ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
ГУЗІЙ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 796.3.372.36+616.988.23
КОМПЛЕКСНА ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧНІВ 13-15 РОКІВ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ ДРУГОЇ ГРУПИ ВАЖКОСТІ ЗАХВОРЮВАННЯ
24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з фізичного виховання і спорту
Львів - 2002
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Львівському державному інституті фізичної культури Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Куц Олександр Сергійович,
Львівський державний інститут фізичної культури, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
БЄЛКАНія ГЕОРГІЙ СЕВЕР’ЯНОВИЧ,
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, професор кафедри анатомії і фізіології людини;
кандидат наук з фізичного виховання і спорту,
доцент
ГНІТЕЦЬКА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА,
Волинський державний університет
імені Лесі Українки,
доцент кафедри фізичної реабілітації.
Провідна установа – Харківська державна академія фізичної культури, кафедра біологічних основ фізичного виховання і спорту, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, м. Харків.
Захист відбудеться 29 серпня 2002 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 11.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул.Костюшка,11).
Автореферат розіслано 20 червня 2002 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. Проблема відновлення порушених функцій у хворих з церебральним паралічем на сьогодні не втрачає актуальності. В Україні питома вага дітей із церебральним паралічем складала наприкінці 80-х років 48,6% від усіх неврологічних захворювань. За статистичними даними, в Росії у 90-х роках на 1 тисячу дітей до 15 років припадає 1,7 хворих церебральним паралічем, у США щорічно народжується 11,2 тисяч хворих з різними формами дитячого церебрального паралічу (ДЦП) ( Е.Г. Сологубов, 1992; Н.А. Мякишева, 2000).
Доведено, що у дітей з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання відновлення рухових функцій є малоефективним з огляду на істотні органічні пошкодження структури головного мозку (Е.Ф. Архипова, 1989; Г.С. Бєлканія, 1999; Е.М. Мастюкова, 1991).Засоби і методи реабілітаційного впливу на неповносправних з церебральним паралічем пізньої резидуальної стадії зводяться до застосування медикаментозної терапії і масажу в поєднанні з прийомами лікувальної фізкультури, або ортопедо-хірургічним лікуванням і, здебільшого, не вирішують завдань щодо відновлення та корекції рухових порушень (С.А. Бортфельд, Г.И. Рогачева, 1986; Н.В. Ганзина, 1997; В.А. Исанова, 1993; Е.П.Меженина, 1983 та ін.). Зазначена ситуація потребує удосконалення попередніх методичних підходів щодо корекції рухових функцій і пошук нових, ефективніших технологій фізичної реабілітації для цієї категорії неповносправних.
Одним із напрямів корекції рухової функції вважається використання засобів фізичного виховання у поєднанні з традиційними засобами, що використовуються у фізичній реабілітації. Проте методика комплексного застосування нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапією в науково-методичній літературі не достатньо описана. Саме це стало предметом наших досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії і методики фізичного виховання Львівського державного інституту фізичної культури на 1998-2000 рр., та Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.2.3 “Психофізична реабілітація неповносправних дітей засобами фізичного виховання”, номер державної реєстрації 0102U002646. Роль автора у виконанні дослідницької теми полягає у визначенні фізичного стану, оцінці рівня соматичного здров’я неповносправних учнів та розробці програми фізичної реабілітації для учнів з церебральним паралічем.
Об'єкт дослідження – фізична реабілітація учнів з церебральним паралічем.
Предмет дослідження – методика фізичної реабілітації учнів 13-15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання.
Мета дослідження – розроблення методики фізичної реабілітації неповносправних учнів шляхом комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапевтичних засобів.
Завдання дослідження:
1. Узагальнити досвід використання засобів фізичного виховання, фізіотерапії, лікувальної фізкультури у фізичній реабілітації дітей-інвалідів з церебральним паралічем.
2. Дослідити морфофункціональний та психофізичний стан школярів 13-15 років з церебральним паралічем.
3. Розробити технологію оптимізації фізичного стану школярів з церебральним паралічем.
4. Експериментально перевірити ефективність методики комплексного використання засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапевтичними засобами у фізичній реабілітації неповносправних школярів з церебральним паралічем.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: соціологічні методи дослідження (теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем, анкетування); педагогічні методи дослідження (педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, педагогічні тести), експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я школярів; медико-біологічні методи дослідження (оцінки морфологічного статусу і функціонального стану, фізіотерапії); методи психологічних досліджень (багатофакторний особистісний опитувальник Кеттела (підлітковий варіант)); визначення рухової активності (за методикою О.С. Куца); інструментальні методики; методи математичної статистики.
