Міністерство освіти і науки України
Вищій навчальний заклад
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Горлівський регіональний інститут
РЕФЕРАТ
з дисципліни: Фізична реабілітація при захворюваннях серцево-судинної системи
тема:
СЕРЦЕВІ ЗАХВОРЮВАННЯ
2010 р
План
Вступ
1 Аритмії
2 Вроджена вада серця
3 Придбана вада серця
4 Запальні захворювання серця
5 Атеросклероз
6 Гіпертонія
7 Ішемічна хвороба серця
8 Ревматичні хвороби серця
9 Серцева недостатність
Список літератури
Вступ
Усі захворювання системи кровообігу прийнято поділяти на три групи, виходячи з локалізації патологічного процесу:
- хвороби, що вражають переважно серце;
- хвороби, що перебігають з переважним ураженням судин;
- хвороби, що вражають всю систему кровообігу в цілому.
Як приклад захворювань, що вражають серце, можна навести міокардит, ендокардит, ревматизм.
Найбільш поширені хвороби, що вражають судини - це атеросклероз, варикозне розширення вен.
Прикладом захворювань «третьоъ» групи є гіпертонічна хвороба.
Причини виникнення серцево-судинних захворювань можуть бути як вродженими, так і набутими. Причиною виникнення захворювання може стати інфекційний запальний процес.
Але головним ворогом здоров'я серця і судин можна назвати порушення обміну речовин і, зокрема, балансу вмісту холестерину. Ця речовина утворюється внаслідок переробки жирів печінкою. Звичайно, певна кількість жирів і холестерину повинна бути присутньою в крові для виконання життєво важливих функцій організму, проте їх надлишок становить небезпеку. Якщо холестерину більше норми, то він, як воскоподібна речовина, відкладається на стінках кровеносних судин. Відкладення ведуть до переродження стінок, формування рубців, на яких осідають ще більшою мірою той же холестерин і мінеральні речовини. Це явище називається атеросклерозом. Стінки судин стають жорсткими і ламким, вони звужуються, рух крові в них зменшується і може зовсім припинитися, якщо відкладення утворюють тромб. Це блокування судини призводить до інсульту і до інфаркту.
Отже, для запобігання таких явищ варто звернути увагу на харчування. Для того, щоб серце було здоровим, бажано вживати пісне м'ясо і ненасичені жири. У них менше холестерину. Частіше слід замінювати м'ясо рибою. З пташиного м'яса краще їсти куряче. Не можна переїдати. Більше половини харчового раціону повинні складати овочі, фрукти і ягоди, і як можна частіше - сири.
Очищають судини, і, таким чином, попереджають атеросклероз агрус, апельсин, буряк, чорноплідна горобина, грейпфрут, лимон, калина, квасоля, кукурудза, обліпиха, слива, чорна смородина, цибуля, часник, цвітна капуста, морква, помідори, кріп, морська капуста, гарбуз, волоські горіхи, березовий сік, диня, бруква, гречка, ожина, терен, овес, петрушка, кропива дводомна, сухоцвіт болотний, меліса, арніка, барбарис, коров'як, желтушнік сірий, кмин піщаний, календула, м'ята перцева, кровохлебка , деревій. За будь-яких відхилень в роботі серця намагайтеся користуватися не «нітрогліцерином», а травами.
Нітрогліцерин тільки заспокоює, а трава лікує. При вживанні «нітрогліцерину» не можна бути фізично активним, а при вживанні трав - навпаки. Найкращими рослинними засобами для хворого серця є ягоди шовковиці, валеріана і гльоду.
Дуже важливі для серця продукти і лікарські рослини, які містять мікроелементи магнію і калію. Магній присутній у помідорах, селері, горіхах, висівках, абрикосах, винограді, горобині чорноплідної, буряках, вишні, грейпфруті, ехінацеї, каланхоє, мигдалі, березі, салаті і капусті. Калієм багаті абрикоси (сирі та сушені), виноград (сирий і сушений), чорнослив, фініки, інжир, петрушка, капуста, чорна смородина, корені селери, ананаси, кизил, банани і персики.
