Об рунтування та розробка системи організації профілактичної діяльності закладів загальної практики

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Марчук Наталія Володимирівна

УДК 614.254.3: 005+616.1/9-084

ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РОЗРОБКА СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ/СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

14.02.03 – соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Українському центрі наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Москаленко Віталій Федорович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, ректор, завідувач кафедри соціальної медицини та охорони здоров’я

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Голубчиков Михайло Васильович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри медичної статистики;

доктор медичних наук Парій Валентин Дмитрович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я по підвищенню кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я.

Захист відбудеться " _22_ " ___травня___ 2008 року о _13.30_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, ауд. №2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий " _22_ " __квітня__________ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор Войцеховський В.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Здоров’я є найважливішим з прав людини та найвищою людською цінністю, від якої залежить економічний, фізичний та духовний потенціал суспільства. Це показник соціального і культурного прогресу, один із головних елементів національного багатства. Тому кожна держава розглядає охорону та зміцнення здоров’я громадян як своє найголовніше завдання (В.Ф. Москаленко, Т.С. Грузєва, 2006, 2007; Levi J., 2004; М.В. Голубчиков, 2006).

Профілактична медицина, як один із основних напрямків збереження та зміцнення здоров’я населення, в сучасних умовах розвитку медичної галузі набуває все більшого значення. Саме на принципах профілактики мають базуватись більшість технологій та програм розвитку усіх розділів прикладної медицини (А.Р. Уваренко, 2005; В.Д. Парій, 2004).

Зазначимо, що основний кадровий, фінансовий та матеріальний потенціал вітчизняної охорони здоров’я сконцентровано на вторинному рівні надання медичної допомоги, хоча відомо, що найбільш ефективною та економічно обґрунтованою є первинна ланка охорони здоров’я (В.М. Лехан, 2005; Є. Є. Латишев, 2005; В.Ф. Москаленко, 2006; А.Р. Уваренко, 2006).

Існуючі недоліки в сучасній організації медичного забезпечення населення спонукають до пошуку та наукового обґрунтування нових оптимальних форм і напрямів превентивної медицини.

Центральним механізмом теперішніх організаційних перетворень, які підвищують ефективність не лише первинної медико-санітарної допомоги, а й системи охорони здоров’я в цілому, є розвиток інституту лікаря загальної практики/сімейної медицини, провідним принципом роботи якого є саме профілактична спрямованість (Н.Г. Гойда, 2002; Ю.В. Вороненко, 2004). Проте сьогодні ще не розроблено ефективні моделі профілактичної діяльності лікаря загальної практики/сімейної медицини.

Питанням впровадження первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини присвячено роботи, зокрема вітчизняних науковців (В.М. Лехан, 2005; Є.Х. Заремби, 2005; О.М. Гиріної, 2006; Г.І. Лисенка, 2006 та ін), щодо належної підготовки фахівців, ресурсного та кадрового забезпечення. Однак, система організації профілактичної діяльності в контексті розвитку загальної практики/сімейної медицини розроблена недостатньо, а зарубіжний досвід не може бути у повному обсязі адаптований до сучасних особливостей організації сімейної медицини в Україні.

Таким чином, необхідність розробки сучасних моделей профілактики у діяльності лікаря загальної практики/сімейної медицини обумовили мету та завдання цього дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною планової наукової тематики Українського центру наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України, зокрема НДР "Визначення прогнозних тенденцій розвитку сімейної медицини в Україні" (№ держреєстрації 0103U000398), що здійснювалась на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я" (2000).

Мета і завдання дослідження. Мета: науково обґрунтувати та розробити систему організації профілактичної діяльності лікарів загальної практики/сімейної медицини закладів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД).

Для досягнення даної мети було поставлено наступні завдання:

1) провести аналіз наукової інформації різних країн з питань медичної профілактики в умовах сімейної медицини;

2) вивчити систему організації та нормативно-правового забезпечення профілактичної діяльності в галузі, в т. ч. в закладах первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини;

3) здійснити аналіз розвитку мережі, забезпечення кадрами та проведення профілактичної діяльності вітчизняних закладів первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини;

4) провести соціологічне дослідження ефективності здійснення профілактичних технологій в закладах первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини;

5) обґрунтувати систему організації та розробити модель профілактичної роботи закладів загальної практики/сімейної медицини.

