1685
12.Зміїв - місто Змія Горинича
Триголовий або ж дванадцятиголовий, дмухає вогнем, вередливий, має схильність до гарних і розумних дівчат на кшталт Василиси Премудрої чи Забави Путятишни. Та хто ж його не знає!? Це Змій Горинич із українських та російських казок та билин.
Виявляється, що батьківщина цього знаменитого змія - місцевість біля міста Змієва Харківської області. Здавна вірили, що тут у непролазних лісах та хащах живе багатоголовий змій. Тому, як вважають деякі науковці, на честь нього і отримало місто таку назву.
Звичайно існують і інші легенди щодо назви "Зміїв".
Одна з них оповідає, що недалеко від сучасного міста Зміїв розташована була половецька столиця Шарукань, яку у давні часи величали "містом Змія".
Місто Зміїв дуже древнє. Місцевість, де воно розташоване, була заселена ще до 1 тис. до н.е. Серед племен, які тут мешкали, найбільш відомі скіфи, сармати, готи, печеніги та слов'яни.
923
13. Весілля у Малинівці
«Весілля у Малинівці» - це чудовий фільм. Якщо ти його не бачив, обов ’язково подивись!
- Чого я у тебе такий улюбльонний? - питав персонаж цього відомого фільму-оперети бандит Попандопуло. Фільм надзвичайно дотепний і веселий, у ньому знялися відомий співак Микола Сліченко і актори Михайло Пуговкін та Михайло Водяний. А ще у ньому "знімалося" село Малинівка, яке знаходиться на Слобожанщині у Чугуєвському районі. Споконвіку Малинівка була військовим поселенням, під час революцій і війн влада тут часто змінювалася. Про ці справжні події і розказано у фільмі.
Мальовничі місця, привітні мешканці, прекрасна погода влітку - все це завжди приваблювало телевізійників.
Багато висловів з фільму стало "крилатими виразами", тобто усім відомими, дотепними. Наприклад:
- І чого я в тебе такий улюбленний...
- Бац-бац - і ...мимо
772
14. Чугуїв - місце натхнення Миколи Гоголя
Чугуїв - невеличке місто Харківської області.
Свою назву Чугуїв отримав від татарського "чуга", що означало вузький каптан із короткими рукавами. До 13 ст. місцевість, де розташоване сучасне місто, належала Переславському та Чернігівському князівствам. Чугуїв згадується у московських документах 18 та 17 століття.
Події, які сталися колись у Чугуєві, надихнули Миколу Васильовича Гоголя на написання повісті "Тарас Бульба". У 1819 на центральній площі міста катували і вбивали учасників повстання у військових поселеннях. Повстання було жорстоко придушене, 275 людей стратили, 12 000 піддали тортурам шпіцрутенами (палицями). Батьки катованих, так само, як і Тарас Бульба у повісті, підтримували своїх синів і настановляли, аби вони не просили про помилування.
808
15.Ілля Юхимович Репін
Всьому світу відоме маленьке містечко Чугуїв, тому що це батьківщина видатного російського художника Іллі Юхимовича Рєпіна.
Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину. Численні картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях. Найвідоміші твори Рєпіна: «Бурлаки на Волзі» (1870-73), «Іван Грозний і син його Іван» (1881-85), «Царівна Софія» (1879). Мало знайдеться людей, які не знають картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Один з варіантів цього твору знаходиться у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва.
Рєпін створив численні портрети діячів російської і української культури ( Т.Шевченка (1888), Д. Багалія (1906) та багатьох інших).
Художник намалював чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910 — 14). Робив ілюстрації до творів М.Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872 — 82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887).
З Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор. Ним написані прекрасні картини «Вечорниці» (1881), «Гайдамака» (1902), «Чорноморська вольниця» (1903), «Гопак» (1930, не закінчений), «Етюд академічної натурниці», «Солоха і дяк». До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький та багато інших.
1458
16.Григорій Савич Сковорода - знаменитий мешканець Слобожанщини
Певно, друже, ти вже чув про видатного українця Григорія Савича Сковороду. Це був знаменитий мандрівний філософ, науковець і вчитель. Він отримав освіту в Києві. Задля наукового вдосконалення побував і за кордоном. Він відвідав Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де ознайомився з життям тамтешніх народів, вивчив їхні звичаї і
дізнався про їхню культуру, філософські ідеї, літературні
течії.
Понад 25 років мандрував він містами і селами Лівобережної України. Перебирався і в
сусідні губернії, дарував народові свої знання й досвід. З
1753 по 1785 рік Г.Сковорода написав переважну більшість своїх поетичних творів.