Крім сказаного, здорова їжа дозволить організму отримувати вітаміни, які важливі для всіх систем органів, і для серцево-судинної зокрема.
До здорового способу життя треба віднести і нормалізацію нервової активності. У сучасному світі людина дуже часто змушена жертвувати часом для сну, хоча належна кількість часу для сну має становити не менше восьми годин. Людині бажано уникати стресів, не вступати в емоційні дискусії.
Шкідливо для серця, кровеносних судин і організму в цілому тривале перебування в сидячому положенні. Після кожної години сидячої роботи слід розім'ятися, зробити невелике навантаження на м'язи тіла. Частіше варто прогулюватися пішки, щоб в день проходить близько п'яти кілометрів - це дуже корисно і для органів дихання, і для серця.
Існує ряд захворювань системи кровообігу, які, у свою чергу, є наслідком інших захворювань. Наприклад, перикардит - запалення серцевої сумки, може бути викликаний туберкульозною інфекцією. У таких випадках пацієнту, знаючи про ризик ускладнень на серце перенесеного ним захворювання, треба проходити обстеження у лікаря, і профілактичні заходи, що попереджають розвиток захворювань серця, повинні бути спрямовані на лікування основного захворювання.
На жаль, поки ми молоді і здорові, ми майже не замислюємося про те, щоб і в майбутньому зберігати своє серце молодим і здоровим. Хоча це не так вже й складно, якщо подбати про це заздалегідь. Якщо дбати про здоров'я всього організму, якщо добре підживлювати серце поживними речовинами і киснем, не травити нікотином і алкоголем, то воно може справно служити нам все життя.
1. Аритмії
Аритмії серця - це сукупність порушень серцевого ритму, різних за своєю причиною, механізму, клінічних проявів і прогнозу.
Аритмії виявляються не тільки при органічному ураженні серця (інфаркт міокарда, вади серця і т.д.), але і при порушенні функції вегетативної нервової системи, зміні водно-сольового балансу, інтоксикацій. Аритмії можуть спостерігатися і у цілком здорових людей на тлі вираженоїперевтоми, застуди, після прийому алкогольних напоїв.
Багато порушень ритму серця можуть не відчуватися пацієнтом і не призводять до яких-небудь наслідків (синусова тахікардія, передсердна екстрасистолія), і частіше свідчать про будь-яку позасердечну патологію (наприклад, підвищена функція щитовидної залози). Найбільш небезпечними є шлуночкові тахікардії, які можуть стати безпосередньою причиною раптової серцевої смерті (у 83% випадків). Не менш небезпечними для життя можуть бути і брадикардії, особливо, АВ-блокади, що супроводжуються раптовими короткочасними втратами свідомості. За даними статистики вони стають причиною раптової серцевої смерті в 17% випадків.
Отже, аритмії - це порушення ритму серця, які супроводжуються:
- ураженням пульсу (менше 60 ударів за хвилину) - брадикардією (bradi – рідкий);
- прискоренням пульсу (більше 100 в хвилину) - тахікардією (tahi - частий);
- нерегулярністю серцевих скорочень.
Основні види брадикардії:
- синдром слабкості синусового вузла;
- атріовентрикулярна блокада (частіше говорять АВ-блокада).
Основні види тахікардії:
- фібриляція передсердій (миготлива аритмія);
- шлуночкова тахікардія;
- суправентрикулярні (надшлуночкові) тахікардії.
Причини виникнення аритмії:
- ендокринні порушення: підвищення в крові рівня гормонів щитовидної залози (тиреотоксикоз) та наднирників (адреналін), падіння рівня цукру в крові;
- порушення водно - сольового обміну (зміна рівня калію, натрію, кальцію, магнію в крові);
- порушення кислотно-лужного балансу (зміна рівня кисню і вуглекислого газу в крові);
- інтоксикації (алкоголь, куріння, наркотики, побічні дії ліків);
- атеросклероз;
- вади серця;
- серцева недостатність.
Методи діагностики аритмій:
- електрокардіографія, у тому числі транстелефонна (дистанційна) ЕКГ;
- добове моніторування ЕКГ за Холтером;
- внутрішньосерцеве електрофізіологічне дослідження.