Об’єкт дослідження: профілактична діяльність лікарів загальної практики/сімейної медицини (ЗПСМ).

Предмет дослідження: нормативно-правова база організації профілактичної діяльності, динаміка розвитку і фактичний стан мережі та кадрового забезпечення закладів ЗПСМ, профілактичні технології в діяльності лікаря ЗПСМ.

Методи дослідження: бібліосемантичний, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу, аналітико-синтетичний, системного підходу, соціологічного дослідження, моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає в тому, що вперше встановлено сучасні особливості профілактичної діяльності в умовах реалізації цільових програм охорони здоров’я, обґрунтовано необхідність створення Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини.

Визначено профілактичну компетентність лікарів загальної практики/ сімейної медицини щодо реалізації профілактичної складової державних цільових програм та основні напрями її здійснення: організаційні заходи щодо проведення профілактичної діяльності, освітні заходи з формування здорового способу життя та збереження і зміцнення здоров’я, діагностичні заходи щодо своєчасного виявлення захворювань, попередження їх ускладнень.

Вивчено відмінності в застосуванні скринінгових досліджень лікарями ЗПСМ та досліджень, що ґрунтуються на положеннях доказової медицини і рекомендовані до застосування в інших країнах.

Обґрунтовано та розроблено систему організації профілактичної діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини – суб’єкт управління, об’єкт управління і блок наукового регулювання з використанням нових компонентів системи: Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини та функціональної моделі профілактичної діяльності лікаря ЗПСМ.

Запропоновано концепцію Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини.

Обґрунтовано та розроблено функціональну модель профілактичної діяльності лікаря ЗПСМ, основними елементами якої є: формування партнерства лікаря ЗПСМ і пацієнта, побудованого на принципах адекватного інформування та свідомого ставлення до свого здоров’я; гігієнічне виховання населення з питань формування здорового способу життя; індивідуальні рекомендації підтримки здоров’я з урахуванням стану здоров’я, психоемоційних характеристик та стилю життя родини; застосування скринінгових методів ранньої діагностики захворювань, а також контроль ефективності проведення профілактичної роботи.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті дослідження розроблено систему організації профілактичної діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини та функціональну модель профілактичної діяльності лікаря ЗПСМ, які дозволять підвищити ефективність надання профілактичної допомоги.

Результати роботи висвітлено в методичних рекомендаціях, затверджених МОЗ України: "Технологія формування оперативної інформації моніторингу закладів загальної практики/ сімейної медицини" (Київ, 2004), "Джерела формування оперативної інформації моніторингу закладів сімейної медицини з існуючої облікової документації" (Київ, 2005), "Методичні рекомендації з розробки та застосування основних профілактичних технологій в діяльності практичної охорони здоров’я" (Київ, 2006). Їх запропоновано врахувати в роботі головним спеціалістам зі спеціальності "загальна практика-сімейна медицина" Міністерства охорони здоров’я АР Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Основні рекомендації та положення моделі профілактичної діяльності лікаря ЗПСМ впроваджено в роботу комунальної міської клінічної поліклініки №5 м. Львова (акт впровадження від 11.10 2006), Львівської міської клінічної лікарні №1 ім. князя Лева (акт впровадження від 12.11 2007), комунальної міської поліклініки №2 м. Львова (акт впровадження від 07.11. 2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто підібрано методики дослідження, проведено пошук та аналіз джерел літератури, збір матеріалу, науковий аналіз отриманих результатів і статистичну обробку даних із застосуванням сучасних методів і програм. Автором самостійно написано усі розділи дисертації, висновки, рекомендації та частина наукових публікацій за темою дисертації.

Частину соціологічного дослідження лікарів ЗПСМ проведено при консультативній допомозі професора Уваренка А.Р., за що автор йому щиро вдячний.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи та основні положення доповідались на науково-практичних форумах різних рівнів: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Підготовка сімейних лікарів та моделі впровадження сімейної медицини в Україні" (Чернівці, 2005), ІІ з’їзді лікарів загальної (сімейної) практики України (Харків, 2005), ХІ конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств. (Полтава, 2006), науково-практичній конференції "Університетська клініка сімейної медицини" (Львів, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сімейна медицина в Україні – наукові розробки та практика впровадження" (Київ, 2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сучасні погляди на безперервний професійний розвиток керівних кадрів охорони здоров’я" (Київ, 2007).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в 12 наукових роботах, у тому числі 7 – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України для публікацій матеріалів дисертаційних досліджень, 5 – у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 6 розділів, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, містить 21 таблицю, 11 рисунків, 3 додатки, викладена на 132 сторінках. Список використаних джерел складається з 205 найменувань.