Наукова новизна отриманих результатів:
– розроблено авторську методику комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапевтичними засобами у фізичній реабілітації школярів з церебральним паралічем;
– вперше доведено можливість часткового відновлення рухової функції на основі комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапії;
– обґрунтовано систему використання реабілітаційно-відновлювальних підходів, які передбачали, крім рухливих ігор і елементів спортивних ігор, заняття на тренажерах;
– запропоновано ефективні критерії оцінки впливу авторської методики на рівень фізичного стану учнів з церебральним паралічем.
Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці комплексної методики фізичної реабілітації, спрямованої на відновлення природних рухових функцій учнів з церебральним паралічем.
Розроблено методику фізичної реабілітації учнів з церебральним паралічем різного ступеня важкості, яка грунтується на комплексному використанні традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапії, дозволяє оптимізувати удосконалення життєво необхідних рухових функцій і розвиває рухові можливості дітей-інвалідів.
Внаслідок впровадження комплексної програми фізичної реабілітації, арсенал засобів фізичної реабілітації учнів з церебральним паралічем розширено завдяки використання нетрадиційних засобів фізичного виховання.
Розроблена програма корекції рухових функцій знайшла застосування у навчальному процесі Бориславської спеціалізованої школи-інтернату № 2 (Львівська область) та кафедр фізичної реабілітації Львівського державного інституту фізичної культури та Волинського державного університету імені Лесі Українки, про що свідчать акти впровадження. Матеріали досліджень можуть використовуватися у процесі підготовки фахівців фізичної реабілітації.
Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному визначенні напряму, мети, завдань дослідження, нагромадженні теоретичного та експериментального матеріалів, аналізі отриманих даних, опрацюванні та безпосередньому виконанні основного обсягу дисертаційної роботи, узагальненні та аналізі отриманого матеріалу.
У роботах, які виконані у співавторстві, дисертантові належать результати досліджень, що стосуються фізичної реабілітації учнів з церебральним паралічем та їхньої адаптації до трудової діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, експериментальні дані та висновки обговорювалися на Міжнародних наукових конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2001; 2002); “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 2001); “Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи” (Гродно, 2001); V Міжнародному конгресі “Олимпийский спорт и спорт для всех” (Мінськ, 2001); регіональних наукових конференціях “Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики” (Львів, 2000); “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002); Всеросійській науково-методичній конференції “Современные научно-методические разработки в физическом воспитании студентов, имеющих отклонения в состоянии здоровья” (Санкт-Петербург, 2002), та на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу кафедри теорії і методики фізичного виховання.
Публікації. Результати досліджень відображенні в 11 опублікованих роботах, серед них: “Тлумачний словник термінів і словосполучень з фізичної реабілітації”, 2002р.; методичні рекомендації “Засоби фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем”,2002р.; дев’ять статей, з них чотири у наукових фахових виданнях України, шість робіт виконано самостійно.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, методичних рекомендацій, висновків, додатків і списку використаної літератури, що налічує 216 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів. Робота проілюстрована 43 рисунками, доповнена 31 таблицею і дев’ятьма додатками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів дослідження; зазначено сферу апробації результатів дослідження і кількість публікацій; подано структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі “Сучасні аспекти патогенезу і корекції рухових порушень у пізній резидуальній стадії” проведено аналіз та узагальнення сучасних поглядів щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу; проаналізовано клініко-психологічні характеристики дітей з церебральним паралічем і практику усунення наслідків дитячого церебрального паралічу нетрадиційними засобами фізичного виховання.
Варто зазначити, що реабілітаційні заходи, які використовуються у практиці фізичної реабілітації (Н.А. Мякишева, 2000; Л.Н. Шелкова, 2000; Ю.В. Тельнов, 2002) не дають реального результату. Існуючі методики в фізичній реабілітації не ґрунтуються на використанні нетрадиційних засобів фізичного виховання. Розв’язання цієї проблеми вимагає подальшого вдосконалення засобів, методів і форм роботи з цим контингентом неповносправних школярів.
Другий розділ “Методи та організація досліджень” містить опис застосованих наукових методів та етапи проведення дослідження.
Перший етап(жовтень 2000 р. – січень 2001 р.)було присвячено вивченню і теоретичному осмисленню проблеми. Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження дозволив обгрунтувати мету, сформулювати гіпотезу і основні завдання дослідження, розробити методологічний апарат і схему дослідження.
На другому етапі(лютий 2001 р. – травень 2001 р.) було проведено констатуючий експеримент. Його мета полягала у зборі інформації про фізичний стан, рухову активність та функціональні можливості опорно-рухового апарату. На цьому етапі в експерименті брав участь 21 учень зцеребральним паралічем віком 13-15 років, з них 8 дівчат і 13 хлопців. Констатуючий і формуючий експерименти проводилися в Бориславській спеціалізованій школі-інтернаті ( Львівська область ).
