Заяви найчастіше оформлюють від руки на чистому аркуші паперу формату А4 або на бланку з трафаретним текстом. У будь-якому випадку мають бути дотримані встановлені береги, а саме: ЗО мм-лівий, 10 мм - правий, по 20 мм - верхній та нижній.
Заява складається з таких реквізитів:
Адресат - назва посади, повна назва установи, прізвище та ініціали керівника в давальному відмінку.
Відомості про адресанта (заявника). У відомостях про себе зазначають: прізвище, ім'я та по батькові (у родовому відмінку), домашню адресу та номер телефону (зовнішня особиста заява), паспортні дані та номер ідентифікаційного коду (за потреби). У службових заявах працівники не вказують домашню адресу, але обов'язково назву посади.
Кожен елемент реквізиту адресата і відомостей про заявника оформлюється з окремого рядка.
Назву виду документа пишуть з великої літери посередині рядка, крапку не ставлять. Заголовок до тексту заяви не складають.
Текст є найважливішим елементом заяви. Його починають писати з абзацу з великої літери. У ньому стисло і конкретно подають необхідну інформацію, що має забезпечити позитивне вирішення питання, порушеного в заяві.
Структурно текст складається з: прохання (прошу прийняти, прошу надати, прошу звільнити, прошу перевести, прошу дозволити тощо);
і обґрунтування (у зв'язку з..., через..., з огляду на..., відповідно до..., оскільки... тощо). Додаток як підстава заяви містить перелік документів, які додаються до неї (копії дипломів, довідки-виклики з навчальних закладів, медичні довідки тощо), із точним зазначенням виду і на зви документа а також кількості сторінок.
Оформляють додатки кількома способами:
після тексту з абзацу пишуть "До заяви додаю" і подають повні назви документів у формі знахідного відмінка;
після тексту пишуть "До заяви додаються такі документи" або "Додаток" і вказують назви документів у формі називного відмінка.
Дата написання проставляється заявником власноруч під час написання заяви (ліворуч).
Підпис проставляється праворуч навпроти дати написання заяви. (Додаток 16)
Розшифрування особистого підпису заявника не вимагається, оскільки його прізвище та ініціали обов'язково зазначаються у відомостях про заявника.
У разі потреби заяву може бути завізовано посадовою особою, яка бере участь у вирішенні питання, порушеного в заяві (керівником структурного підрозділу, в якому працює заявник, керівником кадрової, фінансової чи юридичної служби тощо).
Резолюцію на заяві проставляють на вільному від тексту місці, як правило, у верхній частині першого аркуша заяви.
3.2 Вимоги до автобіографії
Автобіографія - це документ, у якому особа викладає основні факти свого життя. Вона складається працівником самостійно і є обов'язковим документом особової справи. Текст автобіографії пишуть власноруч на аркуші паперу формату А4 або на спеціальному бланку. Автобіографія складається з таких реквізитів:
назва виду документа ( розміщується по середині рядка, крапка після назви не ставиться);
текст,
дата написання - ( під текстом ліворуч);
підпис ( під текстом праворуч).
У тексті автобіографії зазначають: своє прізвище, ім'я, по батькові;
дату народження (число, місяць, рік);
місце народження (місто, село, район, область, країна);
відомості про освіту (повна назва всіх навчальних закладів, де здобували освіту, та спеціальність, яку отримали після навчання); відомості про трудову діяльність (у хронологічному порядку вказують усі назви місць роботи й посади, які обіймали); відомості про участь у громадській роботі (всі її види); відомості про нагороди та заохочення; стислі відомості про склад сім'ї; домашня адреса та телефон (у разі потреби).
Текст автобіографії викладається від першої особи, але не потрібно зловживати займенником "я".
Інформацію слід подавати вичерпно, точно, стисло, приділяти основну увагу фактам, а не вдаватися до міркувань та опису подій. Кожне нове повідомлення слід писати з абзацу і не допускати виправлень. (Додаток 17)
3.3 Реквізити характеристики
Характеристика - це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей конкретної особи. Цей документ складають на вимогу самого працівника або на письмовий запит підприємства, установи, організації. Характеристика може бути потрібна в разі вступу до навчального закладу, висування на обрані посади, для участі в конкурсі, атестації працівника тощо.
Характеристика складається з таких реквізитів:
Назва виду документа.
Відомості про особу, якій видається характеристика: прізвище, ім'я, по батькові, посада, рік народження, національність, освіта. Анкетні відомості пишуть праворуч або посередині у стовпчик. Вони подаються у формі родового відмінка (без прийменника), а відомості про освіту - у називному відмінку.
