Організація та методика аудиту

Міністерство освіти і науки України

Харківська державна академія міського господарства

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсової роботи з дисципліни

“Організація та методика аудиту”

(для студентів спеціальності 6.050100 - “Облік і аудит”)

Харків 2003

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Організація і методика аудиту” (для студентів спеціальності 6.050100 - “Облік і аудит”) Укл. Гордієнко Н.І.- Харків , 2003.- 18 с.

Укладач: Гордієнко Н.І.

Рецензент: Чечетова Н.Ф.

Рекомендовано кафедрою ОА

Протокол 4 від 30.10.02р.

1. Мета і завдання курсу

1.1 Організація і методика аудиту - одна з спеціальних дисциплін, що забезпечує рівень підготовки із спеціальності “Облік та аудит”

Мета дисципліни - формування у студента теоретичних знань і практичних навичок з організації аудиторської діяльності і проведення операційного аудиту на підприємствах міського господарства й інших галузей, виховання відповідальності за достовірність і об'єктивність аудиторських висновків, необхідних для прийняття ефективних управлінських рішень.

1.2 Основними завданнями дисципліни є:

- розкриття змісту й оволодіння методами та прийомами роботи з первісними документами і бухгалтерською звітністю;

- вивчення передових методів перевірки бухгалтерської та фінансової документації на базі обчислювальної техніки;

- оволодіння навичками перевірки законності фінансово-господарських операцій та достовірності бухгалтерської і фінансової звітності.

1.3 Дисципліна “Організація та методика аудиту” вивчається на базі засвоєння студентами таких дисциплін навчального плану:

- у теоретико-методичному відношенні - мікроекономіка;

- у методичному відношенні - економіка, бухгалтерський обліку, фінансовий обліку 1;

- у відображенні результатів діяльності підприємства - загальна теорія статистики, фінанси підприємства, економічна діагностика, фінансовий облік 2 .

1.4 Курсова робота з дисципліни “Організація і методика аудиту” сприяє поглибленню знань та розвитку практичних умінь з планування і організації аудиту різних комплексів бухгалтерського обліку і звітності.

2. Методика проведення аудита господарсько-фінансової діяльності підприємств і організацій

При виконанні курсової роботи студенту необхідно виділити

основні положення, на які необхідно звернути увагу:

• нормативна база для проведення аудиту;

• предметна область проведення перевірок;

• методика перевірки розділів обліку і робіт, які підлягають аудиту;

• особливості проведення аудиту за умов використання клієнтом обчислювальної техніки для ведення обліку.

2.1 Нормативна база

Нормативна база, використовувана для організації перевірок підрозділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база — відповідні закони, положення, методичні матеріали по обліку і звітності, оподатковуванню й аудиторські правила (стандарти). Вони необхідні аудитору, щоб виявити відповідність ведення обліку і звітності , проведення аналізу, складання висновку. При наявності в аудитора чи в аудиторській фірмі сучасних персональних ЕОМ (ПЭВМ) можна використовувати різні інформаційно-довідкові системи: "Податки і бухгалтерський облік", "Консультант" та ін., що значно полегшують роботу аудитора, що прискорюють процес проведення перевірок, що підвищують їхню якість. За умов ручної праці можна застосовувати допоміжні таблиці, довідники.

Внутрішня нормативна база —- це облікова політика суб'єкта, різні методичні й інструкційні матеріали по організації обліку на конкретному підприємстві. Вони підлягають аналізу і зіставленню з діючою методологією.

2.2 Предметний обсяг проведення перевірок

Предметний обсяг проведення перевірок включає установчі й інші загальні документи підприємства, у тому числі й в обліковій політиці, документи по всіх рахунках і розділам бухгалтерського обліку і звітність.

Вивчаючи установчі й інші загальні документи замовника, можна одержати уявлення про підприємство, його діяльність, особливостях технології й організації виробництва. Аналіз облікової політики дозволяє виявити загальні відомості про організацію обліку в методичному, технічному й організаційному аспектах, провести експрес-аналіз ведення бухгалтерського обліку в клієнта.

Центральне місце у проведенні перевірок займає аудит обліку по всіх розділах і рахунках і бухгалтерській звітності. У літературі, присвяченій аудиту, питання декомпозиції видів робіт, що підлягають

перевірці, представлені взагалі. Немає чіткої градації видів робіт, їхньої трудомісткості і черговості проведення. Тому ми вважаємо, що найбільш раціональною є декомпозиція, яка базується на виділенні комплексів, підлягаючих аудиту, щодо плану рахунків бухгалтерського обліку.