Основний зміст роботи

Сучасні погляди на медичну профілактику як основу медичного забезпечення населення. Наведено аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури за предметом дослідження, опублікованої протягом останніх 8 років. Аналітичний огляд наукової інформації (понад 200 джерел), підготовлений на основі логіко-інформаційної моделі проблеми, що досліджується, свідчить, питання профілактики набувають все більшого значення.

Проведений аналіз літератури підтверджує актуальність удосконалення організаційних заходів щодо профілактичної діяльності закладів ЗПСМ, необхідність розробки більш ефективних механізмів профілактичної роботи лікарів ЗПСМ.

Програма, матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи шляхом вирішення поставлених завдань було розроблено спеціальну програму, яка забезпечувала можливість одержання досить повної і достовірної інформації для кожного з поставлених завдань з їх поетапним вирішенням.

Дослідження складалося з 6 етапів, кожний з яких, у свою чергу, був перехідним до наступного етапу і вміщував перелік об’єктів вивчення, одиниць спостереження, обсягів і методів досліджень. Така багаторівнева структуризація дослідження забезпечувала його системність, оскільки дані кожного попереднього етапу логічно ставали основою для наступного та надавали можливість узагальнення результатів і наукового обґрунтування пропозицій (табл.1).

Джерелами інформації були нормативно-правові документи, офіційна статистична інформація, форми звітної документації закладів ЗПСМ та дані соціологічних досліджень.

Соціологічне дослідження проводилось серед пацієнтів закладів ПМСД, які функціонують на засадах ЗПСМ та серед практикуючих лікарів ЗПСМ.

Аналіз стану організаційно-виконавчої структури профілактичної діяльності. Дані досліджень свідчать, що державна політика у сфері охорони здоров’я спрямована на збереження та зміцнення здоров’я населення, продовження періоду активного довголіття і тривалості життя людей та передбачає обов’язкове застосування профілактичних технологій. Одним із механізмів її реалізації є використання програмно-цільового принципу, що включає розробку державних цільових та комплексних програм охорони здоров’я населення.

За нормативно-правовою документацією управління та координація профілактичної діяльності забезпечується Міністерством охорони здоров’я України, як головним органом у системі виконавчої влади щодо реалізації державної політики охорони здоров’я. МОЗ України з даних питань постійно взаємодіє з іншими міністерствами та центральними органами виконавчої влади України, зокрема з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Міністерством у справах сім’ї, дітей та молоді, Міністерством освіти і науки України, Академією медичних наук та Академією педагогічних наук України, Державним комітетом України з питань телебачення та радіомовлення тощо.

Заходи щодо забезпечення збереження та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя та основні шляхи профілактичної діяльності найбільшою мірою визначені в державних цільових програмах (ДЦП) та комплексних заходах програмного характеру (КЗПХ), що і стало одним із предметів дослідження даної проблеми.

На регіональному рівні виконавцями та координаторами ДЦП та КЗПХ є Міністерство охорони здоров’я АР Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. До процесу реалізації політики збереження та зміцнення здоров’я залучаються науково-дослідні інститути системи МОЗ та АМН України, вищі медичні навчальні заклади та заклади післядипломної медичної освіти, республіканські та обласні профільні центри. Крім того, спеціалізованими профілактичними установами, призначеними забезпечити організаційно-методичну роботу з проблем гігієнічного виховання та оздоровлення населення передбачено Центри здоров’я, хоча сьогодні їх мережу скорочено, а структуру суттєво змінено.

Практична реалізація закладених у програмах профілактичних засад відбувається в лікувально-профілактичних установах різних рівнів (обласних, районних).

Відповідно до Концепції розвитку охорони здоров’я населення України ключовою фігурою у широкому впроваджені профілактичних технологій обов’язково повинен бути лікар ЗПСМ.