Текст, який містить таку інформацію:
трудова діяльність особи (з якого часу працює або навчається);
ставлення до службових обов'язків (ставлення до роботи чи навчання;
рівень професійної майстерності;
які успіхи та досягнення має в роботі, навчанні, творчості;
відомості про державні нагороди та заохочення);
громадська діяльність;
моральні якості (риси характеру, рівень авторитету серед співробітників);
призначення характеристики.
На кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня.
Атестаційна характеристика має містити аналіз виконання працівником посадових обов'язків, відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо. (Додаток 18)
Характеристика-подання необхідна під час висування на виборні посади чи для підготовки документів на присвоєння звання, зокрема військового, при обранні на посаду за конкурсом, вступу до навчального закладу тощо.
Матеріалом для написання педагогічної характеристики є факти, зібрані в процесі спостереження за учнем чи студентом. У характеристиці описують усі якості особистості, які створюють цілісне уявлення про особу.
3.4 Рекомендаційний лист
Рекомендаційний лист - це службовий документ, який містить позитивний чи негативний відгук про особу. Його подають у різних випадках: клопотання про підвищення на посаді або одержання гранту, вступ до вищого навчального закладу, влаштування на нову роботу, збирання інформації про ділових партнерів тощо. Рекомендація (від лат. rесотепdаtіо - доручення) - письмовий або усний відгук про роботу, діяльність якої-небудь особи, а також вказівка або порада. Так, рекомендаційний лист часто оформлюють на бланку установи, засвідчують підписом керівника та печаткою підприємства. Обов'язкові реквізити цього документа такі: заголовок, текст, печатка або штамп (необов'язковий реквізит), дата складання. Крім того, у рекомендаційному листі можуть бути вказані контактні дані: телефон, адреса електронної пошти тощо. Після тексту вказують посаду, прізвище й ініціали особи, яка дає рекомендацію. Якщо лист не особистий, підпис засвідчують печаткою. Рекомендаційний лист має бути коротким (на одну сторінку), але змістовним, чітко характеризувати особу. (Додаток 19)
3.5 Основні вимоги до розпорядчих документів
Призначення розпорядчих документів - регулювати діяльність органу управління задля ефективної реалізації поставлених перед ним завдань. Регулятивна функція спрямовується від керівника підприємства до керівників структурних підрозділів та працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління.
До групи розпорядчих документів належать:
постанови;
рішення;
ухвали;
накази (розпорядження);
вказівки.
Постанови є адміністративними актами загального порядку, які не можуть вичерпати себе одноразовим виконанням і зберігають чинність до їх відміни.
Рішення можуть бути спільними актами, виданими кількома державними органами, громадськими організаціями чи об'єднаннями тощо.
Наказ (розпорядження) - це розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, установи, організації, який приймає одноосібне рішення (генеральний директор, директор) або діє від імені колегіального органу управління (голова правління) у межах своїх повноважень з метою вирішення основних і оперативних завдань.
Наказ оформлюється на загальному чи спеціальному бланку підприємства або на чистих аркушах паперу формату А4 за допомогою друкарських засобів переважно з поздовжнім центрованим розміщенням реквізитів. До складу останніх належать:
зображення Державного герба України (для державних установ);
зображення емблеми підприємства або товарного знака (знака обслуговування);
назва організації вищого рівня - оформлюється залежно від відомчого підпорядкування, а для внутрішніх потреб - за рішенням підприємства;
назва підприємства (повна чи скорочена) - автора документа - наводиться відповідно до установчих документів (статуту, положення, установчого договору);
назва структурного підрозділу або територіального відділення, філії - зазначається на бланку, якщо структурний підрозділ є автором документа, а його керівник має право видавати окремі види розпорядчих документів;
назва виду документа - оформлюється великими літерами без відступу від межі лівого берега при кутовому розташуванні реквізитів або центровано - при поздовжньому;
дата наказу - дата його підписання. Останнє здійснюється в процесі затвердження розпорядчого документа керівником, який робить запис від руки, заповнюючи трафаретну форму, подану від межі лівого берега на спеціально відведеному схемою розташування реквізитів місці. (Додаток 20)
реєстраційний індекс документа - складається з порядкового номера наказу з можливим відтворенням, за рішенням організації, індексу справи за номенклатурою справ.
місце складання або видання документа - проставляється центровано при поздовжньому розташуванні реквізитів, від межі лівого берега - при кутовому;
заголовок до тексту документа - стисло передає основний зміст наказу.
відмітка про контроль - проставляється в разі потреби від руки літерним позначенням "К" чи словом або за допомогою штампа на лівому березі першого аркуша документа на рівні заголовка до тексту;
текст документа;
відмітка про наявність додатків - проставляється в разі потреби. Додатки є невід'ємною частиною розпорядчого документа. Кожен додаток візується на його останньому аркуші керівником підрозділу, який готував цей додаток до проекту документа, або вищим керівником;
підпис - оформлюють згідно з ДСТУ 4163-2003 - реквізит власноручно проставляється керівником підприємства на першому примірнику документа. У разі його тривалої відсутності таким правом (за окремим наказом) наділяється особа, якій доручено тимчасове виконання обов'язків керівника.