З 1759-69 роки його життя були пов'язані з Слобожанщиною, Г.Сковорода працював викладачем поетики і етики в Харківському колегіумі. Поетика – це наука, котра вивчає літературні твори і закони літератури, а етика – наука про мораль.
Увесь творчий доробок Григорія Сковороди включає 17 філософських творів, 7 перекладів, збірки віршів «Сад Божественних пісень», «Байки Харківські». У своїх творах і промовах до людей він навчав високим моральним принципам: волелюбності, твердості духу,
гідності, щирості, прагненню мудрості, надійності, любові до
ближнього. Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості для українського народу на віки. Вона важлива
й до сьогодні.
З цього опису, котрий зробив знайомий зі Сковородою М. Ковалинський, ти зможеш дізнатися про його звички і зовнішність:
"Одягався він пристойно, але просто; їжу мав, що складалася з трав, плодів і
молочних приправ, споживав її ввечері, після заходу сонця; м’яса та риби не їв
не через марновірство, а із своєї внутрішньої потреби; для сну виділяв свого
часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі і, коли дозволяла погода,
завжди ходив пішки за місто прогулюватися на чисте повітря і в сади; завжди
веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, всім задоволений,
добродушний, принижений перед усіма, охочий до слова, де не змушений говорити,
із усього виводив мораль, шанобливий до будь-якого стану людей, відвідував
хворих, утішав печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любив друзів за
їхнє серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження
без лестощів".
Помер Сковорода 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці (нині —
Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідав поховати
себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не
спіймав».
2573
Сумська область
29. Сумська область
30. Суми - столиця Сумщини
31. Благодійники м. Суми
32. Пам ' ятник меценатові
33. Пам ' ятки Сумщини
34. Місто козацької слави - Глухів
35. Глухівські благодійники - родина Терещенків
36. Кролевець
37. Стародавнє місто роменцвіту - Ромни
38. Солодке місто. Ізюм
39. З історії м. Охтирка
40. Тростянець
41. Тростянецькі цікавинки
42. Путивль
43. Місто, де коні топляться
1.Сумська область
Сумська область розташована на північному сході України. На півдні, сході та заході Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України.
На півночі та сході область має кордони з Брянською, Курською й Білгородською областями Російської Федерації.
У Х столітті нинішня Сумщина входила до складу Київської Русі, до Липовицького князівства. Саме тоді почалася історія таких славних міст, як Ромни (Ромен), Глухів та Путівль.
Заселення слобідських земель вихідцями з різних регіонів України відбулося у 60- ті роки ХVІІ століття.. Менше, ніж за 30 років «дике поле», що залишилося тут після постійних набігів татарів-кримчаків, перетворилося на квітучий хліборобський край.
2.Суми - столиця Сумщини
Су́ми — обласний центр на Слобожанщині.Місто розташоване на правому високому березі річки Псьол.
Його заснували в 1652-1655 рр. українські селяни і козаки-переселенці на чолі з Герасимом Кондратьєвим з Правобережної України. 1656-1658 - московський воєвода К. Арсеньєв побудував у Сумах фортецю для захисту Слобідської України від наскоків татар. Завдяки вигідному торгівельному шляху, що проходив через Путивль на Москву, Суми швидко зростали.
1658-1765 - місто було центром козацького Слобідського Сумського полку.
Розвиток Сум припадає на другу половину 19 - початок 20 століття. Суми стали головним осередком цукрової промисловості, завдяки Івану Харитоненку, про якого ти прочитаєш далі. Також у місті були машинобудівний і металообробний заводи та фабрика сукна.
Сумські ярмарки мали загальнодержавне значення, відбувалися 4 рази на рік і були дуже популярні серед людей.
892
3.Благодійники м. Суми
Іва́н Гераси́мович Харито́ненко — землевласник і цукрозаводчик. Він був відомий філантроп, тобто людина, яка безкорисливо любить ближніх і їм допомагає. І.Г.Харитоненко народився в селі.Нижня Сироватка Сумського повіту, був сином селянина-чумака. У їхній сім’ї було 9 дітей.
Маленьке провінційне місто Суми, яке з 10,3 тисячі чоловік у 1850 р. виросло до 50,4 тис. у 1915р. своїм промисловим і культурним розвитком завдячує діяльності торгового дому “Харитоненко з сином». Головна контора торгового дому “Харитоненко з сином” знаходилася в Сумах. Інші контори були у Москві, Харкові, Томську, Владивостоці, Турції, Персії. Величезні багатства, нажиті за короткий строк, щедрість, благодійність Харитоненка та його спадкоємців сприяли процвітанню міста і повіту.
На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі “пансионом благородных девиц” за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с.Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П.І.Харитоненка (сина) у 1910 році.
