Нарахування заробітної плати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК »

Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник: доцент Лютова Ганна Михайлівна

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2001 р.

З М І С Т

1. Порядок нарахування заробітної плати. - 3

2. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів - 10

3. Задача - 13

Література

1. Порядок нарахування заробітної плати

1.1. Організація оплати праці на підприємстві; види, форми і системи оплати праці.

Види заробітної плати. Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою ор­ганізації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадо­вих окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (до­відники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - за­лежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Підприємства й організації при складанні трудової уго­ди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату пра­ці» заробітна плата - це винагорода, визначена, як прави­ло, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші зоохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, ви­робітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встанов­люється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До до­даткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона вклю­чає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат нале­жать надбавки і доплати, не передбачені чинним законо­давством і понад встановлені розміри; винагороди за під­сумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціона­лізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одно­разові заохочення окремих працівників за виконання особ­ливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в Інструкції по статистиці заробітної плати, зат­вердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.

Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:

фонду заробітної плати робітників і службовців:

— спискового складу,

— позаспискового (позаштатного) складу;

— разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;

— інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям.

Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності;

в бюджетних установах - асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.

У підприємствах недержавної форми власності й об'єд­наннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах з іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господар­ських товариствах) оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до чинного законодавства.

Держава згідно з Законом України «Про оплату праці» здійснює регулювання оплати праці працівників підпри­ємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і га­рантій, а також шляхом прогресивного оподаткування до­ходів громадян.

Форми і системи оплати праці. На підприємствах засто­совують дві форми отати праці - відрядну і погодинну. Кожна з цих форм має різновиди (системи). Їик, відрядна форма оплати праці має системи: пряма відрядна, відряд­но-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну оди­ницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за вико­нання норм виробітку, економію матеріалів, якість про­дукції тощо). Ця система стимулює покращення кількісних і якісних показників роботи, тому широко застосовується на підприємствах. При відрядно-прогресивній системі вико­нані роботи оплачуються: в межах норми - за твердими розцінками, понад норми - за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Ця система має обмежене зас­тосування (на найважливіших ділянках господарської ді­яльності), оскільки при її застосуванні темпи зростання за­робітної плати можуть випереджати темпи росту продуктивності праці, що може призвести до перевитрати фонду оплати праці, підвищення собівартості продукції. При акордній системі оплати праці норма і розцінка виз­начаються на весь комплекс виконуваних робіт (ремонт­них, будівельних тощо).

Погодинна форма оплати праці має дві системи: проста погодинна і погодинно-преміальна. При простій погодин­ній системі праця працівників оплачується виходячи тіль­ки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (по­садового окладу) відповідно до їх кваліфікації. При пого­динно-преміальнії'! системі до погодинної ставки (посадового окладу) за досягнення визначних показників працівникам виплачується премія. Економічна доцільність застосування тих або інших форм і систем оплати праці визначається їх стимулюючою роллю в підвищенні ефективності діяльності кожної ділянки і підприємства в цілому.

1.2. Порядок нарахування заробітної плати працівникам

Порядок нарахування заробітної плати, належної пра­цівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на підприємстві, і організації виконан­ня самих робіт (в, індивідуальному порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку пра­цівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх ро­бочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів.

Приклад. Посадовий оклад працівника - 200 грн. Робо­чих днів у звітному місяці - 25, фактично відпрацьовано працівником - 21 день. Середньоденний заробіток - 8 грн. (200 грн.: 25). Сума погодинного заробітку - 168 грн. (8 грн.-21).

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконан-іч робіт заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, пос­луг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригадній формі організації праці заробітна плата і премії за викона­ну роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподі­ляються між членами бригади пропорційно до відпрацьо­ваних кожним робітником годин з урахуванням їх кваліфі­кації (розряду). Для цього роблять розрахунок у такій послідовності: 1) спочатку множенням відпрацьованої кількості годин кожним робітником на їх погодинні та­рифні ставки і підсумком цих добутків знаходять заробі­ток бригади за тарифними ставками; 2) потім визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приро­бітку); 3) множенням заробітку за тарифною ставкою кож­ного члена бригади за фактично відпрацьований час на коефіцієнт приробітку визначають відрядний заробіток ок­ремих членів бригади.

Оплата праці за понадурочний час здійснюється відпо­відно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі пого­динної ставки (при погодинній оплаті праці); при відряд­ній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% та­рифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійсню­ється в підвищеному розмірі, який встановлюється гене­ральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину ро­боти в нічний час.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується.

