Таблиця 3

Характеристика показників рухової функції учнів 14-15 років з церебральним паралічем

Порівняльний аналіз вихідних і кінцевих даних засвідчив, що за навчальний рік якісні показники рухової функції “лежання, повороти” у хлопців і дівчат поліпшилися на 0,63 і 1,48 бали, “сидіння” – на 0,92 і 1,2 бали, “повзання” – на 1,55 і 1,23 бали; “стояння” – на 1,38 і 1,42 бали; “ходьба, біг, стрибки” – на 1,32 і 2,32 бали; “керування основними рухами” – на 1,58 і 1,55 бали і “психомоторні рухові уміння” – на 1,44 і 1,45 бали відповідно.

Експериментальна програма позитивно вплинула на психічний стан неповносправних учнів (таблиця 4).

Таблиця 4

Динаміка показників психічного стану учнів за період основного педагогічного експерименту

Як хлопці, так і дівчата стали більш товариськими (чинник А підвищився на 3,1 і 3,4 бали), у них поліпшилося мислення (чинник В – на 1,5 і 2,0 бали); в іграх вони значно краще проявляли емоційну стійкість і активність (чинник С – на 4,2 і 3,2 бали), підпорядкованість, стриманість і колективізм (чинник Е – на 3,2 і 2,5 бали).

Щодо прояву морально-вольових якостей, то варто зазначити, що переважна більшість школярів стали сміливішими (чинник Н збільшився на 2,5 і 3,6 бали у хлопців і дівчат відповідно); вони майже позбулися почуття жорстокості (чинник I – на 2,4 і 1,9 бали); стали впевненішими в своїх діях і менш тривожними (чинник О – на 4,9 і 2,1 бали); майже зникла залежність від підтримки групи (чинник Q₂ – на 5,4 і 2,5 бали); поліпшився самоконтроль у виконанні завдань вчителя (чинник Q₃ – на 2,0 і 3,4 бали); значно зменшився фрустраційний стан (чинник Q₄ – на 4,6 і 5,5 бали).

За всіма показниками психічного стану учнів різниця між вихідними і кінцевими даними була високо вірогідною – Р < 0,01- 0,001, що свідчить про позитивний вплив експериментальної програми на психічний стан школярів 14-15 років з церебральним паралічем. Незаперечно, що майже всі досліджувані за всіма чинниками психічного стану показали високий рівень оцінок відосно початкових, що не перевищували середнього рівня.

Результатом експериментальної програми стало істотне поліпшення фізичного здоров’я школярів з церебральним паралічем. Одним із показників стану здоров’я, як відомо, є частота захворювань та їх тривалість. Загалом за навчальний рік сума пропущених через хворобу днів у експериментальній групі склала 6,6%, а в період епідемії грипу, коли наприкінці березня - на початку квітня 2002 року, майже кожний другий учень пропустив через хворобу від трьох до шести навчальних днів, у експериментальній групі понад 60% учнів не хворіли, а ті, хто хворів, пропустили не більше трьох навчальних днів. За термін експерименту (за реєстрацією медичного пункту) з експериментальної групи до лікарів зверталося на 75% учнів менше, ніж у попередньому навчальному році.

За висновком медичної комісії, на кінець навчального року до 70% підлітків експериментальної групи були переведені із другої групи до третьої групи важкості захворювання.

Таким чином, результати педагогічного експерименту підтвердили гіпотезу про те, що розроблена методика, яка передбачає комплексний підхід до розвитку рухової функції, позитивно вплинула на фізичний стан учнів з церебральним паралічем, стимулювала ефективний розвиток рухової функції та поліпшення стану їхнього здоров’я.

У п’ятому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” отримано три групи даних.

Підтверджено, що особливості прояву окремої форми ДЦП в значною мірою залежить від патогенетичних механізмів; основні показники морфофункціонального стану учнів 13-15 років відповідають загальноприйнятим віковим закономірностям розвитку дитячого організму; характерною особливістю психічних якостей дітей з церебральним паралічем є емоційно-вольова нестійкість, що характеризується проявом високого рівня фрустрації і тривожності особистості, нестабільністю нервових процесів, а також такими стійкими характерологічними особливостями, як чутливість, підвищена залежність від інших людей, соціальна боязкість.

Доповнено даніщодо закономірностей фізичного розвитку; рівня соматичного здоров’я учнів з ДЦП; застосування фізіотерапевтичних засобів у фізичній реабілітації неповносправних школярів з церебральним паралічем; взаємозв’язку між фізичним станом і здоров’ям учнів з ДЦП (функціональним станом і здоров’ям, обсягом рухової активності і здоров’ям, фізичною підготовленістю і здоров’ям). Істотно доповнено методику проведення тестування, зокрема щодо класифікації тестових завдань за показниками інформативності, валідності й надійності, складністю і доступністю їх застосування, цільовою спрямованістю, раціональністю виконання.