зовнішнє погодження - здійснюється тоді, коли інформація, наведена в розпорядчому документі, стосується сфери інтересів інших підприємств. Воно може виконуватися однією особою чи колегіальне й оформлюється відповідним чином із зазначенням грифа погодження або документується на окремому аркуші погодження з позначкою в розпорядчому документі "Аркуш погодження додається", що проставляється на місці відповідного грифа;
візи документа - проставляють у разі потреби в наказах на лицьовому або зворотному (за відсутності місця на лицьовому) боці останнього аркуша. Незалежно від того, де проставляються візи, вони обов'язково мають містити повну назву посади працівника, його особистий підпис, розшифрування підпису, дату, а якщо необхідно - додаткову оцінку (як от: "Зауваження і пропозиції додаю", "Заперечую") ',
прізвище або ПІБ виконавця та номер його телефону - дані про посадову особу, що єукладачем проекту документа, їх проставляють у нижній частині робочої площі останнього аркуша наказу або ж на звороті документа. Крім того, відмітка із зазначенням прізвища або ПІБ укладача проекту документа і номера його службового телефону може містити інформацію про кількість примірників документа та їх спрямування. Відомості про адресатів розпорядчого документа можуть оформлятися і на окремому листку - "Аркуші надсилань", у якому вказують назви структурних підрозділів або прізвища керівників, яким адресується примірник наказу.
відмітка про виконання документа і направлення його до справи - проставляється від руки в лівому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша наказу для подальшого формування документів у справи;
відміткапро наявність документа в електронній формі - проставляється за допомогою нижнього колонтитулу в центрі нижньої о берега лицьового боку першого аркуша документа;
запис про державну реєстрацію -фіксується тільки на нормативних актах (наказах і постановах міністерств та інших органів державної виконавчої влади). Здійснюється це в Міністерстві юстиції України з метою внесення до державного реєстру. Для цього в нормативних актах у верхньому правому куті після номера акта чи грифа затвердження залишається вільне місце.
Текстова частина розпорядчих документів потребує максимальної чіткості у викладенні змісту, однозначність є обов'язковою вимогою до всіх комунікативних одиниць тексту. Показовим у розпорядчих документах є членування тексту, а саме: чітке виокремлення констатуючої ( вступної) та розпорядчої (основної) частин. Просторово й логічно відділені, вони характеризуються певною автономністю. У вступі обґрунтовується основна ідея повідомлення із зазначенням його підстави, мети та причини. Водночас основний зміст інформації не розкривається.
Структурі вступної частини притаманні такі компоненти:
анотаційність - перерахування проблем, викладених в основному тексті;
прагматичність - опис цільової установки наказу;
концептуальність - деякі теоретико-методологічні та інші положення, що становлять основу документа;
енциклопедичність - опис робіт, що передували діям, про які йдеться в документі, - на змістовому рівні знаходить свій вияв у висвітленні трьох ключових моментів констатуючої частини.
Базою для обгрунтування дій можуть виступати:
посилання на нормативно-правовий акт організації вищого рівня або власний раніше виданий документ (організаційний, розпорядчий, плановий або ін) із зазначенням його назви, автора, дати, номера, заголовка до тексту;
формулювання мети і завдань, що мають бути вирішені підприємством;
опис фактів або подій, що стали причиною видання наказу.
Одночасна наявність у вступній частині всіх зазначених складників, а саме - підставі, мети та причини видання наказу, не обов'язкова.
Зміст констатуючої частини зазвичай передається із застосуванням усталених прийменникових конструкцій та дієприслівникових зворотів. Серед найбільш уживаних: згідно з, на виконання, відповідно до, з огляду на, з метою, у зв'язку з, на впровадження та ін.
Утім, констатуючої частини може і не бути, якщо пропоновані до виконання дії не потребують роз'яснення.
Вступна та основна частини розпорядчого документа поєднуються ключовими мовами - (своєрідним структурно-логічним сполучним елементом), які водночас виступають найбільшим виразником директивності. їх змінюють залежно від змісту розпорядчого документа. Так, тексти розпорядчих наказів (розпоряджень) підприємств, які затверджуються керівником одноосібне, подаються від першої особи у формі однини: "НАКАЗУЮ: " - у наказах, "ПРОПОНУЮ: ", "ЗОБОВ'ЯЗУЮ: ", "ДОРУЧАЮ: " - у розпорядженнях.