Доплати за сумісництво професій (посад) встановлю­ються на певний строк і визначаються за наказом керівни­ка у розмірі, який залежить від характеру і складності ви­конуваних робіт.

Оплата праці по середньому заробітку.

Кабінет Мініст­рів України постановою від 08.02.95 № 100 (з доповнення­ми і змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердив Порядок визначення за­робітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності. Зазначений Порядок застосовується у випадках:

- надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки пра­цівникам, які мають дітей (або виплати компенсацій за не­використану відпустку);

- надання працівникам творчої відпустки;

- виконання працівниками державних і громадських обов'язків;

- переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачу­вану роботу за станом здоров'я;

- переведення'вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

- надання жінкам, які мають немовлят, додаткових пе­рерв для годування дитини;

- виплати вихідної допомоги, збереження середньої заро­бітної плати звільненим працівникам на встановлений чин­ним законодавством період їх працевлаштування;

- службових відряджень; вимушеного простою; виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і по­логах та в інших випадках, коли за чинним законодавст­вом виплати здійснюються виходячи з середнього заробітку.

Виходячи із затвердженого Порядку визначення серед­ньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чер­гової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробницт­ва. які надаються в календарних днях, виходять з сумарно­го заробітку за останні перед наданням відпустки 12 міся­ців (або менший фактично відпрацьований період). У під­рахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні випла­ти (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за ви­нятком виплат, передбачених п. 4 Порядку). Шляхом ді­лення сумарного заробітку за останні перед настанням від­пустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множен­ня».; на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки.

Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати за час відпустки виявиться нижче тарифної ставки або посадового окладу працівника на день відпустки, то підпри­ємствам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 № 140 «Про додаткові заходи у зв'язку з підвищен­ням заробітної плати» дозволено брати до розрахунку заро­бітну плату, встановлену з дня її останньої зміни, починаючи з якої здійснюється виплата по середньому заробітку.

У випадках, коли частина відпустки переходить на нас­тупний місяць, заробітна плата за ці дні відпустки обліко­вується у звітному місяці як виданий аванс і при складан­ні балансу відображається в складі статті активу «Розра­хунки з різними дебіторами». Зазначені суми відносяться на витрати виробництва або обігу в наступному місяці (в кореспонденції з кредитом рахунка 66 «Розрахунки з опла­ти праці»).

В інших випадках збереження середньої заробітної пла­ти (оплата часу при виконанні державних і громадських обов'язків, перерв у роботі матерів, які годують немовлят, пільгових годин підлітків тощо), а також при нарахуван­ні допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті від­пусток по вагітності і пологах середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні два ка­лендарних місяці.

Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата визначається вихо­дячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата визначається виходячи з вип­лат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно з чинним законодавством або з інших поваж­них причин працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового пері­оду виключається.

Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час ви­конання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки тощо), а також допомога по тимча­совій непрацездатності.

Нарахування виплат, визначених за два останніх міся­ці, здійснюється множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визна­чається діленням заробітної плати за фактично відпрацьо­вані протягом двох місяців робочі дні на кількість робо­чих днів (годин) за цей період.

У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно із законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться кори­гування заробітку на коефіцієнт його підвищення.

Час виконання державних і громадських обов'язків офор­мляється табелем обліку робочого часу і засвідчується до­відкою організації і установи, де вони виконувались. Він оплачується за середньоденним (або середньогодинним) заробітком з розрахунку двох календарних місяців роботи.

Додаткові перерви в роботі матерів, які годують немов­лят, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не раніше ніж через три години і тривалістю не менше ЗО хвилин кожна. Середньогодинний заробіток визначається виходячи з середньої заробітної плати за ос­танніх два календарних місяці.

Чинним законодавством для працівників-підлітків вста­новлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років – 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відряд­никам - за тарифною ставкою робітника-відрядника від­повідного розряду; робітникам-погодинникам - за та­рифною ставкою робітника-погодинника відповідного роз­ряду.

При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як по заробітній пла­ті за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана.

При звільненні працівника у зв'язку із змінами в орга­нізації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівни­ків) за звільненим працівником згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна Плата на період працевлаштування, але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також без­перервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує З місяці.

Вихідна допомога визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяця, що передували звільнен­ню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців пе­ред звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два мі­сяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку і в ці два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомо­ги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудово­му договорі тарифної ставки або посадового окладу.

