коефіцієнти, які приймаємо 
ширина підошви фундаменту, 
коефіцієнти, які приймаємо за ([1], стр.87, додаток Е таблиця Е8).Вони становлять (при 
):
розрахункове значення умовного зчеплення. 
середнє розрахункове значення умовної ваги грунтів, які залягають нижче підошви фундамента. Приймаємо 
.
¨ Визначаємо 
при 
за формулою 
:
¨ Визначаємо 
:
¨ Визначаємо 
:
¨ Визначаємо 
:
¨ 
¨ Визначаємо 
:
Визначаємо різницю між і 
:
Остаточно приймаємо:
Визначаємо ексцентриситет рівнодійної для позацентрово завантаженого фундаменту при дії загального згинаючого моменту на рівні підошви фундаменту:
¨ Визначаємо тиск на ґрунт у краю підошви позацентрово-завантаженого фундаменту:
Згідно норм, максимальний тиск на ґрунт не повинен перевищувати 
, а мінімальний тиск повинен бути додатнім. Друга умова виконується очевидно 
Перевіряємо першу вимогу:
Отже всі умови задовольняються.
Остаточно приймаємо:
Визначення деформацій основи фундаменту
Визначаємо потужність стиснутої товщі основи.
Потужність стиснутої товщі під підошвою умовного фундаменту складає:
, де
- при відношенні 
за ([3], стр. 19, табл. 2.3) становить: 
.
Визначаємо середньозважене значення модуля деформації в межах стиснутої товщі основи.
Середньозважене значення модуля деформації становить:
Визначаємо осідання основи за формулою:
Перевіряємо умову розрахунку основи за деформаціями 
:
.
Отже умова розрахунку за феформаціями виконується.
9. Технологія влаштування монолітного фундаменту на природній основі
Процес влаштування фундаментів із монолітного залізобетону включає розбивку осей фундаментів, влаштування опалубки, встановлення арматури і бетонування фундаменту.
Вибір технології влаштування монолітного залізобетону залежить від конструктивних рішень фундаментів і будівель, а також від того, яке технологічне обладнання і механізми є в наявності.
Трудомісткість і вартість влаштування монолітних фундаментів, що виконуються в опалубці, в значній мірі залежать від модуля поверхні фундаменту. Із збільшенням модуля поверхні збільшується трудомісткість всіх процесів, особливо опалубочних робіт.
Вибір типу опалубки залежить від виду конструкцій, що бетонуються, а також їх повторюваності і виконується на основі техніко-економічних розрахунків по можливих варіантах.
В даному випадку можливо використати опалубку із невеликих щитів на зшивних планках. Щити опалубки кріплять до ребер цвяхами і болтами або планками і штирями. Для сприйняття бічного тиску бетонної суміші щити кріплять проволочними скрутками або болтами. Зібраний блок опалубки подають краном до місця встановлення. Після вивірення опалубку закріплюють.
Окремо стоячі фундаменти армують арматурою класу А-І, А-ІІ, А-ІІІ, Вр-І діаметром 8-22мм.
Монтаж арматури виконують укрупненими елементами у вигляді сіток і просторових каркасів, які подають до місця встановлення самохідними кранами за допомогою спеціальних траверс.
Нижню арматурну сітку фундаменту встановлюють до монтажу опалубки. Окремі стержні сіток і каркасів на місці їх встановлення повинні бути з’єднані електрошлаковою або ванною зваркою.
Перед укладанням бетонної суміші необхідно ретельно підготувати ґрунтовий покрив. Пухкі, органічні або мулисті грунти повинні бути видалені. Перебори грунту слід заповнювати ущільненим піском або щебенем. Підлягають видаленню також продукти вивітрювання скельних основ.
Бетонну суміш укладають горизонтальними шарами товщиною 20-50см. Кожний наступний шар бетонної суміші укладають після ущільнення попереднього і, як правило, до початку його охвачування. Для отримання однорідного ступеня ущільнення необхідно дотримуватись відстані між кожним встановленням вібратора, яка не повинна перевищувати 1,5 радіуса дії вібратора.
Бетонна суміш в опалубку може подаватись кранами або бетононасосами.
Доставка бетонної суміші до місця укладки здійснюється автобетоновозами і автобетонозмішувачами.
10. Визначення підтоплення майданчика чи території
Оцінка потенціальної підтоплюваності території виконується на основі використання критерія потенціальної підтоплюваності:
([8], ст.61, ф-ла (9)),
де 
– рівень підземних вод до початку підтоплення, визначається по даним інженерних вишукувань : 
;
– величина можливого підйому підземних вод, визначається по табл. 33 [8]:
;
– критичний підтоплюючий рівень підземних вод (відлік ведеться від поверхні землі): 
.
Так як 
, отже територія являється потенційно непідтоплюваною.
Список використаних джерел
1. ДБН В 2.1-10-2009 “Основи та фундаменти споруд”
2. СНиП 2.02.03-85 “Свайныефундаменты“
3. Винников Ю.Л. Методичний довідник до виконання курсових та дипломних проектів. 1995.
4. ДСТУ Б В.2.1-2-96(ГОСТ 25100-95) Грунти. Класифікація.
5. Н.Л. Зоценко, А.В. Яковлєв “Примеры расчета оснований и фундаментов сельских зданий и сооружений”. Київ. 1992
6. ДБН В.1.2-2:2006. СНББ. Навантаження і впливи. Норми проектування
7. Пособие по проектированию оснований зданий и сооружений (к СниП 2.02.01-83). М.: Стройиздат, 1986.
29-04-2015, 01:07