Встановлено, що за період з 1992 р. по 2005 р. в галузі реалізовано 13 державних цільових програм та 4 програми комплексних заходів. Станом на 01.01. 2006 р. в Україні продовжувалось виконання 6 державних цільових програм. Нами проаналізовано заходи ДЦП та КЗПХ і виділено серед них 184, що мають профілактичну спрямованість. Встановлено, що серед досліджених програм у восьми частка профілактичних заходів становила до 10%, у семи – до 25%, і лише у восьми більше 25%. В середньому в програмі профілактичне спрямування має 18,4±2,1% серед усіх заходів. Визначено також, що 3 ДЦП та КЗПХ не мають жодного заходу профілактичного спрямування, що є дефектом їх формування.

За параметрами схожості всі 184 виділені профілактичні заходи розділено на 3 компоненти (табл.2), а саме:

1) організація проведення профілактичної діяльності – має 85 заходів, спільних для 18 програм, виконання яких, здебільшого є компетенцією адміністраторів та науковців, а також лікарів загальної мережі практичної охорони здоров’я;

2) застосування санітарно-освітніх технологій – 70 заходів, спільних для 18 програм, реалізація яких потребує міжгалузевої взаємодії з залученням фахівців інших міністерств та відомств поряд зі спеціалістами практичної охорони здоров’я;

3) своєчасне виявлення захворювань – 29 заходів, спільних для 13 програм, основними виконавцями яких є практичні лікарі, а ключовою фігурою, як було сказано вище, є лікар ЗПСМ.

Кожен з виділених 3-х компонентів в свою чергу складається з декількох розділів, загалом їх 8.

Узагальнені дані свідчать, що в державних цільових програмах заходи профілактичного характеру представлені недостатньо.

Таблиця 2. Характеристика профілактичних заходів ДЦП та КЗПХ (абсолютні величини)

Дослідження профілактичної складової в діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини. Враховуючи роль лікаря ЗПСМ у виконанні профілактичних заходів, проведено дослідження нормативно-правового забезпечення його діяльності щодо можливості використання ним превентивних технологій.

Результати дослідження свідчать, що профілактична робота лікаря ЗПСМ регламентована 2 основними документами: "Примірним положенням про лікаря ЗПСМ", де визначено основні вимоги, норми навантаження, права і обов’язки лікаря та "Кваліфікаційною характеристикою лікаря із спеціальності "ЗПСМ", якою затверджено рівень необхідних знань та навичок, у т. ч. з превентивної медицини.

Заходи профілактичного характеру, визначені "Кваліфікаційною характеристикою лікаря із спеціальності "ЗПСМ", згруповано в 4 компоненти, зокрема:

1) організаційно-профілактичний компонент;

2) санітарно-освітній компонент;

3) діагностично-скринінговий компонент;

4) диспансерний компонент.

В результаті аналізу динаміки розвитку закладів ЗПСМ встановлено, що у 2000 р. функціонувало 440 закладів на засадах ЗПСМ, які, в переважній більшості, мали дільниці лікарів ЗПСМ. Однак, за період 2000-2005 років в структурі закладів охорони здоров’я відбулась трансформація, яка внесла зміни здебільшого в первинну ланку. Кількість закладів, що працюють на засадах ЗПСМ протягом 5 років зросла в 7 разів з 440 до 3068, з яких близько 85% розташовано у сільській місцевості. Відкрито 1993 амбулаторії ЗПСМ, що становить 65,1% від усіх створених закладів ЗПСМ. Переважна кількість амбулаторій ЗПСМ розташована у сільській місцевості – 95%. В свою чергу, 20% цих установ створено за рахунок реорганізації ФАПів, що обслуговували понад 1000 мешканців. Встановлено таку структуру закладів ПМСД, що надають медичну допомогу на засадах ЗПСМ (рис.1).

За період 2000-2006 рр. чисельність лікарів ЗПСМ зросла в 13 разів і становить 6263 особи або 1,33 на 10 тис. населення.

В результаті дослідження визначено, що кількість населення, яке обслуговується лікарями ЗПСМ, щорічно збільшується: у 2003 р. цей показник становив 11,1%, 2004 р. – 17,5%, 2005 р. – 23,2%, 2006 р. – 28,2%.

Рис.1. Структура закладів ПМСД, що працюють на засадах ЗПСМ (%).

При дослідженні діяльності структур ЗПСМ встановлено, що загальна кількість відвідувань до лікарів ЗПСМ у 2005 р. становила 2,65 на 1 прикріпленого


8-09-2015, 23:47