При призові працівника до військової служби (або нап­равленні до альтернативної служби) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2-місячного середнього заробітку (п. З ст. 39 КЗпП).

Вихідна допомога не оподатковується прибутковим по­датком і ніякі інші утримання з неї не робляться.

При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вибором особи, яка звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед звертанням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертан­ням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.

1.3 Облік забезпечення оплати відпусток працівникам

Деякі особливості є в обліку заробітної плати праців­ників за час відпустки. Чергові відпустки працівникам на­даються протягом року, як правило, нерівномірно (особ­ливо в сезонних виробництвах). З метою рівномірного включення до собівартості продукції (робіт, послуг) заро­бітної плати на оплату відпусток підприємствам дозволено створювати резерв. Такий резерв створюється шляхом що­місячного включення рівними сумами (визначеними за плановим відсотком до фактично нарахованої заробітної плати) наступних витрат на оплату відпусток. При цьому резерв створюється на наступні витрати по оплаті відпус­ток працівникам, а також нарахуванням на ці суми збору на соціальне страхування (оскільки при нарахуванні заро­бітної плати за час чергової відпустки працівнику в розра­хунок приймається і допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів соціального стра­хування).

У бухгалтерському обліку на суму створеного резерву робиться запис по дебету рахунка 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витра­ти», 93 «Витрати на збут» та ін., кредиту рахунка 471 «За­безпечення виплат відпусток». Нарахована заробітна пла­та відноситься на зменшення раніше створеного резерву записом по дебету рахунка 471 у кореспонденції з креди­том рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Сальдо (кредитове) рахунка 471«Забезпечення виплат відпусток» показує залишок невикористаного на день року резерву.

Наприкінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам. З цією метою за даними відділу кадрів (або уповноваженої для цього особи) скла­дається список з зазначенням прізвища кожного працівни­ка, за який період не використана відпустка, кількість днів невикористаної на 1 січня наступного року відпустки. Шляхом множення середньоденного заробітку працівника на кількість днів ненаданої відпустки визначають суму ре­зерву за невикористані відпустки. Якщо, наприклад, за да­ними інвентаризації визначена загальна кількість невико­ристаної відпустки 500 людино-днів, то при середньоден­ному заробітку працівників 8 грн. сума резерву з урахуванням збору на соціальне страхування дорівнює 4160 грн. (8 грн. • 500 • 1,04). Ця сума має дорівнювати кредитовому сальдо рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток». Заяво нарахована сума резерву сторнується, а на суму, якої не вистачає, робиться донарахування.

Якщо на підприємстві не прийнято створювати резерв на оплату наступних відпусток, то заробітна плата, нара­хована працівникам при наданні відпустки, відноситься на витрати виробництва або обігу в загальному порядку (тобто відображається по дебету рахунка 23 «Виробницт­во» та ін. в кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Роз­рахунки за заробітною платою»).

Наказом Мінфіну України від 01.02.94 № 10 підприєм­ствам дозволено, поряд з резервом на оплату відпусток, резервувати також кошти для виплати винагороди за вис­лугу років, яка здійснюється згідно з чинним зако­нодавством.

Таблиця 1.1

Таблиця ставок для визначення прибуткового податку з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання)

До 17 гривень (з доходу в розмірі 1-го неоподаткову­ваного податком мінімуму)

Не оподатковується

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в грошовій, так і в на­туральній формі. При цьому доходи, одержані в натураль­ній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними ринковими цінами, крім доходів, одержаних від сільськогосподарських під­приємств, які визначаються за цінами продажу державі.

Забороняється оплата прибуткового податку з грома­дян за рахунок підприємств, установ і організацій, а також суб'єктів підприємницької діяльності, крім колектив­них сільськогосподарських підприємств. Колективні сільсь­когосподарські підприємства, включаючи риболовні кол­госпи, суми прибуткового податку з громадян сплачують за рахунок прибутку (доходу), що залишається в розпо­рядженні підприємства, за ставками згідно з чинним зако­нодавством.