Відомо, що план рахунків для підприємств, включених до сфери загального аудиту, містить дев'ять розділів, а також забалансові рахунки. Із загальної маси рахунків в окремий комплекс можна виділити "Розрахунки по оплаті праці" (рахунок 66). Тоді загальна кількість таких комплексів складе 11. В окремі розділи можна виділити установчі і загальні документи; облікову політику; бухгалтерську звітність.

Загальний перелік об'єктів перевірки при проведенні аудиту наведений у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

З табл. 2.2. видно, що декомпозиція розділів і видів робіт, що підлягають аудиту, охоплює практично всі комплекси бухгалтерського обліку і звітності. Для кожного конкретного економічного суб'єкта необхідно визначити найбільш значимі комплекси і саме їм необхідно приділити основну увагу при перевірці.

3. Методика перевірки розділів обліку і робіт, що перевіряються

Аудиторська перевірка – це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірки , не знижуючи при цьому її якості, і незважаючи на аудиторський підприємницький ризик.

Одним з найбільш ефективних шляхів вирішення проблеми є вироблення чіткої методики перевірки кожного підрозділу, ділянки бухгалтерського обліку. Завдання полягає в тому щоб на стадії планування перевірки визначити склад контрольних процедур, але самі процедури повинні бути вже розроблені. При проведенні перевірки досить запросити у клієнта необхідні документи і облікові регістри і, за заздалегідь описаною процедурою, здійснювати перевірку.

Методики по різних розділах обліку повинні розроблятися за єдиною схемою. Для перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку складається методика, що повинна містити в собі:

1. Перелік основних нормативних документів.

2. Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту Законом про бухгалтерський облік, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3. Первинні документи по розділу обліку.

4. Регістри синтетичного й аналітичного обліку і звітність.

5. Класифікатор можливих порушень.

6. Запитальник аудитора для складання програми перевірки.

7. Методи збору аудиторських доказів, застосовувані при перевірці.

8. Опис контрольних процедур.

Перевірка, здійснювана традиційним способом, включає виконання положень, наведених у перших чотирьох пунктах методики. Наступні пункти методики доцільно використовувати, якщо до роботи залучаються асистенти.

Перелік основних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції й ін., якими повинен керуватися аудитор при перевірці відповідного розділу обліку.

Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту, припускає опис різних варіантів таких рішень, що дозволить аудитору за необхідності порівняти їх з варіантом, застосовуваним клієнтом, і виконати необхідний аналіз чи дати рекомендації з поліпшення ведення обліку.

Перелік первинних документів наводиться по кожному розділу обліку, що дозволяє аудитору зробити висновок про стан етапу реєстрації в первинному обліку ( чи застосовуються типові форми первинних документів, як оформлені документи й ін.)

Регістри аналітичного і синтетичного обліку і звітності представляють їхній опис для відповідних форм рахівництва (журнальної форми, журнал-головний, спрощеної й ін.)

Наявність переліку регістрів дозволяє аудитору визначити їхню відповідність у клієнта загальноприйнятим і за необхідності зробити відповідні рекомендації.

Звітність повинна включати відповідні форми (баланс за ф. № 1, звіт про фінансові результати по ф. № 2 та ін.)

Класифікатор можливих порушень містить найчастіші порушення з відповідних розділів обліку. Так, наприклад, для аудиторської перевірки касових операцій можна припустити наступну класифікацію порушень; пряме розкрадання, присвоєння грошових засобів, що надійшли, зайве списання грошей по касі й ін.

Запитальник аудитора для складання програми перевірки містить необхідні запитання, які необхідно включити до плану перевірки. Ці запитання спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформленні документів, доповненні звітності, внутрішнього контролю. Запитальники доцільно складати у вигляді таблиць з варіантами відповідей і висновків.

Методи збору аудиторських доказів, застосовувані при перевірці, є типовими. Використовуються вісім основних методів:

• спостереження за інвентаризацією чи участь у ній;

•спостереження за виконанням господарських чи бухгалтерських операцій;

• усне опитування;

• одержання письмових підтверджень;

• перевірка документів, отриманих клієнтом від третіх осіб;

• перевірка документів клієнта;

• перевірка арифметичних розрахунків;

• проведення аналізу.

Опис контрольних процедур потрібен для виявлення можливих порушень чи зловживань по відповідному розділу обліку.

Усі процедури будуються за єдиною схемою і містять у собі:

• найменування контрольної процедури;

• мету проведення контрольної процедури;

• перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного і синтетичного обліків клієнта, норми, нормативи і різна довідкова інформація), необхідних для виконання процедури;

• опис техніки виконання процедури;

• опис форми подання результатів проведеної процедури ведучому аудитору.

Усі процедури забезпечені класифікаційними номерами, що дозволяють робити посилання на них у програмі аудиторської перевірки у конкретного клієнта. Класифікаційний номер містить назву розділу бухгалтерського обліку і три цифрових знаки. Класифікаційний номер будується за серійно-порядковою системою:

перший знак — номер порушення по класифікації порушень;

другий знак — номер різновиду порушення;

третій знак — порядковий номер контрольної процедури для виявлення даного порушення.

