприємництва, їх технічний рівень, умови праці, стан соціального розвитку колективів значною мірою залежать від того, яка частина їх власних і залучених фінансових ресурсів вкладена в основні засоби. Хоч основною виробничою силою суспільства є люди (кваліфіковані робітники), продуктивність їх праці залежить від їх озброєності найпередовішими і найефективнішими засобами праці. Підприємства всіх типів і форм власності формують кошти, які вкладаються в основні засоби,за рахунок таких джерел: статутний фонд; фонд індексації балансової вартості майна; прибуток,який залишається у підприємства після оплати податків з нього;амортизаційні відрахування; банківські кредити; інші позичені кошти (кредиторська заборгованість).

Державні підприємства можуть, крім того, одержувати кошти для здійснення централізованих капіталовкладень.

Всі ці кошти разом формують фонд основних засобів підприємства. Під фондом основних засобів підприємства розуміється частина коштів статутного фонду,а також інші власні і залучені кошти,які вкладені або призначені до вкладення у виробничі та невиробничі основні засоби.

В процесі виробничої діяльності загальна вартість основних засобів з одного боку, поступово зменшується на суму зносу (амортизації), а також вибуття об’єктів повністю фізично зношених або за непридатністю з інших причин, а, з іншого боку, збільшується на вартість здійснюваних капітальних вкладень, а також на вартість витрат на поточний, середній і капітальний ремонт, якщо вони не фінансуються за рахунок витрат на виробництво.

Амортизація – це процес зносу і поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлюваний за їх участю продукт. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР: “Під терміном амортизація основних засобів потрібно розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань”, встановлених ст. 8 цього Закону.

Головне завдання бухгалтерського обліку – забезпечення користувача фінансовою інформацією. Бухгалтер повинен завжди звертати увагу на важливість тих чи інших показників, які він щойно заніс у книгу записів, розуміти взаємозв’язок між різними показниками, вивчати ефект, який та чи інша подія буде мати на фінансовий стан організації.

Отже метою курсової роботи являється розгляд основних методик розрахунку амортизації основних засобів підприємства, визначення позитивних та негативних рис кожної, визначення порядку бухгалтерського обліку амортизації основних засобів.

Об’єктом дослідження являється порядок розрахунку та облік амортизації основних засобів на матеріалах Госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації, виявлення основних напрямків удосконалення обліку амортизації основних засобів на досліджуваному підприємстві.

1. Теоретичні основи досліджуваної теми

Основні засоби праці - це матеріально-речові цінності, які використовуються (у виробництві або у невиробничій сфері) як засоби праці протягом тривалого часу і в мірі зносу, частинами переносять свою вартість на вартість вироблюваних товарів, послуг, виконуваних робіт.

Відповідно до діючої типової класифікації основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі — основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, ш споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо, що діють у сфері матеріального виробництва), і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

За галузями народного господарства основні засоби розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо. Більша частина основних засобів належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво", підсобного сільського господарства — до галузі "Сільське господарство" тощо. У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства і невиробничі. До виробничих основних засобів належать, будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі; машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі, продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва До невиробничих основних засобів належать; будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспорті засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення. За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) фонду, допоміжного фінансування з відповідних джерел, на розширення роботи підприємства, власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальних фондів. Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів.

За натурально-матеріальним складом основні виробничі засоби поділяються на 12 груп:

1. будинки.

2. споруди.

3. передавальне обладнання.

4. машини і устаткування, в тому числі; силові, робочі машини і устаткування; вимірювальні прилади, обладнання і лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини та устаткування, в тому числі автоматизовані машини і обладнання.

5. транспортні засоби.

6. інструменти.

7. виробничий інвентар і приладдя.

8. господарський інвентар.

9. робоча і продуктивна худоба.

10. багатолітні насадження.

11. капітальні витрати на покращення земель (без споруд).

12. інші основні засоби, які об'єднують бібліотечний фонд, засоби музеїв, учбові кабінети тощо.

