Місцеві жителі стверджують, що яблуня-колонія позитивно впливає на здоров'я людей, знімає головний біль, лікує хворі суглоби і ревматизм.
925
Харківська область
13. Харківська область+
14. Харків - столиця Слобожанщини+
15. Цікавинки Харкова+
16. Харківський університет+
17. Харків - дітям
18. Знавець погоди
19. Природні особливості Харківщини+
20. харківська давнина
21. Краснокутський дендропарк+
22. Дерево Щастя+
23. Старий Мерчик+
24. Зміїв - місто Змія Горинича +
25. Весілля у Малинівці +
26. Чугуїв - місце натхнення Миколи Гоголя+
27. Ілля Юхимович Рєпін+
28. Григорій Савич Сковоророда - знаменитий мешканець Харкова+
1. Харківська область
Ха́рківська о́бласть знаходиться на північному сході України. Вона межує з Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською та Сумською областями України та з Росією.
Харківщина поділена на 25 районів. До цієї області входять 16 міст, 62 містечок та 1861 сіл та хуторів. Найбільше місто – Харків. Серед інших міст найцікавіші: Ізюм, Лозова, Чугуїв, Богодухів, Зміїв.
Харківська область – одна з найбільш розвинених економічно. Тут працюють багато заводів. Будують машини, трактори, літаки.
На Харківщині працює найбільший в Україні завод по виробництву цементу. В цій області добувають такі потрібні для будівництва пісок та глину. Також тут видобувають вапняк, крейду та інші корисних копалини.
Харківщина багата на значні поклади природного газу у Шебелинці і Красно граді.
Запаси газу в межах відомих родовищ на Харківщині становлять 75 мільярдів кубічних метрів. Вчені вважають, що запаси газу на цих родовищах сягають 800 мільярдів кубічних метрів. Харківщина була і залишається до 2010 року головним газо видобувним регіоном України.
Найвідоміші туристичні об'єкти області - Краснокутський дендропарк, м. Ізюм, с. Сковородинівка, м.Чугуїв та інші.
З областю пов'язані життя і діяльність таких видатних осіб: художника І.Рєпіна, філософа Г.Сковороди, вченого І.Мєчникова, історика В.Данилевського.
Про історію і культуру цього мальовничого краю ти дізнаєшся у наступних статтях.
2. Харків - столиця Слобожанщини
Харків – столиця Слобожанщини, центр Харківської області.
У 1918-1934 роках місто було першою столицею України.
Харків був заснований загоном українських переселенців на чолі з осадчим Іваном Каркачем у 1654 році. У 12 столітті на цьому місці знаходилося Харківське городище.
За складом населення Харків був українським містом - більшу його частину складали українці. Ось прізвища з давнього архівного списку: родини Іваненка, Тимошенка, Юхименка, Журавля, Стріхи, Ломаки, Горобця та ін. Загалом загін українців складав 587 козаків, з сім'ями. Вони заснували козацьке об'єднання з діленням на сотні, десятки, на чолі з отаманами, сотниками і десятниками.У 1665 у Харкові українців було 2282 чоловічого роду, а великоросів тільки 133.
Цікаво, що тогочасні вулиці міста називали іменами простих козаків і ремісників. Наприклад: Римарська, Чоботарська, Коцарська, Кузнечна, вулиця Сотницька, вулиця Максима Писаря, Борисенківська (на честь пушкаря Борисенка) і т. д.
Перші харківські переселенці отримали безкоштовно на віки вічні землі під будівництво та землі пригородні, тому у Харкові було так багато мілких землевласників.
Солом'яним і дерев'яним був майже весь Харків у 17 та в 1 пол. 18 ст. Кам'яними будівлями у козачому Харкові були тільки Покровський монастир, Колегіум, Собор та дві церкви. Кам'яних будинків не мав ніхто. У Харкові було 290 лавок(магазинів), 163 шинки, 29 винокурень - і все це було з дерева.