Заслуги Харитоненка (старшого) у справах комерції, благодійництва гідно оцінені урядом і громадою м.Суми. Іван Герасимович мав чин дійсного статського радника, почесного громадянина м.Суми, почесного попечителя Сумського реального училища, був нагороджений царськими орденами.
1578
4.Пам'ятник меценатові
Окрасою центральної площі Сум є пам’ятник І.Г. Харитоненку.
Визнаючи заслуги перед містом І.Г. Харитоненка, вдячні городяни наприкінці ХІХ ст. прийняли рішення спорудити пам'ятник засновнику династії цукрозаводчиків і меценатів.
Пам'ятник звели у самому середмісті Сум — на Червоній площі.
Подальша історія монумента є трагікомічною, водночас повчальною з історичної точки зору.
Після Жовтневого перевороту 1917 року скульптуру І.Г. Харитоненка у 1918 році знищили більшовики. На постаменті, який вцілів, згодом було встановлено фігуру «вождя пролетаріату» В.І. Леніна.
Зі здобуттям незалежності України в 1991 році Суми стали одним з не багатьох міст на Сході України, де знесли пам'ятник Леніну. Більше того, на старий постамент було «повернуто» фігуру видатного городянина І.Г. Харитоненка. Проте зроблено це було в оригінальний спосіб. «Відтворено» було лише голову цукрового магната. Голову Леніна спиляли, а на її місце «повернули» Харитоненкову. Хоча, за свідченнями деяких уважних глядачів, вона вийшла трохи більшою, ніж це пасувало б до тулуба...
1099
5. Пам'ятки Сумщини
Сумська область багата на різноманітні пам'ятки. Тут нараховується півтори тисячі пам'яток історії та 373 пам'яток архітектури (будівництва).
На Сумщині є чудові садово-паркові зони у Сумах, Хотині, Волокитино. Збереглося багато монастирів.
У цій області України є два історико-культурних заповідника: Путивльський і Глухівський.
Перлиною Сумщини являється давнє місто Путивль. В центрі його знаходяться залишки найдавнішої кам 'яної споруди краю - церкви 13 століття. Про історію і культуру цього міста ти дізнаєшся у наступних статтях.
Якщо тебе цікавить давнина, ти повинен відвідати Софроніївський монастир. Він знаходиться біля села Нова Слобода Путивльського району. Назву свою отримав від першого настоятеля - Софронія. Споруди монастиря побудовані аж у 15 столітті. Протягом віків монастир розбудовувався і зміцнювався. Найцікавіше у Софроніївському монастирі - його підземна частина. На сході монастирських гір вириті печери, там є підземні церкви, ходи, келії для монахів. Печери Софроніївського монастиря мало вивчені і чекають на своїх дослідників.
Отже, вивчаймо разом історію Сумщини!
6.Місто козацької слави - Глухів
Глу́хів — місто в Сумській області, центр Глухівського району, розташоване на ріці Есмань.
Глухів — одне з найдавніших міст України. Перша згадка про ньогозустрічається в Іпатіївському літописі за 1152 рік.
Першими поселенцями тут були сіверяни, які в цих лісових та болотистих місцях залишили після себе Глухівське городище 6-8 ст.У середині 13 ст. Глухів захопили татаро-монголи.
З 14 по 17 століття місто переходило до Литви, до Москви, згодом - до Польщі,
Внаслідок національно-визвольної війни 1648—1654рр. Глухів одержав статус сотенного міста Ніжинського полку.
Глухівчани завжди боролися за свою незалежність. 8 лютого 1668 року московський воєвода Кологривов сповіщав із Глухова графа Шереметьева, що з приходом до міста 1500 кінних і піших запорожців, глухівчани відразу ж почали радитися, як вигнати царських солдатів. У1708-1764 місто було резиденцією(головним містом) українських гетьманів.
Українські козаки з Глухова на власний кошт виготовляли гармати і набої до них. Старшинська рада міста дбала про відновлення старовинних прав Малоросії. У відповідь на записку з Глухова імператриця КатеринаII вигнала гетьмана К.Розумовського з його посади і передала управління Україною іншим, «щоб вік і ім'я гетьманів зникло, ні токмо б персона, котра була зведена в тоє достоїнство».
Замість козацьких військових сотень 1784 року сформували Глухівський карабінерський полк (з 1796 р. — кирасирський). Це військове об’єднання відрізнялося міцною артилерією, гарматами.
Глухівські кирасири відзначились у французько-російській війні 1812 р., особливо в битві за Шевардинський редут під Бородіном.
Глухів – старовинне місто з багатою історією і культурою.