Структура основних засобів відображає технічну озброєність підприємства, у значній мірі відповідає на питання, наскільки ефективно розпоряджається підприємство фінансовими ресурсами, які є в його розпорядженні, на формування фонду основних засобів. Одним із критеріїв визначення такої ефективності слід вважати питому вагу активної частини основних виробничих засобів у загальній вартості всіх основних виробничих засобів. До активної частини належать ті об’єкти основних засобів які безпосередньо беруть участь у переробці сировини, напівфабрикатів, тобто діють на предмети праці. В першу чергу це робочі машини, устаткування, питома вага яких у складівиробничих основних засобів у різних галузях сфери виробництва досягає 45 відсотків і більше.

Втім, при розрахунках поділу всіх виробничих основних засобів на активну і пасивну частини, треба пам’ятати про певну умовність такого поділу. Наприклад, такий елемент основних засобів, як споруди, не відносяться до активної частини у машинобудівництві або легкій промисловості, проте є елементом активної частини основних засобів у металургії, хімічній промисловості, у добувних галузях. У сучасних робочих машинах останніх моделей програмні контролюючі пристрої перетворюються на їхні складові частини, що примушує визнати їх активними у складі основних засобів.

Розрізняють первісну, відновну і залишкову вартість основних засобів

Первісна вартість основних засобів – це сукупність витрат, пов’язаних з придбанням або спорудженням об’єктів основних засобів(купівельна ціна машин, устаткування, вартість об’єктів будівництва тощо). Таким чином первісна вартість основних засобів визначає їх вартість у період придбання або створення.

Відновною вартістю основних засобів вважається вартість витрат, які мають бути зроблені для їх відтворення в даний момент. Введення у господарську практику поняття відновної вартості спричиняється факторами морального зносу машин, устаткування, приладів, здешевленням або, навпаки, подорожанням витрат на виробництво засобів виробництва, інфляційним зростанням цін на об’єкти основних засобів. Ці фактори перетворюють первісну вартість основних засобів на величину, фактично не зіставну з дійсною вартістю їх відтворення. У інфляційній економіці відновна вартість основних засобів, звичайно вища первісної. Для її визначення періодично проводяться індексації вартості основних засобів з урахуванням сучасних цін і інших умов їх відтворення. Реальна оцінка основних засобів дуже важлива перш за все з точки зору правильного визначення амортизації і собівартості продукції. Держава в умовах інфляції змушена запроваджувати через правові пакти систему регулярного контролю за оцінкою основних засобів, що прямо впливає на стан державного бюджету через її зв’язок з оподаткуванням прибутків підприємств.

Залишкова вартість основних засобів - це їхня первісна або відновна вартість, зменшена на ту частину, яка вже перенесена на готовий продукт. Залишкова вартість менша за первісну на величину зносу.

Залишкова вартість є балансовою вартістю основних засобів

З 1 липня 1997 року в Україні запровадженоновий порядок обліку і відображення у фінансовій звітності балансової(залишкової) вартості основних засобів.

Він ґрунтується на розподілі всіх основних засобів підприємства на такі групи:

Група 1- будівлі, споруди, передавальні пристрої;

Група 2 - автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини і інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади і інструменти, телефони, мікрофони, рації;

Група 3 - робочі машини, устаткування і всі інші основні засоби, які не входять до перших двох груп.

Підприємства всіх типів і форм власності формують кошти, які вкладаються в основні засоби, за рахунок таких джерел:

- статутний фонд;

- фонд індексації балансової вартості майна;

- прибуток,який залишається у підприємства після оплати податків з нього

- амортизаційні відрахування;

- банківські кредити;

- інші позичені кошти (кредиторська заборгованість).

Державні підприємства можуть, крім того, одержувати кошти для здійснення централізованих капіталовкладень.

Всі ці кошти разом формують фонд основних засобів підприємства. Під фондом основних засобів підприємства розуміється частина коштів статутного фонду, а також інші власні і залучені кошти, які вкладені або призначені до вкладення у виробничі та невиробничі основні засоби.