Види лікування:
- медикаментозне;
- хірургічне (установлення електрокардіостимулятора, катетерна деструкція).
Лікування аритмій призначає тільки лікар, залежно від виду та тяжкості аритмії! Самолікування не допустимо! Проведення антиаритмічної терапії вимагає частого ЕКГ-контролю, особливо в період підбору препарату.
2. Вроджен а вада серця
Вроджені вади серця виникли внутрішньоутробно, до народження дитини, анатомічні дефекти серця, його клапанного апарату або його судин. Ці дефекти можуть зустрічатися ізольовано або в поєднанні один з одним.
Вроджена вада серця може виявлятися відразу після народження дитини або протікати приховано. Вроджені вади серця зустрічаються з частотою 6-8 випадків на кожну тисячу пологів. Вони посідають перше місце по смертності новонароджених і дітей першого року життя.
Причини вроджених вад серця - несприятливі дії факторів зовнішнього середовища під час вагітності матері (іонізуюче випромінювання), вживання вагітною жінкою алкоголю, деяких ліків, що застосовуються при лікуванні пухлин, ревматичних захворювань, перенесені під час вагітності інфекції (краснуха, вітрянка, цитомегаловірусна інфекція). Спадкова природа вад серця не доведена. Збільшується частота вроджених вад серця у дитини, якщо мати народжує після 35 років. Останнім часом доведена роль і здоров'я батька. Вроджена вада серця формується у плода на 2-8-му тижні розвитку.
Існує більше 100 різних вроджених вад серця. Класифікацій їх дуже багато, остання класифікація, яка використовується, відповідає Міжнародній класифікації хвороб і тільки рубрик в ній 15. Часто використовується поділ вад на сині, що супроводжуються синюшністю шкіри, і білі, за яких шкірні покриви блідого забарвлення. До вад синього типу відноситься тетрада Фалло, транспозиція магістральних судин, атрезія легеневої артерії, до вад білого типу - дефект міжпередсердної перегородки, дефект міжшлуночкової перегородки та інші. Чим раніше виявлений вроджена вада серця, тим більше надії на своєчасне її лікування.
Вада серця у немовлят зазвичай розпізнається лікарями і в грудному віці, так як ознаки вади серця досить виразні: це, перш за все, шуми, які вислуховуються у малюка над серцем, і синюшність шкірного покриву. Але навіть якщо цих ознак немає, професійний фахівець-кардіолог може поставити діагноз вроджена вада серця, керуючись іншими симптомами.
Перебіг захворювання може бути різним. При деяких особливо важких формах вади серця нерідкий, на жаль, і летальний результат. В інших випадках вада серця може ніяк не виявляти себе протягом усього життя хворого. Частіше всього хворі, що страждають вродженою вадою серця, відстають у розвитку від однолітків, у них трохи знижені працездатність, а також опірність організму, тому вони частіше хворіють усіма можливими інфекційними захворюваннями. Так що батькам корисно знати, що у частини дітей, які страждають завзятими бронхітамии та повторними запаленнями легенів, виявляється, врешті-решт, приховано протікає вроджена вада серця.
Лікується вада серця найчастіше оперативним шляхом. Але операція виявляється дієвою лише в тому випадку, якщо її роблять вчасно, тобто в тій стадії вади серця, коли вона ще не призвела до незворотних змін у внутрішніх органах, особливо у легеневих кровоносних судинах. Саме тому настільки важливо одержати дані про ваду серця у дитини ще до її народження. У тому випадку, коли операція проводиться негайно після народження, шанси дитини на повноцінне здорове життя збільшуються в багато разів.
Так що, говорячи про профілактику вроджених вад серця, хочеться, перш за все, нагадати майбутнім мамам, що вони ще до пологів повинні зробити все, від них залежне, для того, щоб дитина народилася здоровою. А це означає, що необхідно виконувати всі рекомендації акушера-гінеколога: планувати вагітність, стежити за своїм здоров'ям і ні в якому разі не забувати про регулярні медичні огляди, у тому числі й у кардіолога.