Робітник-поденник працював за 10 копійок на день. Багато це чи мало? За 10 копійок у 1732 році можна було купити 6 фунтів(десь більше 2 кг) сала, 18 відра горілки, 5 фунтів(біля 2 кг) коров'ячого масла або 30 фунтів (біля 12 кг) зерна. Тодішній робітник був значно багатший за теперішніх харківських трударів!
Прекрасно жилося харківчанам у ті давні часи: біля кожного будинку були чудові плодові сади, городи. Люди займалися ремісництвом, промислами і торгівлею. У часи автономії, тобто свободи від московської влади, городяни мали власний суд, козаче і цехове самоуправління. Багато було зроблене для розповсюдження української культури.
У 18 ст. місто стало губернським, підпорядкованим російському царю. Завдяки зручному розташуванню на перехресті шляхів з Петербургу, Москви, Києва в Крим та на Кавказ губернія стає одним із найбільших центрів ремесел і торгівлі на Сході Російської імперії. У середині 19ст. товарообіг харківських ярмарків становить майже половину товарообігу всіх ярмарків України.
Одночасно з економічним розвитком зростає роль освіти. У 1727 р. відкривається Харківський колегіум, а в 1804 р. - університет, що стають найзначнішими просвітницькими осередками Слобожанщини.
У 1869 р. прокладається Курсько-Харківсько-Азовська залізниця. В місті виростають перші великі заводи.
У 20-30-ті роки на Харківщині проходить оновлення старих підприємств і зводяться нові підприємства. Сьогодні Харківщина - один із найрозвиненіших промислових, наукових і культурних регіонів України. Культурні традиції Харківщини теж багаті. Тут жили і працювали такі всесвітньо відомі люди, як видатний філософ і поет Григорій Сковорода, художник Ілля Рєпін, режисер Лесь Курбас, архітектор Дмитро Бекетов, письменник Григорій Квітка-Основ'яненко.
3195
3.Цікавинки Харкова
Харкову, як і іншим містам України, є чим похвалитися.
Зазвичай вважається, що харківська площа Свободи (колишня Дзержинського) — найбільша в Європі. Хоча «Еспланад де Кінконс» у Франції більша від площі Свободи. Але все ж таки площа Свободи – найбільша в Україні! Вона займає 11.6 гектарів. Міська площа таких величезних розмірів була спеціально задумана для підкреслення столичного статусу Харкова. Місто було центром Радянської України з 1919 по 1934 р. Площу Свободи обрамляють відповідні будівлі.Серед них виділяється величезна будівля Будинку державної промисловості.
У харків'ян та гостей міста є унікальна можливість побачити зорі посеред дня, бо в Харкові працює планетарій. Він другий за розмірами та можливостями в Україні після київського. Окрім лекцій в планетарії працює музей та проводяться спостереження в телескоп.
4.Харківський університет
Х арківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна — один із найстаріших університетів Східної Європи. Він заснований у листопаді 1804 року видатним просвітителем В.Каразіним. Третій за вікомпісля Львівського університету та Києво-Могилянською академією університет України.
Це перший виш на українських землях, заснований за ініціативою місцевих громадян.Ідею В.Каразіна підтримали дворянство та міська управа ішвидко зібрали потрібні кошти. Куратором університету був призначений граф С. Потоцький. Першим ректором був І. Рижський. Серед професорів у перші десятиліття існування університету переважали головним чином німці. Найвизначніші з них — філософ Й. Б. Шад та історик Д. X. Роммель. Число студентів університету постійно зростало.
У 19- на початку 20 ст. Харківський університет мав 4 факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний і юридичний. Університет мав лабораторії, клініки, астрономічну обсерваторію, ботанічний сад, бібліотеку. З ініціативи діячів університету з'явились перші газети і журнали на Слобожанщині.