: Суми виплат, які не включаються до сукупного оподат­ковуваного доходу з громадян відповідно до п. 1. ст. 6 Декрету:

- допомога за рахунок коштів державного соціального страхування (крім допомоги по тимчасовій непрацездат­ності);

- суми одержаних аліментів;

- державні пенсії, а також додаткові пенсії, що випла­чуються за умови добровільного страхування;

- компенсаційні виплати в грошовій і натуральній фор­мі в межах норм, передбачених чинним законодавством (за винятком компенсації за невикористану відпустку);

- доходи громадян від продажу вирощеної в особисто­му підсобному господарстві, присадибній дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва;

- виграші по облігаціях державних позик і державних лотерей, проценти і виграші по вкладах в установах бан­ків, по ощадних сертифікатах і державних казначейських зобов'язаннях;

- суми, одержані громадянами по обов'язковому і доб­ровільному страхуванню;

- суми, одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обо­в'язків, а також у зв'язку із втратою годувальника;

- суми, що перераховуються за заявами громадян на благодійницькі цілі в межах 12 мінімальних заробітних плат;

- вартість путівок на лікування, відпочинок і у дитячі оздоровчі табори (крім туристичних і міжнародних) та де­які інші доходи, передбачені Декретом.

Відповідно до ст. б Декрету сукупний оподатковуваний доход зменшується:

1) на суму одного неоподатковуваного мінімуму:

- одному з батьків (опікунів) на кожну дитину віком до 16 років, якщо місячний сукупний оподатковуваний до­ход не перевищує розміру 10 мінімальних місячних заро­бітних плат;

2) на суму 5 неоподатковуваних мінімумів:

- громадянам, які постраждали від Чорнобильської ка­тастрофи і віднесені до 3-ї та 4-ї категорій;

- інвалідам з дитинства,'інвалідам 1-ї і 2-ї груп;

- батькам і одному із подружжя військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти при вико­нанні службових обов'язків;

- одному з батьків, який виховує інваліда з дитинства, і батькам, які виховують двох і більше інвалідів з дитин­ства, що проживають з ними і потребують постійного дог­ляду;

3) на суму 10 неоподатковуваних мінімумів:

- громадянам, які постраждали від Чорнобильської ка­тастрофи і віднесені до 1-ї і 2-ї категорій;

4) на суму 15 неоподатковуваних мінімумів:

- учасникам бойових дій; інвалідам війни; учасникам війни;

- особам, на яких поширюється чинність Закону Укра­їни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- особам, які мають заслуги перед Батьківщиною (Ге­рої Соціалістичної Праці, повні кавалери ордена Трудової Слави, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави);

5) зменшення прибуткового податку на 50%:

- одному з батьків (опікунів), що мають на утриманні трьох або більше дітей віком до 16 років;

6) пільга на прибутковий податок у вигляді зменшення податкової ставки на 50% для працівників атомної енерге­тики і промисловості;

7) оподаткування прибутковим податком за ставкою 10% за основним місцем роботи доходів працівників, зай­нятих на підземних роботах у вугільній і гірничодобувній промисловості.

Не оподатковуються прибутковим податком суми дохо­дів, що направляються у джерела їх одержання на прид­бання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяль­ності.

2. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» і Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язання і господарських операцій підприємств і організацій внесено зміни щодо обліку опе­рацій з малоцінними і швидкозношуваними предметами. Починаючи з 01.01.2000р. малоцінні і швидкозношувані предмети можуть відноситися до необоротних активів або можуть обліковуватися в оборотних активах у складі запасів.

Положенням (стандартом) 9 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають:

— малоцінні і швидкозношувані предмети, які викорис­товуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року.

Тобто до малоцінних і швидкозношуваних належать предмети, які мають відносно короткий строк використан­ня, і включати їх вартість до витрат виробництва або обігу шляхом нарахування амортизації недоцільно. Тому такі предмети, незалежно від вартості, визнаються малоцінними і швидкозношуваними й обліковуються як запаси. Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк ко­рисного використання яких більше одного року, облікову­ються в складі інших необоротних матеріальних активів. Проте Положенням (стандартом) 9 не визначено, які пред­мети належать до малоцінних і швидкозношуваних з ура­хуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не нале­жали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів — запасів. Отже, основна проблема, пов'язана з обліком малоцінних і швидкозношуваних предметів, полягає у визначенні їх вартісної межі. Таку межу підприємства визначають самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного року (або одного операційного циклу)

Організація обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше од­ного року (або одного операційного циклу) повинна повністю грунтуватись на Положенні (стандарті) 9, згідно з яким первинною вартістю таких предметів у складі інших запасів, придбаних за плату, е собівартість, яка складається з таких фактичних затрат:

— суми, що сплачується згідно з договором постачаль­нику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв'язку з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів, які не відшко­довуються підприємству;

— транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту), за навантажу­вально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використан­ня), включаючи затрати по страхуванню ризиків транспор­тування запасів;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в за­планованих цілях.