3. Придбан а вада серця
Крім вродженої вади серця зустрічається придбана вада серця. Придбана вада серця розвивається вже після народження і є результатом поразки клапанів або перегородок камер серця при різних захворюваннях, найчастіше в результаті ревматизму.
Придбана вада серця може мати вигляд зміни форми клапана, зморщування його стулок. У результаті цієї зміни клапани серця не можуть повністю закрити отвори між камерами серця. Через таке розщеплення частина крові перетікає назад, в ті відділи серця, з яких вона надійшла. Це створює додаткове навантаження на серце, збільшує його масу, і веде до стомлення серця. Такий варіант придбаної вади серця називається недостатністю клапана.
Інша форма придбаної вади серця - ураження клапана серця зі зрощенням його стулок. Це веде до звуження отвору між камерами серця, що теж заважає нормальному кровотоку, частково перекриваючи його. Така вада серця називається стенозом. Якщо два типи придбаної вади серця - недостатність клапана і стеноз - вражають серцево-судинну систему одночасно, говорять про комбіновану ваду серця.
Хворий вадою серця може практично не помічати свого захворювання, тому що резервні можливості серця величезні, і компенсують роботу ураженого відділу за рахунок посиленої роботи інших відділів серця. У цих випадках, які називаються компенсованою вадою серця, ознаки захворювання може виявити тільки кардіолог: це характерні серцеві шуми, зміна тонів серця і його розмірів.
Але можливості людського серця не безмежні, і прогресування хвороби призводить до виснаження резервів і розвитку серцевої недостатності. У цьому випадку вада серця називається декомпенсованою, стан декомпенсації може бути посилений загостреннями серцево-судинних захворювань, непомірними фізичними навантаженнями, психологічним перенапруженням, інфекційними захворюваннями, вагітністю та пологами. Але порушення компенсації, як правило, зворотне: кардіолог призначає хворому лікування в залежності від виду вади серця та його вираженості. Важливий і режим життя хворого, особливо в період декомпенсації, він повинен бути щадящим, але зовсім відмовлятися від фізичної активності розумно тільки у вкрай важкому стані. Важливо виконувати рекомендації кардіолога щодо дієти, іноді досить суворої. Якщо консервативне лікування не дає результатів, кардіолог може направити хворого на операцію. Оперативне втручання при ваді серця часто дає прекрасні результати, позбавляючи хворого не тільки від наслідків вади серця, а й усуваючи саму ваду.
4. Запальні захворювання серця
Ендокардит, міокардит, перикардит - ці хвороби відносяться до так званих запальних захворювань серця: ендокардит - запалення внутрішньої оболонки серця - ендокарда; міокардит - запальне ураження серцевого м'яза - міокарда; перикардит - запальна поразка зовнішньої оболонки серця - перикарда.
Ендокардит, міокардит, перикардит можуть бути самостійними захворюваннями або ускладненнями інших захворювань. Вони діляться на ревматичні і неревматичних. При ревматизмі закономірно включаються у процес всі стінки серця, але він може розвиватися в них і окремо.Так, коли при ревматизмі уражуються ендокард і міокард, то говорять про ревмокардит, але ці захворювання можуть і поєднуватися.
Як виявляється з самої назви хвороби, треба говорити про запальний процес в серці незалежно від етіології. Причини такого пошкодження можуть бути різними, сам характер запального процесу також не однаковий.
Узагальнюючи вже наявні знання в цій області, можна говорити про різні види запального процесу в міокарді, ендокардиті і перикард:
- запалення інфекційного характеру - це, як правило, інфекційний ендокардит, який веде до утворення вади серця, ураження нирок і є дуже важким захворюванням, часто призводить до летального результату. Запальний процес інфекційної природи може поширюватися на перикард з оточуючими органами та тканинами. Він викликається різними мікроорганізмами. Найбільш часто інфекційний ендокардит викликається кокової флорою, а перикардит - переважно мікобактеріями туберкульозу;
- неспецифічне (імунне) запалення - найбільш часта причина ендокардитів, міокардитів, перикардитів. У тканинах стінок серця відбувається відкладання комплексів антиген - антитіла, що обумовлює розвиток запального процесу. Цей вид запалення спостерігається при ревматизмі, хронічних дифузних захворюваннях сполучної тканини та ін.;
- запалення, спричинене фізичним впливом на тканини (травма) або наявністю пухлини, відноситься виключно до перикардиту;
- реактивне запалення виникає після інфаркту міокарда, локального променевого впливу при злоякісної пухлини та ін.