Метатретього етапу (вересень 2001р. – квітень 2002 р.)полягала у визначенні ефективності експериментальної програми корекції основних рухових функцій, а також у визначенні дозування фізичних навантажень для розвитку основних фізичних якостей у школярів з церебральним паралічем.
На цьому етапі участь у констатуючому експерименті брали 9 осіб з пірамідним типом порушень опорно-рухового апарату, яким на 1 вересня 2001 року виповнилося 14 років.
Четвертий етап (вересень 2001р. – травень 2002р.) передбачав експериментальну перевірку ефективності розробленої програми шляхом порівняння вихідного та кінцевого фізичного стану школярів експериментальної групи, апробації основних положень дисертації шляхом виступів на наукових конференціях, впровадження результатів дослідження в практику, літературне оформлення дисертації.
У третьому розділі “Фізичний стан школярів 13-15 років з церебральним паралічем” подано характеристику вихідних показників морфофункціонального стану школярів 13-15 років з церебральним паралічем. Встановлено, що зріст школярів-інвалідів (134,7 - 148,5 см у хлопців і 133,1-143,6 см у дівчат) значно нижчий від зросту їхніх практично здорових ровесників Львівської області. Аналогічна картина спостерігається і за показниками маси тіла (44,1-54,5 кг і 47,6-53,9 кг) та окружності грудної клітки (61,3-72,5 см і 71,0-83,0 см) відповідно .
Характеризуючи такі функціональні показники, як частота серцевих скорочень (ЧСС) і артеріальний тиск (АТ), відзначаємо деяке перевищення допустимих норм: ЧСС у хлопців - 78,5-72,1 уд/хв, у дівчат - 84,5-76,0 уд/хв; АТ (систолічний) відповідно - 101,2-107,5 і 100-105 мм. рт. ст., АТ (діастолічний) - 63,5-67,5 і 65-70 мм. рт. ст.
За вихідними даними дослідження соматичного здоров’я встановлено, що школярі з середнім рівнем кількісних показників стану здоров’я (за Г.Л. Апанасенком) становлять 28,5% від усіх обстежених школярів, нижче середнього – 61,9%, низьким – 14,2%.
Характеризуючи розвиток рухової функції, можна зазначити, що дівчата мають незначну перевагу над хлопцями (Р > 0,05). Це виявляється у 13-15-літніх підлітків у таких показниках рухової функції, як сидіння, стояння, керування основними рухами і психомоторні рухові уміння, а в таких показниках, як сидіння і стояння, у 14 років різниця є значною (Р < 0,05-0,01).
Вивчення психічного стану неповносправних учнів 13-15 років показало, що характерною особливістю їхньої психіки є емоційно-вольова нестійкість. Це проявляється високим рівнем фрустрації і тривожності особистості, нестабільністю нервових процесів.
Спостерігаються й такі стійкі характерологічні особливості як чутливість, підвищена залежність від інших людей, соціальна боязнь.
Отримані результати досліджень були враховані нами при побудові реабілітаційної програми.
У четвертому розділі “Експериментальне обгрунтування методики фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання” подано організацію основного педагогічного експерименту, розробку експериментальної програми фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем та визначення її ефективності.
На цьому етапі дослідження із загальної кількості школярів 13-15 років, які взяли участь у констатуючому експерименті, були задіяні лише ті школярі, яким 1 вересня 2001 р. виповнилося 14 років і які хворіли на диплегію та геміпаретичні форми ДЦП, в кількості дев’яти осіб.
У розробленій нами реабілітаційній програмі було реалізовано такі основні завдання: 1) сприяння нормалізації дихання; 2) формування правильної постави, поліпшення координації діяльності аналізаторних систем; 3) тренування рівноваги, поліпшення загальної рухливості і координації рухів; 4) набуття життєвоважливих прикладних навичок з метою інтеграції дітей-інвалідів у суспільне життя з використанням традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання.
До експериментальної програми, окрім традиційних відновлювальних заходів (ЛФК, масаж, фізіотерапевтичні процедури, медикаментозне лікування та ін.), було введено нетрадиційні засоби фізичного виховання: спеціальні дихальні вправи, фізичні вправи спрямовуючого впливу (для формування правильної постави, корекції порушень просторового сприйняття, тренування вестибулярного апарату і м’язового відчуття, поліпшення координації рухів), рухливі ігри та вправи на тренажерних пристроях.