Машинописним способом ключові слова відокремлюються одним міжрядковим інтервалом окремим рядком від межі лівого берега, що є логічним продовженням зазначеного в констатуючій частині та початком розпорядчої частини. Жодного розділового знака на межі вступної частини та ключового слова не ставиться, за винятком потреби в узгодженні з правилами. На межі ключового слова і розпорядчої частини ставиться двокрапка, адже за змістом є потреба в додатковому поясненні (а саме?, що?).
Розпорядча частина має бути чітко структурована. Тому обов'язковою умовою розпорядчих документів виступає рубрикація тексту, за якої пункти і підпункти основної частини наказу нумеруються арабськими цифрами в такий спосіб:
1.
1.1
1.2
2.
Кожен пункт розпорядчої частини має три ключові моменти, які передбачають відповіді на запитання:
1) зміст завдання (що зробити?);
2) термін виконання (до якого часу, коли?);
3) відповідальний виконавець (хто має зробити?).
Складники розпорядчої частини можуть реалізовуватися за іншою структурно-логічною схемою:
1) назва посади, прізвище, ініціали виконавця або виконавців (хто має виконати доручення?);
2) доручення (що зробити?);
3) термін виконання доручення (коли?).
Термін виконання відтворюють такими граматичними формами: з... до, з... по. до..., на час складання звіту, постійно, у термін д. .
Вказівку про виконавця оформлюють шляхом:
використання давального відмінка для посади, прізвища й ініціалів відповідального виконавця або зазначенням структурного підрозділу та керівника відповідного рівня, прізвище якого подають у дужках: "Директору з кадрових питань Гримко С.Я." або "Службі персоналу (Самійленко А. І)";
узаконеного відступу від послідовного викладу, графічно оформленими дужками: " (відповідальний - інспектор з кадрів Романченко Р.Р.)".
Розпорядчі документи зазвичай підлягають або негайному виконанню, або виконанню в обумовлений термін. Кожен пункт або підпункт розпорядчої частини проекту наказу (розпорядження) містить тільки одне завдання з одним терміном.
Якщо виконавцем зазначено структурний підрозділ, у дужках подають прізвище його керівника, який для реалізації цього завдання окремим розпорядчим документом призначить безпосередніх виконавців, наприклад: "Юридичному управлінню (Зарудний О. Б) подати Положення про експертну раду з питань використання коштів резерву на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України".
До такого способу вдаються лише на підприємствах з великим обсягом документообігу, а також за неможливості одразу визначити відповідального виконавця.
До наказу не слід включати пункт "Наказ довести до відома... ". Підрозділи (працівники), до відома яких необхідно довести наказ, зазначають у списку розсилань, який виконавець готує разом із проектом наказу.
Логічної та структурної завершеності розпорядчій частині наказів надає її останній пункт, зміст якого може бути таким:
контроль за виконанням наказу покласти на... ( посада, прізвище, ініціали відповідального виконавця наказу в цілому);
контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Склавши проект наказу (розпорядження) слід переконатися, що він написаний чітко, зрозуміло, з дотриманням усіх правил оформлення та мовних норм. Варто уникати складних підрядних речень і великої кількості прислівникових та дієприслівникових зворотів. У тексті наказу (розпорядження) не можна вживати довільні скорочення і не бажано - скорочені назви підприємств і структурних підрозділів, посад. Варто уникати застосування різних, хоча й рівнозначних, термінів для позначення одного й того ж поняття (наприклад, фактор і чинник). Недоречним є вживання будь-яких побажань і висловів на зразок: підняти рівень, звернути увагу, посилити контроль тощо.
Недотримання зазначених вимог може спричинити неадекватну інтерпретацію повідомлення, неправильне його тлумачення. Одним з наслідків може бути невиконання чи неповне або невчасне виконання наказу, зумовлене неузгодженістю дій. Тому під час складання розпорядчих документів слід особливо уважно ставитися не лише до оформлення реквізитів, а й до мовностилістичного аспекту.
Висновки
Сучасне діловодство - система життєвою важливих дій організації, пов’язаних, в першу чергу з діловою документацією, яка необхідна для функціонування сучасних закладів різних форм власності і засобів, які забезпечують її надійність в різних формах ділового спілкування, що мають документальне відображення.
Діловиробничий процес передбачає не тільки правильне оформлення та функціонування документів, а й наявність знань з організації окремих ділянок роботи, що повинні документуватися, а саме організації ділових масових заходів, що сприяють розвитку і вдосконаленню діловиробничого потенціалу установи.
Документи повинні бути оформлені належним чином з усвідомленням всієї відповідальності. Документи, в більшості випадків, є вагомим і незаперечним аргументом при вирішенні суперечок між діловими партнерам і є засобом підтвердження правомірності дій керівників з юридичної точки зору.
Моя робота полягала
8-09-2015, 12:34