Клінічні симптоми захворювань визначаються значенням і функцією уражених відділів серця. Розвиток ендокардиту призводить до деформації стулок клапанів і створення вади серця в різний час. Так, недостатність клапана формується близько 6 міс, а стеноз гирла аорти або лівого передсердно-шлуночкового отвору - до 2 років. Клінічна симптоматика інфекційного ендокардиту значно яскравіше, ніж ревматичного: з'являються такі ознаки інфекційного процесу, як лихоманка, пітливість та ін. Крім серця уражаються нирки (гострий або хронічний гломерулонефрит), спостерігаються анемія, лейкопенія, кровоточивість. Можливий розвиток мікроемболій судин нирок, селезінки, мезентеріальних судин черевної порожнини з відповідною клінічною симптоматикою.
Ураження міокарда (міокардит) супроводжується ознаками недостатності кровообігу (задишка, серцебиття, можливі збільшення серця, печінки, набряки), порушенням ритму і провідності, появою на ЕКГ зміненого зубця Т.
Перикардит може бути сухим або ексудативним. При сухому перикардиті основними ознаками є тупі постійні болі в області серця, при аускультації шум тертя перикарда. На ЕКГ можливі зміни зубця Т.
Ексудативний перикардит має більш важкий перебіг. Крім болю спостерігається задишка в спокої, хворі часто займають вимушене положення: сидять, нахилившись уперед (рідина в цій позі менше стискає серце); характерні значне розширення меж серця і глухі тони серця, ознаки недостатності кровообігу. Рентгенологічно визначаються змінені розміри серця, на ЕКГ - значне зниження амплітуди зубців у всіх відведеннях.
Перикардит може мати і хронічний перебіг, при якому утворюється так званий спайковий перикардит - при зрощенні париєтальної платівки з вісцеральною (епікардом).
У цій ситуації серце скорочується недостатньо, значно збільшується венозний тиск, збільшується печінка, з'являються набряки на ногах і асцит.
В результаті довгого застою крові в печінці може розвинутися порушення її структури і функції, що виражається появою жовтяниці. Такі хворі нагадують хворих цирозом печінки. Значну роль в діагностиці цього захворювання відіграють рентгенологічні і ехографічні обстеження.
При лабораторному обстеженні хворих з вищеназваними хворобами виявляються ознаки запального процесу.
Хворі із запальним ураженням ендокарда, міокарда і перикарда потребують стаціонарного лікування. При легкому перебігу хвороби немає необхідності в суворому постільному режимі. Важкий перебіг завжди вимагає дотримання постільного режиму, особливо при явищах серцевої недостатності. Медична сестра повинна суворо стежити за цим.
Дієту призначають з обмеженням кухонної солі до 4-5 г і рідини до 1,0-1,2 л на добу.
При інфекційному ендокардиті призначаються антибіотики у великих дозах і протягом тривалого часу. Тому медична сестра повинна попередити утворення абсцесів в місцях ін'єкцій, а також розвиток алергічних реакцій. Призначаються антибіотики і при перикардиті, коли причиною їх появи є інфекція.
Враховуючи, що в основі розвитку уражень стінок серця лежить запальний процес, джерело якого служать імунні порушення, хворим призначають нестероїдні протизапальні препарати (індометацин, ортофен тощо), а при значних імунних зрушення - глюкокортикоїди (преднізолон та ін.), а також амінохінолінові препарати (делагил); в якості резервних засобів вживають цитостатики (азатиоприн та ін.).
Первинна профілактика захворювань полягає в підвищенні опірності організму до інфекції (загартовування, здоровий спосіб життя); лікування вогнищевої інфекції (тонзиліт, каріозні зуби, гайморит і т.д.).
Вторинна профілактика здійснюється постановкою хворого на диспансерний облік після виписки зі стаціонару та активним спостереженням
8-09-2015, 23:01