Центральна Індія – про верстки черепашкових вапняків з залишками раньопермських гастроподи, брахіоподи, криноідей та риб, виявлене серед порід серії кару.
У складчастих системах : Західноєвропейська каледонсько-герцинська система – палеогеографічно нагадує пізній карбон, але досить швидко рівний вологий клімат міняється на сухий аридний – весь пермський період, відповідно – початок ранньої пермі – темні глини з прошарками вугілля і рештками рослин, а друга половина ранньої та пізня перм – червоноколірні пісковики, конгломерати та алевроліти : в Північно-Німецькій западині, Саарській та Сілезький басейн, Тюрінгія, Богемія, окраїни Центрального плато, Армориканські та Пеннінські гори, Гарц тощо. Потужність від кількох до 1600 м. У Західних Судетах та Сілезії у відкладах нижньої пермі – ефузиви й туфи. У зв’язку з заальскою фазою на межі ранньої та верхньої пермі – відбулося ускладнення давніх структур, роздрібнення їх і, головне, поновлення значних низхідних рухів в області Північно-Німецкої западини, які призвели до величезної трансгресії з півночі – цехштейновий басейн на заході досяг підніжжя каледонських герциніди; на півдні – інгресував у глиб герцинських споруд Германії, а на сході поширився до Сілезького басейну, Свентокшишських гір, Брестської западини та Прибалтійської синеклізи.
У Брестській западині 22 м, Прибалтійська Синекліза 370 м, знизу вгору: конгломерати, пісковики, бітумінозні глини, вапняки, доломіти, гіпси, кам’яна сіль. У пізній пермі море було не глибоким, потім розпалося на окремі лагуни, а наприкінці періоду зникло.
Урал – передгірний прогин, про нього мова вже була.
Тянь-Шань – суша. Морські умови тільки в прогинах, переважно в південних районах. На півдні тянь-шанське море сполучалося з Тенісом, на півночі по окремих протоках досягало Фергани, а на заході Гісарського хребта. Тут за ранньої пермі відклалося до 3,5 км сланців, пісковиків та вапняків з комплексом тропічної фауни. На суші та в депресіях відкладалися теригенні верстви – до 4 км.
Рання перм закінчилася горотворною фазою. Умовно, пізня перм встановлена у Ферганській западині – піщано-глинисті вугленосні породи з багатою деревною флорою.
В Казахстані – озерні, річкові та делювіальні часто переверствовані лавами, туфами й туфітами.
Монголо-Охоцька система – рання перм подібна до пізнього карбону – суша. На сході й півдні геосинклінальні басейни – Селенгинський та Східно-Монгольський вулканічні пояси. За пізньої пермі – диференіцьйовані рухи, кінець періоду горотворна фаза. Уламкові та уламково-вулканогенні породи до 7 км.
Альпійсько-Гімалайська система. Тут основний зміст подій пермського періоду – подальше відновлення геосинклінального режиму, поширення моря на захід. Рання перм – руйнування до пермських споруд, пізня перм – занурення на Апеннінах, Сицилії, решта Східних Альп, до східного краю Атласу. В районах вище рівня моря – континентальні вугленосні в або червоно-бурі без вугільні піщано-глинисті товщі. Найповніша перм у Карнійських Альпах, Туреччина, Афганістан, Бірма, Південний Китай, Індонезія та Гімалаї, де вапняки, глина, мергелі 20–200 м до 500 м в районі Евересту. Значне опускання й трансгресія моря; невелика потужність й відсутність вулканогенних порід свідчить про відкритий платформний характер моря в Гімалаях.
Кордильєрська система – нижня перм – до 3,6 км на заході смуги переважно підводно-вулканогенні, на сході – теригенно-карбонатні відклади, більш мілководні. На півдні – товщі моласи початку нижньої пермі та – вапняки і доломіти – верхньої частини нижньої пермі. Верхня перм – товща моласи.
В Андах – пізньокарбонове зледеніння; у ранній пермі – зледеніння зникає, утворюються потужні карбонати; в північній частині – піщано-глинисті червоноколірні моласи. У пізній пермі висхідні рухи на всій території Анд, у передовому прогині – моласи. Повторне зледеніння в Болівії та Західній Аргентині за пізньої пермі. Перу, Чилі, Аргентина – вулкани.
Східно-Австралійська система – рання перм – у крайовому прогині та міжгірських улоговинах – відклади до 6 км, пласти тілітів; у ранній пермі остання фаза складної історії Австралійських Кордильєр. Пізня перм – висхідні рухи – відклади континентальні уламкові породи в депресіях, незгідно з нижньою Перм’ю.
Перелік літератури
1. Владимирская Е.В. и др. «Историческая геология с основами палеонтологии. – Л.: Недра, 1985.
2. Короновский Н.В., Якушова А.Ф. Основі геологии. М.: «Высшая школа», 1991, 416 с.
3. Михайлова А.И., Бондаренко О.Б., Обручева О.П. «Общая палеонтология» М.: «МГУ», 1989, 354 с.
4. Макридин В.П., Барсков И.С. Палеонтологія; Палеоекологія; Еволюційна теорія. Стратиграфія. Словник-довідник. Харків: «Око», 1995, 287 с.
29-04-2015, 00:37