Таким є підхід до розробки положень методики проведення перевірок за участю асистента. Розробка практичних методик для перевірки кожного розділу й об'єкта обліку — справа дуже трудомістка.

4. Приклад розробки методики аудиторської перевірки

аудит перевірка звітність

Розглянемо на прикладі аудиту обліку касових операцій методику виконання студентами курсової роботи з дисципліни “Організація і методика аудиту”.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим з кількох причин:

• кошти належать до числа найбільш рухливих і легко реалізованих активів підприємства;

• грошові операції носять масовий і розповсюджений характер;

• рухливість коштів і масовість грошових операцій роблять цю ділянку господарської діяльності економічного суб'єкта найбільш уразливою з погляду різних порушень і зловживань.

У складі коштів найбільш рухливий характер мають готівка. Рух готівки відбувається за допомогою касових операцій. Касові операції дуже різноманітні, але серед них можна виділити основні:

• видача коштів на оплату праці;

• видача коштів на оплату адміністративно-господарських витрат;

• видача коштів підзвітним особам та ін.

Операції по руху коштів перевіряються суцільним порядком.

Методи перевірки касових операцій чітко розроблені і мають давню історію. Аудитор повинен перевірити дотримання касової дисципліни на підприємстві. При цьому особлива увага повинна бути приділена питанню забезпечення збереження грошей і цінностей.

У силу того, що касові операції мають масовий характер, цей етап аудиторської перевірки є досить трудомістким. Однак касові операції одноманітні, а методи процедури перевірки досить прості. Саме на цьому етапі основному аудитору доцільно залучати до роботи асистентів.

4.1 Первинні документи з обліку касових операцій

Склад первинних касових документів, з одного боку, дуже вузький — це прибуткові і видаткові касові ордери, касова книга. З іншого боку, касові операції пов'язані практично з усіма іншими розділами обліку, наприклад, реалізацією, розрахунками з підзвітними особами, з постачальниками і т.д. і, отже, при перевірці необхідно зіставити касові документи з іншими.

Основними документами, які необхідно вивчити при перевірці касових операцій, є: касова книга; звіти касира; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; журнал (книга) реєстрації прибуткових касових ордерів; журнал (книга) реєстрації видаткових касових ордерів; журнал (книга) реєстрації виданих доручень; журнал (книга) реєстрації депонентів; журнал (книга) реєстрації платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей; виправдувальні документи до касових документів; авансові звіти.

4.2 Регістри синтетичного й аналітичного обліку по рахунку 30 "Каса " і форми звітності

Численні і різноманітні операції руху коштів у касі підприємства знаходять своє відображення в наступних регістрах синтетичного обліку і звітності:

• Головна книга;

• журнал-ордер № 1 і відомість № 1 (для журнально-ордерної форми обрахунку),

• інші регістри синтетичного обліку касових операцій;

• баланс підприємства (форма № 1);

• звіт про рух коштів (форма № 4)

4.3 Класифікатор можливих порушень при веденні операцій по касі

Основні порушення — зловживання, розкрадання, помилки в області касових операцій можуть бути класифіковані в такий спосіб:

1. Пряме розкрадання коштів

1.1. Нічим не замасковане.

1.2. Замасковане неоформленими документами і розписками.

2. Неоприбуткування і присвоєння грошових сум, що надійшли

2.1. З банку.

2.2. Від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах.

2.3. Від різних юридичних осіб по дорученнях.

3. Зайве списання грошей по касі

3.1. Повторне використання тих самих документів.

3.2. Неправильний підрахунок підсумків у касових документах і звітах.

3.3. Списання сум по підроблених документах.

3.4. Підробка в законно оформлених документах збільшених сум списань.

4. Присвоєння сум, законно нарахованих різним особам і організаціям

4.1. Присвоєння депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих за інших підстав.

4.2. Присвоєння сум, що інших підприємств.

5. Розрахунки сумами наявних коштів перевищують граничну величину

5.1. З іншими юридичними особами і підприємцями, що діють без створення юридичної особи;

5.2. Що надходять у касу підприємства, яка перевіряється

6. Розрахунки з населенням наявними коштами за готову продукцію, товари, виконані роботи і послуги

6.1. Без застосування контрольно-касових машин;

6.2. Без реєстрації контрольно-касових машин у податкових органах.

7. Некоректне відображення касових операцій у регістра синтетичного обліку.

4.4 Запитальник аудитора для складання програми перевірки касових операцій

Перш, ніж приступити до суцільної перевірки касових операцій,


8-09-2015, 13:09