Харківський університет відіграввелику роль в українському національному відродженні в кінці 19 — на початку 20 ст. Тут велися дослідження народного побуту, історії і мови, писали літературні твори і розвивали україномовний театр. Студенти об'єднувалися в українські громади
Харківський університет дав світові видатних вчених: І. Срезневського, О.Потебню, А. Метлинського М. Бекетова, та багатьох інших.
Можливо і ти, друже, станеш студентом цього знаменитого університету!
5.Харків – дітям
Харківська влада завжди піклувалася, щоб діти зростали розумними і допитливими.
У місті дуже популярною є дитяча залізна дорога. За рік її відвідують до 30 тисяч людей! Тут діти вчаться керувати потягом. Також можна опанувати професію стрілочника, провідника і диспетчера.
Перший поїзд дитячої залізної дороги "Мала Південна" відправився у 1940 році.
Ще у місті є чудовий зоопарк, котрий знаходиться у парку імені Шевченка.
Дуже цікаво проїхатись на харківській підвісній канатній дорозі. Вона зв'язує Ботанічний сад з парком імені Горького. З висоти можна помилуватися старовинними церквами і побачити, що Харків прекрасне і зелене місто!
6.Знавець погоди
Зараз, друже, ти познайомишся з одним симпатичним представником живого світу Харківщини. Його звати сурок або байбак. На Харківщині існують дві великі колонії цього звірка. Колись у степах байбаків було дуже багато. Зараз степи розорані, тому байбаків лишилося мало.
Це товстенький гризун, який може важити до 5 кілограмів. Він харчується польовими травами: люцерною, цикорієм, пирієм. За день може з’їсти до 1,5 кг кормів! Вони живуть колоніями, тобто сім’ями. Риють багато нірок, поєднаних між собою. Колонію байбаків можна побачити здалеку. Це вкрита невисокими холмиками місцевість.
У вересні байбак впадає у сплячку. Спить він до кінця лютого чи початку березня. У Америці здавна байбаки передбачають погоду. Як прокинеться байбак після сплячки, свисне він чи ні – від цього залежить сприятлива погода на наступний рік. Біологи з Харкова та зі Львова теж спостерігають за байбаками.
11.Природні особливості Харківщини
Харківська область має свої природні особливості. Область розташована у лісостепу та степу. Клімаи там теплий. Середня температура у січні −7 ºС, а в липні +21 ºС.
Більшу частину Харківщини займають степи. Ліси і кущі становлять лише невеликий відсоток, розташовані вони переважно у річищах річок на високих берегах. Найбільшою річкою області є Сіверський Донець.Це також най більша річка Лівобережної України (довжина 1053 км). Великими притоками Сіверського Дінця є Оскіл, Уди, Межова.
В області є багато лісових озер (поблизу Змієва, Чугуєва, Балаклії). Вонипов'язані з руслами річок. Найбільше озеро називається Лиман — розташоване недалеко від міста Зміїв. Навколишня краса, чиста вода озер роблять їх одним з улюблених місць відпочинку. В області є декілька штучних водосховищ, каналів.
На Осколі споруджено найбільше водосховище області — Червонооскільське. Воно було побудоване у1954 році для постачання донецьких шахт водою.
На берегах Сіверського Дінця та інших річок розкинулись чудові ліси та заливні луки. У лісах ростуть дуби, сосни, осики та інші дерева. Там живуть різні тварини і птахи. У річках водиться чимало видів риби.
Багаті чорноземи Харківської області утворились у 13-18 століттях завдяки неораному «дикому полю». За кожні 100 років у середньому нарощувалось 25 см чорнозему.
Серед природних об'єктів Харківщини особливо цінні дендропарк у Краснокутську, садово-паркові комплекси у Сковородинівці, Старому Мерчику та інші.
