Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – один з головних вартісних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, який є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а також використовується при визначенні валового прибутку.
До складу виручки від реалізації включаються суми податку на додану вартість та акцизного збору по реалізованій продукції (товарах, роботах, послугах) тощо.
При визначенні доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вираховуються повернення і уцінка проданих товарів, а також знижки з продаж за дострокову оплату.
Податок на додану вартість (ПДВ) є формою вилучення в бюджет частини доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) та вартістю матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва та обігу.
Тягар податку на додану вартість несе не економічний суб'єкт-виробник, а кінцевий споживач продукції.
Податкові платежі тісно пов’язані з фактичним оборотом матеріальних цінностей. На кожному етапі виробництва і обігу податок дорівнює різниці між податком, який стягується при продажу і податком, сплаченим при купівлі. Чиста сума податку перерахованого економічними суб’єктами, являє собою деякий збір з покупців і замовників, зменшений на суму, сплачену постачальникам. Отримана різниця і є податком на вартість, яка додана до заготівельних товарно-матеріальних цінностей в процесі перетворення в кінцеві товари і послуги.
Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:
- по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;
- по-друге, заробітна плата робітникам, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуг;
- по-третє, прибуток.
Заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є доданою вартістю.
Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), який включається до ціни товарів (продукції). Платниками акцизного збору є суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють і реалізують (обмінюють, передають) підакцизні товари; імпортують, переадресовують імпортні підакцизні товари як для власного виробництва, так і імпортні товари (продукцію) для виготовлення інших підакцизних товарів (продукції).
Акцизний збір, так само як і ПДВ, є одним із непрямих податків, отже він включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником виробу.
Фінансовий результат від реалізації включає прибуток (збиток) від реалізації готової продукції (робіт, послуг).
Прибуток або чистий прибуток – збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності.
Чистий прибуток = доходи – витрати.
Прибуток після сплати платежів до бюджету залишається в розпорядженні підприємства.
7. Інвентаризація майна і стану розрахунків
Необхідність вільно оперувати інформацією про фактичний стан справ є життєво необхідною для будь-якого господарюючого суб’єкта і диктується сучасними умовами господарювання.
З метою забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємствах проводиться інвентаризація майна та фінансових зобов’язань.
Під інвентаризацією слід розуміти перевірку та оцінку фактичної наявності об’єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками. Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак:
- здійснення на підставі розпорядчого документу колегіальним органом;
- виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкту;
- реєстрація та оцінка фактів;
- нормативно-правове регулювання;
- бухгалтерська обробка документів;
- узагальнення та реалізація результатів;
- прийняття рішень.
Інвентаризація, як один з елементів методу бухгалтерського обліку тісно взаємодіє з оцінкою, калькуляцією, подвійним записом, балансом.
В системі елементів методу бухгалтерського обліку інвентаризація як елемент має певну самостійність і незалежність. В ієрархічній системі цей елемент як засіб контролю може зайняти будь-яке місце після документації. В свою чергу, в практичному аспекті інвентаризація впливає на всі елементи системи методу бухгалтерського обліку.
Метою інвентаризації є порівняння фактичної кількості та стану майна, що є в наявності, незалежно від його місцезнаходження з даними бухгалтерських записів.
Основними цілями інвентаризації є:
- виявлення фактичної наявності майна;
- перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань;
- зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку.
Серед завдань інвентаризації слід відзначити:
- забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених планів, норм тощо;
- виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості, зіпсованою, невикористаною і непотрібною у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком;
- встановлення реального фізичного стану (зносу) і правильність оцінки необоротних активів та інших засобів праці, які обліковуються на балансі;
- виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості;
- виявлення понаднормово використаних та невикористаних матеріальних цінностей;
- перевірку дотримання правил і умов збереження майна;
- виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;
- визначення розмірів природного убутку та інших витрат;
- контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;
- перевірку дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.
При проведенні інвентаризації слід дотримуватись слідуючи принципів:
- раптовість;
- зіставленість;
- плановість;
- своєчасність;
- точність;
- об’єктивність;
- безперервність;
- повнота охоплення об’єктів;
- ефективність;
- оперативність;
- економічність;
- гласність;
- юридичного значення результатів інвентаризації;
- виховного впливу;
- оцінки результатів;
- дотримання матеріальної відповідальності;
- обов’язковість;
- документальне відображення результатів контролю;
- доцільність.
Наведені принципи відображають основні тези, найважливіші ідеї, на втіленні яких ґрунтується інвентаризаційна робота. Їх дотримання носить комплексний характер та гарантує якість і результативність будь-якої інвентаризації.
Проведення інвентаризації – це дискретний процес, який складається у сукупності події, змін, що має певну цілісність і спрямованість.
Інвентаризаційний процес слід розглядати через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної, підготовчої, технологічної та результативної.
В будь-якому випадку, якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлені розбіжності між фактичною наявністю і обліковими даними наказ керівника підприємства, відповідно до якого в обліку виправляються всі виявлені розбіжності, а результати включаються до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація, а також до річного звіту.
Список використаних джерел
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Введено в дію Постановою Верховної Ради від 16 липня 1999 року № 996-XIV.
2. Закон України “Про податок на додану вартість”. Введено в дію Постановою Верховної Ради від 3 квітня 1997 року № 168/97 (зі змінами і доповненнями).
3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”. Введено в дію Постановою Верховної Ради від 22 травня 1997 року №283/97 (зі змінами і доповненнями).
4. Національні положення ( стандарти) бухгалтерського обліку.
5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталів, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.
6. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталів, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
7. Бутенець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. - Житомир; ЖІТІ, 2000.-640с.
8. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.; КНЕУ, 2001. –334с.
9. Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. –К.; Все про бухгалтерський облік, 2000. –280с.
10. Палий В.Ф., Соколов Я.В. Теория бухгалтерского учёта: Учебник. 2-е изд. Перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика; 1988. – 279с.
8-09-2015, 14:58