Первинною вартістю виготовлених своїми силами інструментів та інших малоцінних предметів визнається фактична собівартість їх виготовлення, а одержаних у по­рядку внесків до статутного капіталу підприємства за­сновниками (учасниками) — справедлива вартість, узгод­жена сторонами.

Облік наявності і руху таких предметів ведуть на ра­хунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» за пер­винною вартістю їх придбання або виготовлення.

При придбанні малоцінних і швидкозношуваних пред­метів у постачальників в бухгалтерському обліку під­приємства роблять записи:

1) на покупну вартість предметів, що підлягає до опла­ти постачальнику (без ПДВ):

Д-т рах. 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчи­ками»;

2) на суму податкового кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчи­ками»;

3) на суму, сплачену постачальнику за придбані малоцінні предмети (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчи­ками» К-т рах. 31 «Рахунки банках».

Оприбуткування підприємством малоцінних і швидко­зношуваних предметів, одержаних з інших джерел, у бух­галтерському обліку відображається записом по дебету ра­хунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і кре­диту рахунків:

40 «Статутний капітал» (на вартість малоцінних пред­метів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства);

23 «Виробництво» (на вартість інструментів, пристосу­вань та інших предметів, виготовлених у своєму вироб­ництві);

745 «Доход від безоплатно одержаних активів» (на вартість предметів, безоплатно одержаних від інших юри­дичних і фізичних осіб) та ін.

Аналітичний облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів (однорідними гру­пами), установленими виходячи з потреб підприємства.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які передані в експлуатацію, згідно з Положенням (стан­дартом) 9 виключається із складу активів (списується з ба­лансу). При цьому в бухгалтерському обліку робиться запис по кредиту рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношу­вані предмети» і дебету рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість спеціального оснащення та інших предметів, які використовуються у виробництві для виготовлення певних виробів, виконання окремих за­мовлень);

91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість малоцінних' і швидкозношуваних предметів загального призначення, які використовуються в цехах та інших підрозділах основного і допоміжних вироб­ництв, у тому числі і по догляду за машинами й устатку­ванням, а також для загальногосподарських потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість малоцінних пред­метів, які використовуються в підрозділах, пов'язаних із збутом (реалізацією) продукції (товарів, робіт, послуг);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість предметів, переданих у користування обслуговуючим ви­робництвам і господарствам) та ін.

Проте для запобігання зловживань по місцях викорис­тання має бути забезпечений оперативний контроль за збе­реженням малоцінних і швидкозношуваних предметів шля­хом ведення карток (ф. № МШ-2, № МШ-6), спеціальних описів. Інструменти і пристосування, що видаються з це­хових комор робітникам у тривале користування, запису­ються в інструментальну картку робітника. Контроль за збереженням інструментів, що видаються з цехової комірчини робітникам на нетривалий час, забезпечується за допомогою інструментальних марок (жетонів) з вибити­ми табельними номерами робітників, в обмін на які видається потрібний інструмент тощо.

Повернені на склад з експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання, прибуткуються за первинною вартістю на дебет рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Предмети, що прийшли до непридатності, на підставі актів про вибуття малоцінних і швидкозношуваних пред­метів (ф. № МШ-8) прибуткуються на дебет рахунка 209 «Інші матеріали» (на вартість одержаних корисних відходів (металолом, запасні частини тощо), зданих за на­кладними на склад і оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації") в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (таблиця 2.1). Таблиця 2.1.

Основні бухгалтерські проводки по обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів зі сроком служби менше одного року

Оприбуткування МШП, оплачених че­рез касу і підзвітних осіб:

— на покупну вартість

— на суму податкового кредиту по

пдв

Оприбуткування на склади інструмен­тів, пристосувань та інших малоцінних і швидкозношуваних предметів, виго­товлених власними допоміжними ви­робництвами

Відображення послуг власного авто­транспорту по перевезенню малоцін­них і швидкозношуваних предметів Оприбуткування малоцінних і .швидко­зношуваних предметів, одержаних з інших джерел:

— внесених засновниками (учасника­ми) до статутного капіталу під­приємства

— одержаних безоплатно

— раніше не взятих на облік (виявле­них при


8-09-2015, 14:02