1487
8.Харківська давнина
У Харківській області багато слідів давніх поселень людей за останні 10000 років. Давні поселення людей називають городищами. Зустрічаються городища скіфів, хозарів, сарматів і печенігів (навіть є населений пункт з такою назвою — Печеніги). З історією слов'ян та Київської Русі пов'язують матеріали розкопок на Удах поблизу Харкова. У 1111 році у районі міста Ізюму київський князь Володимир Мономах воював з половцями. Через 70 років князь Ігор зупиняється білягори Кременець в Ізюмі, де тоді був умовний кордон Київської Русі. Ця подія відбита у пам’ятці світової літератури «Слово о полку Ігореві» («О, Русская земле, ти уже за спиною…»). Татаро-монголи зруйнували ці землі у середині 13 сторіччя іпостійними набігами не дозволяли освоювати «дике поле». У 1596 році південніше Ізюму була заснована перша російська фортеця — Цареборисів. Зберігся великий камінь, який позначив закладення фортеці у1596-1612 роках.
Освоєння району під назвоюСлобідська Україна почалося у другій половині 17 століття Після 1654 року сюди переселялись з Західної та Північної України цілими селами. Іноді навіть давали старі назви новим поселенням (Вільшана, Золочів та ін.). Склався оригінальний адміністративний устрій — поділ на полки(Харківський, Ізюмський та ін.). Поблизу від оборонних споруд, кріпостей,поставали міста і села. На заході області у 1708-09 роках пройшли битви шведських і російських військ, що передували Полтавській битві. У першій половині 18 століття були споруджені на півдні області у районі Балаклії, Лозової були побудовані потужні земельні укріплення — Українська оборонна лінія. Залишки фортець і валів цієї лінії збереглись у Краснограді та інших місцях.
Численні храми у селах і містах стали чудовими архітектурними прикрасами області.
В області є місця, пам'ятники, музеї, пов'язані з діяльністю видатних людей, таких як: Каразіни, Харитоненки, Шидловські, Л.Кеніг, І.Рєпін, Г.Сковорода та багато інших.
9. Краснокутський дендропарк
Краснокутський дендропарк, тобто музей для рослин і дерев під відкритим небом, знаходиться у Харківській області. Це один з найстаріших дендропарків України, заснований більше 200 років тому. Вважається, що він був закладений у 1793 році на місці Краснокутського Петропавлівського монастиря. Існував монастир 100 років, а потім був закритий за наказом імператриці Катерини Другої. Пізніше землі були подаровані Назару Олександровичу Каразіну. Засновником парку вважають його сина Івана Назаровича. Спочатку Краснокутський дендропаркбув пам'ятником архітектури місцевого значення і лише через деякий час парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Рослинний світ парку дуже цікавий і різноманітний. Тут були проведені перші експерименти з пристосування дерев в Україні. У Краснокутський дендропаркКаразіни завезли близько 600 видів рослин з
Японії, Китаю, Америки, Канади, Франції, Німеччинита інших країн. Буде цікаво дізнатися, що саме тут вперше на Україні прижилися клен,
акація, платан, софора і ще близько 50 видів рослин, які раніше на території нашої країни не зростали.
Дуже сильно постраждав парк в роки Великої Вітчизняної війни. Тоді було вирубано багато цінних порід дерев. Парк нагадував непрохідні джунглі. Почали відновлювати його лише в 1957 році. На той час там залишилося всього 180 видів дерев і кущів.
В наші дні в парку зростає більше 300 видів рідкісних рослин. Біля входу - софора японська, поряд - лікерна горобина і коркове дерево. Біля горобини, завезеної з Америки, - кущ ліани. Далі канадські ялини, барбарис, китайський ясен, ялівець віргінський. У парку зростає ялиця лула, яка була посаджена ще засновником парку Каразіним. Біля дендропарку знаходиться Краснокутська дослідницька станція садівництва, на величезній території якої вирощують фрукти і ягоди. Тут працює «Музей яблук».