Грошовий вираз вартості основних засобів збігається з сумою авансованих у них основних коштів лише у момент введення основних засобів в експлуатацію. У подальшому такого збігу не спостерігається.

В процесі виробничої діяльності загальна вартість основних засобів з одного боку, поступово зменшується на суму зносу (амортизації), а також вибуття об’єктів повністю фізично зношених або за непридатністю з інших причин, а, з іншого боку, збільшується на вартість здійснюваних капітальних вкладень, а також на вартість витрат на поточний, середній і капітальний ремонт, якщо вони не фінансуються за рахунок витрат на виробництво.

Збільшення вартості основних засобів відбувається за рахунок коштів, які формують фонд основних засобів.

Балансова вартість основних засобів підприємств змінюється у випадках, коли певні об’єкти реалізуються на сторону як зайві, або при ліквідації основних засобів, подальше використання яких економічно недоцільне.

Головним джерелом створення фонду основних засобів на підприємствах є їхні статутні фонди. У більшості галузей важкої промисловості близько 75% статутних фондів вкладені саме у цю частину виробничого потенціалу підприємств. У галузях легкої, харчової і деяких інших галузях промисловості, де більших вкладень потребують запаси сировини і матеріалів, питома вага вкладень в основні засоби у складі статутних фондів становить 50-60 відсотків, а на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі, де основна сума коштів вкладається у товарні запаси, тобто в оборотні активи, питома вага вкладень в основні засоби рідко перевищує 15-20 відсотків загальної суми фінансових ресурсів. Протилежна картина спостерігається на підприємствах енергетичної промисловості, у гірничодобувній промисловості, на підприємствах залізничного, автомобільного та інших видів транспорту - там питома вага вкладень в основні засоби сягає 90 відсотків загальної суми фінансових ресурсів.

Поповнення фондів основних засобів підприємств відбувається головним чином за рахунок прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати податків і обов’язкових відрахувань. Залучені фінансові ресурси для формування фонду основних засобів широко використовуються у ринковій економіці, проте в періоди наростання інфляційних процесів їхня частка у складі фондів основних засобів підприємств скорочується до мінімуму.

У рішенні проблеми раціонального, ефективного використання коштів, які є у розпорядженні підприємств і призначені для вкладення в основні засоби, беруть участь фахівці як технічних, мак і багатьох економічних служб. Фінансовий аспект цієї проблеми полягає перш за все у тому, що підприємство повинне так розпорядитись наявними коштами, щоб створити оптимальні умови для досягнення високих кінцевих результатів. У зв’язку з цим велике значення, як було відзначено, має співвідношення вкладення основних коштів у активну і пасивну частини основних засобів, вивільнення коштів їз вкладень у застарілу техніку, зростання витрат на найновіше, найпрогресивніше вітчизняне та імпортне устаткування, реконструкцію і технічне переозброєння виробництва.

Слово "Амортизація" походить від пізньолатинського аmогtisation — сплата боргів.

Амортизація – це процес зносу і поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлюваний за їх участю продукт. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР: “Під терміном амортизація основних засобів потрібно розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань”, встановлених ст. 8 цього Закону.

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів в амортизаційному фонді.

Амортизаційний фонд являє собою кошти для простого відтворення основних засобів. Проте, якщо в результаті технічного прогресу у відповідних галузях народного господарства має місце зниження собівартості засобів виробництва, що там створюються, і, відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступати і як джерело розширеного відтворення основних засобів.