7.Глухівські благодійники - родина Терещенків
Місто Глухів знамените своїми земляками і благодійниками, родиною Терещенків.
Микола Терещенко у різний час був міським головою не тільки Глухова, але й Києва і Москви. На початку 20 ст. сім'ї Терещенко належало більше 150 десятин землі, цукрові і лісопильні заводи, суконна фабрика, спиртозаводи. У 1911 р. на рахунках Миколи Терещенка тільки в іноземних банках було 13 млн. карбованців. За своє життя він пожертвував задля суспільної користі біля 5 млн. карбованців. На його кошти тільки у Глухові побудували чоловічу і жіночу гімназії, ремісниче училище, дитячий притулок, міську лікарню, учительський інститут, повітовий банк, дворянське зібрання, Трьох-Анастасіїївський собор, величезну кількість будинків. А скільки зроблено Терещенком для Києва, Москви, і по усій Росії!
Він був дуже заможною людиною. Після його смерті одна нерухомість оцінювалась у 30 млн. карбованців. (У ті роки за 1,5 крб можна було купити порося!)
Миколу Артемовича поховали у Трьох-Анастасіїївському соборі. Вважалося, що після революції його могила була розграбована, проте, на щастя, "революційні маси" не знайшли поховання. У 2003 р. під час археологічного дослідження глухівський вчений Юрій Коваленко віднайшов могилу мецената.
Олександр Артемович(брат Миколи Артемовича) мав унікальну колекцію живопису, це в його будинку в Києві зараз знаходиться музей Тараса Шевченка.
Син Миколи Артемовича Іван був збирачем живопису, якому заздрив сам Третьяков. Він помер в один рік із батьком. Коли його ховали у сімейній усипальниці поблизу Глухова, селяни устеляли землю квітами і килимами - настільки справедливим і хорошим хазяїном він був. Спадок отримав його 17-річний син Михайло. Він був вундеркіндом, знав 10 мов, був наймолодшим членом Російської Державної Думи. Дружив з поетом Олександром Блоком. Після революції емігрував в Англію.
Федір Артемович - другий син, окрім меценатства і збирання живопису, вкладав гроші в розвиток авіації, на свої гроші спонсорував І. Сікорського, видатного українського авіабудівника. Його син Федір Федорович загинув під час випробування нового літака.
Нащадки Терещенків наразі проживають в Англії.
8.Кролевець
Кролевець – давнє місто Сумщини. У старовинному документі під 1160 роком згадано місто Зартий. Воно колись було на місці нинішнього Кролевця.
Це Кролевець засноване у 1601 році переселенцями з Правобережної України.Назване на честь польського короля (круль - по-польськи король). Швидкому зростанню міста сприяло розміщення його на перехресті двох торгових шляхів,що вели з Москви до Києва.
Про славне минуле міста свідчить герб Кролевця: на синьому тлі воїн архангел Михаїл. Він тримає у правій руці меч, а в лівій – терези. Стоїть він на чорному змії, зав'язаному вузлом.
Кожне місто України має чим пишатися.Місто Кролевець здавна вважається центром ткацького мистецтва.
Ткацький промисел в Кролевці був розвинутий ще з часу заснування міста (1601 р.). Видатні майстри другої половини 18 ст. виготовляли квітчасті килими, рушники, тканини із зображенням птахів, квітів, ромбів. У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів. Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники здобули в 19 ст.
Кролевецькі рушники приваблюють урочистою святковістю і красою візерунків. Для них характерне поєднання білого і червоного кольорів. На білому фоні між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Так ткачі за допомогою умовних знаків передавали навколишній світ.
Зокрема, пряма горизонталь означала землю, хвиляста — воду, хрест — вогонь. На кролевецьких рушниках часто зображувалась квітка - "свічник", яка в народному розумінні означала початок життя.
Колись рушники мали магічне значення. Їх використовували як своєрідні оберіги. У селянському житлі 19– початку 20 ст. та й нашого часу рушники розвішуються завжди на почесних місцях: над вікнами, в простінках, на покуті(в кутку). На рушник становили молодих на весіллі, рушником їх пов’язували, ним сповивали немовля тощо.
Ткацький промисел у Кролевці продовжується і розвивається. Тож, пишаймося працею рук давніх і сучасних майстрів.
1908
9.Стародавнє місто роменцвіту - Ромни
Місто Ромен або Ромни знаходиться у Сумській області. За легендою назва міста походить від квітки ромашки, або «роменцвіту», яка в ті часи суцільним килимом вкривала родючі чорноземиПосулля. Місто під назвою «Ромен» вперше згадується у Лаврентіївському літописі під 1096
29-04-2015, 02:06