Водночас нами застосовувалися: йод-електрофорез на пошкоджені кінцівки (тривалість процедури 15-20 хв через день; курс лікування – 15 процедур); йодо-бромні ванни з температурою 37-38ºС (тривалість процедури – 15-20 хв через день; курс лікування – 20 процедур); парафіно-озокеритові аплікації на пошкоджені кінцівки температурою 45-48ºС (тривалість – 20 хв.; курс лікування – 10 процедур); масаж м’язів (при підвищеному тонусі – розслаблювальні прийоми, при ослаблених м’язах – зміцнювальні), що постійно поєднувався з масажем комірцевої зони.
Реалізація поставлених завдань планувалася нами на місяць (оперативне планування), на етап (поетапне планування), на півріччя (поточне планування), на весь навчальний рік (перспективне планування). Річне планування (зі всіма його формами) передбачало поступове збільшення фізичних навантажень за обсягом та інтенсивністю. Загальний розподіл часу на розвиток рухових якостей наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл затраченого часу на розвиток рухової функції і фізичних якостей у річному циклі тренувальних занять (в хв.)
Потужність тренувального навантаження визначалася за формулою О.С. Куца у нашій модифікації:
Р тр. = Р спок. + 60 % (Р макс. – Р спок.), де
Р тр. – частота пульсу під час тренувального навантаження;
Р спок. – частота пульсу в умовах спокою перед заняттям;
Р макс. – максимально допустима частота пульсу для школяра певного віку
Р макс. визначається за формулою:
Р макс. = Р спок. + 70%. Р спок., якщо Р спок. < 80 уд/хв
Р макс. = Р спок. + 50%. Р спок., якщо Р спок. > 80 уд/хв.
Проаналізувавши дані інших авторів (Г.Н.Грец, Ю.А. Гросс, Лі Єн Сан) щодо розвитку рухової функції і фізичних якостей, можна ствердити, що не всі методи рівнозначні. Тому для розвитку сили, швидкісно-силових якостей, витривалості ми використовували коловий метод, для розвитку гнучкості – повторний, для розвитку швидкості і спритності – інтервальний.
Впровадження експериментальної програми у процес фізичного виховання учнів 14-15 років засвідчило високу ефективність використаних і апробованих засобів і методів фізичної реабілітації та поліпшило рівень соматичного здоров’я, рухову функцію і психічний стан учнів.
Вихідною концепцією при проведенні описаних у цьому розділі досліджень був комплексний підхід, зміст якого полягав у застосуванні фізіотерапевтичних методів у поєднанні з традиційними і нетрадиційними засобами фізичного виховання.
Реалізація завдань основного етапу педагогічного експерименту позитивно вплинула на соматичне здоров’я учнів 14-15 років.
Таблиця 2
Динаміка показників соматичного здоров’я учнів 14-15 років за 2001-2002 навчальний рік (n – 9)
За даними таблиці 2, стосовно всіх показників соматичного здоров’я відбулися позитивні зміни: життєвий індекс зріс на 6,83 мл/кг у хлопців і на 10,19 мл/кг – у дівчат; силовий індекс відповідно – на 2,95 і 1,97%; індекс Робінсона – на 2,24 і 2,21 ум.од.; індекс Руф’є зменшився у хлопців на 2,56 відн.од. і у дівчат – на 2,16 відн.од. Істотні розбіжності були встановлені тільки у дівчат за показником життєвого індексу та у хлопців з індексом Руф’є – Р < 0,01. За всіма іншими показниками соматичного здоров’я розбіжності виявилися незначними (Р > 0,05).
За якісною оцінкою отриманих результатів, у показниках соматичного здоров’я учнів також відбулися позитивні зміни. Наприкінці педагогічного експерименту кількість учнів з церебральним паралічем, у яких виявився середній рівень кількісних показників стану здоров’я, зросла від 28,5 до 36,6 %, відповідно зменшилася кількість учнів з нижче середнього на і низьким рівнем – на 3,7 і 4,3 %.
Отримані дані педагогічного експерименту значною мірою засвідчили підвищення рівня розвитку рухової функції і фізичних якостей школярів з цере бральним паралічем (рис. 1, рис.2).
Експериментальна програма дозволила значно збільшити як загальний обсяг рухової активності, так і фізкультурно-оздоровчу його частину.
Контрольні вимірювання і оцінка рухової активності учнів з церебральним паралічем на основі розроблених нами оцінювальних таблиць засвідчили значну вірогідність розбіжностей між вихідними і кінцевими результатами педагогічного експерименту. Загальна рухова активність у хлопців збільшилася на 5,81%, фізкультурно-оздоровча – на 7,54 %; у дівчат відповідно – на 6,2 і 6,46%. У всіх випадках рівень вірогідності – Р < 0,001.
За всіма досліджуваними показниками рухової функції неповносправних учнів (таблиця 3) відбулися значні зміни (Р < 0,05- 0,001).
8-09-2015, 22:17