Вперше розроблено авторську методику комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапевтичними засобами у фізичній реабілітації учнів з церебральним паралічем; доведено можливість часткового відновлення рухової функції на основі комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапії; обґрунтовано систему використання реабілітаційно-відновлювальних підходів, які передбачали, крім рухливих ігор і елементів спортивних ігор, заняття на тренажерах; запропоновано ефективні методи і тести, спрямовані на визначення рівня впливу авторської методики на фізичний стан учнів з церебральним паралічем .

В И С Н О В К И

1. Шляхом аналізу даних спеціальної літератури встановлено, що особливість моторики дітей з церебральним паралічем полягає у наявності рухових вад, що виявляються у наявності обмеженні довільних, мимовільних, вимушених та сукупних рухів, розладі статичної та динамічної стійкості природних поз і рухів, відхиленні від оптимальної ритмічної структури крокових рухів тощо.

Практика використання чинних методів та засобів реабілітації при ДЦП, за літературними даними, показала недостатню їх ефективність. Реабілітаційні заходи, які в основному зводяться до ортопедо-хірургічних і нейрохірургічних втручань, не дають реального результату, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів, засобів, методів і форм для успішного проведення реабілітаційно-реакреативних заходів.

2. Доведено, що характер реабілітаційних впливів на організм учнів з церебральним паралічем має бути комплексним, реабілітаційні заняття повинні враховувати механізми реституції і компенсації як біологічної основи процесу відновлення, підтримувати мотивацію дітей-інвалідів до постійних занять, відбуватися в режимі, який відповідає можливостям школяра, створювати сприятливий психологічний фон.

Особливості досліджуваного контингенту і отримані експериментальні дані дозволяють стверджувати, що потужність тренувального навантаження доцільно визначати за модифікованою нами формулою:

Р тр. = Р спок. + 60 % (Р макс. – Р спок.), де

Р тр. – частота пульсу під час тренувального навантаження;

Р спок. – частота пульсу в умовах спокою перед заняттям;

Р макс. – максимально допустима частота пульсу для школяра певного віку

Р макс. визначається за формулою:

Р макс. = Р спок. + 70%_. Р спок., якщо Р спок. < 80 уд/хв

Р макс. = Р спок. + 50%_. Р спок., якщо Р спок. > 80 уд/хв.

3. Сформована на міжнародному досвіді й доповнена нами система багатоцільового тестування рухової функції учнів 13-15 років з церебральним паралічем дозволила дати об’єктивну оцінку вихідним показникам їхнього фізичного стану:

- виявлено віково-статеву різницю між хлопцями та дівчатами 13-15 років: у морфофункціональному розвитку від 13 до 15 років хлопці мають незначну перевагу над дівчатами (Р>0,5 – 0,05); функціональний стан серцево-судинної системи знаходився у межах норми: частота серцевих скорочень – 64-70 уд/хв, артеріальний систолічний тиск – 105-117 мм.рт.ст., діастолічний – 62-76 мм.рт.ст.; життєва ємність легень – 2600-3200 см³ ;

- у розвитку рухової функції, навпаки, здебільшого дівчата переважають над хлопцями (Р > 0,5 – 0,05), що пояснюється суто індивідуальними руховими можливостями;

- порівняльний аналіз середньостатистичних показників рухової активності хлопців і дівчат свідчить про те, що від 15 до 17 років хлопці мають перевагу над дівчатами, але порівнюючи зі здоровими дітьми, підлітки з наслідками ДЦП мають нижчий індекс фізкультурно-оздоровчої рухової активності (на 4,16 %). Як свідчать дані анкетування, це зумовлюється неспроможністю повноцінно брати участь у фізкультурно-оздоровчій діяльності.

4. Згідно з результатами дослідження після фізичної реабілітації у школярів з церебральним паралічем під впливом корекційної програми збільшився обсяг рухової активності: у хлопців загальна рухова активність зросла на 16,8%, а фізкультурно-оздоровча – на 42,5%; у дівчат відповідно – на 24,8 і 65,51 % (P<0,01). За регіональними стандартами, розробленими автором, 83% хлопців і 60% дівчат віднесені до груп підлітків з помірним або високим рівнем рухової активності.

Експериментальна програма, зокрема, збільшення обсягу рухової активності, сприяла значним позитивним змінам у розвитку показників рухової функції неповносправних школярів, про що свідчать темпи приросту з основних показників рухової функції. Найбільші темпи приросту – від 100 до 200 % – відзначені у таких показниках рухової функції, як “ходьба, біг, стрибки” (у дівчат і хлопців), “стояння” (хлопці); від 50 до 85 % – у дівчат: “лежання та повороти”, “сидіння”, “стояння”, “керування основними рухами”, “психомоторні рухові уміння”; у хлопців: “повзання”, ”керування основними рухами”, “психомоторні рухові уміння” (P<0,05 – 0,01).