У дендропарку є декілька мальовничих ставків. На верхньому ставку видніється невеликий острів, насипаний ще Каразіними. Він називається «Острів кохання» і сполучений з основною доріжкою містком. Сьогодні на нім складено з каменя дві обручки і встановлена альтанка. Молодожони зі всіх околиць обов'язково відвідують цей острів і фотографуються тут. У дендропарку є чотири джерела-колодязя з цілющою водою, багатою залізом. На території парку знаходяться унікальні підземні споруди Петропавлівського чоловічого монастиря. Каразіни використовували ці лабіринти як оранжерею. Довжина лабіринтів сягає 18 кілометрів. Печери і підземні ходи збереглися в Краснокутському дендропаркудо наших часів і відкриті для відвідувань.
Не дивно, що Краснокутський дендропарк є дуже популярним місцем у туристів!
2730
10.Дерево Щастя
У Краснокутському дендропаркузростає одне з прадавніх дерев на Землі - гінкго дволопатеве, яке називають деревом щастя. Ці дерева живуть більше 2000 років, вони зростали на нашій планеті ще за часів динозаврів. Виникло від первісних дерев приблизно 300 млн. років тому, і є пращуром сосни та ялини. Замість хвої у нього віялоподібні листки. Гінкгові дерева вціліли в Китаї та Японії. У цих країнах насіння гінкго вважають делікатесом і розводять як плодове дерево. Плоди гінкго використовують у східній медицині. Його деревина м'яка, піддатлива, легко обробляється.
У 18-му столітті у м. Нагасакі його знайшов лікар голландського посольства Кемпфер. Йому гінкго зобов'язане своєю назвою. «Ґін» в перекладі з японської мови — срібло. Плід гінкго чимось нагадує абрикос. Тому Кемпфер назвав знайдене ним дерево «сріблястим абрикосом». Пізніше біолог Карл Лінней заніс цю назву до наукової класифікації.
Це дерево дуже перспективне для озеленення міст України. Воно чудово витримує умови промислової загазованості, невибагливе до ґрунтів, стійке проти грибкових та вірусних захворювань, майже не пошкоджується комахами. Дерево має конусоподібний брунатно-сірий стовбур, довгі вигнуті гілки. Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу.
1308
11.Старий Мерчик
Старий Мерчик - найстаріший палацовий комплекс Харківщини, побудований у 1776-78 рр. Знаходиться у Валківському районі Харківщини. Власником садиби колись був полковник Шидловський, потім граф Василь Орлов-Денисов, врешті - інженер Духовський.
Зберігся опис садиби з «Харківських губернських відомостей », датований 1850 роком:
«Садиба розташована на схилах двох протилежних гір, біля підніжжя яких протікає річка Мерчик і зі своїх вод утворює обширне озеро. На одній з цих гір знаходиться розкішний панський дім. А також на просторі 120 десятин розкинувся при ньому англійський пейзажний сад. Природа й мистецтво, здавалося, сперечалися за свою вищість при створенні мерчинського саду, такий він на диво красивий і різноманітний. У ньому ви зустрінете й широкі долини, вкриті вічнозеленим газоном, і круті гори. І чарівні клумби з різноманітними квітниками, і розкішні каштанові алеї, і великі гаї із сторічних струнких дубів, берестів, кленів, беріз, сосен, тополь і ялин, які дихають прохолодою.
З обширного озера проведено в сад ставки чистої води, які оживляють зграї лебедів У цьому саду особливо вражає усіх величний вигляд тераси, яку влаштували на схилі гори. Ви бачите внизу, в сажнях сорока, майже круглу, встелену зеленим килимом широку долину. На цій долині зі звивистими і всипаними різнокольоровим піском доріжками посаджено квіткові клумби. Вся долина оточена лісом з гігантських тополь, ялин та інших дерев… Хоч би скільки разів ви приходили милуватися терасою і видом з неї на сад — подив та насолода ваші будуть зростати більше й більше. Так все тут чудово, витончено й велично».
У наші дні, на превеликий жаль,
29-04-2015, 02:06