Амортизаційний фонд накопичується підприємствами поступово і використовується для вкладень в основні засоби не відразу, а в міру накопичення коштів. Тому якийсь час кошти амортизаційного фонду є вільними, вони або відкладаються на банківських рахунках, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби і засоби обігу. Вкладення цих коштів (які є частиною фонду основних коштів) у оборотні засоби і засоби обігу переконливо свідчить про неприпустимість змішування понять “основні засоби”, оборотні засоби”,”засоби обігу” з фінансовими поняттями “основні кошти”,”оборотні кошти”: вочевидь у даному разі мова йде про фінансування оборотних засобів і засобів обігу за рахунок основних коштів. Така точка зору, проте, в економічній літературі і в господарській практиці поки що не знаходить визначення. Звичайно вільні кошти амортизаційного фонду відносять до оборотних коштів.


2. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів на Госпрозрахунковому автотранспортному підприємстві Сумської обласної держадміністрації

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Госпрозрахункове автотранспортне підприємство Сумської обласної держадміністрації займається наданням послуг транспорту. З цією метою підприємство має на балансі основні засоби на суму 2005,2 тис. грн, основну питому вагу в загальній сумі основних засобів складають транспортні засоби.

Таблиця 2.1. Якісний склад транспортних засобів Госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації.

№ п/п Марка Кількість
1 ЗИЛ-130 1
2 ГАЗЕЛЬ 1
3 УАЗ-452 1
4 ГАЗ-2410 4
5 ГАЗ-3102 4
6 ГАЗ-31029 32
7 Мерседес 2
8 Джип 1
Разом 46

Підприємство на кінець звітного року має прибуток в сумі 29,5 тис. грн.

Щоб забезпечити фінансову стабільність впродовж тривалого періоду, необхідно постійно стежити за фінансовим станом організацій, оперативно реагувати на зміни, вивчати їх закономірність і причини відхилення від критичної межі задовільної оцінки за вищеназваними ознаками фінансової стабільності, вживати заходи для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності. Оцінку фінансового стану проводять як на окрему дату так і за відповідний період у минулому, з тим, щоб спрогнозувати фінансову політику підприємства на майбутнє.

Основними критеріями оцінки фінансового стану є:

1) забезпеченість підприємства власними коштами та раціональне їх розміщення;

2) наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому нормативу та ефективність використання;

3) рентабельність роботи підприємства та ефективність використання прибутку поточного року і за звітний рік;

4) економічна виваженість залучення банківського і комерційного кредитів;

5) стан розрахункової і платіжної дисципліни;

6) ліквідність боргових зобов’язань і балансу в цілому;

7) ділова активність підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовується система абсолютних і відносних показників, а також пов'язаних з їх зміною фінансових коефіцієнтів, які відображають інтереси і мету різних категорій споживачів. Найбільш важливими з них є показники, що характеризують: ліквідність - це вимір можливостей підприємства по сплаті заборгованості. Показник ліквідності характеризує можливість підприємства погасити свої короткотермінові (поточні) зобов'язання за рахунок своїх поточних активів. Методика розрахунку показників ліквідності наведена в таблиці 2.2.

Із таблиці видно, що баланс підприємства являється ліквідним.


Таблиця 2.2. Показники ліквідності підприємства за І квартал 2003 р.

Показник і його призначення На початок року На кінець періоду Відхилення
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (терміновості) - показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена негайно на дату складання звітності (0,2-0.3) 0,259 0,083 -0,176
Коефіцієнт термінової ліквідності - показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок наявних грошових коштів, але і очікуваних надходжень від дебіторів (0,7-0,8) 1,344 0,329 -1,015
Коефіцієнт загальної ліквідності - дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають короткотермінові зобов'язання (2-2,5) 2,951 2,260 -0,691
Оборотний капітал - свідчить про перевищення поточних активів над короткотерміновими зобов'язаннями, про загальну ліквідність підприємства 177 43,3 -133,7

Цей висновок підтверджує величина і зміна показників ліквідності. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить, що на початок року підприємство негайно може погасити лише 25,9% короткострокових зобов'язань, а станом на кінець року негайно може бути погашено лише 8% короткострокових зобов'язань.

В світовій практиці вважають теоретично достатнім, якщо


8-09-2015, 12:50


Страницы: 1 2 3
Разделы сайта