5. Встановлено, що моторна підготовленість дітей з церебральним паралічем складається з двох компонентів: основного рухового і психомоторного уміння. Таким чином, педагогічними критеріями, які визначають розвиток рухової функції, можуть бути тести для перевірки вміння виконувати рухи у повзанні, ходьбі, бігу, стрибках, метанні, хапанні, відбитті, штовханні, ударах та інші і психомоторні уміння: спрямоване і просторове відчуття, керівна і вибіркова можливість, реакція, координація рухів, сформованість навичок, що належать до функцій органів чуттів (зорові, слухові і смакові відчуття, тактильна чутливість, нюх та ін.).

6. Виявлено, що якісний прояв рухів, які виконувалися під час процедур рухової терапії на основі адаптації до фізичних навантажень, помітно поліпшується у тих випадках, коли основній частині заняття на тренажерах передують додаткові процедури: дихальні вправи і масаж, а по закінченні – йод-електрофорез на пошкоджені кінцівки (тривалість процедури – 15-20 хв. через день; курс лікування – 15 процедур), йодо-бромні ванни (температура – 37-38º С; тривалість процедури – 15-20 хв. через день; курс лікування – 20 процедур), парафіно-озокеритові аплікації на пошкоджені кінцівки (температура – 45-48º С; тривалість – 20 хв.; курс лікування – 10 процедур).

7. Результати експериментальної програми позитивно вплинули на психологічний стан школярів з церебральним паралічем. Про це свідчать такі дані: унаслідок впливу експериментальної програми школярі стали більше товариськими, у них поліпшилося мислення; в іграх вони значно краще проявляли емоційну стійкість і активність, підпорядкованість, стриманість і колективізм. Встановлено, що за морально-вольовими якостями переважна більшість школярів стали сміливими, вони майже позбулися почуття жорстокості, стали більш впевненими у своїх діях і менш тривожними, майже зникла залежність від підтримки групи, поліпшився самоконтроль при виконанні завдань учителя, значно зменшився фрустраційний стан (позитивні зміни якісного показника становили від 1,9 до 5,5 бала, Р<0,05 – 0,01).

8. Доведено, що експериментальна програма, яка грунтується на застосуванні засобів фізичного виховання і фізіотерапевтичних методів, дозволяє послідовно, з урахуванням психоемоціонального статусу і фізіологічних закономірностей рухової функції, планувати реабілітаційні заняття школярів з церебральним паралічем. Програма включає: індивідуальне дозування при виконанні спеціальних вправ з урахуванням рухових можливостей; вправи для розвитку ритмічності, рівноваги, розслаблення і розтягування; посильні вправи на тренажерах, рухливі ігри та елементи спортивних ігор.

9. Комплексна методика рекреаційно-реабілітаційних впливів показала свою ефективність і може бути рекомендована для використання у практичній роботі з школярами-інвалідами з церебральним паралічем. Перспективи подальшого дослідження проблеми вбачаємо у вивченні можливостей використання даної програми фізичної реабілітації для школярів з церебральним паралічем різного віку, з іншими пошкодженнями опорно-рухового апарату.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

.

1. Гузій О.В., Куц О.С. Засоби фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем: Методичні рекомендації. – Львів, 2002. – 80 с.

2. Мерзлікіна О.А., Гузій О.В. Тлумачний словник термінів і словосполучень з фізичної реабілітації. – Львів, 2002. – 48 с.

3. Гузій О.В. Існуюча практика застосування засобів фізичного виховання для усунення наслідків ДЦП // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Львів, 2001. – Вип. 5. – Т. 2. – С. 195-197.

4. Гузій О. До питання про вивчення психічного стану дітей хворих дитячим церебральним паралічем // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. – Харків, 2001. – № 14. – С. 58-62.

5. Гузій О.В. Кількісна оцінка соматичного здоров’я підлітків 13-15 років, хворих на дитячий церебральний параліч // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Львів, 2002. – Вип. 6. – Т. 2. – С. 429-433.

6. Гузій О.В. Морфофункціональна характеристика підлітків 15-16 років з наслідками ДЦП другої групи важкості // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць. – Луцьк, 2002. – Том II – С.51-55.

7. Гузій О. Роль фізичних вправ в корекційно-оздоровчих заходах при різних формах дитячого церебрального паралічу // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Матеріали IV Міжнар. науково-практич. конф – К.; Вінниця, 2001. – С. 478.

8. Гузій О.В. Лікувальна гімнастика як засіб фізичної реабілітації учнів ВПУ з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання // Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики: Зб. наук. праць. – Львів, 2000. – С. 12-15

9. Мерзликина О., Гузий О., Ковинько М. Некоторые морфофункциональные показатели подростков-инвалидов с последствиями детского церебрального паралича // Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи: Материалы междунар. науч. конф. – Гродно, 2001. – С. 164-165.

10. Куц О., Гузий О., Мерзликина О. Плавание в системе физической реабилитации инвалидов вследствии ДЦП // Олимпийский спорт и спорт для всех:Тез. V Междунар. науч. конгр. – Минск, 2001. – С. 29.

11. Мерзликина О.А., Ковинько М.С., Гузий О.В. Коррекция нарушений опорно-двигательного аппарата подростков 15-17 лет с последствиями ДЦП средствами физического воспитания // Современные научно-методические разработки в физическом воспитании студентов, имеющихотклонения в состоянии здоровья: Тез. докл. Всерос. науч.-методич. конференции. – С.Пб., 2002. – С. 38 – 40.

А Н О Т А Ц І Ї

Гузій Оксана Володимирівна. Комплексна фізична реабілітація учнів 13-15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2002 р.

Дисертацію присвячено проблемі фізичної реабілітації неповносправних учнів з церебральним паралічем. У роботі зроблено аналіз сучасних поглядів щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу, клініко-психологічної характеристики дітей з церебральним паралічем, узагальнено досвід використання засобів фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем.

У констатуючому експерименті визначено морфофункціональний стан, рівень соматичного здоров’я і показників рухової функції, особливості психічного стану школярів з обмеженою руховою активністю.

Розроблено і експериментально обґрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем; визначено межі дозування фізичних навантажень залежно від вихідного стану серцево-судинної системи.

Ключові слова: комплексна фізична реабілітація, учні з церебральним паралічем, засоби фізичного виховання, неповносправні учні, рухова активність, соматичне здоров’я.

Гузий Оксана Владимировна. Комплексная физическая реабилитация учеников 13-15 лет с церебральным параличем второй группы тяжести заболевания. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. –Львовский государственный институт физической культуры, Львов, 2002 г.

Диссертация посвящена проблеме физической реабилитации школьников с церебральным параличем. В ней проведен анализ специальной научно-методической литературы, свидетельствующий о том, что в настоящее время имеется незначительное количество работ, которые посвящены проблеме реабилитации школьников с церебральным параличем.

Отмечено, что практика использования существующих методов и средств недостаточно эфективна, что и побудило автора диссертации к поиску новых подходов, форм, средств и методов эфективного проведения реабилитационных мероприятий.

Во введении обосновано актуальность проблемы, определена цель и задачи исследования, его объект и предмет, описана научная новизна и практическое значение работы, а также показан личный вклад соискателя.

В первом разделе дан аналитический осмотр современных взглядов на патогенез ДЦП, а также дана клинико-психологическая характеристика школьников с церебральным параличем, обобщен опыт использования средств физического воспитания при физической реабилитации школьников с ДЦП.

Во втором разделе “Методы и организация исследований” содержится информация о том, какие методы исследования были применены, в частности: теоретический анализ литературных источников, педагогическое наблюдение, педагогический эксперимент, педагогические тесты, экпресс-оценка соматического здоровья, медико-биологические методы, методы математической статистики.

В констатирующем эксперименте определено морфофункциональное состояние, уровни соматического здоровья и показателей двигательных возможностей, особенности психического состояния школьников с ДЦП.

Установлено значительное отставание в показателях морфо-функционального состояния школьников-инвалидов от своих практически здоровых сверстников. Исходный уровень соматического здоровъя школьников-инвалидов характеризуется такими показателями: средний уровень количественных показателей состояния здоровъя школьников составляет – 28,5%, ниже среднего – 61,9% и низкий – 14,2%.

Анализируя развитие двигательных возможностей, можно отметить незначительное превосходство девочек над мальчиками ( Р > 0,05-0,01).

Изучение психического состояния школьников 13-15 лет с последствиями ДЦП показало, что характерной особенностью психического состояния личности есть эмоционально-волевая нестабильность, которая проявляется высоким уровнем фрустрации и тревожности личности, неустойчивостью нервных процессов. Наблюдаются такие особенности, как чувствительность, зависимость от других людей, социальная боязнь.

Разработана и экспериментально обоснована программа реабилитации, в которой решались такие задания: а) содействие нормализации дыхания; б) выработка правильной осанки; в) улучшение координированной деятельности анализаторных систем; г) тренировка опорноспособности и равновесия; д) улучшение общей подвижности и координации движений; е) обучение


8-09-2015, 22:17